10 лютого 2026 року м. Рівне№460/13255/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Сищук К.М.; представника позивача: Зеленого С.М. представника відповідача: Юхименко Т.В., представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Кисельова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРГЕТ ВЕСТ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРГЕТ ВЕСТ" (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 12686/1700005-22 від 16.07.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області на паливному складі, який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, село Нерубайське, будинок Автодорога Київ-Одеса 459км було проведено фактичну перевірку, за результатами якої складено акт, за висновками якого встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР та в подальшому винесено податкове повідомлення-рішення № 12686/1700005-22 від 16.07.2025. Позивач стверджує про відсутність порушень, передбачених п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР оскільки, паливо за вказаною адресою відпускається виключно шляхом оптової реалізації іншим суб'єктам господарювання (юридичним особам), оплата за паливо здійснюється виключно за безготівковим розрахунком, при цьому актом перевірки не встановлено жодного факту реалізації палива фізичним особам за готівковий рахунок або із застосуванням банківських платіжних карт. Крім того, вказаний об'єкт не є АЗС, не є місцем роздрібної торгівлі, тому на ньому не повинен вестися облік товарів за відповідними регістрами, які передбачені для АЗС. На думку позивача, помилковість висновків акту перевірки також підтверджується відсутністю факту здійснення готівкових операцій під час відпуску зі зберігання палива з місця оптової торгівлі, позаяк, відповідно до висновків акту перевірки наявність готівкових коштів у розмірі 2059,90 грн збігається із реалізацією супутніх товарів на суму 2059,90 грн, які не є пальним. Зауважує, що згідно з витягом з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» має ліцензію на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі. Також звертає увагу суду, що у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 150%, однак у акті перевірки відсутнє жодне посилання на підставі чого вже було застосовано штрафну санкцію за аналогічне порушення. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржуване ним рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
15.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем був наданий контролюючому органу журнал реалізації пального (обліку пального) на A3C за період з 29.10.2024 по 04.06.2025, в якому відображено: дату та час реалізація пального; обсяг пального в літрах об'ємами від 30 л до 800 л; державний номер автомобіля; прізвище водія (отримувача) та його підпис. На підставі отриманої інформації з журналу реалізації пального та співставлення бази даних СОД PPO Головного управління було встановлено, що за період з 27.02.2025 по 04.06.2025 Товариством проводились розрахунки без застосування PPO зареєстрованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи без створення та надання у паперовій та/або електронній формі розрахункових документів встановленої форми, загальна сума не проведених операцій через PPO склала 5000213,29 грн. Відповідач звертає увагу суду, що на запит перевіряючих від 04.06.2025 б/н та до заперечення на акт перевірки, товариством не надані документи, які пов'язані та/або стосуються предмета перевірки, у т.ч. банківські виписки за перевіряємий період, що свідчать про оптову торгівлю пальним. Щодо застосування штрафної санкції у розмірі 150%, то позиція відповідача полягає у тому, що кожен встановлений контролюючим органом факт видачі розрахункового документа без обов'язкових реквізитів, які позбавляють його відповідного статусу, є окремим правопорушенням, при цьому кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень. Допущені порушення слугували підставою для винесення податкового повідомлення рішення № 12686/1700005-22 від 16.07.2025, яке відповідач вважає обґрунтованим та правомірним, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.
