11 лютого 2026 року Справа № 480/3422/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3422/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області від 12.03.2025 про відмову нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності України 2024 року як учаснику бойових дій у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності України 2024 року як учаснику бойових дій у розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Натомість у 2024 році пенсійним органом виплачено йому разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2024 рік, як учаснику бойових дій у значно меншому розмірі.
Ухвалою суду від 01.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі №480/3422/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус учасник бойових дій, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, та відповідно має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 N 3551-XII.
Як зазначає позивач, пенсійний орган у 2024 році виплатив йому разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 1000 грн.
Не погодившись з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено Законом N 3551-XII, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон N 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 4 Закону N 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до статті 12 Закону N 3551-XII, у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань від 20.03.2023 N 2983-IX, щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Суд зазначає, що невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову N 369, якою визначено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Як зазначає позивач, останньому була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України за 2024 рік саме в розмірі 1000,00 грн.
За таких обставин суд вважає помилковими твердження позивача про те, що він має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в більшому розмірі, оскільки виплата спірної грошової допомоги мала здійснюватися в розмірі, що встановлений Постановою N 369.
Також, суд при розгляді даної справи враховує правові висновки Великої палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.05.2025 по справі N 440/14216/23.
Так, у зазначеній постанові Велика палата Верховного суду вказала на те, що: аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
157. Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік, визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).
158. Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проєкту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, зокрема й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012).
160. Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
161. Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, які сформульовані у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, оскільки вони є цілком релевантними до спірних правовідносин.
Таким чином, здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 1000,00 грн. відповідач застосував правила статті 12 Закону N 3551-XII в редакції Закону N 2983-IX, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
При цьому суд не може погодитися з доводами позивача про наявність у нього права на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік за аналогією із щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Суд виходить з того, що зазначені види виплат є різними за своєю правовою природою формами соціальної підтримки, які запроваджені законодавцем з різною метою, на різних нормативних підставах та за різними умовами надання. Щорічна разова грошова допомога до 5 травня та щорічна одноразова грошова допомога до Дня Незалежності України мають самостійне правове регулювання, відмінні механізми визначення розміру та джерела фінансування, що унеможливлює їх ототожнення або взаємне застосування за аналогією.
Крім того, суд ураховує, що у зв'язку зі змінами, внесеними до законодавства у сфері соціального захисту, порядок та розміри відповідних виплат визначаються виключно на підставі прямих норм закону та підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання. За таких умов застосування аналогії закону у публічно-правових відносинах, зокрема у сфері бюджетних та соціальних виплат, є неприпустимим, оскільки призвело б до фактичного розширення обсягу соціальних гарантій поза межами волі законодавця.
Відсутність у чинному законодавстві норми, яка б передбачала визначення розміру щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за правилами, встановленими для виплати допомоги до 5 травня, свідчить про відсутність у позивача суб'єктивного права на отримання такої допомоги у заявленому ним розмірі.
Отже, наведені позивачем доводи у цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик