ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" лютого 2026 р. справа № 300/250/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за вказаний період, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 27.11.2018 включно та з 08.03.2022 по 31.12.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4463,15 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за вказані періоди у сумі 84799,85 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку КМУ №1078.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 09.02.2026 подав клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що з дня отримання позивачем наказу про виключення зі списків особового складу військової частини він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення та його індексації. Вказав, що позивач тричі був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та тричі отримував наручно витяги із наказів про переведення чи звільнення. Тобто, з дня виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 до дня подачі ним позову минуло більше шести місяців. Як наслідок, просив суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі.
Таким чином, даний спір пов'язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Як вбачається із позовної заяви військовою частиною НОМЕР_1 на вимогу позивача листом від 30.12.2025 надано інформацію та копії документів щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби.
Таким чином, з урахуванням положень КЗпП України, відлік строку звернення до суду з даним позовом розпочався з моменту отримання позивачем вказаного листа.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23.
Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд в ухвалі від 23 липня 2024 року по справі №990/233/23, зазначив: «На підставі документів, які є у справі, та беручи до уваги пояснення сторін, суд з'ясував, що позивач не отримувала письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, як це передбачено у статті 116 КЗпП України.
Водночас, відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у розумінні статті 233 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX), пов'язується саме з днем одержання ним [працівником] письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.
Варто зауважити також, що стаття 116 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-IX, теж покладала на «роботодавця» обов'язок у письмовій формі повідомити про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, перед виплатою зазначених сум.
З уваги на наведені міркування суд вважає, що позаяк позивач, як встановлено у справі, не отримала (при звільненні) письмового повідомлення ВРП про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, то для неї відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать їй при звільненні, - яким суд трактує цей позов - не починався, відповідно не може бути пропущений».
Доказів отримання позивачем при звільненні письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, відповідачем не надано.
Отже, в задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.