про повернення позовної заяви
11 лютого 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/1400/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та нечинними постанов, -
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та нечинними постанов, в якій просять:
визнати протиправними та не чинними з 02.12.25:
п.3 постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП 79710639 щодо ОСОБА_1 ;
постанову відповідача про стягнення виконавчого збору щодо ОСОБА_1 ;
постанову відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП 79710639 щодо ОСОБА_1 ;
П.3 постанови відповідача від 02.12.25 про відкриття виконавчого провадження ВП 79710743 щодо ОСОБА_2 :
постанову відповідача про стягнення виконавчого збору щодо ОСОБА_2 ;
постанову відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП 79710743 щодо ОСОБА_2 .
Відповідно пункту 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У силу частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зокрема, як визначено частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Зі змісту доданих до позовної заяви документів суд встановив, що на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження 79710639 та №79710743 з примусового виконання виконавчих листів №552/3251/24, виданих 18.11.2025 Київським районним судом м. Полтави.
Так, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19.06.2025 у цивільній справі №552/3251/24 позовні вимоги ОСОБА_3 до Калайди Наталії Михайлівни в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Київської районної у м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування про усунення перешкод у користуванні шляхом виселення та вселення задовольнити частково. Суд вирішив вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30.10.2025 зазначене рішення суду залишено без змін.
18.11.2025 Київський районний суд м. Полтави видав ОСОБА_3 (стягувачу) виконавчі листи №552/3251/24, де боржниками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
На підставі зазначених виконавчих листів державний виконавець Київського ВДВС 02.12.2025 відкрив виконавче провадження №79710639 (боржник ОСОБА_1 ) та №79710743 (боржник ОСОБА_2 ).
Тож, виконавчі провадженні №79710639 та №79710743 відкриті на підставі виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Полтави у цивільній справі (№552/3251/24), а позивачі є боржниками у відповідних виконавчих провадженнях.
Предметом цього спору, окрім іншого, є правомірність постанов державного виконавця від 02.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79710639 та №79710743.
Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно зі статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У силу частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як особи, зазначені боржниками у виконавчому провадженні №79710639 та №79710743, мають право на звернення до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, зокрема, на постанови від 02.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79710639 та №79710743.
У наведеній частині спір не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, не підсудний Полтавському окружному адміністративному суду, оскільки його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини шостої статті 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
За приписами частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.
Відповідно до частини шостої статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Водночас таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у справі №520/29352/24.
З урахуванням наведеного суд констатує відсутність підстав для роз'єднання позовних вимог у справі №440/1400/26 в окремі провадження, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 02.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79710639 та №79710743 мають розглядатися місцем загальним судом, який видав виконавчий лист, у порядку цивільного судочинства, тоді як позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 02.12.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору підсудні окружному адміністративному суду.
Отже, позивачами порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки в одній позовній заяві зазначено вимоги, що належить розглядати у порядку різного судочинства.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За таких обставин, зважаючи на те, що позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 містить вимоги, що належить розглядати у порядку різного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ініціаторам звернення.
При цьому суд звертає увагу позивачів на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Тож постанови державного виконавця від 02.12.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях №79710639 та №79710743 можуть бути оскаржені позивачами шляхом подання окремого позову до Полтавського окружного адміністративного суду.
Своєю чергою, постанови державного виконавця від 02.12.2025 про відкриття виконавчого провадження №79710639 та №79710743 підлягають оскарженню шляхом подання скарги до Київського районного суду м. Полтави у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Частиною першою статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Водночас частиною шостою статті 21 КАС України вказано на недопустимість об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у даній позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які належить розглядати різним судам в порядку різного судочинства.
За правилами частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Поряд з цим, відповідно до частини четвертої статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 169, 172, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та нечинними постанов - повернути позивачам.
Роз'яснити позивачам, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному законом.
Копію ухвали надіслати ініціаторам звернення разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.
Суддя І.Г. Ясиновський