ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" лютого 2026 р. справа № 300/9329/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 29.12.2025 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування ОСОБА_1 періодів її роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 до загального страхового стажу, що дає право на перерахунок пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983 до загального трудового стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звернулася до пенсійного органу із заявою про зарахування періодів роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 до загального страхового стажу, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983, однак, відповідачем відмовлено у зарахуванні такого стажу, оскільки, на титульній стороні трудової книжки відсутня печатка. Позивач з таким твердженням відповідача не погоджується, вважає таку бездіяльність органу пенсійного фонду протиправною та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.33,34).
Пунктом 4 цієї ухвали судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії всіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву у справі, який отримано разом із витребуваними судом доказами 21.01.2026 за №0900-0903-7/2630 від 15.01.2026 (а.с.43-99). Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що оскаржувані періоди роботи, а саме: з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки на титульній стороні трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983 відсутня печатка. З підстав вищезазначеного просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до копії паспорта громадянина України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Згідно з Рішенням №091630020709 від 15.07.2024 ОСОБА_1 з 17.06.2024 призначено пенсію по інвалідності (ІІ група загальне захворювання) (а.с.48 та зворотна сторона). Тривалість страхового стажу становить 26 років 07 місяців 11 днів, з них, 16 років 00 місяців 18 днів страхового стажу до 01.01.2004, 10 років 04 місяці 13 днів страхового стажу після 01.01.2004 та додатковий стаж 00 років 02 місяці 10 днів.
Відповідно до Форми ПС-право до страхового стажу позивача з урахуванням перетину періодів зараховано 26 років 05 місяців 01 день (а.с.49).
Позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про зарахування згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983 періодів її роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 до страхового стажу, за результатами якої, відповідач листом від 24.11.2025 №11052-10292/Ш-02/8-0900/25 повідомив позивача про те, що дана трудова книжка заповнена з порушеннями, а саме: печатка на першій сторінці відсутня, а тому, для врахування вищезазначених періодів роботи порекомендували надати уточнюючі довідки про роботу (а.с.24-26).
Вважаючи таку бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком, зокрема вік та необхідний страховий стаж передбачено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, вказаною статтею передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як слідує із матеріалів справи, вік позивача в даному випадку не є спірним. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Згідно зі статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
Повертаючись до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про зарахування трудового стажу відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983 періодів роботи: з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000, долучивши її на підтвердження періодів трудової діяльності.
Проте, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача листом від 24.11.2025 №11052-10292/Ш-02/8-0900/25 про те, вказана трудова книжка заповнена з порушеннями, а саме, відсутня печатка на першій сторінці (а.с.24-26).
Отже, єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу роботи, є відсутність печатки на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983.
Однак, суд, надаючи правову оцінку таким твердженням відповідача, вважає їх не належним чином обґрунтованими з огляду на наступне.
В спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (далі - Інструкція №162).
Саме такою Інструкцією керувалось Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при відмові у зарахуванні спірного стажу роботи.
Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.
Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім'я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.
Так, з 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Заповнення трудової книжки в силу вимог пункту 2.2. Інструкції №58 вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 (в редакцій чинній на час внесення запису щодо спірного періоду роботи позивача) всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1. Інструкції №58).
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 05.06.1983, яка надавалася відповідачу для розгляду питання про зарахування страхового стажу (а.с.13-18, 63-71).
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.06.1983 позивач:
- з 03.06.1983 року по 15.12.1983 року працювала кухарем в ОРС Ворошиловградської ДРЕСЮ (запис 1,2);
- з 19.01.1984 року по 01.06.1992 року - кухарем в кафе «Казка» від ресторану «Карпати» (записи 3-6);
- з 01.06.1992 року по 23.10.1993 року в державному підприємстві кафе «Казка (запис 7,8);
- з 15.11.1993 року по 05.02.1999 року - кухарем в РМППВК (запис 9,10);
- з 01.07.1999 року по 24.06.2000 року - період отримання допомоги по безробіттю (запис 13,14).
Слід наголосити на тому, що положеннями Інструкції №58, передбачено засвідчення печаткою запису про звільнення працівника з роботи.
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці про оскаржувані періоди роботи ОСОБА_1 з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 є чіткими та без виправлень.
Отже, трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж у спірні періоди з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000, зокрема:
- записи про конкретний календарний період із найменуванням посади (ідентифікацією робочого місця/посади) на підприємстві;
- посилання на накази адміністрації підприємства, на підставі яких зроблені записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи;
- запис адміністрації засвідчено підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
Однак, при дослідженні поданих доказів судом встановлені розбіжності, щодо зарахування ОСОБА_1 страхового стажу, а саме: відповідно до Форми ПС-право страховий стаж становить 26 років 05 місяців 01 день, відповідно до Рішення про призначення пенсії №091630020709 від 15.07.2024 зараховано страхового стажу - 26 років 07 місяців 11 днів, а відповідно до листа-відповіді від 24.11.2025 №11052-10292/Ш-02/8-0900/25 вказано, що позивачу зараховано 18 років 08 місяців 08 днів страхового стажу.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для врахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983.
Відтак, з врахуванням вищенаведених норм та висновків суду про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, що полягає в незарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983, з урахуванням висновків суду.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу необхідних документів щодо підтвердження стажу роботи, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності, а також зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди її роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000, з урахуванням висновків суду.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №7121-8749-7234-3125 від 26.12.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1 211,20 грн (а.с.1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена сума судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування ОСОБА_1 періодів її роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 до загального страхового стажу, що дає право на перерахунок пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) періоди роботи з 03.06.1983 по 15.12.1983, з 19.01.1984 по 16.06.1992, з 02.06.1992 по 23.10.1993, з 15.11.1993 по 05.02.1999 та з 01.07.1999 по 24.06.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.06.1983 до до загального страхового стажу, що дає право на перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору, що становить 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.