06 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/8512/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.,
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.,
за участю сторін:
представник позивача - Хиля М.М.,
представник відповідача - Ясінець В.П.,
третя особа - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1) визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 268 від 24.09. 2024 року в частині виключення солдата ОСОБА_4 водія - стрільця 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення з 12.11.2023 року.
2) визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 яка полягає у невиплаті за період з 11.11.2023 по 17.06.2024 щомісячного грошового забезпечення, та інших видів виплат, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), померлого ОСОБА_4 його матері - ОСОБА_1 в порядку, визначеному Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884);
3) зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачці ОСОБА_1 , (ідент. код НОМЕР_6 ) щомісячне грошове забезпечення померлого солдата ОСОБА_4 з 11.11.2023 по 17.06.2024 включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, в порядку визначеному Порядком № 884; а саме: грошові виплати на оздоровлення, матеріальні виплати ( допомоги) на вирішення соціально -побутових питань, грошової компенсації за невикористанні дні відпустки, та щомісячної додаткової винагороди за участь у бойових діях, з 11.11.2023 по 17.06.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 268 від 24.09.2024 року солдата ОСОБА_4 , водія стрільця 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті прямого влучання міни, у зв'язку зі смертю виключено з 12.11 2023 року зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення. Вказаний наказ позивач вважає незаконним, безпідставним, таким, що не відповідає фактичним обставинам та підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідач, приймаючи спірний наказ про виключення солдата ОСОБА_4 зі списків особового складу частини НОМЕР_2 та позбавлення всіх видів забезпечення з 12.11.2023 року, без дотримання порядку та строків, без відповідних документів, констатував смерть солдата ОСОБА_4 в той час, коли тільки свідоцтвом про смерть від 17 червня 2024 року було встановлено (констатовано) факт смерті солдата ОСОБА_4 . На переконання позивача, відповідач за період з 11.11.2023 по 17.06.2024 мав нараховувати ОСОБА_4 грошове забезпечення, яке підлягало виплаті позивачу, про що неодноразово зверталася позивач. Відповідач, порушуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 та наказу МОУ від 15.09.2022 №280, безпідставно, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, які встановлюють порядок нарахування та виплату грошового забезпечення, допустив заборгованість сім'ї загиблого за період з 11.11.2023 по 17.06.2024 р.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності винесення оскаржуваного наказу. Вказує, що відповідно до пп. 8 п. 33 Розділу ІІ Інструкції №280 виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: осіб, які померли (загинули) - з наступного дня після дня смерті (загибелі). В свідоцтві про смерть ОСОБА_4 (серії НОМЕР_7 від 17.06.2024) датою смерті зазначено 11.11.2023, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.09.2024 № 268 солдата ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 12.11.2023, тобто наступним днем після дня смерті, який було зазначено у свідоцтві про смерть ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зазначає, що жодного рішення щодо визнання ОСОБА_4 зниклим безвісти не приймалось та відповідно він не набув правового статусу зниклої безвісти особи. Командування військової частини НОМЕР_2 не подавало заяв до органів МВС про те, що ОСОБА_4 зник безвісти, оскільки факт його загибелі не викликав сумніву. Вказане підтверджується тим, що мати загиблого була сповіщена про загибель свого сина у місяці, коли ОСОБА_4 загинув. Отже, ОСОБА_4 не набував правового статусу особи, яка зникла безвісти за особливих обставин. Також звертає увагу, що жодних правових підстав для ухвалення рішення про здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , як члену сім'ї безвісно відсутнього військовослужбовця, не існує, оскільки ОСОБА_4 не набув статусу безвісно зниклого, відповідної заяви не поступало, та у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання даного грошового забезпечення, у зв'язку із наявністю у загиблого ОСОБА_4 неповнолітнього сина, та відсутності заяви від законного представника неповнолітньої дитини щодо відмови від отримання даних коштів.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що правовою підставою для винесення спірного наказу про виключення солдата ОСОБА_4 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення повинно було бути встановлення факту смерті ( загибелі). А встановлення факту смерті можливо виключно свідоцтвом про смерть. Що стосується доводів наведених у відзиві про те, що ОСОБА_1 не зверталась про виплату їй грошового забезпечення у зв'язку з загибеллю її сина, то такі є неправдивими, оскільки у розпорядженні відповідача наявні всі заяви ОСОБА_1 , і саме заява на виплату грошового забезпечення від 27 грудня 2023 року.
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року залучено до участі в адміністративній справі № 260/8512/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Представником третьої особи було подано заяву, відповідно до якої третя особа підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила такі задовольнити.
Ухвалою суду від 02.05.2025 закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив такі задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа до суду не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , який у зв'язку із оголошенням загальної мобілізації Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, був призваний на військову службу та направлений 15.03.2022 до військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.03.2022 №8 ОСОБА_4 призначено до військової частини НОМЕР_2 стрільцем 1 відділення 4 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_8 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.06.2023 №177 солдата ОСОБА_4 призначено стрільцем-сапером 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_9 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 18.08.2023 №230 солдата ОСОБА_4 призначено водієм-стрільцем штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_9 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 12.11.2023 № 316 ОСОБА_4 з 12.11.2023 знято з усіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю.
13.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено ОСОБА_1 сповіщення сім'ї № 51 про загибель солдата ОСОБА_4 від 13.11.2023 № 2593.
Постановою про встановлення особи трупа від 12.06.2024 загиблого військовослужбовця, трупу якого в Новокодацькому відділенні ДОБ СМЕ ДОР присвоєно реєстраційний номер 3289/НЕ - визнано як військовослужбовця військової частини НОМЕР_9 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 17.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 17.06.2024 складено відповідний актовий запис №421.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.09.2024 № 268 солдата ОСОБА_4 водія-стрільця 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_9 , у зв'язку зі смертю виключено з 12.11.2023 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення.
Не погоджуючись із наказом від 24.09.2024 № 268, а також невиплатою грошового забезпечення солдата ОСОБА_4 за період із 11.11.2023 по 17.06.2024, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 2 Закону № 2011-XI, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XI, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
28.02.2022 прийнята постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Відповідно до п.1 цієї Постанови №168 (у редакції чинній у спірний період) установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закону України від 12 липня 2018 року № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі - Закон №2505-VIII), який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 1 Закону № 2505-VIII наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук;
особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;
Відповідно до частин 1-4 статті 4 Закону № 2505-VIII, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
Відповідно до частин 1, 4 статті 6 Закону № 2505-VIII близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з частини 2 статті 9 Закону № 2505-VIII особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.
Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України»).
Згідно із п. 16 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 не виключаються із списків особового складу військової частини, а обліковуються як тимчасово відсутні особи, зокрема, які зникли безвісти - до визнання їх у судовому порядку безвісно відсутніми або оголошеними померлими.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 46 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 у період з 11.11.2023 по 17.06.2024 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин в установленому порядку до встановлення факту смерті військовослужбовця ОСОБА_4 . Разом з цим вказані обставини не є спірними у даній справі.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було повідомлено позивача про смерть ОСОБА_4 , що було встановлено відповідачем згідно рапорту командира штурмової роти військової частини НОМЕР_2 про факт загибелі солдата ОСОБА_4 та показів свідків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 12.11.2023 № 316 ОСОБА_4 з 12.11.2023 знято з усіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю, а наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 29.12.2023 № 363 ОСОБА_4 звільнено від займаної посади і зараховано а розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 29.12.2023.
При цьому оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 268 від 24.09.2024 року виключено ОСОБА_4 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 12.11.2023 року.
Так, у позовній заяві позивач наводить доводи про те, що правовою підставою для винесення наказу про виключення особи зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення є встановлення факту смерті (загибелі) такої особи, що підтверджується свідоцтвом про смерть, а тому зазначення відповідачем в оскаржуваному наказі № 268 від 24.09. 2024 року виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_4 з 12.11.2023 є протиправним.
З цього приводу суд вказує, що частиною 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Пунктом 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які померли, загинули виключаються зі списків особового складу Збройних Сил України наказами по особовому складу командирів (начальників), яким надано право видавати накази по особовому складу, незалежно від номенклатури призначення.
Пунктом 3 Розділу X Порядок видання наказів по особовому складу Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280 передбачено, що підставою для видання наказів по особовому складу у зазначених вище випадках є: накази та директиви про зміну нумерації або дійсного найменування органу військового управління, з'єднання, військової частини, військового навчального закладу, установи та організації; свідоцтва органів РАЦС про зміну і відновлення прізвища, власного імені, по батькові і дати народження, статі, копія реєстраційного номера особистої картки платника податків; донесення про загибель (смерть), а в особливий період - іменний список безповоротних втрат особового складу, свідоцтво про смерть, затверджений акт службового розслідування (спеціального розслідування, розслідування аварії (катастрофи), розслідування авіаційної події та інциденту в авіації) у разі їх проведення; відповідні рішення судів про позбавлення військових звань військовослужбовців або про скасування таких рішень.
Отже, військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня. Підставою для такого виключення, є, зокрема, свідоцтво про смерть.
Варто зауважити, що до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, навіть у разі оголошення військовослужбовця безвісно відсутнім, останній вважається таким, що проходить військову службу.
До прийняття наказу № 268 від 24.09.2024 року ОСОБА_4 не був виключений зі списків особового складу військової частини.
Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою про встановлення особи трупа від 12.06.2024 загиблого військовослужбовця, трупу якого в Новокодацькому відділенні ДОБ СМЕ ДОР присвоєно реєстраційний номер 3289/НЕ - визнано як військовослужбовця військової частини НОМЕР_9 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 17.06.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 17.06.2024 складено відповідний актовий запис №421.
Таким чином, тільки після встановлення факту смерті ОСОБА_4 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 17.06.2024 та постанови про встановлення особи трупа від 12.06.2024 відповідач мав підстави для виключення загиблого військовослужбовця зі списків особового складу частини та відповідно зняття його з усіх видів забезпечення з дати встановлення такого факту, а саме: 17.06.2024.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що факт смерті особи не може підтверджуватися показами свідків, з огляду на що у відповідача були відсутні підстави для виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу частини та відповідно зняття його з усіх видів забезпечення з 12.11.2023.
Таким чином, суд вважає протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 268 від 24.09. 2024 року в частині виключення солдата ОСОБА_4 водія - стрільця 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення з 12.11.2023 року, з огляду на що в цій частині такий підлягає скасуванню.
Згідно позовних вимог позивач також просить визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 яка полягає у невиплаті за період з 11.11.2023 по 17.06.2024 щомісячного грошового забезпечення, та інших видів виплат, включаючи додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім ям під час дії воєнного стану» померлого ОСОБА_4 в порядку, визначеному Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі Порядок №260) розділом ХХХ визначено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців у разі захоплення в полон або заручниками, а також інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти, а також у разі їх смерті (загибелі).
Так, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.
У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне та не виплачене йому до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті)), після здійснення актового запису про смерть такого військовослужбовця, виплачується особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок захоплення військовослужбовця в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а у разі їх відсутності - включається до складу спадщини військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).
Грошове забезпечення виплачується спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Компенсація за невикористані дні відпусток військовослужбовців, у разі їх загибелі (смерті), виплачується відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року № 37.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 884 під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Передбачені п. 7 Порядку № 884 правила щодо кола осіб які мають право на отримання грошового забезпечення узгоджуються із нормами абз. 3 - 4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII, якими передбачено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця.
При цьому у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.
Цей висновок випливає із абз. 2 п. 7 Порядку № 884 яким передбачено, що у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Як вбачається з матеріалів справи у померлого військовослужбовця ОСОБА_4 є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_11 від 17.08.2016, який в силу вимог Порядку 260 має право на належне військовослужбовцю, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення, а тому його законний представник був залучений до участі у даній справі в якості третьої особи.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, законний представник неповнолітнього сина померлого військовослужбовця ОСОБА_4 звернулася до відповідача із заявою про відмову у виплаті йому належного грошового забезпечення за період з 11.11.2023 по 17.06.2024.
При цьому подання третьої особою заяви про задоволення даного адміністративного позову не є підставою для зобов'язання здійснити нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 саме позивачу.
Суд вказує, що позивачем подано до суду заяву від 27.12.2023 про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 та заяви від 28.06.2024 про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, допомоги на оздоровлення, допомоги на поховання, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 .
Вказані виплати позивачу було проведено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.09.2024 № 268, що не заперечується позивачем.
Разом з цим у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування та виплату їй щомісячного грошового забезпечення померлого солдата ОСОБА_4 за період з 11.11.2023 по 17.06.2024 в порядку визначеному Порядком № 884, у зв'язку із чим відповідно до пункту 5 Порядку № 884 командиром військової частини НОМЕР_12 не приймалось рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення.
Крім того, слід наголосити що жодного рішення щодо визнання військовослужбовця ОСОБА_4 зниклим безвісти відповідачем не приймалось та в матеріалах справи міститься наказ командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 12.11.2023 № 316, яким ОСОБА_4 з 12.11.2023 знято з усіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю. Такі обставини позивачем не оскаржувалися.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 268 від 24.09. 2024 року в частині виключення солдата ОСОБА_4 , водія - стрільця 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення з 12.11.2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 11.02.2026 року.