ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про закриття провадження у справі
"11" лютого 2026 р. справа № 300/4659/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішень від 24.05.2023 та від 27.06.2023, -
Позовні вимоги у справі. Стислий виклад заявленого позову:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - відповідач, НАЗЯВО, Національне агентство), у якому просила суд: визнати протиправним та скасувати: рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24 травня 2023 року № 16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату та рішення НАЗЯВО від 27 червня 2023 року про виявлення академічного плагіату в захищеній 24 грудня 2021 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 дисертації ОСОБА_1 “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.
Позовні вимоги мотивовані тим, що співробітники структурного підрозділу Національної академії наук України (далі - НАН України) - Інституту історії України НАН України: заступник директора ОСОБА_2 , завідувачка відділу Якубова Л., старший науковий співробітник ОСОБА_3 , провідний науковий співробітник ОСОБА_4 , доктор історичних наук, професор ОСОБА_5 , колишній голова Експертної ради Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України) Патриляк І. та член Експертної ради МОН України Брехуненко В. до та після захисту нею дисертації порушували питання її академічної доброчесності. Для об'єктивного та неупередженого розгляду захист дисертації здійснювався двома закритими спеціальними вченими радами. Комітет з питань етики НАЗЯВО не мав підстав розглядати скаргу Боряка Г. та ін., оскільки МОН України здійснило перевірку її дисертації відповідно до Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 року № 1197 (далі - Порядок № 1197), та прийняло рішення про присудження їй ступеня доктора юридичних наук, а також використовувати програму пошуку синонімів для виявлення плагіату та приймати рішення без врахування висновків 13-ти університетів і установ, які надали позитивну оцінку науковій роботі. Комітет з питань етики НАЗЯВО порушив строки розгляду скарги та безпідставно керувався процедурою, визначеною незареєстрованим в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовим актом Порядком розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затверджений на засіданні Національного агентства 21 червня 2022 року (протокол № 10 (15)) (зі змінами, внесеними 19 липня 2022 року (протокол № 11(16)), 27 вересня 2022 року (протокол № 16 (21)), 03 жовтня 2022 року (протокол № 17(22)), 24 січня 2023 року (протокол № 1(30)) (далі - Порядок розгляду скарг/повідомлень). Також позивач зазначила, що перевірки, проведені Університетом ОСОБА_6 в Переяславі та сервісом Unicheck, її дисертаційної роботи показали мінімальний відсоток схожості, що не стосується наукових запозичень, а технічні недоліки не свідчать про плагіат. При цьому, прийняте НАЗЯВО рішення про виявлення академічного плагіату в захищеній нею дисертації не містить посилань на порушення нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів.
Процесуальні дії та рішення судів у справі:
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 та рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 27.06.2023 про виявлення порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 на тему "Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР"; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 задоволено частково апеляційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти: рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №300/4659/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №16 (29) від 24.05.2023 скасовано і в цій частині у задоволенні позову відмовлено; у решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №300/4659/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20.12.2024 задоволено частково касаційну скаргу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, справу № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними та скасування рішень направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
09.01.2025 здійснено автоматизований розподіл адміністративної справи № 300/4659/23 та визначено суддю Боршовського Т.І. для розгляду цієї справи.
Ухвалою від 14.01.2025 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання протиправними та скасування рішень від 24.05.2023 та від 27.06.2023; визначено розгляд справи № 300/4659/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучено Міністерство освіти і науки України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Короткий виклад обставин справи:
Судом встановлено, що 24.12.2021 ОСОБА_1 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі захистила дисертацію на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», подану на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук.
06.06.2022 МОН України затвердило рішення спеціалізованих вчених рад про присудження, зокрема, ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук та видачі диплому (том 1, а.с. 56).
24.05.2023 Комітет з питань етики НАЗЯВО рішенням № 16 (29) вніс на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932- 1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату (том 1, а.с. 34-37).
27.06.2023 НАЗЯВО розглянуло подання Комітету з питань етики НАЗЯВО від 07.06.2023 та прийняло рішення про виявлення фактів академічного плагіату в захищеній 24.12.2021 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 дисертації Стасюк О.О. «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук, та звернення до МОН України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора історичних наук (том 1, а.с. 101).
Вважаючи протиправним рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24.05.2023 № 16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату та рішення НАЗЯВО від 27.06.2023 про виявлення академічного плагіату в захищеній 24 грудня 2021 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 дисертації Стасюк О.О. “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР», поданої на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просить суд скасувати вищевказані рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 24.05.2023 та від 27.06.2023.
Висновок суду щодо частини позовних вимог у справі:
Що стосується позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24.05.2023 № 16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату, то суд вказує на таке.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів).
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18 частини першої статті 4 КАС України).
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас, право на судове оскарження не є абсолютним, наявність лише формальної або процедурної помилки, без врахування рішення, яке має для суб'єкта конкретні юридичні наслідки, не є підставою для звернення до суду.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Верховний Суд в постанові від 03.06.2025 за результатом розгляду справи № 560/8264/24 дійшов таких висновків:
«… 98. Зазначене не може вважатися порушенням права ОСОБА_1 на захист, оскільки рішення НАЗЯВО не має остаточного характеру і не призводить до автоматичного позбавлення наукового ступеня. Рішення НАЗЯВО є лише підставою для подальшого розгляду МОН України, яке має провести власну процедуру перед прийняттям остаточного рішення.
99. Верховний Суд наголошує, що суди адміністративної юрисдикції не мають повноважень перевіряти наявність чи відсутність академічного плагіату в дисертації, оскільки це є дискреційними повноваженнями (функцією) НАЗЯВО.
100. Також суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що рішення НАЗЯВО від 14 травня 2024 року є підставою для звернення до МОН України, але саме по собі не призводить до позбавлення наукового ступеня.
101. З огляду на частину другої статті 2 КАС України суди перевіряють лише законність і обґрунтованість рішень суб'єктів владних повноважень, а не їхню доцільність.
102. Відмовляючи у визнання рішення НАЗЯВО від 14 травня 2024 року протиправним, суди попередніх інстанцій виходили з того, що це рішення було прийнято в межах повноважень, з дотриманням процедури, передбаченої Законом № 1556-VII, Порядком № 1197 та Законом № 2073-IX.
103. Верховний Суд зазначає, що використання чужих текстів без належного посилання на джерело відповідно до Закону № 1556-VII та Закону № 3792-XII є плагіатом, незалежно від того, чи мав позивач дозвіл наукового керівника.
104. Позивач був зобов'язаний посилатися на джерело запозичень, чого не було зроблено, що підтверджується рішенням Комітету з питань етики НАЗЯВО від 04 квітня 2024 року. Процедура розгляду скарги НАЗЯВО відповідала принципам обґрунтованості, безсторонності, офіційності та презумпції правомірності дій особи, передбаченим Законом № 2073-IX.
105. Водночас Верховний Суд у пунктах 42-44 постанови від 24 липня 2024 року у справі № 640/23574/20 та пунктах 61-62 постанови від 20 грудня 2024 року у справі № 120/11425/23 висловлював правову позицію про те, що рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО щодо прийняття до розгляду скарги про наявність фактів академічного плагіату науковій роботі позивачки є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом - Національним агентством, тобто не зумовлює самостійних правових наслідків, а отже не може бути предметом судового розгляду.
106. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних по суті висновків, що рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 04 квітня 2024 року є процедурним і має рекомендаційний характер, проте не закрили провадження у частині цієї позовної вимоги відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, а повністю відмовили у задоволенні позову.
107. Закриття провадження означає, що суд не розглядає справу по суті, не встановлює фактичні обставини і не дає правової оцінки спірним правовідносинам; таке рішення констатує відсутність у суду повноважень на розгляд такого спору.
108. У випадку оскарження рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО у вигляді внесення подання на розгляд Національного агентства про наявність в науковій роботі фактів академічного плагіату, задоволення або відмова у задоволенні цієї позовної вимоги є порушенням норм процесуального права, оскільки свідчить про розгляд вимоги по суті, тоді як таке рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО може оцінюватися судом лише як частина процедури прийняття рішення НАЗЯВО, а не як самостійний об'єкт оскарження...».
Отже, в подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО є процедурним рішенням і має рекомендаційний характер. Таке рішення може оцінюватися судом лише як частина процедури прийняття рішення НАЗЯВО, а не як самостійний об'єкт оскарження. В разі оскарження такого рішення суд повинен застосувати норму пункту 1 частини першої статті 238 КАС України - закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 березня 2018 у справі№ 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 11-883апп19 та від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформулювала правову позицію про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити з огляду на положення частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, Суд не роз'яснює позивачеві до юрисдикції якого суду мав би належати розгляд даної справи.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслювалося, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) не є абсолютним і може підлягати обмеженням за певних умов. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93, заява № 8225/78).
Суд звертає увагу на те, що неправомірність дій та рішень НАЗЯВО при призначенні і проведенні перевірки академічної доброчесності не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки (за їх наявності), зокрема, щодо можливих порушень процедури її проведення. У такому разі суть права, гарантованого статтею 6 Конвенції, не порушується.
З огляду на викладене, враховуючи вказану вище правову позицію Верховного Суду щодо застосування норми пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в справі, подібній за процесуальними обставинами до цієї адміністративної справи, суд висновує, що позов ОСОБА_7 в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24.05.2023 № 16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату, не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, але й взагалі не підлягає окремому судовому розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 300/4659/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, в частині позовних вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24.05.2023 № 16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладені вище мотиви постановлення цієї ухвали, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, в суду нема підстав для роз'яснення позивачу до суду якої юрисдикції належить вирішення справи в закритій частині позовних вимог.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки України, в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО від 24.05.2023 № 16 (29) про внесення на розгляд Національного агентства подання про виявлення у дисертації ОСОБА_1 на тему “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932-1933 років в УСРР» фактів академічного плагіату.
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.