Справа № 337/1138/25
Номер провадження 2-др/337/5/26
(додаткове)
11 лютого 2026 рокум. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Салтан Л.Г.
за участю секретаря Кабалюка Д. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя у спрощеному провадженні заяву представника позивача Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення,
29 січня 2026 року ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабулос», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.
02.02.2026 року до Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшла заява представника позивача Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути понесені судові витрати, що пов'язані з витратами на професійну правничу допомогу, надавши квитанції про понесені витрати.
Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року заява призначена до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників процесу.
09.02.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення, в яких він просить у задоволенні заяви відмовити, в обґрунтування зазначив, що надані заявником докази не підтверджують обставин на які він посилається в обґрунтування свої вимог, а саме:
-Договір про надання правничої допомоги та додаток до нього не містять відомостей про конкретний номер справи, у межах якої надавалась правова допомога, що унеможливлює встановлення безпосереднього зв'язку між наданими послугами та розглядом цієї справи;
-Квитанції про оплату, подані заявником, не містять чіткого призначення платежу. У платіжних документах зазначено «переказ власних коштів», що не підтверджує факт оплати саме послуг професійної правничої допомоги у цій справі;
-Заявником не надано детального опису виконаних адвокатом робіт, зокрема переліку конкретних процесуальних дій, часу, витраченого на їх виконання, а також обґрунтування вартості кожної з таких дій, як того вимагає вищезазначена судова практика Верховного Суду та положення статті 137 ЦПК України.
Відсутність розрахунку та деталізації наданих послуг позбавляє можливості перевірити розумність та співмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та часом, витраченим адвокатом. Таким чином, заявником не доведено належними та допустимими доказами фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, їх необхідність та зв'язок із розглядом даної справи. Крім того, заявлена до розподілу сума витрат на правничу допомогу є явно неспіврозмірною із складністю виконаної адвокатом роботи, її обсягом та часом, витраченим на її виконання. Справа є нескладною, оскільки з приводу питань, які постали при її вирішенні наявна усталена судова практика, через що складання позовної заяви та заяв з процесуальних питань не потребувало витрачання значного часу та поглибленого вивчення нормативної бази. Таким чином, з урахуванням критеріїв реальності, розумності та співмірності, а саме: складності справи, обсягу робіт, фактично виконаних адвокатом, реальної кількості часу, витраченого на надання правничої допомоги, характеру наданих послуг та їх середньоринкової вартості, а також кількості судових засідань за участю адвоката, можна дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 72 100,00 грн, який є явно завищеним. За таких обставин, за умови доведення позивачем фактичного понесення витрат, їх розмір не може перевищувати 10 000,00 грн, що відповідатиме критеріям розумності, справедливості та пропорційності, узгоджується з характером і складністю спору та обсягом наданих правничих послуг.
Розглянувши матеріали провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Отже, враховуючи, що ухвала у відповідності до ст.258 ЦПК України є видом судового рішення, суд на своє глибоке переконання вважає, що якщо розгляд провадження завершений постановленням ухвали, та під час розгляду провадження сторона понесла витрати на правничу допомогу, стягнення таких витрат цілком узгоджується з вимогами ст.270 ЦПК України шляхом постановлення додаткового рішення у вигляді додаткової ухвали, отже доводи представника стягувача щодо неможливості застосування в даному випадку вимог ст.270 ЦПК України не є слушними.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат суд враховує, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у частинах п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідний правовий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
В постанові від 26.10.2022 при розгляді справи № 910/4277/21, Верховний суд зазначив, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. Отже час, який адвокат витрачає на дорогу для участі в судовому засіданні, - є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: Договір про надання правової допомоги № 573-Ц-2025 "06" лютого 2025 року, Додаток до договору про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 573-Ц-2025 "06» лютого 2025 року, 11 квитанцій на загальну суму 76050,00 грн.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 («East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Відповідно до Додатку до договору про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 573-Ц-2025від "06» лютого 2025 року, зазначено: Клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар у наступному розмірі:
1)складення процесуальних документів, формування і виконання алгоритмів захисту у відповідності до процесуальних правил, надання консультацій, ведення справи у судах 1-ої, апеляційної касаційної інстанцій - 40.000 грн.; незалежно від тривалості судового розгляду
2) участь в судових засіданнях - 4.000 грн за кожне засідання (незалежно від його тривалості). Участю в судовому засіданні для цілей цього Договору вважається також виїзд адвоката до суду у призначений судом час, навіть якщо судове засідання не відбудеться з будь-яких причин
3) гонорар успіху (success fee) за досягнення бажаною процесуального результату 40.000 грн, У випадку здійснення передоплати, передбаченої пп, 2,1, така передоплата вважається оплатою "success fee", і останні повторно не оплачується
Порядок оплати: не пізніше 2 днів до дня призначення судового засідання.
Крім того, адвокатом надані платіжні доручення:
-10.02.25 на суму 2500,00 грн., призначення платежу: Переказ власних коштів
-23.03.25 на суму 1550,00 грн., призначення платежу: Переказ власних коштів
-08.03.25 на суму 20 000,00 грн. (о 11-43 год) призначення платежу: Переказ власних коштів
-08.03.25 на суму 20 000,00 грн. (о 17-14 год) призначення платежу: Переказ власних коштів
-22.04.25 на суму 4000,00 грн. (о 18-09 год) призначення платежу: Переказ власних коштів
-22.04.25 на суму 4000,00 грн. (о 18-10 год) призначення платежу: Переказ власних коштів
-11.06.25 на суму 8000,00 грн., призначення платежу: Переказ власних коштів
-29.08.25 на суму 4000,00 грн., призначення платежу: Переказ власних коштів
-16.09.25 на суму 4000,00 грн., призначення платежу: Переказ власних коштів
-02.12.25 на суму 4000,00 грн., призначення платежу: Переказ власних коштів
-18.12.25 на суму 4000,00 грн., призначення платежу: Переказ власних коштів
Загальна сума: 76050,00 грн.
Враховуючи, що відповідна сума, обумовлена сторонами у Додатку до договору про надання правничої допомоги і здійснення представництва № 573-Ц-2025від "06» лютого 2025 року, і належить до судових витрат, застосувавши принцип пропорційності, співмірності, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з того, що відповідачем належним чином не спростований розмір понесених витрат, а заявлені позовні вимоги були судом задоволені частково, при цьому суд погоджується з доводами представника відповідача, що відсутність розрахунку та деталізації наданих послуг позбавляє можливості перевірити розумність та співмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та часом, витраченим адвокатом, однак дата проведення транзакцій позивачем на рахунок його представника узгоджується з датами судових засідання, у яких адвокат приймав участь, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, та приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 25000 грн, вважаючи, що такий розмір понесених витрат є співмірним з предметом спору, реальним та розумним, а тому підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 270 ЦПК України, суд
Заяву -задовольнити частково.
Доповнити рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року по справі 337/1138/25, провадження 2/337/41/2026 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабулос», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (ЄДРПОУ 37825968, адреса: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд 4/6, корп. 4, каб. 402) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабулос" (ЄДРПОУ 39729915, адреса: м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 41, оф. 201) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються з: витрат на правову допомогу у розмірі 25000, 00 грн.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк апеляційної скарги.
Суддя: Л.Г. Салтан