ЄУН: 336/1245/26
Провадження №: 1-кс/336/112/2026
Іменем України
11 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 12026082080000190 від 09.02.2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гур'ївськ Калінінградської області рф, громадянина України, проживає зі слів у АДРЕСА_1 , зареєстрованого проживаючим у АДРЕСА_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимого, підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, -
У провадженні слідчих перебуває кримінальне провадження № 12026082080000190 від 09.02.2026 року, за яким ОСОБА_5 підозрюється у тому, що 09.02.2026 року в період часу з 18.30 години до 20.07 години, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_7 , під час раптового конфлікту, молотком наніс ОСОБА_7 не менше 82 ударів у область голови, шиї, тулубу та верхніх кінцівок, спричинивши тілесні ушкодження у виді набряку головного мозку, крововиливів під оболонку та у речовину головного мозку, відкритих переломів кісток черепа та кісток обличчя, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_7 .
Дії ОСОБА_5 на цей час кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до суду з клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, вказуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджена протоколами допиту свідків та самого підозрюваного, знайденим одягом підозрюваного зі слідами крові. ОСОБА_5 має статус військовослужбовця, водночас з 22.11.2024 року вважається таким, що самовільно залишив військову частину, не має стійких соціальних зв'язків, тож наявні ризики переховування від органу досудового розслідування, а також впливу на свідків у кримінальному провадженні, скоєнні інших кримінальних правопорушень.
Захисник та підозрюваний не заперечували проти задоволення клопотання.
При дослідженні доданих до клопотання матеріалів слідчим суддею досліджені протокол допиту підозрюваного, протокол допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколи впізнання особи за фотознімками, протоколами огляду відеозаписів, протокол затримання, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_7 , інші докази, долучені до клопотання.
Повноваження слідчого та прокурора підтверджені доданими до клопотання документами.
З доданих до клопотання документів вбачається, що 08.02.2026 року до служби «103» зателефонував чоловік, який повідомив про жінку з тілесними ушкодженнями за адресою: АДРЕСА_4 .
Після прибуття за вказаною адресою знайдено ОСОБА_7 , 1946 року народження, з численними тілесними ушкодженнями.
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 померла в той же день на місці події.
Показаннями свідків, протоколами огляду місця події, протоколами огляду предметів підтверджено можливу причетність ОСОБА_5 до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
10.02.2026 року ОСОБА_5 був затриманий, а потім допитаний в якості підозрюваного, в ході допиту вказував, що саме він заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
Підозрюваний в судовому засіданні повідомив, що дійсно саме він спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження 08.02.2026 року із застосуванням молотка, забрав належне ОСОБА_7 майно, після чого з місця подій поїхав, майно ОСОБА_7 здав до ломбарду, а отримані кошти витратив на власні потреби, а 10.02.2026 року був затриманий в іншій частині міста Запоріжжя.
При вирішенні клопотання слідчий суддя виходить з наступного.
Ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу ("Мюррей проти Сполученого Королівства" ("Murrey v. the United Kingdom"). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати "обґрунтованим", залежить від усіх обставин справи ("Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" ("Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
При оцінці наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
Статтею 177 ч. 1 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В даному випадку слідчому судді були представлені докази, які свідчать про обґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри.
Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, у 2023 році звільнився з місць позбавлення волі у зв'язку із відбуттям покарання, 12.11.2024 року був зарахований на посаду курсанта до військової частини, однак, з 22.11.2024 року вважається таким, що самовільно залишив військову частину.
ОСОБА_5 не надав жодних доказів на підтвердження наявності у нього стійких соціальних зв?язків або житла, де б він мав змогу постійно проживати, у зв?язку з чим безумовно наявний ризик переховування від слідства та суду, а рівно і впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
На переконання слідчого судді, усе вищевикладене у своїй сукупності є достатньою підставою вважати, що на момент розгляду клопотання існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тож, враховуючи наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, є підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах первісного строку досудового розслідування.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину із застосуванням насильства, слідчий суддя, у відповідності до положень ст. 183 ч. 4 КПК України, не визначає розмір застави.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області по кримінальному провадженню № 12026082080000190 від 09.02.2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10.31 години 11 квітня 2026 року.
Ухвала суду діє до 10.31 години 11 квітня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1