10 лютого 2026 року № 320/14525/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій та Львівській областях №932500184562 від 24.12.2024 «Про призначення пенсії» ОСОБА_1 в частині призначення 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 17 грудня 2024 року з урахуванням вже призначеного та виплаченого.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя стаж роботи позивачки, який дає право на відставку становить 36 років 8 місяців. Однак, відповідачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 34 років 8 місяців стажу роботи на посаді судді. На переконання позивача, розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до розрахунку наведеного в статті 142 частині 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», повинен складати 82 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вважає протиправним рішення в частині визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 78 відсотки суддівської винагороди та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Від Головного управління ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що з 17.12.2024 позивачу згідно заяви від 17.12.2024 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в сумі 184 450,50 грн. Вважає, що управління діяло в межах та спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 прийнято до розгляду заяву позивачки про уточнення позовних вимог, замінено відповідача Броварське об'єднане управління ПФУ Київської області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області та залучено до розгляду справи в якості других відповідачів - Головне управління ПФУ в Запорізькій області, Головне управління ПФУ у Львівській області.
Від Головного управління ПФУ у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що останнє жодних рішень щодо призначення чи перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 не приймало.
Головне управління ПФУ у Київській області подало до суду письмові пояснення, в яких повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області.
Заява ОСОБА_1 від 18.12.2024 № 14523 з наданими документами опрацьовувалась за принципом єдиної черги спеціалістом ГУ ПФУ у Запорізькій області та перевірене спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішення про перерахунок було прийнято в розпорядженні від 17.12.2024. Також надано матеріали пенсійної справи позивачки.
Від Головного управління ПФУ в Запорізькій області також надійшов відзив, у якому останнє зазначило, що заяву позивача в порядку екстериторіальності розглянуто Головним управлінням, яким винесено рішення № 932500184562 від 24.12.2024 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 34 роки 8 місяців та загальним процентом розрахунку пенсії від заробітку 78%.
Положення статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII не застосовуються при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а застосовуються лише при визначенні наявності у судді права на відставку. Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 розраховано згідно з вимогами чинного законодавства. У зв'язку з чим відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як вбачається з копії трудової книжки позивачки, у період з 10 квітня 1990 року по 06 квітня 2000 року ОСОБА_1 працювала головою Згурівського районного суду Київської області відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23 травня від 1990 року № 2407-V1.
Постановою Верховної Ради України № 1617-111 від 6 квітня 2000 року позивачку обрано суддею Броварського міського суду Київської області суду безстроково.
Указом Президента України № 358/2004 від 23 березня 2004 року позивачку переведено на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.
Згідно постанови Верховної Ради України № 1407-V1 від 21 травня 2009 року ОСОБА_1 обрано суддею Київського апеляційного адміністративного суду.
Указом Президента України № 296/2018 від 28.09.2018 переведено на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 3576/0/15- 02 від 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно вказаного рішення, Вищою радою правосуддя встановлено, що станом загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку становить 36 років 8 місяців.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання № 02.7-36/171 від 17.12.2024, станом загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку становить 36 років 8 місяців 7 днів.
Наказом Шостого апеляційного адміністративного суду №86к/гс від 16.12.2024 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі Шостого апеляційного адміністративного суду» відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Шостого апеляційного адміністративного суду 16 грудня 2024 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивач звернулася до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 18.12.2024 про призначення щомісячного довічного грошового утримання.
За принципом екстериторіальності вказана заява позивача передана на розгляд до ГУ ПФУ в Запорізькій області, Головного управління ПФУ у Львівській області.
За результатами поданих документів рішенням від 24 грудня 2024 року №932500184562 «Про перерахунок пенсії» ГУ ПФУ в Запорізькій області було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 17.12.2024 в розмірі 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позивачка, не погоджуючись з вказаним рішенням в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, визначивши стаж роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, як 34 років 8 місяців 10 днів, а не 36 років 8 місяці 7 днів, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII установлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII), до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а, від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17, від 23 червня 2022 року у справі №420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21.
Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.
З матеріалів справи вбачається, що Вища рада правосуддя 10 грудня 2024 року приймаючи рішення № 3576/0/15-02, яким звільнила ОСОБА_1 у відставку з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку зазначила, що частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) установлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Таким чином, позивачці до стажу роботи на посаді судді, що враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додатково зараховується стаж роботи, вимога щодо якого визначалась законом та надавала право на призначення на посаду судді.
Зазначена позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованому у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, в якій Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання обґрунтованості зарахування/не зарахування судді, призначеному (обраному) до набрання чинності Законом № 2509-VIII, до стажу його роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, зазначила наступне: «виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи)».
Необхідність зарахування до суддівського стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, також підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 та Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 560/499/19.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась, зокрема у постанова від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 766/17221/16-а, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 та від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Наведене свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, додатково два роки роботи в галузі права.
Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 34 роки 8 місяців та стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 36 років 8 місяців 7 днів.
Висновки суду також узгоджуються з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 03.07.2025 у справі № 580/12972/24.
Під час розгляду справи по суті встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року №3576/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду та встановлено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку становить 36 років 8 місяців, з яких, окрім стажу роботи на посаді судді - 34 роки 8 місяців, Вищою радою правосуддя зараховано два роки роботи в галузі права відповідно до наведених в цьому рішенні норм закону.
Суд зазначає, що це рішення Вищої ради правосуддя є чинним. Доказів протилежного учасниками справи не надано.
До повноважень пенсійного органу не віднесено визначення загального стажу роботи судді, який дає їй право на відставку і який визначає рівень щомісячного довічного грошового утримання судді.
Однак, відповідачем було проігноровано виключні повноваження Вищої ради правосуддя щодо визначення саме цим органом стажу судді при звільненні у відставку для призначення щомісячного грошового утримання.
Згідно зі статтею 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день обрання ОСОБА_1 головою Згурівського районного народного суду (10 квітня 1990 року) законодавством не було врегульовано питання визначення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, тому в такому разі підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на день обрання ОСОБА_1 суддею безстроково.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону СРСР від 4 серпня 1989 року № 328-I «Про статус суддів в СРСР», яка була чинною на час обрання ОСОБА_1 головою Згурівського районного народного суду, зокрема, народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
На день обрання ОСОБА_1 на посаду судді безстроково (6 квітня 2000 року) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» у відповідній редакції та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) установлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз зазначеної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд"», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме правовий висновок викладено в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Таким чином, загальний стаж позивачки, який має враховуватись при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен складати 36 років 8 місяців.
Як вбачається судом з матеріалів справи, відповідачем при визначенні позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці взято до уваги лише частину стажу роботи на посаді судді, та не враховано наявний у позивача і підтверджений документами стаж, що дає право на відставку і повинен враховуватись при обчисленні розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, який згідно наданого Шостим апеляційним адміністративним судом розрахунку стажу, становить 36 років 8 місяців.
Такі дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.
При цьому, суд зазначає, що рішення про призначення пенсії було прийнято Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області, що не заперечується сторонами. У зв'язку з чим, з урахуванням ст. 5, 9 КАС України суд вважає, за необхідне визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Запорізькій області щодо не врахування при призначенні ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці два роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.4.1 р. IV якого заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.2 р. IV наведеного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В той же час, суд звертає увагу, що встановлення порядку розгляду заяв про призначення пенсії за принципом екстериторіальності не спростовує положення законодавства, що виплата пенсії здійснюється органом, що призначає пенсію, за місцем проживання особи, що прямо передбачено п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління ПФУ у Київській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді два роки стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 17 грудня 2024 року, виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання 36 років 8 місяців, визначивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 82% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.
У зв'язку із наведеним, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №932500184562 від 24.12.2024 «Про призначення пенсії» ОСОБА_1 . Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги до Головного управління ПФУ у Львівській області, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення останнім прав та інтересів позивачки.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 два роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до стажу роботи на посаді судді два роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначалася законом та надавала право для призначення на посаду судді та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 17 грудня 2024 року, виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання 36 років 8 місяців, визначивши щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 82% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (09057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) суму судового збору у розмірі 605,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.