10 лютого 2026 року № 320/41809/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з громадянина ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб - 10800,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що за відповідачкою обліковується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою нею суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб. Відповідачу надсилалась податкова вимога, однак сума боргу залишилась не сплаченою.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином.
На момент розгляду даної справи, відзив на позов до суду не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що відповідач був зареєстрований органами державної реєстрації як фізична особа-підприємець.
Відповідно до розрахунку суми податкового боргу та витягу з картки особового рахунку за відповідачем обліковується заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 10800,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку, згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 293.1. ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.2 ст. 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (294.1. ст. 294 ПК України).
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. (п. 294.2. ст. 294 ПК України).
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року (п. 295.1. ст. 295 ПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування про що подана відповідна заява.
Станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб за період з 20.04.2021 по 20.12.2021 у розмірі 10800,00 грн., і, як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми податкового боргу та витягу з картки особового рахунку відповідача, вона залишається несплаченою.
Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Сформована податковим органом 16.07.2021 податкова вимога № 0036813-1305-1017 на суму заборгованості в розмірі 3600 грн. направлялась відповідачу на його податкову адресу та вважається врученою.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до норм статті 95 ПК України податкова заборгованість платника податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків.
Станом на день розгляду справи сума податкового боргу відповідача з єдиного податку з фізичних осіб у встановлені законом строки не сплачена, тому відповідно до п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сумою податкового боргу. Доказів зворотнього відповідачем не подано, а судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 10800,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб загальною сумою 10800,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.