про повернення позовної заяви
10 лютого 2026 року м. Київ справа № 320/55629/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просила:
1. Визнати незаконною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення Позивача - ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
2. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Код ЄДРПОУ 21708016 виплатити Позивачу - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 відшкодування вкладу в ПАТ «Дельта банк» у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами - 116000.00 (Сто шістнадцять тисяч гривень) 00 копійок.
Ухвалою суду від 10.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду та зазначає, що 03.12.2014 позивач платіжним дорученням перерахувала кошти на рахунок в УКРЄксімбанк. 03.12.2014 в помешканні позивача виникла пожежа, і вона вважала, що були втрачені оригінали документів, отриманих нею від ПРАТ «Дельта банк». Про те, що кошти не надійшли на рахунок в УКРЄксімбанк, позивач дізналась 19.12.2014. Не маючи оригіналів документів від ПРАТ «Дельта банк», позивач не могла вчасно звернутись ні до ПАТ «Дельта банк» ні до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, в грудні 2024 р. охоронець, який допомагав в гасінні пожежі, знайшов їх у себе та передав позивачу. Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає, що пропущений строк звернення до суду має обгрунтовані, поважні підстави.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку із порушенням права особи внаслідок невиплати вказаного підвищення, яке не було нараховане пенсійним органом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вже зазначалось судом, позивачка визначила предметом судового оскарження у цій справі - бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення позивача - до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка має право на відшкодування коштів в сумі 116000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" 02 березня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 03 серпня 2015 року № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» від 02 жовтня 2015 року № 664, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 02 жовтня 2015 року № 181. Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
Зазначені рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і Правління НБУ та інформація щодо запровадження в АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації, а в наступному щодо початку процедури його ліквідації перебували у загальному доступі.
Відповідно до частин 2, 5 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, законом визначені строки для формування Уповноваженою особою повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також для затвердження Фондом реєстру вкладників для здійснення виплат.
Відповідно дії щодо формування переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» вчинялися Уповноваженою особою ще у 2015 році, проте з позовною заявою позивачка звернулася до суду лише в листопаді 2025 року, тобто майже через 10 років.
Тобто, починаючи з 2015 року позивачка знала / мала реальну можливість дізнатись про порушення своїх прав та інтересів допущених, на її думку, протиправною бездіяльністю відповідача щодо невключення інформації про неї до переліку вкладників, за якими має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Натомість дії, спрямовані на захист свого права, позивачка почала вчиняти лише у лютому 2025 року, звернувшись зі скаргою до відповідача.
Втім, звернення до відповідача зі скаргою майже через 10 років після формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду для з'ясування причин невключення до нього інформації про позивачку не може бути підставою для обчислення строку звернення до суду з дня, коли позивачка отримала відповідь на скаргу/звернення, зважаючи на те, що предметом оскарження у цій справі є саме бездіяльність відповідача, а не його рішення.
При цьому, до суду з позовною заявою позивач звернулась лише 11.11.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачка зазначає, що у її помешканні виникла пожежа, і вона вважала що були втрачені оригінали документів, отриманих нею від ПРАТ «Дельта банк». Не маючи оригіналів документів від ПРАТ «Дельта банк», позивач не могла вчасно звернутись ні до ПАТ «Дельта банк» ні до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, в грудні 2024 р. охоронець, який допомагав в гасінні пожежі, знайшов їх у себе та передав позивачу
Суд зазначає, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач жодним чином не обґрунтовує обставини, які перешкоджали звернутись до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після виникнення пожежі у помешканні з відповідним актом про пожежу.
Крім того, не надано і доказів, що позивачка не мала змоги та об'єктивної неможливості звернутись до відповідача після формування у 2015 році Уповноваженою особою повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Посилання позивача на відсутність документів не може бути взято судом до уваги, оскільки доказів вжиття дій спрямованих на звернення позивача до ПРАТ «Дельта банк» щодо з'ясування питання видачі копій та/або дублікатів документів позивачем до суду також не надано.
Суд зазначає, що позивачка не вчиняла жодних дій на відновлення своїх порушених прав.
Разом з тим, позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду не зазначено обставин та не надано належних доказів, що перешкоджали позивачці звернутись до суду у 2015 році.
Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Причини ж пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Такі висновки викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021.
Постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №9901/462/21 сформульовані правові позиції, у силу яких учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 123 КАС України, Верховний Суд враховував, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення з позовом до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Таким чином суд зауважує, що у своєму клопотанні щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до Київського окружного адміністративного суду із відповідним позовом із дотриманням строку, встановленого законодавством, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Відтак, зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд, розглянувши доводи поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши надані в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду докази, вважає наведені позивачем причини не поважними.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджується поважність причин пропуску, визнані судом необґрунтованими, а тому суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Діска А.Б.