Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/2985/25
Провадження №: 2-а/332/3/26
11 лютого 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 31.03.2025 № 264,
До Заводського районного суду м. Запоріжжя 12.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 31.03.2025 № 264, якою ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 червня 2025 року з повідомлення в додатку «Дія» йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 78193308, яке було відкрито на підставі постанови, виданої відповідачем 31.03.2025, помилково у постанові була зазначена дата винесення: 31.03.2024. ОСОБА_1 просив поновити строк для оскарження постанови. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки він не був належним чином сповіщений про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 28.02.2025, тому що повістка йому не була вручена уповноваженими особами ПрАТ «Запоріжвогнетрив», акт відмови від отримання повістки, складений менеджером з персоналу та інженером ПрАТ «Запоріжвогнетрив» о 10 годині 00 хвилин 27.02.2025, не вручався позивачу, оскільки останній у цей день працював у другу зміну та прибув на робоче місце на підприємстві лише о 19.00.
Ухвалою судді від 13.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у 5-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, витребувані у відповідача копії всіх матеріалів, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова. При відкритті провадження не вирішувалося питання щодо поновлення строків на оскарження постанови.
На виконання ухвали суду відповідач 19.06.2025 надав суду копію справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 та докази вручення оскаржуваної постанови позивачу.
Ухвалою суду від 23.06.2025 причини пропуску звернення до суду, зазначені у позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування пгостанови про накладення адміністративного стягнення від 31.03.2025 № 264, визнані неповажними, наданий позивачу строк для повідомлення суду інших підстав для поновлення строку на оскарження постанови.
У заяві від 25.06.2025 позивачем зазначені ніші причини пропуски строку на оскарження постанови, у зв'язку з чим ухвалою суду від 01.07.2025 клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.03.2025 № 264 задоволено, поновлений строк оскарження постанови відповідача, призначене судове засідання з розгляду адміністративної справи.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 надав суду відзив на адміністративний позов, у якому не погодився з доводами, викладеними у позовній заяві. Відповідач зазначив, що постанова, прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , є законною, винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Матеріалами справами підтверджується, що керівнику ПрАТ «Запоріжвогнетрив» було направлено розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у ПрАТ «Запоріжвогнетрив», про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечення їх прибуття з 25.02.2025 по 28.02.2025 о 9:00 год. за адресою районного центру комплектування та соціальної підтримки. На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», де працює позивач, було видано наказ від 26.02.2025 № 113 «Про оповіщення військовозобов'язаних». 27 лютого 2025 року на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» було складено акт про відмову від отримання повістки. Згідно з вищезазначеним актом ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки та від явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але про час та дату явки повідомлений, текст повістки про явку до 28.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 був доведений ОСОБА_1 27 лютого 2025 року о 10 годині 00 хвилин. 28.02.2025 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про причини неявки не повідомив. За фактом порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у відношенні ОСОБА_1 24.03.2025 уповноваженою особою складений протокол про адміністративне правопорушення. Постановою від 31.03.2025 у відношенні позивача винесена постанова № 264, якою ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою суду від 13.01.2025 задоволено клопотання представника відповідача, витребувані від ПрАТ «Запоріжвогнетрив» належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт доведення до відома ОСОБА_1 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 28 лютого 2025 року.
Витребувані документи надані ПрАТ «Запоріжвогнетрив» 06 лютого 2026 року.
У судовому засіданні 06.02.2026 вирішено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 11 лютого 2026 року. У судове засідання 11.02.2026 учасники справи не з'явилися, надали суду заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу керівника ПрАТ «Запоріжвогнетрив» направлено розпорядження від 21.02.2025 № 39/1146. Вказаним розпорядженням зобов'язано керівника ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з метою проходження медичної комісії здійснити оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у ПрАТ «Запоріжвогнетрив»», про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 та забезпечення їх прибуття з 25.02.2025 по 28.02.2025 о 9:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 50-51).
На виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 начальником відділу найму та розвитку персоналу ОСОБА_3 виданий наказ від 26.02.2025 № 113 «Про оповіщення військовозобов'язаних». Додатком № 1 до наказу є список працівників, які підлягають оповіщенню, серед яких під номером 4 значиться ОСОБА_1 (а.с. 158-159).
Пунктом 1 вказаного наказу менеджер з персоналу ВН та РП ОСОБА_4 має довести до відома військовозобов'язаних (додаток № 1 до цього наказу) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , забезпечити у випадку відмови працівника від ознайомлення з цим наказом та/або від отримання повістки документальну фіксацію факту відмови шляхом складання акту.
Пунктом 2 вказаного наказу зобов'язано начальника структурного підрозділу забезпечити явку військовозобов'язаного (додаток № 1) у ВН та РП для ознайомлення з наказом та отримання повістки.