08.09.2025 у порядку статті 165 КАС України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській скористалось правом на подання письмових пояснень щодо позову у яких зазначає: Товариство на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 24.01.2024 № 15090314202400002 здійснювало роздрібну торгівлю на A3C за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Нерубайське, буд. Автодорога Київ-Одеса - 459 км до 25.02.2025, надалі згідно власної заяви, ліцензію було анульовано 27.02.2025. Інформація, яка відображена в журналі про реалізацію пального на A3C в період здійснення роздрібної торгівлі, співпадає з даними електронної бази СОД PPO в частині дати, часу, об'ємів реалізованого пального. Так наприклад, фіскальний чек від 25.02.2025 № 6602 на загальну суму 16302,25 грн - реалізовано 305 літрів дизельного пального за ціною 53,45 грн за 1 літр та згідно журналу реалізоване пальне було відвантажено в автомобіль державний номер НОМЕР_1 ; фіскальний чек від 24.02.2025 № 6584 на суму 1870,75грн - реалізовано 35 літрів дизельного пального за ціною 53,45грн за 1 літр та згідно журналу реалізоване пальне було відвантажено в автомобіль державний номер НОМЕР_2 , та інші випадки. Дана інформація свідчить про достовірність даних в журналі реалізації пального на A3C та не проведення розрахункових операцій через PPO, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
22.09.2025 позивачем подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких зазначено, що податковий орган був обізнаний про анулювання ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та про наявність ліцензії на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі. Під час складання акцизної накладної напрямок використання пального зазначається: «4» для місць роздрібної торгівлі пальним; «5» з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним. До 27.02.2025 під час складання акцизних накладних ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» вказувало позначення «4». Після 27.02.2025 в акцизних накладних вже вказувалось позначення «5», яке відповідало акцизному складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним, на підтвердження чого надано копії акцизних накладних за період як до 27.02.2025, так і за період після 27.02.2025, що на думку позивача, підтверджує що об'єкт, на якому зберігалось паливо не є місцем роздрібної торгівлі пальним. Головним управлінням ДПС в Одеській області не надано належні та допустимі докази, які підтверджують факт реалізації нафтопродуктів та на підставі якого документу було розраховано цю реалізацію, за який період, на підставі чого було визначено ціну реалізації.
25.09.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України які є тотожними до зазначених у письмових пояснень щодо позову.
У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи заяв по суті справи та надали пояснення аналогічні цим доводам.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.09.2025.
Ухвалою суду від 04.09.205 залучено до участі у адміністративній справі № 460/13255/25 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Одеській області. Підготовче засідання відкладено на 23.09.2025.
Ухвалою суду від 23.09.2025 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання відкладено на 26.09.2025.
Ухвалою суду від 26.09.2025, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 09.10.2025.
Ухвалою суду від 09.10.2025 занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2025.
04.11.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді у період з 03.11.2025 по 05.11.2025. Справу призначено до розгляду на 06.01.2026.
Ухвалою суду від 06.01.2026 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 29.01.2026.
29.01.2026 у судовому засіданні, на підставі статті 227 КАС України, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення до 10.02.2026.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області на підставі наказу № 5875-п від 02.06.2025 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ», направлень від 03.06.2025 № 11304, № 11305, на підставі п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.8 п.19-1.1 ст.19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст.80, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами), проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ВЕСТ», за адресою господарського об'єкту: Одеська область Одеський район, с. Нерубайське, Автодора Київ-Одеса - 459 км. Перевірку проведено за період діяльності з 14.06.2022 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт фактичної перевірки від 13.06.2025, зареєстрований 16.06.2025 № 29375/Ж5/15-32-07- 06/PPO/44701095 (далі - акт фактичної перевірки).
У ході проведення вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області встановлено наступні порушення податкового законодавства:
1) п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95BP «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами) (далі - Закон № 265/95-BP), а саме: згідно журналу обліку реалізації пального на A3C, розрахункові операції на загальну суму 5000213,29 грн не проведені через реєстратор розрахункових операцій (далі PPO), зареєстрованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи без створення та надання у паперовій та/ або електронній формі розрахункових документів встановленої форми;
2) п. 85.2 ст. 85 Кодексу - на запит перевіряючих від 04.06.2025 б/н не надано документи, які пов'язані та/або стосуються предмета перевірки, а саме: банківські виписки; контрольні стрічки в паперовому та/або електронному вигляді; розрахункові книжки; книгу обліку розрахункових операцій за перевіряємий період, тощо.
Відповідно до пункту 4.5 акту первірки додатками до нього є: Х-звіт від 04.06.2025, запит від 04.06.2025 б/н про надання документів, фото журналу реалізації пального, акт про відмову надати документи.
04.06.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано запит про надання документів, а саме: банківські виписки; контрольні стрічки в паперовому та/або електронному вигляді; розрахункові книжки; книгу обліку розрахункових операцій за перевіряємий період, тощо. Зазначено, що надати документи необхідно в термін до 12 год 00 хв 09.06.2025.
Представник ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» - Цугаєв Ю.П., відмовився від надання посадовим особам контролюючого органу документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, про що інспекторами ГУ ДПС в Одеській області складено акт відмови платника податків надати документи № 4986/15-32-07-06 від 13.06.2025.
Не погоджуючись з висновками акту фактичної перевірки, позивачем 26.06.2025 до Головного управління ДПС в Одеській області подано заперечення на акт перевірки.
Згідно відповіді на заперечення № 10632/КПР/15-32-07-06-06 від 11.07.2025 висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.
Надалі, Головним управлінням ДПС в Одеській області були направлені до Головного управління ДПС у Рівненській області матеріали зазначеної вище фактичної перевірки.
17.07.2025 на підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято:
податкове повідомлення-рішення № 12685/1700005-22, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в сумі 2040,00 грн;
податкове повідомлення-рішення № 12686/1700005-22, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог п.1, п. 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР в сумі 7 500 319,94 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 12686/1700005-22 від 17.07.2025 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов'язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до ст. 19-1.1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу (серед іншого):
19-1.1.14. здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
19-1.1.16. здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
19-1.1.17. проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Абзацом першим п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів господарювання до відповідного бюджету
За змістом пунктів 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі - Закон № 3817-IX).
Згідно з п. 1 статті 1 Закону № 3817-IX для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
50) місце оптової торгівлі пальним - об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання пального, у тому числі для змішування пального або змішування пального і добавок (присадок) до пального, та оптової торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування. Місце оптової торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем оптової торгівлі пальним;
52) місце роздрібної торгівлі пальним - об'єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський/річковий бункерувальник (далі - бункерувальник); спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним;
63) оптова торгівля пальним - діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб'єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб'єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України;
77) роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 29 Закону № 3817-ІХ оптова торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
Роздрібна торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 3817-ІХ суб'єкти господарювання при здійсненні діяльності з оптової торгівлі пальним зобов'язані проводити розрахунки за операціями з оптової торгівлі пальним виключно у безготівковій формі, у тому числі у випадках, якщо розрахунки проводяться з іншою особою після заміни сторони у зобов'язанні чи при виконанні обов'язку боржника третьою особою.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки працівниками ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» було надано посадовим особам контролюючого органу такі документи:
договір оренди від 01.12.2023 № B3/12/2023 з ТОВ «Валерія 3» про тимчасове платне користування нерухомого та рухомого майна автозаправної станції (A3C) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Нерубайське, буд. Автодорога Київ-Одеса - 459 км. який підтверджує відвантаження пального з A3C;
формуляри на ПPK 1-2 зав. № DO 300418, колонки 3-4 зав. № DO 300423, колонки зав. № DO6 02740, колонки зав. № DO 300424, якими підтверджується торгівля (відвантаження) пального через ПPK;
журнал реалізації пального (обліку пального) на A3C за період з 29.10.2024 по 04.06.2025, в якому відображено: дату та час реалізації пального; обсяг пального в літрах об'ємами від 30 л до 800 л; державний номер автомобіля; прізвище водія (отримувача) та його підпис.
Відтак, при прийнятті рішення суд також враховує Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції № 281 передбачено, що на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
За змістом підпункту 10.3.1.1 пункту 10.3 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.
Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції № 281 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною автозаправною станцією, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті автозаправної станції за формою № 17-НП.
Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16).
Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія (підпункт 10.3.2.1 пункту 10.3. Інструкції № 281).
З наведеного слідує, що суб'єкт господарювання, який займається хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України зобов'язаний здійснювати облік руху нафти та нафтопродуктів відповідно до Інструкції № 281, який полягає на початкову етапі у прийнятті працівниками АЗС за марками та видами палива за даними товарно-транспортних накладних та оприбуткування прийнятого нафтопродукту на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) за марками та видами, тобто внесення записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП. Подальший облік нафти та нафтопродуктів безпосередньо на АЗС здійснюється матеріально відповідальними особами АЗС у змінному звіті за формою № 17-НП. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16).
Дослідивши відомості з наданого журналу реалізації пального на АЗС за період з 29.10.2024 по 04.06.2025, суд зазначає, що він містить інформацію про дату та час реалізації пального, державний номер автомобіля, прізвище водія (отримувача пального) та його підпис, кількість відпущеного пального в літрах, що узгоджується з формою Додатку 16 до Інструкції № 287 (відомість на відпуск нафтопродуктів), тобто відображає фактичний та системний відпуск пального споживачам.
Судом також встановлено, що за заявою від 27.02.2025 ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» було анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 15090314202400002 від 24.01.2025 та отримано ліцензію на оптову торгівлю пальним № 990514202500030 від 21.02.2025.
Як вже зазначав суд, інформація, яка відображена в журналі реалізації пального на A3C в період здійснення ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» роздрібної торгівлі до 27.02.2025, співпадає з даними електронної бази СОД PPO Головного управління ДПС у Одеській області в частині дати, часу, об'ємів реалізованого пального.
Так, фіскальний чек від 25.02.2025 № 6602 на загальну суму 16302,25 грн, реалізовано 305 літрів дизельного пального за ціною 53,45 грн за 1 літр та згідно журналу реалізоване пальне було відвантажено в автомобіль державний номер НОМЕР_1 , прізвище водія ОСОБА_1 ; фіскальний чек від 24.02.2025 № 6584 на суму 1870,75 грн, реалізовано 35 літрів дизельного пального за ціною 53,4 5грн за 1 літр та згідно журналу реалізоване пальне було відвантажено в автомобіль державний номер НОМЕР_2 , прізвище водія ОСОБА_2 та інші випадки.
04.06.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано ТОВ «ТАРГЕТ-ВЕСТ» запит про надання документів, у якому чітко зазначено які документи слід надати платнику податків, а саме: реєстраційне посвідчення на РРО, книги ОРО, розрахункові книжки, контрольні стрічки в паперовому та/або електронному вигляді, ліцензії (пальне), прибуткові накладні на товар, книгу реєстрації податкових накладних, зворотно-сальдову відомість по рах. 203, 311, виписки банку, крім цього форми № 7-НП та № 31-НП, ТТН за формою № 1, акти приймання за формою № 5-НП, № 3-НП, відвантажувальні відомості за формою № 4-НП, журнали за формою № 9-НП, № 10-НП тощо.
Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Підпунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 27.04.2023 по справі № 640/10530/19 та від 01.06.2022 по справі № 280/597/19.
В свою чергу у відповідності до п. 44.7 ст. 44 ПК України для платника податків передбачено, шо у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Крім того, платник податків має можливість надати такі документи і після проведення перевірки до прийняття рішення і таке право для нього визначено абз. 2 пункту 44.6 статті 44 ПК України зокрема, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Водночас, на запит Головного управління ДПС в Одеській області від 04.06.2025 б/н та до заперечення на акт перевірки, позивачем не надані документи, які пов'язані та/або стосуються предмета перевірки, зокрема банківські виписки за перевіряємий період, які можуть свідчити про оптову торгівлю пальним, про що інспекторами ГУ ДПС в Одеській області складено акт відмови платника податків надати документи № 4986/15-32-07-06 від 13.06.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позиція позивача полягає в наступному:
(1) відповідно до Закону № 3817-ІХ обов'язкова наявність реєстратора розрахункових операцій передбачена саме до місць роздрібної торгівлі пальним. Вказана вимога, щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, не встановлена для місць оптової торгівлі пальним. Натомість, реєстратор розрахункових операцій, який знаходиться за адресою паливного складу, використовується лише під час роздрібної реалізації супутніх товарів, відмінних від пального. Помилковість висновків акту перевірки також підтверджується відсутністю факту здійснення готівкових операцій під час відпуску зі зберігання палива з місця оптової торгівлі. Відповідно до висновків акту перевірки наявність готівкових коштів у розмірі 2059,90 грн збігається із реалізацією супутніх товарів на суму 2059,90 грн, які не є пальним. Актом перевірки не встановлено жодного факту (через відсутність вказаних фактів) реалізації палива фізичним особам, за готівковий рахунок або із застосуванням банківських платіжних карт;
(2) паливо за вказаною адресою відпускається виключно шляхом оптової реалізації іншим суб'єктам господарювання (юридичним особам), оплата за вказане паливо здійснюється виключно за безготівковим розрахунок (перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок юридичних осіб). Паливо знаходиться до моменту відпуску на зберіганні у місці оптової торгівлі. Вказаний об'єкт не є АЗС, не є місцем роздрібної торгівлі пальним, тому за вказаним об'єктом не повинен вестися облік товарів за відповідними регістрами, які передбачені для АЗС.
