11 лютого 2026 рокусправа № 380/217/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мартинюка В.Я. розглянувши в спрощеному провадженні без виклику сторін у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (далі - відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 12 листопада 2025 року про відмову в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати перевести із 05 листопада 2025 року на пенсію за віком державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на різних посадах в органах податкової служби України за період із 08.06.1993 року по 14.11.2025 року.
Позивач свої вимоги аргументує тим, що відповідач протиправно відмовив їй у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з причин того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а саме не зараховано їй період роботи з 06.08.1993 по 05.05.1994, з 01.01.1997 по 06.03.2002 у державній податковій інспекції по Шевченківському району міста Львова, з 07.03.2002 по 17.04.2006 у державній податковій інспекції міста Львова, з 18.04.2006 по 14.05.2008 у державній податковій інспекції у Франківському районі міста Львова, з 15.05.2008 по 04.05.2011 у державній податковій інспекції у Сихівському районі міста Львова, з 05.05.2011 по 01.05.2016 в державній податковій адміністрації у Львівській області, оскільки відсутні дані про присвоєння рангу державного службовця та наявні записи про присвоєння звання «Інспектора податкової служби 1 рангу» 01.12.1997, з 02.04.2007 присвоєно чергове спеціальне звання «Радника податкової служби ІІ рангу», а з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу». Крім того, посилається на правові позиції Верховного Суду, зазначені у позовній заяві.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не розглядало заяви ОСОБА_1 від 05.11.2025, ані документів доданих до цієї заяви, відповідно й не приймало жодних рішень щодо цього питання, а тому не може виступати відповідачем у даній справі, так як не вчиняло жодних протиправних дій та не порушувало жодних прав чи інтересів позивача. Зазначає, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж. Таким чином, посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання, Законом № 3723 та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Посилається на практику Верховного Суду.
Ухвалою суду від 12.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058.
05.11.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, прийнято рішення від 12.11.2025 року №913080197587, яким відмовлено позивачу у переході на пенсію.
Мотивами цьогго рішення є, серед іншого: "Станом на 01 травня 2016 року ОСОБА_1 не працювала на посадах, віднесених до відповідних посад категорій посад державних службовців, стаж державної служби становить 3 роки 6 місяців 25 днів з 06.05.1994 по 30.11.1997.
До стажу державної служби не зараховано період роботи з 06.08.1993 по 05.05.1994, з 01.12.1997 по 06.03.2002 у державній податковій інспекції по Шевченківському району міста Львова, з 07.03.2002 по 17.04.2006 у державній податковій інспекції міста Львова, з 18.04.2006 по 14.05.2008 у державній податковій інспекції у Франківському районі міста Львова, з 15.05.2008 по 04.05.2011 у державній податковій інспекції у Сихівському районі міста Львова, з 05.05.2011 по 01.05.2016 в державній податковій адміністрації у Львівській області, оскільки відсутні дані про присвоєння рангу державного службовця та наявні записи про присвоєння звання «Інспектора податкової служби 1 рангу» 01.12.1997, з 02.04.2007 присвоєно чергове спеціальне звання «Радника податкової служби ІІ рангу», а з 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІ рангу".
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Дослідженням записів у трудовій книжці від 08.06.1993 року судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача, в частині незарохованих періодів роботи:
08.06.1993 року - зарахована старшим державним подтковим інспектором відділу оподаткування державних підприємств, громадських організацій та підприємств з іноземними інвестиціями в порядку переведення;
02.11.1993 року - переведена головним державним податковим інспектором;
06.05.1994 року - прийняла присягу державного службовця;
26.11.1996 року - у зв'язку із ліквідацією Државної податкової інспекції по Шевченківському району м. Львова і утворенням Державної податкої адміністрації у Шевченківському районі м. Львова - переведена на посаду головного державного інспектора відділу зборів та стягнення податків з юридичних осіб;
01.01.1997 року - у зв'язку із введенням в дію нового штатного розпису - переведена на посаду державного старшого податкового інспектора управління податків з юридичних осіб;
03.02.1997 року - переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб;
01.12.1997 року - присвоєно звання - інспектора податкової служби І рангу;
01.05.1998 року - у зв'язку із змінами в стуктурі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова затвердженням нового штатного розпису - переведена на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу документальних перевірок платників податків;
04.01.2000 року - у зв'язку зі змінами в штатному розписі - переведена в сектор документальних перевірок платників податів головним державним податковим ревізором - інспектором;
06.03.2000 року - звільнено із займаної посади у зв'язку з переведенням в ДПІ у м. Львові ст.36 п.5 КзпП України.
