04 лютого 2026 року 16 год. 20 хв.Справа № 280/8820/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Лактіонової Г.І. та сторін
від позивача: адвокат Краснопьорова О.С.,
від відповідача: Ничипорук О.М., Забашта А.Ю., Дробишевський О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом - Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»
до - Запорізької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - позивач) до Запорізької митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA112070/2025/000022/1 від 20.08.2025;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112070/2025/000081.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.03.2024 позивачем (покупець) укладено з компанією METINVEST POLSKA Sp. Z o.o. зовнішньоекономічний контракт № 20/2024/1138 на поставку в Україну товарів, на умовах вказаних у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною. Відповідно до умов Специфікації № 4 від 24.06.2025 до Контракту Постачальник передає, а Покупець приймає і оплачує наступні ресурси: високовуглецевий феромарганець, параметри якості: вміст Mn: не менше 75 %, вміст Si: не більше 1 %, вміст C: 6,00 % - 8,00 %, вміст P: не більше 0,20 %, вміст S: не більше 0,03 %, фракція: 0-300 мм, 90% мінімум. Пакування: навалом. Виробник: Ferroglobe Mangancse France, SAS. Кількість 2 000,00 мт, ціна 1 144,63 євро/мт, на загальну суму 2 289 260,00 євро. Пункт 1.2. Місце постачання: порт Гдиня, Польща. Пункт 1.3. Період постачання: червень-липень 2025 року. Пункт 1.4. Країна походження: Франція. Пунктом 3 Специфікації передбачено, що ресурси поставляються на умовах поставки FCA порт Гдиня, Польща, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року. Продавець оплачує всі витрати та транспортування, необхідні для доставки ресурсів до місця постачання, погодженого сторонами та зазначеного в цій специфікації. Покупець укладає договір на перевезення ресурсів з місця постачання до місця призначення за свій рахунок. Продавець повинен забезпечити безпечне завантаження, зберігання та закріплення ресурсів в транспортних засобах, наданих експедитором Покупця. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів ПАТ «Запоріжсталь» подано електронну митну декларацію (ЕМД) від 13.08.2025 № 25UA112070003144U4, за наслідками розгляду якої митницею, на думку позивача, було необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.08.2025 № UA112070/2025/000022/1 та необґрунтовано сформовано картку відмови № UA112070/2025/000081. На думку позивача було надано всі документи, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України та у всіх наданих документах усі числові значення ціни зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Зазначені в гр. 44 митної декларації документи містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості про ціну, яка підлягає сплаті. Надані документи підтверджували митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, а тому митний орган не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару. Відповідач необґрунтовано застосував резервний метод для визначення ціни імпортного товару. Позивач вважає, що оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/8820/25 без виклику сторін.
Ухвалою суду від 10.12.2025 розгляд адміністративної справи № 280/8820/25 продовжено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 грудня 2025 року об 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 16.12.2025 заява від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду задоволена. Розгляд справи № 280/8820/25 (усіх судових засідань) забезпечено у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 17.12.2025 підготовче засідання за клопотанням позивача відкладено на 30.12.2025 о 14 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 30.12.2025 підготовче засідання за клопотанням відповідача відкладено на 04.02.2026 о 14 год. 10 хв.
Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, від 04.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 лютого 2026 року.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву через систему «Електронний суд» 27.10.2025, в якому відповідач зазначив, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Митниця не погоджується з доводами позивача та заперечує проти заявлених позовних вимог адміністративного позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що документи, подані разом з митною декларацією містили розбіжності та не містили всіх достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларантом не було надано документів відповідно до вимог Митного кодексу України щодо відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів. Декларанту були надіслані повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак декларантом не надано в повному обсязі документів на підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості від 20.08.2025 № UA112070/2025/000022/1 та картка відмови № UA112070/2025/000081 є обґрунтованими та правомірними. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача через систему «Електронний суд» 03.11.2025 подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що не погоджується з доводами відповідача, вважає, що зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості обставини, не є підставою для коригування митної вартості товару.
