Справа № 344/910/26
Провадження № 11-сс/4808/57/26
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
11 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. П'ядики, Коломийського району Івано - Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 вважає, що даний запобіжний захід є занадто суворим, а грошова застава - нереальна сума. Звертає увагу на те, що для фізичної особи, яка без оформлення трудових відносин працює у підприємця і займається ремонтом транспортних засобів та не є бізнесменом, застава у двісті розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є непомірною і внести її неможливо.
Зазначає, що до його підзахисного цілком можливим було б застосувати цілодобовий домашній арешт, не порушуючи норми КПК України. Так як ОСОБА_9 визнав свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаюється у скоєному, є молодого віку, проживає разом з бабусею, яка недавно перенесла інсульт, працює без оформлення трудових відносин на станції техобслуговування автомобілів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, хворіє епілепсією невстановленого ґенезу, епізодично відчуває прояви захворювання.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20.01.2026 року. Постановити нову ухвалу якою обрати щодо ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у значно меншому розмірі.
Ухвалою слідчого судді Івано - Франківського міського суду від 20 січня 2026 року клопотання слідчого задоволено. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - до 18 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначено заставу - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 665 600 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Івано - Франківського міського суду.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді від 20.01.2026 року скасувати та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 20.01.2026 року без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, старшим слідчим СУ ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_10 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 07.11.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024262140000352 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України.
19 січня 2026 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України.
19 січня 2026 року старший слідчий СУ ГУНП в Івано - Франківській області, ОСОБА_10 за погодженням з прокурором ОСОБА_7 звернувся до Івано - Франківського міського суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Івано - Франківського міського суду зазначене клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_9 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав, застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_9 в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчинені ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч.4 ст. 185 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ст. 9 ч. 5 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язує його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Статтею 182 ч.5 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розмір застави, щодо особи підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий суддя визначив розмір застави у сумі 665 600 гривень на підставі отриманих пояснень та доказів, тому колегія суддів вважає, що така застава обумовлена тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.
Щодо доводів наведених захисником з приводу застосування щодо його підзахисного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки стороною захисту не наведено жодного аргументу, який б давав можливість застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу, оскільки, обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у повній мірі відповідає вимогам закону, а застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі і зменшення розміру застави, не зможе запобігти наявним у справі процесуальним ризикам.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Також, апеляційним судом не встановлено процесуальних порушень при підготовці і поданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, оскільки воно відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, так як підстав для скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст.376,177,178, 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5