10 лютого 2026 рокусправа № 380/22849/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 11.11.2025 р. № 133850020820 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09.07.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000 та до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління у Львівській області (далі- Відповідач 1) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За результатом розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач 2) винесено рішення від 11.11.2025 р. № 133850020820, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У своєму рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1991. оскільки назва підприємства, яке вносило запис про прийняття на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018 згідно пільгової довідки від 28.10.2025 №26-00/377, оскільки відповідно до наказів про затвердження результатів атестації від 10.02.2000 №15-13 та від 22.07.2015 №51-Др підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення для професії, посади елекрозварник, що не відповідає посаді (електрогазозварник) згідно пільгової довідки та трудової книжки заявника. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 28.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що За результатом розгляду документів, доданих Позивачем до заяви встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 4 місяці 10 днів; пільговий стаж за Списком №2 - 5 років 1 місяць. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1991, оскільки назва підприємства, яке вносило запис про прийняття на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Зазначений період частково зараховано згідно даним, наявним в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018 згідно пільгової довідки від 28.10.2025 №26-00/377, оскільки відповідно до наказів про затвердження результатів атестації від 10.02.2000 №15-В та від 22.07.2015 №51-Др підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення для професії, посади - елекрозварник, що не відповідає посаді (електрогазо зварник) згідно пільгової довідки та трудової книжки заявника. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №133850020820 від 11.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону за відсутності необхідного пільгового стажу - 12 років 6 місяців. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 1 заперечив проти позову, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 03.11.2025. З урахуванням Порядку 22-1 органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №133850020820 від 11.11.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 12 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 31 рік 04 місяці 10 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 - 05 років 01 місяць. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1991, оскільки назва підприємства, яке вносило запис про прийняття на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Зазначений період частково зараховано згідно даним, наявним в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018 згідно пільгової довідки від 28.10.2025 №26 00/377, оскільки відповідно до наказів про затвердження результатів атестації від 10.02.2000 №15-В та від 22.07.2015 №51-Др підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення для професії, посади - елекрозварник, що не відповідає посаді (електрогазозварник) згідно пільгової довідки та трудової книжки позивача. Згідно пункту 20 Порядку 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
03.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 “Про пенсійне забезпечення.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії разом з документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.11.2025 №133850020820 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вік заявника 55 років.
За доданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стаж особи становить 31 рік 4 місяці 10 днів.
Пільговий стаж за Списком №2 - 5 років 1 місяць.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1991. оскільки назва підприємства, яке вносило запис про прийняття на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Зазначений період частково зараховано згідно з даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5;
до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018 згідно пільгової довідки від 28.10.2025 №26-00/377, оскільки відповідно до наказів про затвердження результатів атестації від 10.02.2000 №15-13 та від 22.07.2015 №51-Др підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення для професії, посади елекрозварник, що не відповідає посаді (електрогазозварник) згідно пільгової довідки та трудової книжки заявника.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, у зв'язку з чим звернулася з цим позовом до суду.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального
захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІУ) також зазначене право деталізоване у Законі України від 05.11.1991 року № 1788-ХІ1 “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).
Відповідно до ст.1 Закону № 105 8-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІУ передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону № 1058-ІV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Щодо зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000, суд зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 (01 січня 2004 року) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Так, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що до заяви про призначення пенсії за віком від 03.11.2025 позивача додав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.10.1991. Відповідно до записів цієї трудової книжки позивач у період з 15.07.1992 по 03.07.2000 працював на посаді монтажником та електрозварювальником на СУ 54 тресту «Промхімсантехмонтаж».
Утім оскаржуваним рішенням відповідач-2 відмовився зарахувати вказаний період роботи позивача до її страхового стажу, оскільки назва підприємства, яке вносило запис про прийняття на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 (тут і надалі в редакції, чинній на час вчинення запису про звільнення позивача (12 квітня 1996 року)) заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
За змістом приписів пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.25 Інструкції № 58).
Відповідно до абзацу першого пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд встановив, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 21.10.1991 зроблено записи про її прийняття та звільнення з роботи за спірний період. Записи про роботу точні, чіткі, виправлень та закреслень не містять. Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою.
Суд відзначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 593/1452/16-а, від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії.
Пунктами 1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Вказану позицію сформував Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Недотримання роботодавцем вимог Інструкції №58 (назва підприємства при прийнятті не відповідає назві на печатці при звільненні) не може бути підставою для незарахування позивачу спірного періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач-2 протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу період роботи з 15.0.1992 по 03.07.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.10.1991.
Щодо зобов'язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018, суд зазначає наступне.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 №4, №9, №14 позивач працював на посаді електрогазозварника та до запису №7 на посаді електрозварника 3 розряду.
Також, відповідно до запису №15 трудової книжки серії НОМЕР_2 , 21.05.2019 позивачу підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, відповідно до картки умов праці на робочому місці позивач на станції Київ Пасажирський працював на посаді електрозварника з шкідливими хімічними речовинами та з інфрачервоне випромінювання.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «електрогазозварники».
Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професія «електрозварники ручного зварювання».
Згідно до Списку №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10, від 11.03.1994 р. №162, №461 від 24.06.2016р. право на пільгову пенсію мають: електрогазозварювальники, електрогазозварники, газозварники, електрозварники ручного зварювання, електрозварники, на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрогазозварники зайняті на ручному зварюванні.
Відповідно до Розділу XXXII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії газозварювальник, електрозварювальник.
Розділом XXXIII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії газозварювальник, електрозварювальник.
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII Загальні професії передбачені професії електрозварники та газозварники.
Розділом XXXIII Загальні професії списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, передбачалися професії газозварник, електрогазозварник.
Враховуючи зазначене, професія електрогазозварника (газоелектрозварника) передбачена у всіх списках № 2 діючих у спірні періоди роботи.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.
Також слід зауважити, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.
Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для висновку про те, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому останнє не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до спеціального стажу.
Враховуючи те, що обидві вищевказані професії передбачені Списками № 2, чинними у період роботи позивача, то й робота на посадах "електрозварник" та "електрогазозварник" надає право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі виконання відповідних робіт упродовж повного робочого дня.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що кваліфікаційною характеристикою робіт електрозварника передбачено виконання робіт, як електрозварника так і газозварника.
Таким чином, трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження його роботи у спірних періодах на посадах, передбачених Списком № 2, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, відмовляючи позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів місць відповідач діяв не правомірно.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2024 у справі №500/1216/23, відповідно до яких "дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності".
Оскільки суд встановив, що відповідач-2 протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу період роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000 та до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.10.1991,то належить зобов'язати відповідача-2 вказаний період роботи позивача зарахувати до його страхового стажу та пільгового стажу за Списком №2, а позовну вимогу в цій частині також задовольнити.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 09.07.2025, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов позивача у розглянутій частині задоволенню не підлягає. Натомість з метою захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 03.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Оскільки судом задоволено основну позовну вимогу позивачки, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.11.2025 №133850020820 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 15.07.1992 по 03.07.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.10.1991.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового (спеціального) стажу за Списком №2 періоди роботи з 08.11.2001 по 09.02.2005 та з 22.07.2013 по 21.07.2018 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.10.1991.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 03.11.2025, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір на суму 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна