03 лютого 2026 року № 320/53830/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Хадєєвої А.Є., розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС у м.Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
за участі представників сторін:
представник позивача - Данилова К.А.,
представник відповідача 1 - Пилипенко В.О.,
представник відповідача 2 - Норець В.М.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:
- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» строк звернення до суду,
- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у м.Києві податкове повідомлення-рішення від 07.11.2022 р. №304810411,
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо списання в системі електронного адміністрування та зарахування грошових коштів ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39865431) у розмірі 7 063 988,07 грн. в рахунок погашення грошових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №304810411 від 07.11.2022 р,
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити з інтегрованої картки платника відомості щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39865431) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 063 988,07 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення рішення №304810411 від 07.11.2022 р. та відновити в інтегрованій картці платника показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39865431) за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» з урахуванням висновків суду.
Також, позивачем разом з позовною заявою до суду подано заяву про поновлення позивачу строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви Позивач зазначає про те, що у листопаді 2022 року ГУ ДПС у м. Києві було винесено податкове повідомлення рішення №304810411 від 07.11.2022 р., яким до Позивача за порушення строків реєстрації податкової накладної в ЄРПН №9 від 28.02.2022 р., було застосовано штрафні санкції у розмірі 7 063 988,07 грн. за несвоєчасну, на думку Відповідача, реєстрацію Позивачем податкової накладної.
У той же час, 03 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України » від 13.12.2022 р. (надалі - Закон №2836-IX), яким було внесено зміни до пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв'язку з чим Позивач обґрунтовано вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №304810411 від 07.11.2022р. вважається скасованим (відкликаним) в силу приписів Закону №2836-IX.
Разом з цим, під час розгляду Київським окружним адміністративним судом адміністративної справи №320/5801/24 за позовом ЦМУ ДПС по роботі з ВПП до ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» про стягнення податкового боргу за інший період, Позивачу стало відомо про відображення ГУ ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення №304810411 від 07.11.2022 року як такого, що не скасоване й не відкликане
Після витребування судом додаткових доказів у справі №320/5801/24, Позивачу стало відомо про ймовірне зарахування Відповідачем-2 у системі електронного адміністрування ПДВ з суми сплачених 74 278 070,00 грн. грошових коштів ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» у рахунок погашення оскаржуваного податкового повідомлення рішення №304810411 від 07.11.2022 року. З метою встановлення вказаних обставин, у червні 2024 року представник Позивача звернувся до Відповідача-2 з Адвокатським запитом. 05 липня 2024 року Позивачем було отримано Лист №8438/6/31-00-04-01-01-06 від 03.07.2024 р., яким Відповідачем-2 надано відповідь, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №304810411 від 07.11.2022 р. не є ані скасованим, ані відкликаним в силу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших Законів України щодо сприяння відновлення енергетичної інфраструктури України» №2836-ІХ від 13.12.2022 року. Крім того, Відповідачем-2 було зазначено про те, що грошові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №304810411 від 07.11.2022 погашено платіжним дорученням від 24.06.2023 №517850814 за рахунок коштів Позивача у розмірі 74 278 070,00 грн. сплачених на погашення останнім зобов'язань з ПДВ за травень 2023 року.
Отже, як вбачається з вказаного вище, про факт не скасування й не відкликання в силу Закону №2836-ІХ податкового повідомлення рішення №304810411 від 07.11.2022 Відповідачем-1, а також про дії ЦМУ ДПС по роботі з ВПП щодо незаконного зарахування в системі електронного адміністрування ПДВ грошових коштів у розмірі 7 063 988,07 грн. в рахунок погашення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №304810411 від 07.11.2022 р., Позивач дізнався лише 05 липня 2024 року з відповіді на Адвокатський запит та наданих ЦМУ ДПС по роботі з ВПП документів.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів Позивачу стало відомо лише у липні 2024 року, ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» звернувся до суду з заявою про поновлення строку на звернення до суду з позовною заявою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21 січня 2025 року о 14:00 год. Також, щодо заявленого клопотання про поновлення строку на звернення до суду судом зазначено, що вирішення даного клопотання можливе лише під час розгляду справи по суті заявлених вимог.
У підготовчому засіданні 21 січня 2025 року судом оголошено перерву до 11 лютого 2025 року о 14:30 годині.
Через електронну підсистему «Електронний суд» Відповідачем-2 подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких останнім викладено клопотання про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії по справі №320/53830/24 без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання Відповідач-2 зазначає про те, що платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, представником Відповідача-2 зазначає, що поважних причин пропуску процесуального строку звернення до суду від 25 червня 2023 року до 31 липня 2024 року, позивачем не наведено. При цьому, звернення позивачем до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій, лише після отримання листа №8438/6/31-00-04-01-01-06 від 03.07.2024, не може бути демонстрацією позивачем прояву належної зацікавленості щодо його оскарження та стану обізнаності розрахунків з бюджетом, та вчинення юридично значущих дій без зайвих зволікань.
Через підсистему «Електронний суд» представником Позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких останнім викладено клопотання про визнання причин пропуску ТОВ «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ» строку на звернення до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - поважними та клопотання про поновлення строку звернення до суду.
При цьому, представник Позивача відмічає що, як було зазначено в адміністративному позові, 20.06.2023 року ТОВ «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2023 року та сплачено самостійно задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 74 260 169,00 грн.
На думку позивача, Відповідач-2 посилаючись на обставини спрямування 24.06.2023 року грошових коштів Позивача у рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваного ППР від 07.11.2023 року, не зазначає, що 24.06.2023 року у системі електронного адміністрування ПДВ здійснено списання з рахунку Позивача у розмірі 70 779 901,00 грн.
Щодо посилань на те, що частину кошів спрямовано у рахунок погашення боргу, про що містять відомості в ІКП, Позивач звертає увагу суду на той факт, що сума оскаржуваного ППР від 07.11.2022 року становить 7 063 988,07 грн. Так, у відомостях ІКП відсутня інформація про зарахування коштів саме у рахунок погашення саме ППР від 07.11.2022 року. Між цим, у випадку ідентифікації погашення Відповідачем податкових зобов'язань у рахунок ППР від 07.11.2022 року замість самостійно задекларованих Позивачем зобов'язань з ПДВ, у Позивача мав би утворитись у липні 2023 року податковий борг. Натомість такого боргу у Позивача не виникло, що підтверджується Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року у справі №320/5801/24. Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2025
А тому, зважаючи на відсутність доказів прямого списання коштів у рахунок погашення саме ППР від 07.11.2022 року та як наслідок неможливість ідентифікації Позивачем погашення ППР, що в силу приписів прямої норм закону вважається скасованим, Позивач довідався про факт врахування Відповідачем-1 таких податкових зобов'язань у рахунок самостійно задекларованих лише після надання відповіді ЦМУ ДПС по роботі з ВП від 03.07.2024 року №8438/6/31-00-04-01-01-06 про те, що ППР від 07.11.2022 року не вважається податковим органом скасованим (відкликаним).
У підготовчому засіданні 11 лютого 2025 року судом оголошено перерву до 21 лютого 2025 року о 10:30 годині.
Підготовче засідання, призначене на 21 лютого 2025 року відкладено у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Судовими повістками призначено підготовче засідання на 14 березня 2025 року о 12:00 годині.
Підготовче засідання, призначене на 14 березня 2025 року відкладено до 20 травня 2025 року о 13:00 годині.
У підготовчому засіданні 20 травня 2025 року відкладено розгляд справи до 27 травня 2025 року о 9:30 годині.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року зупинено провадження в адміністративній справі №320/53830/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» до Головного управління ДПС у м.Києві, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №500/2276/24 щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року поновлено провадження у справі № 320/53830/24. Призначено підготовче засідання на 28.10.202025 року о 14 год. 00 хв.
У судовому засіданні 28.10.2025 року оголошено перерву до 04.11.2025 року о 14 год 00 хв.
Через електронну підсистему «Електронний суд» представником Відповідача-2 надано до суду докази направлення/вручення податкового повідомлення-рішення № 304810411 від 07.11.2022 року.
Підготовче засідання, призначене на 04.11.2025 року відкладено до 18.11.2025 року о 15 год. 00 хв.
Підготовче засідання, призначене на 18.11.2025 року відкладено 30.01.2026 року на об 11 год. 00 хв. у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи.
30.01.2026 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі останнього.
Разом з цим, підготовче засідання, призначене на 30.01.2026 року відкладено до 03.02.2026 року о 15:30 год. у зв'язку з отриманням судом 30.01.2026 року о 09 год. 35 хв. повідомлення про мінування будівлі за адресою: бульвар Лесі Українки 26 корп. А та корп. Б.
У підготовче засідання, призначене на 3 лютого 2026 року о 15:30 год. з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні представник Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків області клопотання про залишення позову без розгляду підтримав, просив позов залишити без розгляду.
Представник Головного управління ДПС у м. Києві підтримав клопотання Відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, просив суд залишити позовну заяву без розгляду.
У підготовчому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання представника Відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду, просив суд задовольнити клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновлення строку звернення до суду.
Суд, вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, дійшов таких висновків.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Частина четверта статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.
Правовою основою згаданої презумпції є обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов'язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з'ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення (ППР) або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39865431), за результатами якої складено акт від 27.10.2022 № 33187Ж5/26-15-04-11 03/39865431.
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначених п. 201.10 ст. 201, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі - ПК України). На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2022 №304810411 про застосування штрафних санкцій у розмірі 7 063 988,07 грн
Податкове повідомлення - рішення від 07.11.2022 року № 304810411 було направлено на юридичну адресу Позивача, проте вказане поштове відправлення повернуто із зазначенням «вибуло».
З матеріалів справи слідує, що 20.06.2023 року ТОВ «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2023 року та сплачено самостійно задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 74 260 169,00 грн.
24 червня 2023 року, у системі електронного адміністрування ПДВ відповідачем здійснено списання з рахунку позивача суми у розмірі 70 779 901,00 грн., в рахунок погашення податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваного ППР від 07.11.2023 року.
Судом встановлено, що у лютому 2024 року Відповідач-2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» про стягнення податкового боргу у сумі 8 177 310,20 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року у справі №320/5801/24 у задоволені позову ЦМУ ДПС по роботі з ВП відмовлено та встановлено обставини відсутності у ТОВ «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» податкового боргу у розмірі 8 177 310,20 грн., зокрема, за період 2023 року, у тому числі липень-серпень 2023 року.
При цьому, судом встановлено, що 05 липня 2024 року Позивачем було отримано Лист Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №8438/6/31-00-04-01-01-06 від 03.07.2024 року, яким Відповідачем-2 надано відповідь, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №304810411 від 07.11.2022 не є ані скасованим, ані відкликаним в силу Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших Законів України щодо сприяння відновлення енергетичної інфраструктури України» №2836-ІХ від 13.12.2022 року.
Згідно з пунктом 42.1, 42.2, 42.4 ст.42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з п.58.3 ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Тобто, саме зазначена поштовою службою дата із наведенням причин невручення є моментом, коли оскаржувані ППР вважаються врученими платнику податків.
Як свідчать надані представником відповідача письмові докази, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення форми від 07.11.2022 №304810411 було направлено на адресу 10.11.2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила №270, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 цих Правил, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Згідно з п. 99 Правил №270, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до п. 116 Правил №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику (п. 117 Правил №270).
Разом з цим, оцінивши надані докази та доводи сторін, суд встановив, що податкове повідомлення-рішення від 07.11.2022 було направлене контролюючим органом на адресу Товариства 10.11.2022, однак відповідне поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою поштового відділення «вибуло», без зазначення поштовою службою дати із наведенням причин невручення згідно переліку зазначеного на поштовому відправленні.
При цьому суд враховує, що станом на дату направлення спірного податкового повідомлення-рішення - 10.11.2022 - на всій території України діяв правовий режим воєнного стану, відбувалися постійні ракетні обстріли, зокрема об'єктів енергетичної інфраструктури, що призводило до масових та тривалих відключень електропостачання і, як наслідок, до порушення стабільної роботи поштового зв'язку.
За таких обставин суд доходить висновку, що Товариство не було належним чином повідомлене про прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.11.2022, а відтак перебіг строку звернення до суду з вимогою про його оскарження не може обчислюватися з дати формального направлення такого рішення та має обчислюватися з моменту, коли Товариство фактично дізналося про його існування.
Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
У рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року зазначено, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Так, у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom», заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід'ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany» ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», («Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania»), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» («Ashingdane v. the United Kingdom», заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» («Krombach v. France», заява № 29731 /96).
У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» («Miragall Escolano and оthers v. Spain», заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» («Perez de Rada. Cavanilles v. Spain», заява № 28090/95, пункт 45) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, у пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. the Italy» № 36813/97, пункти 190 та 191).
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Valkova v. Bulgaria» (заява № 48149/09; пункт 19) Суду доводиться з'ясовувати, чи було процедурне обмеження щодо доступу до суду, застосоване судом у національному остаточному рішенні, чітким, доступним та передбачуваним у значенні практики Суду, чи переслідувало воно законну мету та чи було пропорційним з цією метою (див. рішення у справі «Lupas and others v. Romania», Заяви № 1434/02, 35370/02 та 1385/03, пункт 67).
В контексті викладеного, враховуючи обставини вказаної справи, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску Позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, та відповідно поновлення такого, а в задоволенні клопотання Відповідача 2 про залишення позову без розгляду - відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновлення строку на звернення до суду з позовом - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ-ЕНЕРДЖІ» строк звернення до суду.
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Вступну та резолютивну частину ухвали проголошено у судовому засіданні в присутності представників сторін 3 лютого 2026 року.
Повний текст ухвали складено та підписано 9 лютого 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Кочанова П.В.