Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 лютого 2026 року Справа №200/6335/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання у справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №200/6335/24 вирішено, зокрема зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 29.01.2020 по 19.01.2022 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії та одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало чинності 12.12.2024 відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.
25.12.2024 на виконання зазначеного вище рішення виданий виконавчий лист.
Листом від 08.07.2025 боржник повідомив ОСОБА_2 про направлення заявки на фінансування до забезпечувального фінансового органу, та про те, що після цільового фінансування кошти будуть перераховані на картковий рахунок.
10.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2025 вирішено задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №200/6335/24; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати в місячний строк звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/6335/24.
17.10.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 17.10.2025 вирішено продовжити строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №200/6335/24 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до 20.11.2025 звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №200/6335/24.
Ухвалою суду від 27.11.2025 продовжити строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №200/6335/24, зобов'язати відповідача подати до 29.12.2025 звіт про виконання рішення суду, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 надав клопотання про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення, в обґрунтування якого зазначив, що вже виконав частину рішення суду, а саме здійснив перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.01.2022. Розмір перерахованої суми становить 98 632,22 грн, що підтверджує добросовісність дій відповідача. Вказав, що належне виконання рішення суду залежить не лише від ІНФОРМАЦІЯ_4 , який в повній мірі виконує рішення суду, передаючи щомісячно заявки до фінансового органу, та не може нести відповідальність за відсутність фінансування на даний вид видатків. Виплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів, передбачених за відповідною бюджетною програмою, і ІНФОРМАЦІЯ_5 не має повноважень самостійно розпоряджатися коштами поза встановленим порядком. Станом на 26.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідь від забезпечувального фінансового органу щодо цільового фінансування та виконання рішення суду не надходила
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 у якому зазначено, що рішення суду не виконується понад рік, клопотання подається втретє, відповідач систематично подає однотипні пояснення, однак жодних коштів позивачу фактично не виплачено, жодного реального прогресу у виконанні рішення не досягнуто, кожне наступне клопотання повністю дублює попередні. ОСОБА_1 вважає, що відповідач зловживає процесуальними правами, підміняючи виконання судового рішення формальним листуванням.
Просив, зокрема: визнати, що подані пояснення не підтверджують належного та добросовісного виконання рішення суду; зобов'язати відповідача надати єдиний, обґрунтований та перевірюваний розрахунок суми, що підлягає виплаті позивачу; розглянути питання про застосування заходів судового реагування, передбачених КАС України, у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду; накласти штраф на начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 382 КАС України за невиконання рішення суду у справі № 200/6335/24
Розглянувши подані клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Згідно зі ст.43 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до п.1.4, п.1.5 Положення про фінансове господарство військової частини ЗС України, затверджене наказом МО України від 12.11.2010 № 590: головним розпорядником бюджетних коштів є МО України; начальники обласних ТЦК та СП є розпорядниками коштів третього ступеня; розпорядники коштів реалізують свої функції через департамент фінансів МО України, головне ФЕУ ЗС України; забезпечення коштами потреб здійснюється відповідними структурними підрозділами МО України, за якими закріплені статті видатків кошторису МО України.
Судом приймаються до уваги доводи відповідача про те, що для виконання рішення суду по зазначеній справі нарахована сума включено до основних заявок-розрахунків на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення, які направлені до Центрального фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Разом з тим, в межах цієї справи судом встановлено, що відповідачем наведені обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.
Суд ураховує, що виконання рішення суду відповідачем залежить не тільки від його дій, а також від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів), присуджених за судовим рішенням. Відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.
Суд зазначає, що невиплата в повному обсязі коштів на виконання рішення суду зумовлена не недбалістю відповідача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі керівника відповідача і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Згідно зі статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Враховуючи викладене, суд дыйшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Суд зазначає про відсутність в діях відповідача вини щодо невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості. Суду не надано доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.
Разом з тим, суд зазначає, що нарахована сума коштів ОСОБА_1 не виплачена, отже рішення в повній мірі не виконано.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення нового строку для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.
З огляду на зазначене суд вважає за необхідне продовжити строк для виконання рішення суду на два місяці.
Стосовно клопотання ОСОБА_1 щодо накладення штрафу на керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі, визначеному законом, суд зазначає наступне.
Як було зазначено раніше, відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення ,штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, з аналізу наведеної норми судом зроблено висновок про те, що накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосовано судом виходячи із конкретних обставин справи та безпосередніх винних дій керівника.
Враховуючи передбачене у частині 5 статті 382-3 КАС України право суду звільнити керівника суб'єкта владних повноважень від сплати штрафу за невиконання судового рішення, яке стосується здійснення виплат з бюджету, суд не знаходить підстав для застосування такого виду відповідальності.
Стосовно клопотання ОСОБА_1 щодо зобов'язання надати детальний розрахунок нарахованих сум, суд зазначає, що разом з клопотанням про долучення доказів від 26.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 надано довідку-розрахунок грошового забезпечення та інших видів додаткових виплат ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.01.2022, з якої чітко вбачається нарахована сума та порядок її нарахування.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення у справі №200/6335/24 задовольнити.
Продовжити строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №200/6335/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати протягом двох місяців, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №200/6335/24.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв