Справа № 333/10576/25
Провадження № 2/333/1181/26
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Березовської Д.Д., представника позивача - адвоката Василеги І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на день смерті, визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, -
06.11.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із вищезазначеним позовом, в якому просила встановити факт її спільного проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_2 , починаючі з 10.06.1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , день смерті ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку кв. АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Позов обґрунтований таким. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є свекрухою позивача. Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно у вигляді - 1/5 частки кв. АДРЕСА_2 , яке позивач у передбачений законом строк прийняла шляхом звернення до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. Позич є невісткою померлій, оскільки перебувала у шлюбі з її сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті якого позивач отримала Свідоцтво на право власності за законом на належне чоловікові спадкове майно у вигляді 2/5 частки кв. АДРЕСА_2 (1/5 частка його, а іншу 1/5 частку він успадкував після смерті його батька - ОСОБА_4 ). Проте, на теперішній час, вже після збігу шестимісячного строку для прийняття спадщини, позивач не може отримати Свідоцтво про право спадщини за законом на належну ОСОБА_2 1/5 частку кв. АДРЕСА_2 , через нотаріальну контору, з причини того, що відсутні родинні відносини позивача з померлою, а також відсутній правовий документ на спадкову частку квартири, відтак позивач не має можливості оформити свої спадкові права на спадщину після смерті свекрухи - ОСОБА_2 у вигляді 1/5 частки кв. АДРЕСА_2 , через нотаріальну контору, натомість вважає себе її спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки хоча й не є її кровною ріднею, проте починаючи після укладення шлюбу у 1986 році позивача з сином свекрухи та по день смерті свекрухи жили однією сім'єю. За вказаних обставин позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 21.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
10.12.2025 року на адресу суду представником відповідача надано заяву відповідно до якої представник зазначає, що у вирішенні даної справи покладаються на розсуд суду.
Ухвалою суду від 18.12.2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду, витребувано від Шостої Запорізької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.12.2025 року до суду надійшла копія спадкової справи № 131/2025 стосовно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавці ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, свої інтереси в суді довірила представляти адвокату Василегі І.М., яка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Запорізької міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом своєчасно та належним чином, згідно із наданою до суду заявою просив розглянути справу без його участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом своєчасно та належним чином, причини її неявки суду невідомі. Заперечень на позов суду не надала.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , яка є сусідкою позивача, та ОСОБА_6 , яка є родичкою позивача, кожна окремо, підтвердили спільне проживання позивача з свекрухою ОСОБА_2 у кв. АДРЕСА_2 , як єдиної родини на протязі довгих років. ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу з сином ОСОБА_7 - ОСОБА_3 у червня 1986 року переїхала у квартиру за вищевказаною адресою, де мешкала разом із чоловіком та його батьками, пізніше у подружжя народився син. Після того як помер батько її чоловіка та її чоловік вона продовжила мешкати разом із свекрухою, з якою у неї були теплі стосунки. Позивач надавала свекрусі усю необхідну допомогу по господарству та іншу, займалася похованням свекрухи та до теперішнього часу продовжує жити у кв. АДРЕСА_2 , сплачуючи усі витрати по утриманню.
Заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.033.2025 року, актовий запис № 135, серія № НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно у вигляді 1/5 частки кв. АДРЕСА_2 , належної померлій на праві власності.
Згідно з копією Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради 13.11.2006 року, право власності на кв. АДРЕСА_2 , набуто на: позивача; ОСОБА_3 , чоловіка позивача; ОСОБА_8 , сина позивача; ОСОБА_2 , ОСОБА_4 батьків чоловіка позивача, право власності кожного у квартирі по 1/5 частці.
Після смерті ОСОБА_2 позивач у передбачений законом строк звернулася до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою на прийняття спадщини за законом в порядку ст. 1264 ЦК України, внаслідок чого було заведено спадкову справу.
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , яке видане Жовтневим районним бюро ЗАЦС м. Запоріжжя від 14.09.1965 року, актовий запис № 1364, серія ІІ ЖС № 078890, підтверджуються родинні відносини ОСОБА_3 з його матір'ю ОСОБА_2 .
Позивач є невісткою ОСОБА_2 , так перебувала у шлюбі з її сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу яке видане Комунарським відділом ЗАЦС м. Запоріжжя від 15.02.1986 року, актовий запис № 69, серія НОМЕР_3 .
Згідно із свідоцтвом про смерть, виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.06.2023 року, актовий запис № 1499, серія № НОМЕР_4 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .
Після смерті чоловіка позивач отримала Свідоцтво на право власності за законом від 09.01.2024 року на належне чоловікові спадкове майно у вигляді 2/5 частки кв. АДРЕСА_2 (1/5 частка належала ОСОБА_3 , а іншу 1/5 частку ОСОБА_3 успадкував після смерті його батька - ОСОБА_4 ).
Згідно з паспортом громадянина України, виданого на ім'я позивача вбачається, що вона після укладення шлюбу з ОСОБА_3 була прописана в кв. АДРЕСА_2 , де й до теперішнього часу зареєстрована та проживає.
Згідно з Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.10.2025 року, позивачу відмовлено у видачі Свідоцтва про право спадщини за законом на належну ОСОБА_2 1/5 частку кв. АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно зі ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Судом встановлено, що позивач проживала разом з ОСОБА_2 однією сім'єю в кв. АДРЕСА_2 , починаючи з 10.06.1986 року й по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що саме позивач займалася похованням своєї свекрухи після її смерті та звернулася до нотаріальної контори за прийняттям спадщини за законом в порядку четвертої черги за законом, відтак позивач є спадкоємцем четвертої черги за законом відповідно до ст. 1264 ЦК України.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових доказів, електронних доказів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Проживання позивача разом однією сім'єю з ОСОБА_2 в кв. АДРЕСА_2 , окрім письмових доказів у справі також підтверджується поясненнями свідків. Підстав ставити під сумнів показання свідків, у суду не має, ці показання є переконливими та логічними.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач проживала разом з свекрухою однією сім'єю понад п'яти років, відтак є єдиним її спадкоємцем четвертої черги за законом, яка в законній спосіб прийняла спадщину за законом.
Щодо визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у статтях 1261-1265 ЦК України. В зв'язку з тим, що після смерті ОСОБА_2 , позивач у передбачений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою на прийняття спадщини за законом, та відповідно до ст. 1264 ЦК України позивач є єдиним її спадкоємцем за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За вимогами ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Стаття 1296 ЦК України встановлює, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що 1/5 частка кв. АДРЕСА_2 , є приватною власністю спадкодавця ОСОБА_2 , після смерті якої її прийняла у спадок позивач, що підтверджується матеріалами справи та спадкової справи. Натомість втрата правового документу на спадкову частку в кв. АДРЕСА_2 , позбавляє позивача в оформленні спадщини через нотаріальну контору.
Право власності повинне спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того, щоб бути доведеним перед іншими особами. Положення ст. ст. 316, 321 ЦК України встановлюють, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на 1/5 частку у кв. АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-80, 141, 258, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на день смерті, визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , починаючі з 10 червня 1986 року по 30 березня 2025 року, день смерті ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку кв. АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик