про закриття провадження
11 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 640/1596/21
провадження № 2-іс/340/467/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування акту, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 12366/Ж5/26-15-33-03-11/2606002418, винесеного ГУ ДПС у м. Києві.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2021 відкрито провадження, адміністративну справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.37-38).
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 року №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", у відповідності з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом ДСА України №399 від 16.09.2024, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ (у тому числі дану справу) (а.с.66).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025, справу № 640/1596/21 передано на розгляд судді А.В. Сагуну (а.с.67).
Ухвалою судді від 26.06.2025 справу прийнято до провадження і вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також, суд допустив заміну відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) (а.с.68-69).
Копію ухвали від 26.06.2025 надіслано позивачу за адресою місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулися до суду без вручення з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
За правилами ч.11 ст. 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Відповідно до пп.4, 5 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресом місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 11 ст. 126 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, враховуючи, що ухвалу суду від 26.06.2026 повернуто до суду з незалежних від суду причин, вказана ухвала вважається належним чином врученою адресату, а тому позивач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивачем до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.
ГУ ДПС у м. Києві, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І ПКУ, у порядку статті 76 розділу ІІ ПКУ, проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік від 17.11.2020 року №44943942.
За результатами перевірки складено Акт від 16.12.2020 року №12366/Ж5/26-15-33-03-11 (а.с.81-82), який направлено позивачу рекомендованим листом засобами поштового зв'язку та вручено йому 12.01.2021 року (а.с.83).
Позивачем до контролюючого органу було подано заперечення від 22.01.2021 №б/н (вх. № 8351/6 від 25.01.2021) на Акт від 16.12.2020 року №12366/Ж5/26-15-33-03-11.
За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у м. Києві вирішено залишити Акт без змін, а заперечення від 22.01.2021 №б/н (вх. № 8351/6 від 25.01.2021) - без задоволення (а.с.87-88).
Незгода позивача з актом камеральної перевірки зумовила його звернення 22.01.2021 до суду з даним позовом.
Після звернення позивача до суду, на підставі акту камеральної перевірки, винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 11.02.2021 року № 0112772403, яким збільшено податкові зобов'язання з ПДФО на 254 503,31 грн, та №0112572403, яким збільшено податкові зобов'язання з ВЗ на 21 208,61 грн (а.с.84-85).
Податкові повідомлення-рішення були надіслані засобами поштового зв'язку на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, вручено 01.03.2021 (а.с.86).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, наведеним у статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання щодо розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Позивач просить визнати протиправним і скасувати акт від 16.12.2020 №12366/Ж5/26-15-33-03-11, складений ГУ ДПС у м. Києві за результатами проведеної камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пункт 61.1 статті 61 Податкового кодексу України вказує, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
За змістом пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, згідно з яким акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (в даному випадку податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 11 лютого 2021 року №0112772403 та №0112572403), а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 813/2524/17, від 10.05.2018 у справі № 811/119/13-а та від 16.07.2020 року у справі № 826/4/16.
Згідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18 та від 27.02.2019 у справі № 9901/798/18, від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір з огляду на його предмет не належить до юрисдикції адміністративних судів та водночас не віднесений до юрисдикції жодного іншого суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для роз'яснення позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з відповідними вимогами.
За змістом частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 250, 262 КАС України, суд, -
Закрити провадження у адміністративній справі № 640/1596/21 (провадження № 2-іс/340/467/25) за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування акту про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 16.12.2020 року № 12366/Ж5/26-15-33-03-11/2606002418.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.294, 295 - 297 КАС України
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН