09 лютого 2026 року м. Київ справа №320/51332/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Бюро економічної безпеки України (адреса м. Київ, вул. Шолуденка, 31, 04116, ЄДРПОУ 44168316), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2 598 грн., у 2023 році у розмірі 2684 грн., 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн;
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.;
- зобов'язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX у розмірі 2589 грн.; грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн;
- зобов'язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 24.11.2022 року по 29.08.2025 року він проходив службу у Бюро економічної безпеки на різних посадах, йому було присвоєно спеціальне звання лейтенант БЕБ та згідно наказу №153-к/ДСК-ДП від 20.08.2025 року він був звільнений зі служби в БЕБ України, вважає, що йому було визначено посадовий оклад у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 31 Закону України «Про бюро економічної безпеки України (далі Закон про БЕБ), тобто, без дотримання згаданої статті та без дотримання постанови КМУ №1068, пунктом першим якої затверджено Умови оплати праці БЕБ та передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. А оскільки статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на 01.01.2023 року такий прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2598 грн., на 01.01.2023р. становив 2684 грн., на 01.01.2024р. та на 01.01.2025р. становив 3028 грн.. Відповідачем у період з 25.11.2022 року по 29.08.2025 року протиправно здійснювалась йому виплата грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн. з урахуванням того, що такого прожиткового мінімуму Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено, що, на переконання позивача, є порушення вищенаведених вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 31 Закону про БЕБ. З наведених підстав позивач вважає, що і одноразова грошова допомога при звільненні йому також була виплачена у меншому розмірі протиправно.
Також позивач у позові посилається і на численні правові висновки Верховного Суду та апеляційних адміністративних судів щодо аналогічних спорів, які вирішувались на користь працівників БЕБ.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач надав відзив в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції вказує, що посадові оклади працівників БЕБ визначаються з урахуванням спеціального прожиткового мінімуму 2102 грн, встановленого бюджетними законами для працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Крім того, відповідачем звертає увагу суду про невірне застосування позивачем розміри прожиткового мінімуму та невірні коефіцієнти оплати праці. Також у відзиві зазначено, що позивач у позовній заяві посилається на практику Верховного Суду, яка, є неактуальною, оскільки Велика Палата ВС відступила від попередніх висновків.
Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначає, що позивачу така допомога не нараховувалась і не виплачувалась, тому відсутній предмет оскарження, оскільки позивач звільнений за угодою сторін, що не входить до переліку підстав, передбачених ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які дають право на одноразову допомогу.
У зв'язку з викладеним БЕБ просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Наказом БЕБ від 24.11.2022 року № 587-к ОСОБА_1 з 25.11.2022 року призначено на посаду гласного працівника, який має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України на посаду аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками з посадовим окладом 44 412 грн. на місяць.
Наказом БЕБ від 30.11.2022 року № 603-к ОСОБА_1 переведено із зазначеної вище посади на посаду детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом 44 412 грн. на місяць.
Наказом БЕБ від 30.12.2022 року № 28-к/ДСК-УП ОСОБА_1 , у порядку просування по службі як переможця конкурсу на вищу посаду з 02.01.2023 року призначено на посаду керівника відділу детективів Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом 48 346 грн. на місяць.
Наказом БЕБ від 23.04.2024 року № 107-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 , у порядку просування по службі, як переможця конкурсу на вищу посаду з 25.04.2024 року призначено на посаду керівника підрозділу детективів (на правах Управління в складі Департаменту) Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом 52 550 грн. на місяць.
Наказом БЕБ від 20.08.2025 року № 153-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України 29.08.2025 року.
Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 року №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.
Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.
В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов'язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 (далі Умови №1068) затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.
Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.
З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.
При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 року справа № 120/1196/19-а.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 року у справі № 807/257/14 та від 25.05.2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).
Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Положеннями ст.1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Положеннями ст. 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки» разом із установленням на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.
Водночас, приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.
Закони України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі №280/1233/22, від 24.07.023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.
Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 25.11.2022 по 29.08.2025 мало обчислюватися з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки», якими було визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2022 - 2481 грн., з 01.01.2023 - 2684 грн., з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028 грн.
Щодо позовної вимоги в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2 598 грн., суд зазначає таке.
Як вже зазначалось судом, пунктом 2 Умов № 1068 встановлено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 2481 грн.
Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року - становить 2481 грн., а не 2598 грн., як зазначено позивачем у позовній заяві.
За встановлених судом обставин бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 року у розмірі 2481 грн, на 01.01.2023 року у розмірі 2684 грн, на 01.01.2024 та 01.01.2025 років у розмірі 3028 грн, визначеного абзацом четвертим частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки», є протиправною.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тоді як докази, що не стосуються предмета доказування, судом до розгляду не приймаються. Згідно зі статтею 90 цього Кодексу суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак у відзиві на позов відповідач не навів жодних належних, допустимих і достатніх доказів та не зазначив обґрунтованих правових підстав, які б свідчили про правомірність його бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022- 2025 роках у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет України на відповідні роки.
Посилання відповідача у відзиві на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 року у справі № 240/9028/24, суд відхиляє, оскільки зазначені висновки стосуються правового регулювання розміру суддівської винагороди, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та не регулюють спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням і виплатою грошового забезпечення позивачеві. За таких умов наведені відповідачем аргументи не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, ст. 31 Закону про БЕБ та постановою КМУ №1068.
А відтак, правові висновки, наведені у згаданій вище постанові Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин у даній справі, тому не підлягають застосуванню у даних правовідносинах згідно ч. 5 ст.242 КАС України.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо правомірності застосування фіксованого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн для розрахунку посадових окладів працівників Бюро економічної безпеки України та відповідності такого підходу принципам спеціального регулювання, правової визначеності й ефективного використання бюджетних коштів, з огляду на таке.
Як уже зазначалося судом, запровадження законодавцем у Законах України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки» нової грошової величини - «прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів)» у розмірі 2102 грн - без внесення відповідних змін до спеціальних законів, якими передбачено визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, не узгоджується з правовою природою законів про Державний бюджет України. Такі закони мають на меті врегулювання доходів і видатків держави на відповідний бюджетний період і не можуть змінювати або підміняти правове регулювання, встановлене іншими законами, що неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. При цьому зазначена розрахункова величина у розмірі 2102 грн не передбачена і Законом № 966-ХІV.
Принцип правової визначеності, як складова верховенства права, передбачає чіткість, передбачуваність і стабільність правового регулювання, що унеможливлює довільне застосування норм права та дозволяє особі передбачити правові наслідки своїх дій. Застосування розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та не передбачена базовим законом, не може вважатися таким, що відповідає вимогам правової визначеності та принципам спеціального правового регулювання.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, зокрема, чи вчинені вони у спосіб, визначений законом, з належним обґрунтуванням та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Перевіряючи правомірність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошового забезпечення за період з 25.11.2022 року по 29.08.2025 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2498 грн, у 2023 році у розмірі 2684 грн, у 2024 та 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки», суд дійшов висновку, що відповідач, допустивши таку бездіяльність, діяв не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, без належного обґрунтування та без урахування усіх істотних обставин справи.
Отже, судом встановлено, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням передбаченого законом прожиткового мінімуму порушено права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною відповідно до статей 9 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на встановлену протиправність бездіяльності відповідача підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у визначених законом розмірах за період з 25.11.2022 року по 29.08.2025 року з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки саме такий спосіб захисту є належним, ефективним та спрямованим на повне відновлення порушеного права позивача.
Щодо позовних в частині перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 20.08.2025 року №153-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 було звільнено зі служби у Бюро економічної безпеки України за пп. 8 п. 72 Положення про проходження служби особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1333 (за угодою сторін) з 29.08.2025 року. Станом на 29.08.2028 року вислуга років у календарному обчисленні складає 22 роки 11 місяців 24 дні. Підстава: рапорт ОСОБА_2 .
Згідно рапорту ОСОБА_1 , останній просив звільнити його з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за пп.8 п.72 (за угодою сторін) Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, 29.08.2025 року.
Встановлено, що у відзиві Бюро економічної безпеки України зазначає про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки така підстава звільнення як «за угодою сторін» відсутня серед переліку підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» держава забезпечує соціальний захист працівників Бюро економічної безпеки України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Пенсійне забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абзацу 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Відповідно до підпунктів 7, 8 п. 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1333, особа, яка має спеціальне звання БЕБ, звільняється із служби: за власним бажанням (підпункт 7); за угодою сторін (підпункт 8).
Аналізуючи матеріали справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що системний аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ньому особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше. Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, особами, які перебували на службі в Бюро економічної безпеки України, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років.
Крім того, Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1333 розрізняє підстави звільнення: за власним бажанням та за угодою сторін.
Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Бюро економічної безпеки України, як орган державної влади зобов'язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Бюро економічної безпеки України при звільненні ОСОБА_1 не здійснювало нарахування та виплату останньому одноразової грошової допомоги при звільненні, що вбачається з наказу про звільнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 4844,80 грн, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2498 грн., у 2023 році у розмірі 2684 грн., 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн.
Зобов'язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 01.12.2021 року № 1928-IX у розмірі 2498 грн.; грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11. 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 31).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2026.
Суддя Панченко Н.Д.