Дата документу 11.02.2026
Справа № 334/1000/26
Провадження № 2/334/1612/26
11 лютого 2026 року суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства «Пріма Лекс» про визначення угоди недійсною
На розгляд Дніпровського районного суду міста Запоріжжя 09.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Є.М., до приватного підприємства «Пріма Лекс» про визначення угоди недійсною, згідно якої позивач просить суд визнати недійсним договір від 13.06.2017 року про відступлення шляхом купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «СП МДМ», укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Юридична фірма «Пріма Лекс».
Ознайомившись з поданими матеріалами, суддя вважає, що слід відмовити у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Положеннями ст. 124 Конституції України визначено, зокрема, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За приписами ст. ст. 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").
Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК, пунктом 4 частини першої якої визначено, що до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недійсним правочин, а саме договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ».
Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Позивачем оскаржується правочин із передачі у власність частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до ст.113 ЦК господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
У ч.ч.1,2 ст. 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
У випадку позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочину із передачі у власність частки (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі №922/88/20 дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб'єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ст.96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли в зв'язку зі корпоративними правами юридичної особи, тому незалежно від їх суб'єктного складу, справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Така позиція узгоджується з позицією, викладеній в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2024 року в справі №909/516/23.
Відповідно до п.1.ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За наведених обставин, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, то слід відмовити у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 186, 260, 261, 353 ЦПК України, -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Пріма Лекс» про визначення угоди недійсною - відмовити.
В порядку частини 1 ст. 256 ЦПК України, роз'яснити позивачу його право на звернення з вказаними позовними вимогами до господарського суду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Коломаренко К. А.