24.03.2025 головним спеціалістом групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 був складений протокол № 264 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с. 25.-26).
У протоколі зазначено, що 21.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 до ПрАТ «Запоріжвогнетрив» з метою оповіщення військовозобов'язаних, які працюють на підприємстві, про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 28.02.2025. До ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов акт про відмову від отримання повістки, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від її отримання. 28.02.2025 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про причини неявки не повідомив (а.с. 25-26).
Оскільки ОСОБА_1 у вказаний день не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про причини неявки не повідомив, у відношенні останнього складений протокол та його діяння розцінене як порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, та кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Протокол складено у присутності позивача. У протоколі зафіксовані пояснення позивача, згідно з якими останній зазначив, що про дату та час явки не повідомлявся.
Під час складання протоколу ОСОБА_1 надані пояснення, відповідно до яких він на підприємстві отримав повідомлення, у якому було зазначено, що треба з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дати, коли треба з'явитися, не було зазначено, повістку ніяку не отримував. Коли побачив у «Резерв +», що перебуває у розшуку, одразу прибув до
ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_2 31 березня 2025 року (у постанові помилково зазначена дата 31.03.2024) була винесена постанова № 264 за справою про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн (а.с. 16-17).
Згідно з постановою суть інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи оповіщеним про необхідність явки 28.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відповідача у цей день не з'явився, про причини неявки не повідомив. У постанові діяння позивача розцінене як порушення вимог положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, та кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Згідно з приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові, особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення): місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається то адміністративної відповідальності, має право подані пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Суд зазначає, що у протоколі не зазначені конкретні норми права, яка порушені позивачем. Так, частина 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить у собі і перерахування зобов'язань певних категорій громадян під час мобілізації, і вимоги до повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і обов'язки представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час вручення повістки, і перелік причин неприбуття громадянина по повістці, що визнаються поважними.
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» містить норми, що встановлюють обов'язки громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема, щодо прибуття за викликом районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження медичного огляду, проходження підготовки до військової служби, військової служби, виконання правил військового обліку.
Крім того, у протоколі не зазначена конкретна норма Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, порушена позивачем.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації.
Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до п. 31 Порядку № 560 повістки мають право вручати, зокрема, представники підприємств, установ, організацій - на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов'язків).
Згідно з п. 35 Порядку № 560 представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. За місцем роботи резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені представниками підприємства (установи, організації) на (у) якому (якій) він працює (п. 37 Порядку № 560).
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ відповідно до п. 41 Порядку № 560 є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Крім того, статтею 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені обов'язки підприємств, установ і організацій, серед яких є обов'язок забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою-п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденним строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Згідно з п. 13 Порядку № 560 керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування:
- видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання;
- організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
- здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації;
- повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства;
- забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов'язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях;
- невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.
При винесенні оскаржуваної постанови начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 вважав доведеним факт оповіщення позивача про необхідність його прибуття 28 лютого 2025 року до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Натомість, даний факт спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.
Як стверджує позивач, він не був оповіщений про необхідність явки 28 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В акті відмови від отримання повістки, складеному 27.02.2025 менеджером з персоналу ОСОБА_4 та інженером ОСОБА_6 , зазначено, що дійсний акт підтверджує, що під час здійснення оповіщення громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , текст повістки про явку до 28.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було доведено (озвучено) ОСОБА_1 27 лютого 2025 року о 10.00.
Суд зазначає, що в акті не зазначена конкретна дата, визначена ОСОБА_1 для явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У матеріалах справи також відсутня копія повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .
Судом досліджений табель робочого часу електрослужби алюмосилікатного цеху за лютий 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 27 лютого 2025 року працював у другу зміну, з 19 години 00 хвилин, що свідчить на користь того, що акт відмови від отримання повістки від 27.05.2025 складений о 10 годині за відсутності ОСОБА_1 , про його складення позивачу не було відомо.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.01.2026 ПрАТ «Запоріжвогнетрив» надало належним чином засвідчену копію наказу від 26.02.2025 № 113 «Про оповіщення військовозобов'язаних», доказів на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 з указаним наказом суду не надано.
Отже, суд встановив, що матеріали справи не містять передбачені у п. 41 Порядку № 560 та п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, докази належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відтак, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б дали можливість поза розумним сумнівом встановити вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.03.2025 (у постанові помилково зазначена дата складення 31.03.2024) № 264 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 132, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 31.03.2025 (у постанові помилково зазначена дата складення 31.03.2024) № 264 задовольнити.
Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення № 264, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 31.03.2025 (у постанові помилково зазначена дата складення 31.03.2024), про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя У. В. Блажко