11 лютого 2026 рокусправа № 380/18864/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.08.2025 №143350008390 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.06.1992 по 17.05.1995;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" період роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 07.04.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п "б" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-Р/2020 у справі №1-5/2018 (764/15) з 20.08.2025.
Ухвалою від 19.09.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 20.08.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та прийняло рішенням №143350008390 від 28.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п "б" у зв'язку із недосягненням пенсійного віку 55 років, відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Позивачка вважає спірне рішення протиправним, оскільки, на її думку, пільгового та страхового стажу достатньо для призначення пенсії по віку на пільгових умовах.
Позивачка стверджує, що має право на призначення пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п "б" у зв'язку із досягненням 50 річного віку. Також вважає протиправним не зарахування до пільгового страхового стажу періоду роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 з 29.06.1992 по 17.05.1995. Крім того відповідачем не зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» період роботи у закладі з надання психіатричної допомоги з 01.01.2004 року по 07.04.2020 року, що підтверджується формою РС-право. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачці у призначенні пільгової пенсії.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 20.08.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З урахуванням Порядку 22-1 органом, що приймав рішення за заявою позивачки, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №143350008390 від 28.08.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вік позивачки на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах - 51 рік 06 місяців 25 днів. Страховий стаж позивачки становить 40 років 12 днів. Пільговий стаж (Список №2) становить 25 років 03 місяці 28 днів. До пільгового стажу зараховано усі періоди роботи. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 з 29.06.1992 по 06.04.1994, оскільки наявні виправлення у даті звільнення, які не завірено у встановленому порядку (запис № 3); з 07.04.1994 по 17.05.1995, оскільки дата прийняття на роботу (07.04.1994) календарно різниться із датою наказу про прийняття на роботу (23.02.1994), так само дата звільнення (17.05.1995) календарно різниться із датою наказу про звільнення з роботи (25.08.1995) (записи № 4 - № 5).
Для зарахування вищевказаних періодів необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів. Право на пенсійну виплату на пільгових умовах згідно поданих документів відсутнє, оскільки ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку, визначеного законодавством (55 років). Рішення про призначення (перерахунок) пенсії повинно прийматись органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень пунктів 4.1 та 4.2 Порядку 22-1. Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
03.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду клопотання про залучення співвідповідача, у якому просить залучити в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Ухвалою від 31.10.2025 в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залучення співвідповідача відмовлено.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 20.08.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та доданими до заяви документами.
Із метою підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п "б" позивачка подала до пенсійного органу:
1. диплом (свідоцтво, атестат) про навчання Д "№ НОМЕР_2 ;
2. довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_3 ;
3. довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 35 від 14.08.2025 року;
4. заяву про призначення/перерахунок пенсії № 5596 від 20.08.2025 року;
5. паспорт або ID-картку або посвідку НОМЕР_4 ;
6. свідоцтво про народження дитини НОМЕР_5 ;
7. свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 ;
8. трудову книжку серія НОМЕР_1 від 29.06.1992 року;
Пунктом 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії позивачу провадився за принципом “екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
За наслідками розгляду заяви Єфремова від 20.08.2025 щодо призначення їй пенсії на пільгових умовах, а також доданих до заяви документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийняте Рішення від 28.08.2025 за № 143350008390, відповідно до якого позивачці відмовлено в призначенні такого виду пенсії з огляду на наступне.
Рішення мотивоване наступним:
«… Вік заявника 51 рік 06 місяців 25 днів. Страховий стаж особи становить 40 років 12 днів. Пільговий стаж за Списком №2) особи становить 25 років 03 місяці 28 днів.
За доданими документами до страхового стажу зокрема не зараховано періоди:
- період роботи з 29.06.1992 по 06.04.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки виправлення в даті звільнення не завірено в установленому порядку;
- період роботи з 07.04.1994 по 17.05.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата прийняття (07.04.1994) календарно різниться із датою наказу (23.02.1994) та дата звільнення (17.05.1995) календарно різниться із датою наказу (25.08.1995).
Для зарахування вищевказаних періодів необхідно долучити уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів. За доданими документами до пільгового стажу зараховано усі періоди. Право на пенсійну виплату на пільгових умовах згідно поданих документів відсутнє, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку визначеного законодавством (55 років)…».
Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.
Звертаючись до суду, у позовній заяві позивачка зазначила:
«… Спірним у цій справі (предмет спору) є:
1. до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з 29.06.1992 по 17.05.1995, оскільки виправлення в даті звільнення не завірено в установленому порядку;
2. до страхового стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" не зараховано період роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 07.04.2020;
3. призначення та виплата позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п "б" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-Р/2020 у справі №1-5/2018 (764/15) з 20.08.2025.
Інші обставини не оспорюються, оскільки пільгового та страхового стажу достатньо для призначення пенсії по віку на пільгових умовах, а після призначення пенсії будуть надані первинні документи для зарахування всього страхового стажу…».
Відтак суд розглядає справу, враховуючи межі оскарження спірного рішення, визначені позивачкою у позові.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених зазначеним Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців;
- трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій *, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
- всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
- записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору
- в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; - в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства;
- в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу;
- при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів
- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок
- після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вищезазначених положень дає суду підстави для висновку, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладений на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Судом встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.06.1992 року позивачки містяться наступні записи за спірні періоди :
- запис № 1, 29.06.1992, прийнята на роботу кухарем третього розряду в столову №12 у Торгово-виробниче підприємство «Южанка» (наказ № 366 від 29.06.92р);
- запис № 3, 06.04.1994, звільнена із столової №12 у Торгово-виробничому підприємстві «Южанка» та переведена на комбінат у цьому ж Підприємстві (наказ № 65 від 06.04.94р);
- запис № 4, 07.04.1994, прийнята на роботу за переводом у Новокриворізький гірничо-збагачувальний комбінат (наказ № 91 від 23.02.94р);
- запис № 5, 17.05.1995, звільнена з Новокриворізький гірничо-збагачувальний комбінат у відпустку по догляді за дитиною (наказ № 34-к від 25.08.95р);
Щодо правомірності спірного рішення відповідача в частині не зарахування до страхового та пільгового стажу позивачки періоду роботи з 29.06.1992 по 17.05.1995, суд зазначає наступне.
Так відповідач вказує на те, що виправлення в даті звільнення не завірено в установленому порядку.
Суд зауважує, що не завірення в установленому порядку дати звільнення не спростовує факту трудової діяльності позивача у наведений вище період, а лише є недоліком у заповненні трудової книжки підприємством.
Також відповідач не надав суду жодних доказів на спростування факту роботи позивача у спірний період.
Варто зауважити, що недоліки у заповненні трудової книжки, враховуючи відсутність сумніву та спору щодо належності трудової книжки позивачу, наявність інших обов'язкових реквізитів, є формальним та таким, що не спричиняє втрату юридичної сили всього документу.
Судом встановлено, що записи (записи №1, №3, №4, №5) у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 від 29.06.1992 року вчинені акуратно, є чіткими та зрозумілими, містять відтиск печатки підприємства. У поданій трудовій книжці записи щодо прийняття та звільнення з роботи позивачки у Торгово-виробничому підприємстві «Южанка» та у Новокриворізький гірничо-збагачувальний комбінат містять відповідні дати та номери документів, на підставі яких внесено записи, записи є зрозумілими, а тому не зазначення посади та відсутність підпису відповідальної особи не може бути перешкодою у зарахуванні цих періодів трудової діяльності.
Відтак відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.
Тому суд погоджується із позивачкою, що зазначені відповідачем обставини щодо недоліків у заповненні трудової книжки, у даному випадку є формальними.
Суд вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Так Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім цього Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Враховуючи встановлені судом обставини та описані вище правові норми, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення від 28.08.2025 №143350008390 та необхідність зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 29.06.1992 по 17.05.1995 .
Щодо зобов'язання зарахувати позивачці до страхового стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 07.04.2020, відповідач стверджує: «…Відповідно до статті 1 Закону України від 22.02.2000 № 1489-III “Про психіатричну допомогу» заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Період перебування осіб, які працюють у згаданих закладах, у відпустці без збереження заробітної плати зараховують у стаж роботи в одинарному розмірі. Підтвердженням роботи в таких умовах є записи в трудовій книжці, а у разі необхідності, уточнюючі довідки закладів охорони здоров'я.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Робота у закладі з надання психіатричної допомоги до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи у такому закладі після 1 січня 2004 відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058 до страхового стажу враховується в одинарному розмірі. З 01.01.2004 в подвійному розмірі зараховується лише стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищезазначене, пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовується для обчислення стажу роботи до 01.01.2004. Надалі стаж обчислюється в одинарному розмірі за даними системи персоніфікованого обліку…».
