Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 лютого 2026 року № 520/7459/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок бойового травмування за період з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з перебуванням на лікуванні та у відстустці за станом здоров'я внаслідок бойового травмування за період з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 29.08.2023 року по 03.09.2023 року, з 23.09.2023 року по 19.01.2024 року, з 31.01.2024 року по 15.07.2024 року, з 27.07.2024 року no 28.09.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 29.08.2023 року по 03.09.2023 року, з 23.09.2023 року по 19.01.2024 року, з 31.01.2024 року по 15.07.2024 року, з 27.07.2024 року no 28.09.2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошового забезпечення військовослужбовця за період військової служби починаючи з 29.08.2023 року по 01.03.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023,2024,2025 роках;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період служби починаючи з 29.08.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період служби з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період служби з 01.01.2025 по 01.03.2025 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період починаючи з 29.08.2023 року по 01.03.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця індексації грошового забезпечення за період починаючи з 29.08.2023 року по 01.03.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при виключенні його із особового складу військової частини з ним не було здійснено належного розрахунку, що призвело до порушення прав позивача та спонукало на подання позову до суду.
Ухвалою суду від 09.04.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Від представника Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Відповідач зазначив у відзиві, що підстав для здійснення відповідних нарахувань та виплат позивачу ним не вбачається.
Ухвалою суду від 23.01.2026 залучено в якості другого відповідача військову частину НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та витребувано докази виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 100000 грн розмірі за 2023-2024 роки.
Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа.
Військова частина НОМЕР_4 правом подати до суду відзив не скористалась, витребуваних доказів до суду не надала.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 , з 29.08.2023 року по 01.03.2025 року проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 від 27.04.2024 р (а.с.26).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_8 . Наказом визначено, що кількість днів виконання бойових (спеціальних завдань для виплати одноразової винагороди за кожні 30 днів (сумарно обчислених) складає 23 дні (а.с. 43-44).
Позивач, посилаючись на ненарахування та невиплату йому відповідачем при виключенні з особового складу додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 грн відповідно до положень Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 пропорційно часу перебування його на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, а також часу участі у бойових діях, а також матеріальної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням додаткової винагороди, грошового забезпечення розрахованого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 та індексації грошового забезпечення, вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність та звернувся до суду з позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, а також матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992р. (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 Закону № 2232-XII).
В силу ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991р. (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Положеннями п. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 2,3 цієї ж статті Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168" (далі - Постанова КМУ № 168).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядок № 260 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях за період з 29.08.2023 року по 03.09.2023 року, з 23.09.2023 року по 19.01.2024 року, з 31.01.2024 року по 15.07.2024 року, з 27.07.2024 року по 28.09.2024 року, суд зазначає таке.
Відповідно до положень пункту 1 Постанови №168 (у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) установлено на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, ключовими факторами, що впливають на наявність у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 грн є безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за умови безпосереднього перебування в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки №1577-64/272 від 14.11.2024 виданої військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у періоди з 29.08.2023 по 03.09.2023, з 23.09.2023 по 19.01.2024, з 31.01.2024 по 15.07.2024, з 27.07.2024 пo 28.09.2024 року. Довідка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2024 №181 (а.с.27).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.01.2023 №1, військова частина НОМЕР_2 передала район оборони у Донецькій області та вибула до АДРЕСА_4 (а.с.85).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2024 №306, ОСОБА_1 вибув до села Шахтарське Донецької області (а.с.86).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), смт. Козача Лопань Дергачівської міської територіальної громади Харківської області віднесена з 11.09.2022 до територій можливих бойових дій.
Село Шахтарське Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області, згідно з Переліком №309 (на момент виникнення спірних правовідносин) віднесено до територій активних бойових дій з 15.02.2024 року.
Отже, на підставі вище викладеного, позивач мав право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі з 26.09.2024 до 28.09.2024 (3 дні), тобто пропорційно часу виконання бойових завдань на територіях безпосереднього ведення бойових дій.
Як вбачається з довідки №9 від 23.04.2025 виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , за вересень 2024 позивачу нараховано додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн розмірі пропорційно часу участі у бойових діях у загальній сумі 10000 грн (а.с.89).
Разом з тим, як вбачається з грошового атестату №52 від 23.03.2025 (а.с.87-88) та виписки з особового рахунку позивача за серпень 2024 - січень 2025 (а.с.46-47), відомостей про виплату позивачу нарахованих, відповідно до довідки №9, сум додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі за ці періоди, надані сторонами документи не містять.
