11 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/24589/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Липи В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні за 37 років служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з військової служби, обчисливши її розмір за 37 років служби, з урахуванням періодів проходження військової служби, які обраховуються в пільговому обчисленні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати - за період з 23.07.2025 по день фактичної виплати (доплати) грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.01.2026 через підсистему "Електронний суд" представник відповідача подав відзив (вх.№4893/26 від 21.01.2026) в якому поміж іншого просить залишити позов без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення.
Розглянувши клопотання та наявні у матеріалах справи документи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Слід зазначити, що на момент звернення до суду із цим позовом частиною 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В той же час, відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто строки, передбачені статтею 233 КЗпП України, які продовжені на строк дії карантину, з 01.07.2023 відновили свою дію в частині присічного застосування.
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку у слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Як вбачається з матеріалів справи, грошовий атестат позивачу вручено 23.07.2025, а тому, звернувшись до суду з даним позовом 23.10.2025, він не пропустив тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.
З огляду на викладене, позовну заяву було подано позивачем в межах строку звернення до адміністративного суду, а тому суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Липа