Відповідачем через систему «Електронний суд» 10.11.2025 подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначив, що викладені позивачем доводи є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не спростовують доводів митниці викладених у відзиві на позовну заяву. Надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів. Отже, митницею правомірно запитано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Надані декларантом додаткові документи на повідомлення митниці не усували вказаних розбіжностей, не підтверджували заявлену митну вартість. Крім того, декларантом не було надано жодних документів відповідно до вимог частини четвертої статті 53 Митного кодексу України щодо відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість, декларант відмовився. Отже, прийняте митницею рішення про коригування митної вартості та картка відмови є обґрунтованими та правомірними. В гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митницею досить повно та обґрунтовано зазначено: обставини прийняття оскаржуваного рішення, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, про наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено з зазначенням вартості на такі товари, характеристик та ознак що враховані при визначенні митної вартості, про перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана; в т.ч. послідовність застосування методів визначення митної вартості після проведення процедури консультацій між митницею та декларантом згідно вимог Митного кодексу України. В якості джерела інформації взято за основу вартість товарів за ЕМД оформлену раніше ПАТ «Запоріжсталь», в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості чітко вказані умови поставки, найменування товару, його кількість, виробник, вид транспорту з яких однозначно можна встановити тотожність товару. Отже, прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.
Також, і представник позивача і відповідач скористались наданим правом на подання додаткових пояснень на обґрунтування своїх правових позицій.
Вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) (далі - ПАТ «Запоріжсталь») зареєстроване як юридична особа 18.04.2000 (дата запису: 25.09.2004, номер запису: 11031200000000808).
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів (основний); 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 71.20 Технічні випробування та дослідження.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72.
Між ПАТ «Запоріжсталь» (покупець) та METINVEST POLSKA Sp.Z o.o. (поcтачальник) 11.03.2024 був укладений Контракт № 20/2024/1138 (далі - Контракт).
Відповідно до умов Контракту (п. 1.1 «Предмет Контракту») постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити Товар (надалі - ресурси), на умовах, передбачених цим Контрактом.
Пункт 2.1 Контракту визначає, що кількість, номенклатура ресурсів вказуються у специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2020 року (п. 3.1 Контракту).
Згідно умов п. 4.1 Контракту поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені до умов поставки, вказані у Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, митні витрати, мита, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.
Банківські витрати сплачуються сторонами в порядку, визначеному в розділі 5 цього контракту, та відшкодуванню не підлягають.
Пункт 5.3 Контракту визначає, що оплата за поставлені Ресурси буде проводиться протягом терміну, зазначеного специфікації, який обчислюється з моменту поставки Ресурсів і надання документів, зазначених в п.6.3. цього Контракту. Якщо інший порядок оплат не обумовлений в специфікаціях.
Розділом 7 контракту передбачено відповідальність сторін за порушення умов контракту.
Так, зокрема п. 7.2 передбачає, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів покупець сплачує пеню у розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня).
Відповідно до умов Специфікації № 4 від 24.06.2025 до Контракту Постачальник передає, а Покупець приймає і оплачує наступні ресурси: високовуглецевий феромарганець, параметри якості: вміст Mn: не менше 75 %, вміст Si: не більше 1 %, вміст C: 6,00 % - 8,00 %, вміст P: не більше 0,20 %, вміст S: не більше 0,03 %, фракція: 0-300 мм, 90 % мінімум. Пакування: навалом. Виробник: Ferroglobe Mangancse France, SAS. Кількість 2 000,00 мт, ціна 1 144,63 євро/мт, на загальну суму 2 289 260,00 євро. Місце постачання: порт Гдиня, Польща. Період постачання: червень - липень 2025 року. Країна походження: Франція. Пунктом 3 Специфікації передбачено, що ресурси поставляються на умовах поставки FCA порт Гдиня, Польща, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року. Продавець оплачує всі витрати та транспортування, необхідні для доставки ресурсів до місця постачання, погодженого сторонами та зазначеного в цій специфікації. Покупець укладає договір на перевезення ресурсів з місця постачання до місця призначення за свій рахунок. Продавець повинен забезпечити безпечне завантаження, зберігання та закріплення ресурсів в транспортних засобах, наданих експедитором Покупця.
З метою здійснення митного оформлення товару ПАТ «Запоріжсталь» (позивач) до Запорізької митниці (відповідач) було подано електронну митну декларацію від 13.08.2025 № 25UA112070003144U4. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів (ресурсів), які імпортуються (вартість операції).
До даної митної декларації уповноваженою особою позивача до митного оформлення було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; сертифікат аналізу від 03.07.2025 № 723152; комерційний інвойс від 07.07.2025 № 7490042132; накладні УМВС від 06.07.2025 № 02003 та № 02004; некласифікований транспортний документ від 02.07.2025 № L19/02/07/2025; рахунок-фактура від 31.07.2025 № 95586572 та акт прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2025 № 95586572; інвойс від 25.06.2025 № 95552401; звернення від 12.07.2025 № 95/1057 та № 95/1058; копія митної декларації країни відправлення від 07.07.2025 № 25PL3030300000UPB2.
З позначкою «надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення» в гр. 44 вищезазначеної ЕМД зазначено: контракт купівлі-продажу товарів від 11.03.2024 № 20/2024/1138, додаткова умова від 29.04.2025 № 8, специфікація від 24.06.2025 № 4, договір транспортного експедирування від 31.03.2014 № МШ 31-03/14 ЖД, лист від 09.06.2025 № 95/876.
Згодом, того ж дня, 13.08.2025, декларантом надіслано митниці повідомлення про бажання надати додаткові документи.
За результатами перевірки здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці направлено повідомлення декларанту, де зазначено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 53 МКУ), а саме.
1. Відповідно до пункту 5.3 контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 оплата за товар проводиться протягом терміну, зазначеного у специфікації. Пункти 6 та 7 специфікація № 4 від 24.06.2025 до вказаного контракту містять інформацію, що терміном оплати є 30 календарних днів від дати постачання, якою є дата проставлення печатки станції постачання на залізничних накладних. Відповідно наданих залізничних накладних № 02003, № 02004 зазначена дата 06.07.2025. А також в інвойсі № 7490042132 від 07.07.2025 зазначено, що кінцева дата оплати (Due date of payment) - 01.08.2025. Також варто зазначити, що відповідно до пункту 7.2 контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 за порушення строків оплати товару більш ніж на 30 днів передбачена пеня. Відповідно до ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено. До митного оформлення платіжні документи не надавались.
2. У рахунку - фактурі експедитора № 95586572 від 31.07.2025 та акті № 95586572 від 31.07.2025 відсутній обсяг наданих транспортно-експедиторських послуг, а саме дані про маршрут перевезення, які роботи були виконані, яку кількість та якого товару було перевезено. Тобто неможливо ідентифікувати чи стосується наданий рахунок до даної партії товарів. А надані додатки від 31.07.2025 № 1,2,3 31/07 Лауде фер надані без підписів та не містять реквізитів акту та рахунку № 95586572. Не надано жодних документів, які б підтверджували договірні відносини контрагента ТОВ «Лауде.Уа» з експедитором та/або покупцем. Також транспортно- експедиційні послуги та винагорода експедитора не містять інформації де вони були надані (на митній території України або за її межами). Таким чином неможливо впевнитись у повноті включення усіх відомостей, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів.
3. Відповідно до пункту 4.4. контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 та додаткової умови № 8 від 29.04.2025 валютою контракту є долар США та/або євро. Разом з тим п. 5.1 розділу 5 «Умови оплати» контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 «Валюта платежів - долар США». У інвойсі 7490042132 від 07.07.2025 та п.1 специфікація №4 від 24.06.2025 зазначена оплата у валюті - Євро. Тому неможливо однозначно віднести наданий до митного оформлення інвойс від 07.07.2025 № 7490042132 до контракту, так як вони містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості.
4. В експортній митній декларації країни відправлення № 25PL3030300000UPB2 від 07.07.2025 у графі «Необхідні документи» зазначені реквізити документа 6389, який до митного оформлення не наданий..
5. У залізничних накладних № 02003 від 06.07.2025 та № 02004 від 06.07.2025 у графі 24 зазначено реквізити специфікації - № SO 1757533, яка до митного оформлення не надана.
6. Відповідно до пункту 2.4. контракту від 11.03.2024 № 20/2024/1138 гарантія відповідності ресурсів підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника, які направляються на кожну партію поставки ресурсів. До митного оформлення в графі 44 за кодом 0003 задекларований сертифікат аналізу від 28.04.2025 № 722889, інформація в якому (одержувач, кількість, вага) не відповідає документам наданим до митного оформлення та не дає можливості ідентифікувати вказаний сертифікат із задекларованими у МД товарами. Також відповідно до пункту 6.3. -1. контракту від 11.03.2024 № 20/2024/1138 постачальник зобов'язаний надати покупцю, у тому числі, сертифікат походження ресурсів. Зазначений документ до митного оформлення не наданий.
7. Наданий некласифікований транспортний документ L19/02/07/2025 від 02.07.2025 не містить інформації щодо назви товару що переміщується, відправник та одержувач не відповідають контрактним умовам, а також вага, зазначена у цьому документі, не відповідає заявленій до митного оформлення. Наданий до митного оформлення інвойс № 7490042132 датований 07.07.2025. Відповідно це не дає можливості віднести вказаний документ до задекларованої партії товарів.
Відповідно до поданої ДМВ (гр. 9а, 9б) між продавцем та покупцем існує взаємозалежність, яка не має впливу на ціну товару. Відповідно до частин шістнадцять, сімнадцять статті 58 Митного кодексу України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей Митного кодексу України, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
З урахуванням вищезазначених положень міжнародного законодавства, та положень статті 58 Митного кодексу України продавець і покупець за контрактом від 11.03.2024 № 20/2024/1138 для цілей Митного кодексу України вважаються пов'язаними між собою. Заявлена вартість операції приймається митним органом за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
В зв'язку з цим, митницею повідомлено декларанта про необхідність надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію); 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Декларантом 19.08.2025 до митного оформлення додатково надані наступні документи: 1. Інвойс від 03.07.2025 № 6369. 2. Специфікація від 24.06.2025 № SO-1757533. 3. Лист від 18.08.2025 б/н. 4. Розшифровка по кредиту Б/рахунок 632 за період 01.07.25-31.07.25. 5. Документ CRU Bulk Ferroaloys Monitor від 31.07.2025. 6. Контракт купівлі-продажу від 13.07.2022 № MISA/MIP-13072022.
Декларантом 20.08.2025 надіслано до відповідача повідомлення № 95/1327 та № 95/1328, де зазначено: «Ніякі додаткові документи протягом строку визначеного ч. 3 ст. 53 МКУ, стосовно товару за МД 25UA112070003144U4 від 13.08.2025, не будуть надані».
За результатом аналізу додатково надісланих документів встановлено наступне.
1. Документ (код 3011 "Виписка з бухгалтерської документації" б/н від 18.08.2025) за назвою "Розшифровка по кредиту б/рахунок 632" неможливо ідентифікувати як виписку з бухгалтерської документації тому, що при оформленні виписки, окрім частини тексту документу, яка переноситься у виписку, повністю відтворюються реквізити бланку та зазначається реєстраційний номер і дата реєстрації оригіналу документу. Оскільки виписка є різновидом копії документа, для набуття юридичної сили вона повинна бути заповнена та засвідчена в установленому порядку.
Окрім того, вказаний документ не містить вагових показників, а також зазначено найменування товару «Феромарганець ФМн78РБ ДСТУ 3547-97», що не дає можливості однозначно ідентифікувати його із заявленою партією товару. Слід зазначити, що у наданому документі зазначено, що він підписаний електронним цифровим підписом. Однак, законодавством України (ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронні довірчі послуги», ПКМУ від 28.10.2004 № 1452 «Порядок застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності») визначено вимоги до електронного підпису. Електронний цифровий підпис являє собою унікальний код, згенерований за допомогою криптографічних ключів. Цей код використовується для перевірки автентичності електронного документа. Він створюється програмно і є послідовністю символів (букв та цифр). В наданому документі від 18.08.2025 «Розшифровка по кредиту Б/рахунок 632» відсутній будь який код. Також вказується посадова особа головного бухгалтера С.О. Ампілогова, однак наявна відмітка, що підписано Хачатрян Іриною. Враховуючи зазначене виникає сумнів у автентичності наданого документа.
2. Лист ПАТ "Запоріжсталь" щодо оплати в іноземній валюті б/н від 18.08.2025 містить посилання на норму постанови НБУ, що унеможливлює здійснення оплати в строк. Однак є інші способи врегулювання здійснення оплати за імпортні товари, у тому числі у випадках 100 % передплати.
Наданий лист підтверджує лише факт не дотримання вимог зовнішньоекономічної угоди.
3. Відповідно до п. 13.1 додатково наданого посередницького контракту між Metinvest International SA (Switzerland) та Metinvest Polska Sp z o. o. (Poland) від 13.07.2022 № MISA/MIP-13072022 строк його дії закінчився 31.12.2023, водночас додатково надану Специфікацію від № SO-1757533 до нього датовано 24.06.2025. Документи щодо продовження строку дії вищевказаного контракту до митного оформлення не надавалися. Також слід зазначити, що у наданому контракті від 13.07.2022 № MISA/MIP-13072022 п.п. 2.3 визначено, що країна походження товару - Україна.
Додатково зазначено:
4. У рахунку - фактурі від 07.07.2025 № 7490042132 наявне посилання на реквізити документу від 02.07.2025 № 24106222, який до митного оформлення не надано.