Згідно з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.08.2025 № 35, ОСОБА_1 дійсно протягом повного робочого дня обслуговувала психічно-хворих в Гейківській обласній психоневрологічний лікарні:
- за період з 19.09.1995 року по 30.09.1997 року виконувала: догляд за психічно-хворими за посадою санітарка по обслуговуванню психічно-хворих, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року за списком №2 розділу XXIV- 2260000в (молодший медичний персонал), код КП 5132;
- за період з 01.10.1997 року по 25.02.1998 року виконувала: догляд за психічнохворими за посадою санітарка-буфетниця, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року за списком №2 розділу XXIV - 2260000в (молодший медичний персонал), код КП 5132;
- за період з 26.02.1998 року по 09.09.1999 року виконувала: догляд за психічнохворими за посадою молодша медична сестра з догляду за хворими, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року за списком №2 розділу XXIV - 2260000в (молодший медичний персонал), код КП 5132;
- за період з 10.09.1999 року по 05.10.1999 року молодша медична сестра по обслуговуванню психічно-хворих; (відповідно до атестації робочого місця);
- за період з 06.10.1999 року по 15.01.2003 року виконувала: догляд за психічно-хворими за посадою молодша медична сестра з догляду за хворими, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року списком № 2 розділу XXIV - 2260000в (молодший медичний персонал), код КП 5132;
- за період з 16.01.2003 року по 05.10.2004 року виконувала: догляд за психічнохворими за посадою молодша медична сестра з догляду за хворими, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року списком № 2 розділу XXIV позиція 24в (молодший медичний персонал), код КП 5132;
- за період з 06.10.2004 року по 26.12.2004 року молодша медична сестра з догляду за хворими; (відповідно до атестації робочого місця);
- за період з 27.12.2004 року по 30.06.2007 року виконувала: догляд за психічнохворими за посадою молодша медична сестра з догляду за хворими, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року список 2 розділ XXIV позиція 24в (молодший медичний персонал), код КП 5132;
- за період з 01.07.2007 року по 02.08.2016 року виконувала: догляд за психічнохворими за посадою молодша медична сестра-буфетниця, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року список 2 розділ XXIV позиція 24в (молодший медичний персонал), код КП 5132;
- за період з 03.08.2016 року по 07.04.2020 року виконувала: догляд за психічнохворими за посадою молодша медична сестра-буфетниця, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року сп.2 розділ р XXIV (молодший медичний персонал), код КП 5132.
За період з 19.09.1995 року по 09.09.1999 року, з 06.10.1999 року 05.10.2004 року, з 27.12.2004 року по 07.04.2020 року, стаж по списку №2 становить: 24 роки 3 місяці 2 дні.
Підстава для видачі довідки: особисті картки Т-2 та П-2, книги наказів. Накази про атестацію робочих місць: № 92-а від 10.09.1994 року, № 97 від 06.10.1999 року, № 179 від 27.12.2004 року, № 186 від 25.12.2009 року, № 201 від 15.12.2014 року, № 234 від 13.12.2019 року.
Додатково зазначено, що за вище вказаний період роботи відпустки по догляду за дитиною та відпустки без збереження заробітної плати не надавались.
Стаж роботи з 19.09.1995 року по 05.04.2010 року, з 27.12.2004 року по 07.04.2020 року зараховується у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1992 року з урахуванням змін до ст. 60 Закону України № 1110 від 10 липня 2003 року.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22 зазначив, що: «…в силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а саме в частині вимоги щодо зарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 20 вересня 2010 року по 15 жовтня 2021 року.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 20104 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ураховуючи встановлені обставини справи, Суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідачів щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 20 вересня 2010 року по 15 жовтеня 2021 року в інфекційних закладах у подвійному розмірі.
Зважаючи на те, що позивачка у період з 20 вересня 2010 року по 15 жовтеня 2021 року працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я, суд першої інстанції дійшов правильного висновку визнавши протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення» зазначеного періоду…».
Враховуючи встановлені судом обставини та описані вище правові норми, суд приходить до висновку про зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" період роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 07.04.2020.
Щодо права позивачки на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 14 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Згідно зі статтею 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивачка вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивачки про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-ІV.
Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивачки, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.
Суд встановив та не заперечується відповідачем, що станом на час звернення позивачки за призначенням пільгової пенсії, їй виповнився 51 рік 06 місяців 25 днів.
В оскарженому рішенні відповідача обраховано страховий стаж особи, який становить 40 років 12 днів та пільговий стаж особи за Списком №2 становить 25 років 03 місяці 28 днів.
Відтак з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду в зразковій справі № 360/3611/20, та з врахуванням того, що позивачка на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, та її загальний стаж складає не менше 20 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 2 складає не менше 10 років, пенсійний орган зобов'язаний був прийняти рішення про призначення пенсії.
Інших підстав відмови в призначенні пенсії в рішенні пенсійного органу не зазначено.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.08.2025 №143350008390 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення позивачкою пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправним.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, з копії паспорта громадянина України у формі ID картки слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про призначення пенсії остання звернулась 20.08.2025 тому, пенсія підлягає призначенню позивачці з дня звернення .
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ із дня звернення за призначенням пенмії.
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.08.2025 № 143350008390.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 29.06.1992 по 17.05.1995 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" період роботи у психіатричному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 07.04.2020 в Гейківській обласній психоневрологічній лікарні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ із дня звернення за призначенням пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802, адреса: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна