11 лютого 2026 року Справа № 280/539/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197)
про визнання протиправною та скасування постанови,
22.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:
визнати виконавчі дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 09.01.2026 у виконавчому провадженні ВП № 79701953 незаконними та неправомірними;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича про закінчення виконавчого провадження від 09.01.2026, що прийнята у виконавчому провадженні № ВП № 79701953.
Позивач, оскаржуючи постанови про закінчення виконавчого провадження, звертає увагу, що вони винесені передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Також наголосив на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій. Зокрема позивач зазначив, що державний виконавець зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і повного виконання судового рішення. Отже, лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Просить позов задовольнити.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що він вжив всі необхідні і можливі заходи в межах наданих йому повноважень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, двічі накладав на боржника штраф за невиконання рішення суду, надсилав повідомлення про вчинення боржником злочину. Зазначає, що законодавець чітко розмежовує ситуації, коли закінчення виконавчого провадження зумовлено фактичним виконанням судового рішення, та випадки, коли подальше його виконання є об'єктивно неможливим у зв'язку з бездіяльністю або відмовою боржника вчинити необхідні дії. Однак попри вжиття державним виконавцем усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання, фактичне виконання судового рішення виявилося неможливим без безпосередньої участі боржника, який, у порушення вимог закону та приписів судового рішення, не вчинив необхідних дій для його реалізації. Така бездіяльність боржника унеможливила подальше здійснення примусових заходів, оскільки державний виконавець не має правових повноважень підміняти собою волевиявлення боржника чи самостійно виконувати дії, що за своєю природою мають бути вчинені саме боржником. З огляду на викладене, керуючись пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець обґрунтовано та правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 27.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін на 09.02.2026, у зв'язку з неявкою сторін, суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Запорізьким окружним адміністративним судом 26.06.2025 видано виконавчий лист № 640/20714/21 на виконання рішення суду щодо зобов'язання Державної фіскальної службу України призначити та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з виконанням службових обов'язків, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» за розміром одноразової грошової допомоги, визначеним підпунктом «б» пункту 3 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію», який мною подано до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України .
28.11.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79701953.
16.12.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5 100 грн у зв'язку з невиконанням судового рішення та повторно зобов'язано боржника виконати рішення суду.
16.12.2025 державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу №79701953/6-20.1 про надання інформації щодо фактичного стану виконання судового рішення.
Станом на 06.01.2026 боржником рішення суду не виконано, інформацію про причини його невиконання не надано. У зв'язку з цим державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200 грн, а також зобов'язано боржника виконати зазначене рішення протягом десяти робочих днів.
07.01.2026 державним виконавцем надіслано до Національної поліції повідомлення щодо вчинення кримінального правопорушення.
09.01.2026 Державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 79701953 на підставі п.11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Вважаючи прийняту державним виконавцем постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, з підстав не здійснення відповідачем всіх необхідних заходів, спрямованих на повне виконання рішення суду, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Пунктом 11 частини 1 ст. 39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.
Отже, чинним законодавством визначено порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Водночас, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, розглядаючи спірні правовідносини про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, що Законом України № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені названим Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Так, спір у цій справі стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача.
Відповідно до 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.
Суд також зазначає, що державний виконавець, приймаючи оскаржувані постанови, повинен пересвідчитися у повному виконанні рішення суду, на час закінчення виконавчого провадження.
Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 та від 04.01.2024 у справі № 520/10601/20. Зокрема в цих постановах Верховний суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення виконувалися Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Стосовно визнання виконавчих дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 09.01.2026 у ВП № 79701953 незаконними та неправомірними, суд зазначає, що достатнім та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, що по суті свідчить про протиправність дій державного виконавця та не потребує окремого визначення в позовних вимогах.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесені передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.01.2026 у виконавчому провадженні ВП № 79701953
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 11.02.2025.
Суддя О.В. Конишева