За результатами опрацювання наданих декларантом додаткових документів митний орган дійшов висновку, що вони не усувають вказані розбіжності та не підтверджують заявлену митну вартість.
Позивач відмовився від надання інших додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару. Крім цього, декларантом не надано жодних документів відповідно до вимог частини чотири статті 53 Митного кодексу України, щодо доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Відповідно до частини чотири статті 57 Митного кодексу України 20.08.2025 проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до вимог Митного кодексу України шляхом обміну наявною у кожного з них інформацією, що підтверджується електронними повідомленнями. Під час проведення консультацій зазначалось про обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів визначення митної вартості посадовою особою митниці послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості.
Митницею зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Враховуючи вимоги частини другої статті 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей з розрахунку 1419,36 EUR/т, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких є максимально наближеним до нього за митною декларацією від 05.02.2025 № 25UA112070000451U2 (товар «Високовуглецевий феромарганець»; 1671,34 т, навалом; вид транспорту - залізничний; країна відправлення - «NO»; умови поставки - CPT Запоріжжя (UA); виробник- «Eramet Norway Sauda AS», країна виробництва «NO»; характер угоди посередницький - договір від 25.12.2023 № MISA-ZS-2023/2/Eramet)».
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.08.2025 № UA112070/2025/000022/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами статті 64 Митного кодексу України.
У митному оформленні ЕМД від 13.08.2025 № 25UA112070003144U4 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112070/2025/000081.
Оформлення вищезазначеного товару здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 21.08.2025 № 25UA112070003265U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до частини сьомої статті 55 та розділу Х Митного кодексу України.
Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товару від 20.08.2025 № UA112070/2025/000022/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112070/2025/000081, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 Митного кодексу України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статті 544 Митного кодексу України одним із основних завдань, покладених на митні органи, є забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначені Розділом ІІІ МКУ.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються в т.ч. й для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами першої, другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний:
1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другої статті 53 Митного кодексу України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, якими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, у т.ч.:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
- застосовувати інші передбачені Митного кодексу України форми митного контролю тощо.
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 Митного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі суд зазначає наступне.
Положеннями Митного кодексу України визначено перелік документів (достовірні та точні), що підтверджують заявлену митну вартість товарів, в тому числі і додаткові документи, які митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний ці документи надати, що і було зроблено під час здійснення митного контролю та митного оформлення.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).
Митна вартість може бути визнана за умови надання до митного оформлення належних документів та у повному обсязі.
Згідно з статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнюватися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Суд погоджується з позицією відповідача та вважає, що під час здійснення митного оформлення імпортованого товару для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог ст. 53 МК України, з огляду на наступне.
Під час розгляду справи встановлено, що митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи відповідно до ч. 3 та ч. 6 ст. 53 МКУ.
Однак, позивач відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість та надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Верховний Суд України в постанові від 14.05.2019 по справі № 804/16334/15 зазначив: Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Верховний Суд в постанові від 30.07.2019 по справі № 804/16582/14 зазначив: «... митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Так, суд зазначає, що декларанту було надіслано перелік встановлених розбіжностей (невідповідностей), зокрема, не надано банківські платіжні документи; відсутній обсяг наданих транспортно-експедиторських послуг в документах які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; наявні розбіжності в транспортних (перевізних) документах, які впливають на достовірність і об'єктивність перевірки заявленої митної вартості. Всі ці документи зазначені в частині другій статті 53 Митного кодексу України, є документами які підтверджують митну вартість та на підставі яких проводився контроль правильності її визначення. Також у направленому повідомленні позивачу було зазначено, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, в зв'язку з цим згідно вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України протягом 10 календарних днів декларанту запропоновано надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а також повідомлено, що згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За таких обставин твердження позивача про те, що митним органом були витребувані у позивача додаткові документи за відсутності обґрунтованих підстав, суд вважає помилковим.
Як визначено частиною другою статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 Митного кодексу України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу України.
Позивач зазначає, що на момент митного декларування строк оплати за умовами Контракту ще не настав, платіжні документи не надавались.
Відповідно до пункту 5.2. Контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 оплата покупцем ресурсів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому контракті.
Відповідно до пункту 5.3. Контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів і надання документів, зазначених в п.6.3. цього контракту. Якщо інший порядок оплат не обумовлений в специфікаціях.
Відповідно до пункту 6 специфікації № 4 від 24.06.2025 контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 термін оплати поставлених ресурсів: 100 % по факту поставки протягом 30 к.д.
Відповідно до пункту 7 специфікації №4 від 24.06.2025 контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 датою постачання ресурсів є дата завантаження в залізничні вагони призначеного покупцем експедитора в місці постачання, яка вважається датою проставлення печатки станції постачання на відповідних залізничних накладних («дата постачання ресурсів»).
Відповідно до залізничних накладних № 02003 та № 02004 поставка товару відбулась 06.07.2025.
Також в інвойсі № 7490042132 від 07.07.2025 зазначено, що кінцева дата оплати (Due date of payment) - 01.08.2025.
Пояснення в листі від 10.06.2025 № 95/877 щодо відсутності оплати не відповідає наданим товаросупровідним документам та умовами контракту.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до наданих документів оплата товару на момент здійснення митного оформлення повинна бути здійснена, крім того, контрактом № 20/2024/1138 від 11.03.2024 не передбачається відтермінування оплати, у тому числі за тих причин які вказані в листі від 10.06.2025 № 95/877, а навпаки відповідно до пункту 7.2 контракту № 20/2024/1138 від 11.03.2024 за порушення строків оплати товару більш ніж на 30 днів передбачено пеню. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено. До митного оформлення платіжні документи не надавались.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплати, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.
Суд вважає, що позиція митниці, яка зазначена у винесеному рішенні про коригування митної вартості, щодо відсутності банківських платіжних документів є обґрунтованою, наведена відповідно до вимог Митного кодексу України.
Стосовно розбіжності щодо документів, які підтверджують витрати на транспортування, суд зазначає, що під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів декларанту відповідно до статті 53 Митного кодексу України було вказано про наявність розбіжностей у наданих до митного оформлення документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В наданих документах (у рахунку - фактурі експедитора від 31.07.2025 № 95586572 та від 31.07.2025 акті № 95586572) відсутній обсяг наданих транспортно-експедиторських послуг, а саме: дані про маршрут перевезення, які роботи виконані, яку кількість та який товар перевезено, таким чином неможливо ідентифікувати чи стосується наданий рахунок та акт до даної партії товарів.
В рахунку від 31.07.2025 № 95586572 на вказані «Послуги транспортно-експедиційні» нараховується ставка ПДВ 20 %, що ставить під сумнів їх надання за межами митної території України, так як відповідно до статті № 195.1.3 Податкового кодексу України міжнародні перевезення вантажів залізничним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Також за результатом аналізу інформації в ІКС «Податковий блок» встановлено неможливість перевірки даних в наданому рахунку на оплату транспортних витрат, так як зазначається загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ, а сума ПДВ яка сплачена відповідно до рахунку там відсутня.
Крім того, у додатках до акту 31/05 Лауде фер відсутні підписи представників позивача та посилання на сам акт, що не дозволяє їх співставити між собою. Сам акт підписаний КЕП обома сторонами, а додатки лише однією і без використання КЕП. Також транспортно-експедиційні послуги та винагорода експедитора не містять інформації де вони були надані (на митній території України або за її межами), що викликає сумніви у повноті включення усіх відомостей, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів.
Положеннями МКУ не обмежується право декларанта подавати будь-які документи для підтвердження митної вартості чи уточнення наданої до митниці інформації. Довідка від 23.12.2025 № 25/12/34 ТОВ «МЕТІНВЕСТ - ШІППІНГ», що надана позивачем до додаткових пояснень, дійсно містить загальну розшифровку граф «Послуги транспортно-експедиційні» та «Винагорода експедитора», однак даний документ до митного оформлення митниці не надавався та не міг бути врахованим під час аналізу документів, наданих для підтвердження митної вартості, а отже, і при прийнятті рішення про коригування митної вартості.
Декларант мав можливість надати такі документи митному органу для розгляду як під час митного оформлення (на повідомлення митниці надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості), так і під час дії забезпечення сплати митних платежів, відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, однак не скористався таким правом відповідно до чинного митного законодавства. Таким чином, довідка від 23.12.2025 № 25/12/34, що не надавались до митниці, проте могла бути подана, не є належним та допустимим доказом у справі відповідно до статей 73, 74 КАС України.
Суд вважає, що посилання позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 380/2155/24, що допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки, платіжні документи тощо, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки митницею не заперечується сам факт використання таких документів, а в даному випадку (в даній справі, що розглядається) митницею зазначено конкретні розбіжності в наданих документах на підтвердження транспортних витрат. Витрати на транспортування є невід'ємною складовою митної вартості (відповідно до статті 58 Митного кодексу України) та підтвердження цих складових відповідно до вимог Митного кодексу України є обов'язком декларанта.
Зазначені розбіжності в інвойсах, контракті, специфікації щодо різних банківських реквізитів, умов поставки, валюти операції впливають на достовірність і об'єктивність заявленої митної вартості. Додаткова умова від 29.04.2025 № 8 та лист від 13.06.2025 № 13/06-2, які усувають розбіжності щодо номеру рахунку, валюти контракту та умов поставки, надані декларантом як додатковий документ, що враховано митним органом під час аналізу додатково наданих документів при перевірці правильності визначення митної вартості товару.
З приводу зауважень митниці відносно того, що в експортній митній декларації країни відправлення та у залізничних накладних зазначені реквізити документів, які до митного оформлення не надані, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що вказані документи мають вплив на визначення митної вартості.
Так само, відповідачем не обґрунтовано яким чином відсутність сертифікату або паспорту якості ресурсів постачальника або виробника, впливає на визначення митної вартості.
Також, відповідач вказав, що законність дій посадових осіб митного органу під час здійснення митного оформлення товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації). Зазначений документ є у відкритому доступі на сайті Держмитслужби customs.gov.ua, сайті ips.ligazakon.net (загальновідомий сайт нормативних документів).
Відповідно до Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX даний наказ Держмитслужби є нормативно-правовим актом державного органу. Відповідно до частин першої статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Отже, митниця правомірно керується положеннями даного нормативно-правового акту.
Відповідно до пункту 3.1 Методичних рекомендацій під час здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об'єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатка (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту). За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару.
Так як щоденні котирування ціни на феромарганець у декларанта на момент митного оформлення були відсутні, відповідно до митного оформлення надані, а митним органом проаналізовані середні котирування за місяць.
Відповідно до наданих котирувань CRU середня вартість HC феромарганцю 76 % DDP EU на червень складала 1036 EUR/т, що означає рівень цін у Європі від виробника товару. В нашому випадку ПАТ «Запоріжсталь» купили у Metinvest Polska Sp z.o.o. (Польща) товар за ціною 1144,63 EUR/т на умовах поставки FCA Гдиня (Польща). Metinvest Polska Sp z.o.o. (Польща) цей же товар купили у Metinvest International SA (Швейцарія) за ціною 1090,12 EUR/т на умовах поставки CIF Гдиня (Польща). Виробником товару, відповідно до сертифікату якості від 03.07.2025 № 723152 є Ferroglobe Manganese France, SAS, а торговим представником виробника, відповідно до інвойсу від 22.04.2025 № X20250400000198, що надавався до попередньої партії товару за МД від 18.06.2025 № 25UA112070002326U4 є Ferroglobe Spain Metals, S.A.U. (Іспанія). Вказаний інвойс доводив, що в попередній партії товару Metinvest International SA (Швейцарія) купили товар у Ferroglobe Spain Metals, S.A.U. (Іспанія) за ціною 1020,67 EUR/т на умовах поставки FOB DUNKERQUE PORT (FRANCE), що на 84,33 EUR/т була менша за котирування ринку. Тобто ціни 1144,63 EUR/т та 1090,12 EUR/т не є остаточними, а лише посередницькими, які містять у собі витрати на доставку, страхування, комісійні та інші складові формування ціни і тому їх некоректно порівнювати з котируваннями ринку, а інвойс з третіми особами виданий Ferroglobe Spain Metals, S.A.U. (Іспанія) або від іншого представника виробника товару під час оформлення даної партії товару не надавався. Виходячи з цього, за відсутності такого рахунку неможливо перевірити відповідно до пункту 3.1 Методичних рекомендацій, під час здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об'єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції). Враховуючи те, що обидва посередники (Metinvest Polska Sp z.o.o., Metinvest International SA) входять до складу Групи Метінвест та є пов'язаними особами з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» є ризик не включення до ціни товару всіх складових митної вартості.
Тому відповідний сертифікат якості завжди є важливим документом для визначення характеристик товару та підтвердження митної вартості, особливо для такого товару як «Феромарганець високовуглецевий».
Отже, надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що підтверджується матеріалами справи. Отже, митницею правомірно запитано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Надані декларантом додаткові документи на повідомлення митниці частково усували вказані митницею розбіжності. Крім того, декларантом не було надано жодних документів відповідно до вимог частини чотири статті 53 Митного кодексу України щодо відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України декларант відмовився, що підтверджується матеріалами справи.
Також, варто зазначити, що надання повного пакету документів, у відповідності до частини другої статті 53 Митного кодексу України не означає автоматичне визнання митної вартості, оскільки надані документи можуть містити розбіжності та невідповідності, а згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частин другої-четвертої статті 53 Митного кодексу України є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за результатами здійснення контролю митної вартості митницею встановлено розбіжності у наданих до митниці документах, декларантом надано додаткові документи для підтвердження митної вартості, що усувають окремі невідповідності між документами. В зв'язку з чим, під час здійснення митного оформлення імпортованого товару товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи. Отже, прийняте митницею рішення про коригування митної вартості є обґрунтованим та правомірним.
До закінчення митного оформлення, документи в повному обсязі відповідно до статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товарів, декларантом не надано. Митна вартість може бути визнана за умови надання до митного оформлення належних документів в повному обсязі.
Щодо застосування митницею інформації, яка міститься в Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, та посилань позивача щодо необґрунтованого застосування резервного методу митним органом, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 31 Митного кодексу України митна справа здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на системах, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні.
Впровадження систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, здійснюється відповідно до законодавства.
Можливість використання для здійснення митної справи систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З метою забезпечення взаємодії між єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів та інформаційними системами декларантів, митних брокерів та інших осіб у процесі здійснення митних формальностей центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, надає можливість використання відповідних веб-сервісів та інших електронних сервісів, доступних через мережу Інтернет.
Відповідно до статті 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 19.05.2023 № 263 «Про затвердження Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів, порядок і умови застосування її систем», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 липня 2023 р. за № 1132/40188, порядок доступу в ЄАІС визначається відповідно до законодавства у сфері захисту інформації. Доступ до відкритої інформації в ЄАІС реалізується через сервіси на офіційному вебсайті Держмитслужби, інших вебресурсах, на яких оприлюднюються відповідно до вимог законодавства України відкриті дані розпорядників інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», без електронної ідентифікації особи. Обмін інформацією між ЄАІС та інформаційними системами інших органів державної влади, установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, митних, правоохоронних та інших уповноважених органів іноземних держав, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, митних брокерів та інших заінтересованих осіб здійснюється в електронній формі відповідно до міжнародних договорів та законодавства України, зокрема з питань митної справи, захисту інформації та електронних публічних послуг.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок формування, ведення, оброблення інформації митними органами, а також отримання інформації та можливості використання інформації суб'єктами ЗЕД.
На підставі пункту 2 частини другої статті 55 Митного кодексу України, у відповідності до заходів передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби від 01.07.2021 № 476, митними органами використовується наявна у них інформація та здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митних органах інформацією про рівень цін на такі товари тощо.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам ч. 2 цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до частин першої-третьої статті 62 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, відповідних компонентів.
У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90 - денного строку.
Відповідно до частини першої статті 63 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із відповідних сум.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою митниці послідовно розглядалася можливість застосування наступних методів визначення митної вартості.
Відповідно до частин першої - другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГATT. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митницею досить повно та обґрунтовано зазначено: обставини прийняття оскаржуваного рішення, чому заявлена митна вартість не може бути визнана, про наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено з зазначенням вартості на такі товари, характеристик та ознак що враховані при визначенні митної вартості, про перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана; в т. ч. послідовність застосування методів визначення митної вартості (обґрунтовано зазначено про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості) після проведення процедури консультацій між митницею та декларантом згідно вимог Митного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості окрім номера ЕМД, що взята як джерело інформації, чітко вказані умови поставки, найменування товару, його кількість, виробник, вид транспорту з яких однозначно можна встановити тотожність товару. В матеріалах справи відсутні судові рішення, якими скасовано визначену митним органом митну вартість, що взята як джерело інформації, на час прийняття оскаржуваного рішення. Отже, митницею правомірно враховану наявну інформацію.
Суд погоджується з позицією відповідача, що митниці були обґрунтовані сумніви щодо повноти та правильності визначеної декларантом митної вартості товарів, позивачем не надано в повному обсязі належних і достатніх документів для підтвердження заявленої митної вартості, додатково надані документи не усували всі виявлені митницею зауваження.
За таких обставин суд дійшов висновку, що прийняте митним органом рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.
Узагальнюючи наведене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 20.08.2025 № UA112070/2025/000022/1 та картка відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112070/2025/000081, прийняті митницею правомірно, в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України з питань державної митної справи.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) до Запорізької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 12, код ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 11 лютого 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький