Справа № 500/6294/25
10 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі, відповідач), в якому просить скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, оформлену листом від 03.09.2025 №11/1/1302; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати, ОСОБА_1 , посвідчення на право користування пільгами члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до форми, передбаченої Додатком №1, і Порядку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" від 28.05.1993 № 379.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оформляючи позивачу відмову у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця шляхом надання листа від 03.09.2025 № 11/1/13022, відповідач не навів жодного доказу, який підтверджував би вчинення сином позивача, ОСОБА_2 , кримінального чи адміністративного правопорушення, або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Позивач вважає, що перебування у стані алкогольного сп'яніння само по собі не свідчить про вчинення особоюм дій у цьому стані, оскільки вчинення таких дій має підтверджуватися належними та допустимими доказами - матеріалами справи про адміністративне правопорушення чи кримінальне провадження, протоколом про військові адміністративні правопорушення, доказами застосування санкцій за вчинення адміністративного правопорушення. З цього приводу позивач також вказує, що висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 16.01.2024 року № 011-5116-2023 констатує наявність в крові трупа сина позивача етилового спирту в концентрації 4,64 проміле, проте а ж ніяк не вказує на вчинення ним дій у цьому стані.
Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», єдиноправильним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 була саме відмова у видачі позивачам пільгового посвідчення, оскільки смерть її сина сталася внаслідок токсичного впливу алкоголю, що в подальшому призвело до його смерті. Вважає, що в діях ІНФОРМАЦІЯ_1 не вбачається протиправної дії чи бездіяльності, оскільки ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до його смерті, і є підставою для відмови у видачі посвідчення «Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» позивачу.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.02.2023 № 38, ОСОБА_2 , призваного по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зараховано на посаду стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 - за штатом воєнного часу, шпк "солдат", ВОС - 100915А/658.
Як підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із агресією російської федерації проти України від 13.04.2024 № 251А, ОСОБА_2 , в період з 13.02.2023 по 12.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із агресією російської федерації проти України, перебуваючи у смт. Нью - Йорк Донецької області.
ОСОБА_2 мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 16.11.2023.
Також, як встановлено судом, близько 03 год. 05 хв. 30.12.2023 в тамбурі потяга № 104 Львів - Краматорськ (вагон 13), маючи на меті вийти на свіже повітря на станції “Київ-Пасажирський» втратив свідомість і впав обличчям до підлоги, (з рота пішла кров з піною) та помер стрілець-санітар 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 . Останній повертався із основної щорічної відпустки, яку проводив за місцем свого проживання та реєстрації.
Як вбачається із лікарського свідоцтва про смерть від 01.01.2024 № 010-51 та довідки про причину смерті від 04.01.2024 форми № 106/010 № 5116 причиною смерті ОСОБА_2 , є хронічна ішемічна хвороба серця. На підставі цих документів було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , від 04.01.2024 року серії НОМЕР_4 .
Крім цього, відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово- медичної експертизи від 16.01.2024 року № 011-5116-2023 смерть ОСОБА_2 , настала від хронічної ішемічної хвороби серця на фоні токсичного впливу алкоголю з розвитком серцевої недостатності.
Згідно із витягами із наказів командира НОМЕР_5 окремого стрілецького батальйону від 13.04.2024 № 31-РС, командира військової частини НОМЕР_2 від 13.04.2023 №110, солдата, стрільця-санітара 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , виключено із списків особового складу Збройних Сил України у зв'язку із смертю, пов'язану із виконанням військової служби, пов'язану з проходженням військової служби, (не пов'язану із захистом Батьківщини).
13.08.2025 позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, в якій просила видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця в зв'язку із тим, що син ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов'язана з проходженням військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_2 скерував на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 лист №11/1/13022 від 03.09.2025, яким повідомлено про повернення без реалізації документів, поданих позивачем в ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою розгляду питання видачі посвідчення "Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти від час проходження військової служби" померлого військовослужбовця ОСОБА_2 для одержання пільг, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім цього, вказано, що згідно висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 16.01.2024 за №011-5116-2023 в крові військовослужбовця ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 4,64 г/л (проміле). Таким чином, мати померлого військовослужбовця ОСОБА_2 право на одержання відповідного посвідчення на пільги не має.
Таку ж інформацію повідомлено позивачу у листі ІНФОРМАЦІЯ_7 №6186 від 24.09.2025.
Вважаючи такою, що підлягає до скасування вказану відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, оформлену листом від 03.09.2025 №11/1/1302, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; закріплення в Конституції України обов'язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018, від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регламентує Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 1-2 Закону №2011 передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч. 6 ст. 18 Закону №2011, вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 13 ст. 14 Закону №2011).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі Порядок).
В розумінні п. 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з п. 3 Порядку, підставою для видачі посвідчення є: - витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; - свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; - документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; - постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Пунктом 4 Порядку встановлено, що посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Відповідно до п. 11 Порядку, посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Отже, підставою для відмови у видачі посвідчення є причинний зв'язок смерті військовослужбовця з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або інших дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив позивачу у видачі посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі п. 11 Порядку з огляду на те, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Суд враховує те, що п. 11 Порядку передбачає необхідність відмови у видачі посвідчення тільки у разі вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного сп'яніння. Проте в даному випадку син позивачки жодних дій у стані алкогольного сп'яніння, що стали причиною його смерті, не вчиняв, про що судом не здобуто відповідних доказів.
Зокрема, як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 23.01.2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100170000237 від 30.12.2023, за фактом смерті ОСОБА_2 у вагоні потягу №104 Львів - Краматорськ, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Також, пунктом 8 протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 31.07.2025 № 2025-031-1244-4480-7, серед іншого, постановлено, що захворювання сина позивачки, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Слід зазначити, що згідно із абзацом дев'ятим підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022, приписи статей 1, 3, 8, 62 Конституції України у їх взаємозв'язку вказують на позитивний обов'язок держави забезпечувати дотримання презумпції невинуватості особи на всіх стадіях кримінального провадження та після його завершення аж до спростування такої презумпції в законному порядку судом виключно в обвинувальному вироку. Це, зокрема, означає, що особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, після закриття стосовно неї кримінального провадження з будь-яких підстав має сприймати вся публічна влада як таку, що не вчиняла кримінального правопорушення, поводження з нею має відповідати такому сприйняттю та не спричиняти жодного явного осуду чи натяку на нього, не формувати негативного сприйняття суспільством такої особи, не підривати її репутації тощо.
Отож, у даному випадку відповідачем не доведений факт смерті військовослужбовця внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення. Таких доказів також не здобуто судом в ході розгляду даної адміністративної справи.
На думку суду, сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану.
Схожий підхід до вирішення причинно-наслідкового зв'язку між фактом сп'яніння та смертю військовослужбовця застосував Верховний Суд у постановах від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17 та від 15 червня 2022 року у справі №826/4813/18.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
В свою чергу, у спірному випадку слід не лише скасувати, але й визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, оформлену листом від 03.09.2025 за №11/1/1302.
З метою належного способу захисту порушеного права позивача слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю.
Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, оформлену листом від 03.09.2025 за №11/1/1302.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 10 лютого 2026 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ),
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.