справа № 380/21788/25
з питань ухвалення додаткового рішення
11 лютого 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 суд ухвалив адміністративний позов задовольнити частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.05.2025 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 о/р НОМЕР_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.04.2025 року. У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовлено.Стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області(місцезнаходження: 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 (одна тисяча двісті однадцять) грн 20 коп. судового збору.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8183,50грн.
Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про таке.
Згідно з ч.1 та ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування зазначених вище норм.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 дійшов наступних висновків: «Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
В ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Щодо справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні Верховний Суд з огляду на приписи ч.3 ст.143 КАС України, відповідно до якої докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів, дійшов до правового висновку, якій викладений в ухвалах від 12.11.2020 по справі №640/13697/19, від 03.12.2020 у справі №300/2425/19 та від 12.08.2020 у справі №340/2449/19, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Застосовуючи зазначені висновки Верховного Суду до правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що у позовній заяві позивач вказував що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 17500,00грн. Тобто, позивачем наведено лише суму можливих понесених судових витрат.
Докази на підтвердження понесених судових витрат, у вигляді витрат на правову допомогу позивачем додано лише до заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Іншої заяви в порядку абзаців другого та третього частини 7 статті 139 КАС України позивачем чи його представником до закінчення судових дебатів та постановлення судового рішення не надавалося. Не містить вимоги про відшкодування витрат на професійну допомогу і сама позовна заява.
В свою чергу, вказаний у позові орієнтовний попередній розрахунок очікуваних понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні ч. 7 ст. 139 КАС України.
Зазначення ж у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат з відповідача не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові КАС ВС від 20.08.2024 у справі №280/3862/20.
У вказаній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.
Таким чином, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду можна зробити висновок, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо можливого розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу існували ще до ухвалення рішення у цій справі, про що свідчать дати таких документів.
Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, а також не повідомив суд про наявність поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення розгляду справи.
Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.
За аналогічних обставин Верховний Суд у справі №280/3862/20 дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2025 у справі №320/4042/22.
При цьому, вказана позиція є обов'язковою для врахування з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України.
Підсумовуючи усе вищенаведене, подання представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, без попереднього звернення про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а також без обґрунтування поважності причин, які обумовлюють неможливість підтвердження витрат до завершення розгляду справи, спонукає до висновку про залишення такої заяви без розгляду відповідно до ч.7 ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 248, 252, 256, 293-297 КАС України суд
заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.