Суд також зазначає, що як вбачається зі змісту виписки з особового рахунку позивача за серпень 2024 - січень 2025 (а.с.46-47), з якого вбачається, що військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 .
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_4 щодо невиплати позивачу нарахованої додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у період з 26.09.2024 до 28.09.2024 та зобов'язання військової частини НОМЕР_4 виплатити позивачу нараховану додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у період з 26.09.2024 до 28.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок бойового травмування за період з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року, суд зазначає таке.
Відповідно до положень Постанови КМУ №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Суд зазначає, що протягом спірних періодів, до Постанови КМУ №168 вносились зміни, разом з тим, відповідне положення постанови було викладене у вищезазначеній редакції.
Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядок № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
На підставі довідки від 14.11.2024 №48 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_1 виданої військовою частиною НОМЕР_2 , 28.09.2024 поблизу населеного пункту АДРЕСА_5 , під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області, під час виконання обов'язків військової служби, отримав поранення внаслідок удару FPV-дрону камікадзе. Довідка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2024 №181 (а.с.30).
Як вже зазначалось вище, село Шахтарське Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області, згідно з Переліком №309 (на момент виникнення спірних правовідносин) віднесено до територій активних бойових дій з 15.02.2024 року.
Суд зазначає, що у період з 01.10.2024 до 04.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології №1 КНП «МКЛ №6» ДМР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1666224 (а.с.32).
З 05.10.2024 до 06.11.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Житомирській багатопрофільній опорній лікарні, в травматологічному відділенні, що підтверджується Довідкою від лікаря ( ОСОБА_2 ) від 28.10.2024, а також довідкою про тимчасову непрацездатність від 06.11.2024 №1894 виданою у Житомирській багатопрофільній опорній лікарні (а.с.35-36).
З 06.11.2024 до 04.12.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Лікарня» Пулинської селищної ради, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3098 (а.с. 37-39).
Як вбачається з довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №10795 від 07.12.2024 ОСОБА_1 28.09.2024 року отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини, яке класифікується на підставі статті 81 гр ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 №370, як тяжке. Потребує відпуски для лікування після поранення (травми, контузії або каліцтва) на 30 календарних днів (а.с.40). Що також підтверджується довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_9 від 25.01.2025 №868 (а.с.41).
Суд зазначає, що положення норм Постанови №168 дають підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн пропорційно часу перебування на лікуванні з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року.
Як вбачається з відомостей довідки №9 від 23.04.2025 виданої військовою частиною НОМЕР_2 , позивачу з вересня 2024 до січня 2025 позивачу була нарахована додаткова винагорода у збільшеному розмірі пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустці для лікування тяжкого поранення (а.с.89).
Разом з тим, як вбачається з грошового атестату №52 від 23.03.2025 (а.с.87-88) та виписки з особового рахунку позивача за серпень 2024 - січень 2025 (а.с.46-47), відомостей про виплату позивачу нарахованих, відповідно до довідки №9, сум додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі за ці періоди, надані сторонами документи не містять.
Суд також зазначає, що як вбачається зі змісту виписки з особового рахунку позивача за серпень 2024 - січень 2025 (а.с.46-47), військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченню військової частини НОМЕР_4 .
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_4 щодо невиплати позивачу нарахованої додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_4 виплатити позивачу нараховану додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року та позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, суд зазначає таке.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260).
За приписами пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З аналізу даних правових норм слідує, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, включається посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Виходячи з приписів Порядку № 260 до місячного грошового забезпечення не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач стверджує, що має право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення при обчисленні матеріально допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, оскільки вона має постійний характер, адже виплачувалась йому щомісячно.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №240/2921/23, вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, висловив правову позицію, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивачки зі служби в поліції, додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24 та від 27.03.2025 у справі №240/2921/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що додаткова винагорода не враховується при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Також суд зазначає, що з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 №69 (а.с.43), судом встановлено, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік позивачу виплачена не була.
Окрім того, наказ №69 містить положення, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини, у зв'язку із вибуттям для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_8 (а.с.43).
Як вбачається з положень п.8 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується за місцем проходження служби військовою частиною на грошовому забезпеченні якої перебуває військовослужбовець, на підставі наказу командира відповідної військової частини.
Відповідно до положень пункту 3 розділу ХХІІІ Порядку №260, військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Відповідно до положень пункту 4 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Як вбачається з припису від 01.03.2025 №86 (а.с. 45), позивачу запропоновано прибути для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_8 .
Суд зазначає, що доказів звернення позивача до військової частини НОМЕР_2 , які б передували його виключенню з особового складу частини, з рапортом про нарахування та виплату йому грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, та які не були розглянуті відповідачем, матеріали справи не містять.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач непозбавлений права звернутися до військової частини за місцем проходження військової служби з рапортом про нарахування та виплату йому грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період військової служби починаючи з 29.08.2023 року по 01.03.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2023, 2024, 2025 роках суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено п.4 Постанови №704, в зв'язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на січень відповідного календарного року.
З огляду на вказане, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що з 29.01.2020 посадовий оклад та оклад за військовим званням підлягали обчисленню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Розрахунковою величиною в даному випадку, з урахуванням приписів п.4 Постанови КМУ №704 (в редакції, що була чинна до внесення змін Постановою КМУ №103) та Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII має бути саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, який було застосовано для обрахунку відповідачем.
Разом із тим, на реалізацію своїх повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704" (надалі - Постанова №481).
Пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови №481).
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.
З наведеного слідує, що з 20.05.2023 (дата набрання чинності Постановою №481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів за спеціальним званням військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.
Суд зазначає, що Постанова №481 була предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях №320/29450/24, №320/41449/23, №320/35573/23.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Враховуючи положення частини другої статті 265 КАС України й те, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема, дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача, у період дії Постанови №481, з урахуванням чинної на той час редакції Постанови №704, виходячи з базової величини 1762,00 грн, то подальше скасування судом цієї норми не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.
Така позиція суду узгоджується з раніше викладеною у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15 червня 2023 року у справі №380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі №620/9741/24.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного врядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Відступу від наведеної позиції Верховний Суд не здійснював, що обумовлює висновок про чинність відповідних положень Постанови №481 до 18 червня 2025 року.
Зважаючи на положення вказаного Закону України, судом не встановлено підстав для неврахування постанови Кабінету Міністрів України №481 при розгляді даної справи та вирішенні питання щодо періоду, за який позивачу має бути перераховане грошове забезпечення.
Таким чином, враховуючи межі позовних вимог, суд зазначає, що у відповідача був відсутній обов'язок для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року в період з 29.08.2023 року по 01.03.2025 року, а саме з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного відповідного календарного року.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця з урахуванням індексації за період з 29.08.2023 року по 01.03.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд зазначає таке.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік було зупинено. У зв'язку із зупиненням дії Закону № 1282 у 2023 році не застосовувалися правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та нарахування сум індексації грошових доходів населення, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами) (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Отже, з січня 2024 року встановлено єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2024 році.
Згідно з п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів.
Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01.01.2008.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів, а саме 01.03.2018.
Відповідно до наведених положень пункту 5 Порядку №1078 місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (базовий місяць) є тим місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу.
Оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у січні 2008 року, то для розрахунку індексації з 01.12.2015 цей місяць і є базовим.
При цьому зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
З підвищенням у березні 2018 року посадових окладів, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок). Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи не є спірним.
При цьому для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 із застосуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078, матеріали справи не містять (а.с.87).
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 що полягає у ненарахуванні позивачу, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 року з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання військової частини НОМЕР_4 здійснити виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 року з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строків звернення до суду суд зазначає таке.
Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 зазначено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Отже, з урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, необхідно спершу визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, згідно з якою початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
При цьому, докази повідомлення позивача про суми нарахованих виплат у матеріалах справи, відповідачем не надані.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було виключено із особового складу військової частини 01.03.2025 наказом №69, а 31.03.2025 позивач звернувся до суду з відповідним позовом, тобто в межах трьох місячного строку встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, тому суд вважає відповідні посилання відповідача необґрунтованими.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл решти судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у період з 26.09.2024 до 28.09.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 нараховану додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у період з 26.09.2024 до 28.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 нараховану додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям. особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні з 29.09.2024 року по 04.12.2024 року та у відпустці для лікування після тяжкого поранення на 30 календарних днів у період з 07.12.2024 року по 07.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 що полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 року з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 здійснити виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.03.2025 року з урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.