При цьому, позивач посилається на Наказ Міністерства Фінансів України № 729 від 27.11.2020, яким затверджено Форми та порядок заповнення акцизної накладної.
Розділом ІІ названого наказу складання акцизної накладної форми "П" та порядок її заповнення передбачено умови складання та обов'язкові реквізиті (графи) які повинні бути заповнені під час складання акцизної накладної.
У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:
«1» - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;
«2» - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу, з використанням акцизного складу пересувного, в тому числі через магістральний трубопровід, у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;
«3» - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами/ акцизними складами пересувними, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання «3» зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / акцизними складами пересувними;
«4» - реалізація пального у паливний бак транспортного засобу або в тару споживача через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;
«5» - реалізація пального платнику, суб'єкту господарювання - неплатнику у паливний бак транспортного засобу через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним;
На підтвердження своєї позиції позивач надає суду копії акцизних накладних за період як до 27.02.2025, так й за період після 27.02.2025 та звертає увагу суду, що до 27.02.2025 під час складання акцизних накладних ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» вказувало позначення «4». Після 27.02.2025 в акцизних накладних вже вказувалось позначення «5», яке відповідало акцизному складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним.
Також позивач зазначає, що на підставі власної заяви ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 15090314202400002 від 24.01.2025 було анульовано, водночас товариство мало ліцензію на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний № 990514202500030, термін дії з 21.02.2025.
З приводу наведеного, суд зазначає, що акцизна накладна є основним документом, що використовується для обліку та контролю реалізації пального з метою сплати акцизного податку, підтверджує рух пального, його реалізацію. Однак в даній ситуації надані суду акцизні накладні не є доказом того, що саме склад за адресою Одеська область, Одеський район, село Нерубайське, будинок Автодорога Київ-Одеса 459 км є місцем оптової торгівлі пальним, як і анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним не є належним та самостійним доказом того, що роздрібна торгівля пальним на об'єкті не здійснюється, а підтверджує лише припинення права на здійснення такої діяльності з моменту отримання розпорядження про анулювання. Інших доказів, що підтерджують оптову торгівлю пальним позивач суду не надав.
На переконання суду, достатнім і взаємним зв'язком доказів у їх сукупності, які б підтверджували факт здійснення ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» оптової торгівлі пальним на об'єкті за адресою Одеська область, Одеський район, село Нерубайське, будинок Автодорога Київ-Одеса 459 км є договори-купівлі продажу пального укладені між товариством та споживачем з визначенням обсягів пального та умов його постачання, акти приймання-передачі пального на підтвердження його фактичного відвантаження, товарно-транспорті та видаткові накладні, банківські квитанції, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку про рух грошових коштів.
Разом з тим, позивачем таких документів не надано контролюючому органу під час, ні після проведення перевірки, в строки визначені абз. 2 пункту 44.6 статті 44 ПК України.
При цьому, аналізуючи запит контролюючого органу, суд зазначає, що в ньому чітко зазначено підстави для подання посадовою особою контролюючого органу такого запиту (підпункт 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та пункти 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 ПК України), конкретизовано перелік витребуваних документів, що відносяться до предмету перевірки та які необхідно надати, а тому суд критично оцінює твердження позивача з приводу того, що запит про надання пояснень та документів складено з порушенням вимог Податкового кодексу України.
Що стосується доводів позивача про те, що контролюючим органом безпідставно встановлено вартість реалізованих нафтопродуктів на загальну суму 5000213,29 грн, то суд зазначає наступне.
ТОВ «ТАРГЕТ ВЕСТ» на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним № 15090314202400002 від 24.01.2024 здійснювало роздрібну торгівлю на A3C за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Нерубайське, буд. Автодорога Київ-Одеса - 459 км. до 25.02.2025. Надалі, за заявою позивача, ліцензію було анульовано 27.02.2025 .
У свою чергу, в фіскальних чеках № 6602 від 25.02.2025, № 6584 від 24.02.2025 міститься інформація про реалізацію дизельного пального за ціною 53,45 грн за 1 літр.
Так, згідно зі статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: податкова інформація.
Механізм передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби для суб'єктів господарювання, що використовують РРО, врегульований Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року № 1743/22055.
Відповідно до положень пункту 1.2 цього Порядку: система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - система, призначена для збору даних РРО до бази даних системи обліку даних РРО, для реалізації якої використовується зазначена технологія; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - програмно-апаратний комплекс, розміщений в центральному органі ДПС, що використовує інформацію, яка збирається за допомогою СЗЗД РРО.
За змістом пункту 1.5 Порядку суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі (КСЕФ), та/або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні забезпечити передачу до сервера обробки інформації електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Як передбачено підпунктом 6.1 Порядку СОД РРО складається із сервера авторизації, сервера додатків та бази даних, а за змістом підпункту 6.4.2 база даних, містить пакет даних РРО (набір даних, що генеруються РРО в електронному вигляді), що були отримані від РРО, у відкритому вигляді.
Отже, за загальним правилом, інформація, яка надійшла до податкового органу з РРО, має відповідати даним розрахункових документів, які були створені РРО в місцях продажу.
Щодо використання даних СОД РРО як доказу вчинення правопорушення під час проведення фактичної перевірки, то суд на підставі частини 5 статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, такого змісту:
«Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Виходячи з наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.»
Отже, інформація із СОД РРО може бути самостійною підставою для висновків про порушення податкового законодавства під час проведення фактичної перевірки, у тому числі за попередні періоди, відтак твердження позивача щодо відсутності доказів для визначення ціни реалізованого пального суд також відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.
Разом з тим, надаючи оцінку аргументам позивача щодо неправомірного застосування контролюючим органом штрафних санкцій у розмірі 150% відсотків суд зазначає таке.
Як вже зазначав суд, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Таким чином, суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Як слідує з норми розмір фінансової санкції за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу - протягом календарного року.
За першу з таких операцій потрібно застосують штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі).
Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи є окремим правопорушенням.
Розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.
У контексті наведеного, суд зауважує, що контролюючий орган вірно кваліфікував дії позивача як порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР та обґрунтовано застосував штрафні санкції, належним чином визначивши їх розмір відповідно до податкового повідомлення-рішення № 12686/1700005-22 від 16.07.2025, оскільки кожне конкретне правопорушення є закінченим з моменту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів.
Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.02.2022 по справі № 640/4426/19 та від 06.09.2022 у справі № 420/19741/21.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності спірних рішень належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття відповідачем таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд у своїх постановах від 13.11.2018 по справі № 805/528/17-а та від 27.05.2025 по справі № 280/890/24, згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
З огляду на встановлені обставини, перевіривши правову та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 12686/1700005-22 від 17.07.2025 відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРГЕТ ВЕСТ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 лютого 2026 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ВЕСТ» (вул. 16-го Липня, 61,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 44701095)
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області Адреса: вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65044, ЄДРПОУ/РНОКПП 44069166.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК