про залишення позовної заяви без розгляду
05 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/29366/25
категорія 111030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
секретар судового засідання Петренко А.В.,
за участю: представника позивача Романишина М.М.,
представника відповідача Коркушка О.В.,
представника третьої особи Доценко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області за участі третьої особи Публічного акціонерне товариство "УкрСиббанк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд» з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області , в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0084712407 від 29.04.2025 про сплату податкового зобов'язання - військового збору в сумі 67 666,26 грн. та штрафу в сумі 16 916,57 грн.;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0084722407 від 29.04.2025 про сплату податкового зобов'язання - податку на доходи фізичних осіб в сумі 811 995,10 грн. та штрафу в сумі 202 998,78 грн.;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0084732407 від 29.04.2025 про сплату штрафу в сумі 1 020,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0084742407 від 29.04.2025 про сплату штрафу в сумі 340,00 грн.;
- податкову вимогу ГУ ДПС у Житомирській області № 0007782-1302-0630 від08.09.2025;
- рішення ГУ ДПС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу вих. № 06-30-13-02-7782-25 від 09.2025.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач поверхнево провів перевірку взявши до уваги лише податкову звітність АТ "УкрСиббанк" та його листи, які не надавались позивачу для безпосереднього ознайомлення, при цьому, відповідач не перевіряв первинну бухгалтерську документацію щодо виконання кредитних договорів, та навіть самі кредитні договори. Державна податкова служба України повідомила позивача про продовження строку розгляду Скарги - 07.06.2025, тобто через 4 дні, після закінчення строку розгляду Скарги, визначеного п. 56.8. ст. 56 ПКУ. Як наслідок, відповідно до абз. 3 п. 56.9. ст. 56 ПКУ: “Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту». Крім того, зазначає, що відповідачем безпідставно віднесено прощений (анульований) борг позивача перед АТ "УкрСиббанк", як додаткове благо до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, через здійснення прощення (анулювання) боргу кредитором після закінчення строку позовної давності.
В позовній заяві представник позивача заявив клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування клопотання вказав, що здійснення позивачем заходів адміністративного оскарження Акту, а в подальшому ППР в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, фактичне ознайомлення з результатами оскарження - 06.11.2025, необхідність збирання адвокатом додаткових доказів для пред'явлення даного позову щодо подій шестирічної давності, - є поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22 січня 2026 року о 11:00.
До суду надійшов відзив відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні позову.
Головне управління ДПС у Житомирській області надало до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Водночас, як стверджує Позивач, про результати розгляду Скарги в порядку ст. 56 ПК України, йому стало відомо лише 06.11.2025, коли ним через Електронний кабінет одержано відповідь ДПС України за вих. № 32071/6/99-00-06-02-02-06 від 06.11.2025 та копію рішення про результати розгляду Скарги за вих. №19865/6/99-00-06-01-02-06 від 10.07.2025. Отже, процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень від 29.04.2025 закінчилась 06.11.2025. Проте, у позовній заяві, поданій через систему «Електронний суд» 27.12.2025 ОСОБА_1 не навів жодних об'єктивних причин, які б підтверджувалися належними доказами, за яких він не міг звернутись до суду в місячний строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, а отже, відсутні належні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Так, звернення позивача 24.11.2025 до адвоката Романишиної Н.І. для надання правничої допомоги, тобто на сімнадцятий день місячного строку для оскарження винесених податкових повідомлень - рішень, а також направлення в подальшому адвокатських запитів до ДПС України та АТ «Укрпошта» та отримання відповідей на них не є поважними причинами пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду. Враховуючи той факт, що позовну заяву ОСОБА_1 подано 27.12.2025, то останнім порушено місячний строк (до 06.12.2025) для оскарження винесених податкових повідомлень - рішень, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України.
Представник Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні 22.01.2026 клопотання представника позивача задоволено, відкладено підготовче судове засідання на 05.02.2026.
До суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову.
Представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 05.02.2026 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник третьої особи у судовому засіданні 05.02.2026 під час розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду покладався на розсуд суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.02.2026 підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просив його задовольнити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, цією статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, однак такий може бути залишено без розгляду лише з підстав пропущеного строку звернення, якщо судом не буде встановлена наявність поважних причин для пропуску такого строку.
Зазначена норма процесуального законодавства встановлює загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи та спеціальний, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, а також іншими законами. Зазвичай вони коротші від загального строку звернення й обумовлені специфікою відповідних відносин, у яких визначеності (стабільності) необхідно досягнути якнайшвидше.
В даному випадку предметом оскарження позивачем в судовому порядку є податкові повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом 29.04.2025, податкова вимога ГУ ДПС у Житомирській області № 0007782-1302-0630 від 08.09.2025, рішення ГУ ДПС у Житомирській області про опис майна у податкову заставу вих. № 06-30-13-02-7782-25 від 29.09.2025
Спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З аналізу наведених норм убачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання.
З урахування викладеного, суд доходить висновку, що до оскаржуваних у цій справі рішень Кодексом адміністративного судочинства України та ПК України встановлено наступні види строків звернення до суду у справах даної категорії:
- шість місяців, якщо позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору;
- три місяці, якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, однак рішення за результатами скарги не було прийнято або не було направлено скаржнику;
- один місяць, якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на те, що позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та відповідні податкові - повідомлення рішення оскаржувались позивачем до контролюючого органу вищого рівня, строк звернення до суду із вказаними позовними вимогами щодо оскарження податкових повідомлень-рішень становить один місяць.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
Так, матеріалами справи підтверджується, що про результати розгляду Скарги в порядку ст. 56 ПК України, позивачу стало відомо лише 06.11.2025, коли ним через Електронний кабінет одержано відповідь ДПС України за вих. № 32071/6/99-00-06-02-02-06 від 06.11.2025 та копію рішення про результати розгляду Скарги за вих. №19865/6/99-00-06-01-02-06 від 10.07.2025.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
У постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відтак, враховуючи факт використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження), застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Підпунктом 57.17.3 пункту 57.17 статті 57 ПК України передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Отже, початок відліку строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати з дня отримання рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги, а саме 06.11.2025.
З вказаним позовом, позивач звернувся до суду 27.12.2025, а тому строк звернення до суду позивачем пропущений в частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 дійшла висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень
Оцінюючи причини пропуску строку звернення до суд, суд зазначає таке.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Щодо тверджень представника позивача, що необхідність збирання адвокатом додаткових доказів для пред'явлення даного позову щодо подій шестирічної давності суд зазначає таке.
Статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього особа, що бере участь у розгляді справи, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі №717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
На переконання суду, необхідність збирання адвокатом додаткових доказів для пред'явлення даного позову щодо подій шестирічної давності, зайнятість представника, не є непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання позовної заяви.
Суд вважає, що адвокат, надаючи професійні послуги у сфері права, повинен бути обізнаний як про порядок подачі позовної заяви, так і про строки оскарження рішення контролюючого органу і вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання вимог КАС України.
З огляд на зазначене, суд не вбачає підстав для визнання поважною такої причини пропуску строку звернення до суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, суд зауважує, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, з підстав, наведених судом вище.
Відповідно до частини третьої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вказане, встановивши, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева
05.02.26