Справа № 243/11592/25
Провадження № 2/243/318/2026
(заочне)
11 лютого 2026 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соловйової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 лютого 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4424744 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір було укладено в електронному вигляді.
Згідно умов договору сума кредиту складала 2000 грн., строк кредиту 360 днів: з 27.02.2024 року по 21.02.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
25 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» було укладено договір факторингу № 25/10/2024.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 року було змінено найменування товариства на нове - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Відповідач свої зобов'язання за укладеним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 21050 грн., з яких сума кредиту - 2000 грн., сума процентів за користування кредитом - 12100 грн., нараховані позивачем проценти за 119 календарних днів - 5950 грн., штрафні санкції - 1000 грн.
Враховуючи викладене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в загальному розмірі 21050 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначено про розгляд справи у відсутність представника товариства, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем мешкання, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, яка не заперечувала проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення, направивши за місцем реєстрації відповідача копію рішення суду для відома.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив фактичні данні та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 27 лютого 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4424744. За умовами договору сума кредиту складала - 2000 грн., строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, тип процентної ставки - фіксована, 2,50%, знижена - 0,01%, дата надання кредиту: 27.02.2024 або 28.02.2024.
Договір було укладено в електронній формі (п. 9.3 договору).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало взяті на себе зобов'язання по кредитному договору в повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів). Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання неналежним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитними ресурсами у відповідності до умов договору та графіку платежів не сплатив.
25 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» було укладено договір факторингу № 25/10/2024, що також підтверджується платіжною інструкцією № 3475 від 01 листопада 2024 року.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 року було змінено найменування товариства на нове - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Оскільки на момент укладання договору факторингу строк користування кредитними коштами не сплив, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за період з 26.10.2024 року по 21.02.2025 року (119 календарних днів) в розмірі 5950 грн.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з наявними в матеріалах справами доказами, а саме розрахунками заборгованості, відповідач має перед позивачем заборгованість, яка дорівнює 21050 грн., з яких сума кредиту - 2000 грн., сума процентів за користування кредитом - 12100 грн., нараховані позивачем проценти за 119 календарних днів - 5950 грн., штрафні санкції - 1000 грн.
Вказані розрахунки суд вважає правильними, оскільки протилежне відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. ст. 512, 514, 516, 526 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди на то боржника. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
На підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
На підставі наявного в матеріалах справи договору факторингу, право грошової вимоги, строк зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб-боржників, перелік яких, підстави виникнення права грошової вимоги та її сума сформованих в Реєстрах боржників, зокрема, й до відповідача перейшли до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідно до правовстановлюючих документів зареєстровані та належать до фінансових установ, окрім того ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», як фактор, у відповідності до законодавства має право здійснювати операції з факторингу.
З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України. При цьому, на виконання приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак, оскільки вищевказані договори про надання коштів у позику/кредит та факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, то в силу положень Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642, 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов'язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положеннь п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 через агресію російської федерації проти України введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено.
Враховуючи вище викладене, будь-які нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не відповідають вимогам норм вищевикладеного нормативно-правового акту, а отже, і не можуть в цій частині бути задоволені судом, оскільки договір вже було укладено після 24 лютого 2022 року.
Враховуючи викладене, штрафні санкції в розмірі 1000 грн. задоволенню не підлягають.
Отже, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості в розмірі 20050 грн. (сума кредиту - 2000 грн. + сума процентів за користування кредитом за період з 27.02.2024 по 25.10.2024 року - 12100 грн. + проценти за 119 календарних днів за період з 26.10.2024 року по 21.02.2025 року - 5950 грн.), в іншій частині (штрафні санкції - 1000 грн.) - відмовити.
В той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунком суми заборгованості суду не надано.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов'язані із сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2307,32 грн.
Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявкою на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року № 13199, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04 грудня 2025 року.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою, співмірні зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням також ненадходження від відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, підлягають також стягненню з відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. ст. 6, 11, 204, 205, 207, 514, 526, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 639, 642, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 273, 274, 280-286, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20050 грн. (двадцять тисяч п'ятдесят гривень 00 коп.), з яких сума кредиту - 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), сума процентів за користування кредитом - 12100 грн. (дванадцять тисяч сто гривень 00 коп.), проценти за 119 календарних днів - 5950 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2307,32 грн. (дві тисячі триста сім гривень 32 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 11 лютого 2026 року.
Суддя О.О. Соловйова