№ провадження 11-сс/4809/56/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 404/11810/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
03.02.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
адвокатки - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_7 та його адвокатки ОСОБА_6 , ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 січня 2026 року, якою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 08 години 56 хвилин 12.02.2026 та визначеним ухвалою колегії суддів Кропивницького Апеляційного суду від 09.12.2025 розміром застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто, в сумі 60 560 гривень,
Ухвалою слідчого судді постановлено задовольнити клопотання старшого слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 про продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 08 години 56 хвилин 12.02.2026 з визначеним ухвалою колегії суддів Кропивницького Апеляційного суду від 09.12.2025 в сумі 60 560 гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що триває досудове розслідування у межах кримінального провадження № 62025050010038672 від 16.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, встановлена обґрунтованість підозри, врученої ОСОБА_7 у межах даного кримінального провадження.
ОСОБА_7 підозрюється у тому, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №58 від 27.02.2022, солдата ОСОБА_9 04.03.1986 року на родження, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 постановлено на всі види забезпечення, а також визнано таким, що справи номера обслуги 1 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, з моменту зарахування 27.02.2022, до списків особового складу військової частини ОСОБА_10 , набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 27.02.2022, приступив до виконання військового обов'язку проходження військової служби.
ОСОБА_7 , з 28 по 29 грудня 2022 року, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді номер обслуги 1 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно в порушення вимог ст.ст.2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.1, 3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась в АДРЕСА_3 , та ухилявся від проходження військової служби по теперішній час, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби, до моменту затримання ОСОБА_7 , в порядку ст.208 КПК України, старшим слідчим слідчого відділу Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район м. Бобринець, вул. Соборна, буд. 141.
ОСОБА_7 12.11.2025 повідомлено про підозру, а 14.11.2025, слідчим суддею застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Наразі строк досудового розслідування продовжено до 12.02.2026.
Закінчити розслідування до вказаного часу не є можливим, оскільки для всебічного, повного й неупередженого розслідування всіх обставин кримінального провадження необхідно виконати ряд слідчих дій.
Вказане потребує додаткового часу, у зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що на даний час необхідність у раніше обраному підозрюваному ОСОБА_7 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися і не припинили існування: ризик переховування від досудового розслідування та /або суду.
В апеляційних скаргах особи, які подали апеляційні скарги, висувають такі вимоги:
-підозрюваний ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати стосовно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що він являється особою, яка не придатна до військової служби за станом здоров'я, а після отриманого поранення він відноситься до категорії військовослужбовців, які отримали травми, каліцтва, контузії, а тому обвинувачення щодо нього є безпідставними та необґрунтованими.
-адвокатка ОСОБА_6 , яка здійснює захист підозрюваного ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово з покладенням відповідних процесуальних обов'язків.
Обґрунтовує свої доводи тим, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Також зазначила, що судом не було взято до уваги особу підзахисного, а саме те, що він є учасником є учасником АТО, учасником бойових дій, добровольцем, який пішов на фронт в перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та який отримав в боях поранення, контузії, травми, хронічні захворювання. Суд не отримав висновку ВЛК, який є обов'язковим для оцінки стану здоров'я військовослужбовця, адже це може становити загрозу життю підзахисного та суперечить практиці ЄСПЛ. Враховуючи складний стан здоров'я, ОСОБА_7 , потребує лікування та обстеження, право на яке мав би забезпечити йому командир в/ НОМЕР_2 .
Вказала, що ОСОБА_7 неодноразово офіційно звертався до командира особисто і через ТЦК та СП, через ВСП з вимогою надати йому можливість пройти ВЛК на придатність, оскільки є пряме порушення Наказу МОУ №402, Статутів ЗСУ, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», ст. 10, 11 Європейської конвенції про захист прав людини , проте жодної відповіді від посадових осіб не отримав.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, будучи належно повідомленим про дату і час апеляційного розгляду, не з'явився прокурор, проте прокурором ОСОБА_11 скерована до суду заява про проведення апеляційного перегляду за його відсутності. У заяві прокурор висловився про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, яку, на його думку, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Неявка прокурора, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його адвокатки, які підтримали апеляційні скарги, просили скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають за таких підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 199 КПК України, котрими регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою, клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Зважується на практику Європейського суду, - тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Як убачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010038672 від 16.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обставини вчинення кримінальних правопорушень, як їх наразі встановлено органом досудового розслідування, наведені вище.
Підозра, повідомлена ОСОБА_12 за вчинення даного кримінального правопорушення - обґрунтована.
Слід зауважити, для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Підозра ОСОБА_7 (факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний міг вчинити правопорушення) підтверджується такими доказами як от: матеріалами службового розслідування (а.к.11-28), протоколами допиту свідків (а.п.29-32) та іншими документами, долученими до клопотання.
Отже, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Також, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, колегія суддів, враховує, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей на утриманні не має, зі слів хворіє на відкриту форму туберкульозу, проживає в житлі, належному матері, яка є пенсіонеркою, однак, працює, є внутрішньо переміщеною особою.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що з урахуванням серйозності висунутої проти ОСОБА_7 підозри, тяжкості виду покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, є підстави вважати наявним з боку підозрюваного ризик переховування від органів досудового розслідування та суду шляхом залишення місця проживання, території міста та/або області, що безумовно буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Таким чином, можливо стверджувати, що слідчий суддя місцевого суду під час розгляду клопотання слідчого дійшов до правильного висновку про існування раніше встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, що ці ризики з часом - не зменшились й не припинили своє існування.
Заявлений в клопотанні слідчим та прокурором запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_7 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому, у встановлений строк досудове розслідування закінчити не видається за можливе, а тому строк досудового розслідування продовжений, слід ще провести ряд слідчих дій:оскільки по вказаному кримінальному провадженню для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК України, ще необхідно зібрати характеризуючі дані на ОСОБА_7 , відкрити матеріали кримінального провадження сторонам кримінального провадження, скласти та вручити підозрюваному ОСОБА_7 обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування виконати вимоги ст. 290 КПК України, тобто надати доступ до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику.
У зв'язку із встановленням вказаних обставин, наявністю обґрунтованої підозри, передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що не зменшились й не припинили існування, врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_7 та конкретних обставин злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, забезпечення належної поведінки підозрюваного та завдань кримінального провадження застосуванням більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного є неможливим.
З огляду на зазначене, колегія суддів залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін як законну, а апеляційні скарги - залишає без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його адвокатки ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 08 січня 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 08 години 56 хвилин 12.02.2026, із визначеним ухвалою колегії суддів Кропивницького апеляційного суду від 09.12.2025 розміром застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто, в сумі 60 560 гривень, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4