Дослідженням записів у трудовій книжці трудової книжки ОСОБА_1 від 07.03.2002 року серії НОМЕР_1 судом встановлено, що вона містить такі записи про роботу позивача, зокрема:
07.03.2002 року - прийнята за рішенням конкурсної комісії та в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу УДП ТВПМ ДПІ у м. Львові;
01.01.2003 року - присвоєно спеціальне звання - Радник податкової служби ІІІ рангу;
01.08.2003 року - переведена на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу документльних перевірок СПД - юридичних осіб управління податкового аудиту та валютного контролю;
29.08.2003 року - переведена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу документальних перевірок відшкодування податку на додану вартість цього ж управління;
22.04.2004 року - переведена на конкурсній основі на посаду начальника відділу організації перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового аудиту та валютного контролю;
17.10.2005 року - у зв 'язку із змінами в організаційній структурі та введенням нового штатного розпису - переведена на посаду старшого державного податкового інспектора сектору апеляції;
17.04.2006 року - звільнена з займаної посади в порядку переведення ДПІ у Франківському районі м Львова;
18.04.2006 року - прийнята в порядку переведення та на конкурсній основі на посаду завідувача сектору розгляду скарг платників податків;
23.02.2007 року - у зв'язку із затвердженням нової організаційної структури ДПІ та введенням нового штатного розпису працівників ДПІ переведена на посаду начальника відділу апеляції;
02.04.2007 року - присвоєно чергове спеціальне звання - Радник податкової служби ІІ рангу;
08.05.2007 року - у зв 'язку із змінами організаційній структурі ДПІ - переведена на посаду завідувача сектору апеляції;
14.05.2008 року - звіьнена із займаної посади в порядку передення в ДПІ у Сихівському районі м. Львова;
15.05.2008 року - прийнята в порядку переведення з ДПІ у Франківському районі м. Львова на посаду завідувача сектору апеляції ;
28.03.2011 року - у зв'язку із змінами в організаційній структурі та штаного розпису переведена на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб;
04.05.2011 року - звільнена із займаної посади в порядку переведення в ДПА у Львівській області;
05.05.2011 року - зарахована в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу апеляції, як така, що успішно пройшла тестування;
31.01.2012 року - у зв'язку з реорганізацією Державної податкової адміністрації у Львівській області - переведена в Державну податкову службу у Львівській області на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу адміністративного оскарження управління правової роботи;
01.06.2013 року - у зв'язку з реорганізацією ДПС у Львівській області шляхом приєднання до Головного управління Міндоходів у Львівській області переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу адмініструваня оскарження управління правової роботи Головного управління Міндоходів у Львівській області. Присвоєно 11 ранг державного службовця;
01.01.2014 року - присвоєно спеціальне звання - Радник податкової та митної справи ІІ рангу;
04.12.2014 року - у зв'язку з реорганізацією Головного управління Міндоходів у Львівській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Львівській області переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу адміністративного оскарження управління правової роботи Головного управління ДФС у Львівській області;
16.03.2016 року - у зв 'язку із змінами в організаційній структурі Головного управління ДФС у Львівській області переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу якості аудиту управління аудиту Головного управління ДФс у Львівській області;
20.03.2019 року - переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління аудиту Головного управління ДФС у Львівській області;
27.08.2019 року - відповідно до п.2 ч.1 ст. 41 Закону України "Про державну службу" звільнена з посади у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управління ДПС у Львівській області;
28.08.2019 року- призначена у порядку переведення на посаду головного державного ревізора відділу перевірок управління податкових перевірок, трансферного утворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Львівській області. Присвоєно 5 ранг державного службовця;
14.09.2020 року - у зв'язку із введенням організаційної структури переведена на посадуголовного державного - ревізора Міністерства відділу якості перевірок управління аудиту Головного ДПС у Львівській області;
21.12.2020 року - звільнена із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Львівській області як відокремленому підрозділі ДПС України;
14.112024 року - припинено державну службу та звільнено з займаної посади за угодою сторін згідно з часиною другої статті 86 Закону України від 10 грудня 2015 року №889 - VIII "Про державну службу" (зі змінами);
15.11.2024 року - призачена на посаду заступника начальника Золочівського відділу перевірок платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Львівській області за страховим призначенням на умовах, визначених статтею 10 Закону України від 12 травня 2015 року №389 - VIII "Про правовий режим воєнного стану" ( зі змінами);
14.11.2025 року - припинено державну службу та звільнено з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, згідно пункту 7 частини першої статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889 - VIII "Про державну службу" (зі змінами).
Змістом спірних правовідносин є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 12.11.2025 №913080197587 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з незарахуванням до стажу роботи позивача.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 095.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців у період до 01.05.2016 року визначалися Законом України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ).
Згідно ч.1 ст.37 Закону №3723-XI, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін.
Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п.10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення згаданого Закону, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, зазначеними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови - у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 згаданого Закону і п.п.10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік та страховий стаж.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018 року у зразковій справі №822/524/18 та у постановах від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17, від 10.04.2019 року у справі №607/2474/17.
Суд встановив, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV.
За результатами розгляду заяви позивача про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду у Хмельницькій області, прийнято рішення від 12.11.2025 року №913080197587, яким відмовлено у переході на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", мотивуючи тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, у період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно із записами трудових книжок ОСОБА_1 , позивач у період з 08.06.1993 року та станом на момент розгляду цієї справи в суді (більше 30 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби.
Частиною 1 ст.25 Закону №3723-XII визначено класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців.
Поряд з тим, ч.3 ст.25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, ч.17 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (Порядок №283).
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до п.4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
За змістом п.5 Порядку №283, обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 року у зв'язку із затвердженням постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Суд враховує, що Верховним Судом України раніше уже сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 року (справа №21-275а13) виснував, що аналіз положень ст.37 Закону №3723-XII, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до ст.344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Статтею 343 Податкового кодексу України передбачено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням п.7 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Ці положення знайшли своє повторення у пунктах 4, 6 Порядку №229.
Таким чином, і Порядком №283, чинним до 01.05.2016 року, і діючим Порядком №229, передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 року (справа №586/965/16-а).
Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначені пенсії.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такий критерій правомірності відповідачем дотриманий не був.
За таких обставин, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно відмовило позивачу в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ.
Тому, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2025 року №913080197587 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 слід визнати протиправним та скасувати.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести із 05 листопада 2025 року на пенсію за віком державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 VIII та зарахувати позивачу до стажу державної служби періоди роботи на відповідних посадах в органах податкової служби України за період із 08.06.1993 по 14.11.2025 є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення в цій частині.
Відтак позов належить зобовольнити у повному обсязі.
При цьому, суд зазначає, що дії зобов'язального характеру щодо здійснення переведення за віком державного службовця та зарахування стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою ОСОБА_1 , яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити з відповідача 2 на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2025 №913080197587 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: 29000, м. Хмельницьк, вул. Чекірди Гната, 10, код ЄДРПОУ 21318350) перевести із 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію за віком державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 VIII, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII стаж роботи на посадах в органах податкової служби України за період з 08.06.1993 року по 14.11.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: 29000, м. Хмельницьк, вул. Чекірди Гната, 10, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович