Справа № 348/1525/25
Провадження № 22-ц/4808/200/26
Головуючий у 1 інстанції Бурдун Т. А.
Суддя-доповідач Томин
11 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни на заочне рішення Надвірнянського районного суду від 06 жовтня 2025 року, ухвалене в складі судді Бурдун Т.А. у м. Надвірній, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.07.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 16 300,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. Сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування кредитними коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк-провайдер грошові кошти в обумовленому розмірі на банківську карту, яку останній вказав у заявці при укладенні кредитного договору.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу, до якого в подальшому укладалися додаткові угоди, зокрема щодо продовження строку його дії. На виконання договору факторингу первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали реєстр прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, визначеному в реєстрі прав вимоги.
27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу, на виконання якого підписано реєстр прав вимоги, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, відповідно до реєстру боржників від 29.05.2025 за договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 437,43 грн.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість відступлення права вимоги, яке виникне після дати їх підписання. Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу строк їх дії було продовжено. Умовами договорів передбачено, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання відповідного реєстру прав вимоги, а не з дати укладення договору факторингу.
Водночас, у період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відповідачем не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача також не надходило жодного платежу в рахунок погашення заборгованості відповідача.
Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором становить 37 437,43 грн, і складається з: 16 296,88 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21 140,55 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 437,43 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного заочного рішення суду
Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 462036624 від 22.07.2021 в сумі 37 437 грн 43 коп., з яких: 16 296,88 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21 140,55 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» судові витрати по справі на загальну суму 9 422,00 грн 00 коп., а саме зі сплати судового збору у розмірі 2 422,00 грн та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Надвірнянського районного суду від 20 листопада 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. про перегляд заочного рішення Надвірнянського районного суду від 06 жовтня 2025 року залишено без задоволення.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвоката Мотальова-Кравець В.Ю. подала апеляційну скаргу на вказане заочне рішення. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи.
Вказує, що визначений ТОВ «ФК «ЕЙС» розмір заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування. Так, у пунктах 1.3, 1.7 Договору сторони визначили строк кредиту - 30 днів, до 21.08.2021. Апелянт здійснював часткові оплати за кредитом на загальну суму 18 662,00 грн, чим відповідно до умов кредитного договору ініціював його пролонгацію на 120 днів. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, нарахування процентів здійснювалося після спливу строку кредитування та пролонгацій, тобто після 21.12.2021. Водночас належні та допустимі докази пролонгації кредитного договору шляхом продовження строку кредитування після 21.12.2021 у матеріалах справи відсутні.
Вважає, що право ТОВ «ФК «ЕЙС» нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 21.12.2021. Тому, починаючи з цієї дати, Товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. При цьому позивач не заявив вимоги про стягнення процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. На думку апелянта, строк позики є таким, що закінчився, як і право правомірно користуватися позиченими коштами, а тому вимога про стягнення процентів за користування позикою за межами строку, встановленого договором (з урахуванням усіх пролонгацій), є необґрунтованою. Відтак до стягнення підлягають проценти, нараховані за період з 22.07.2021 по 21.12.2021.
Крім того, враховуючи всі кошти, сплачені відповідачем з 24.08.2021, загальна сума яких становить 48 160,64 грн, кредитор зловживає необізнаністю споживача та необґрунтовано вимагає стягнення незаконно нарахованої заборгованості.
Твердження позивача про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, на переконання апелянта, свідчать про помилкове розуміння Товариством правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Зазначає, що відповідно до укладеного договору факторингу до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло лише право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором, при цьому право нарахування відсотків новому кредитору договором не передбачено. У зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення з апелянта заборгованості за процентами, нарахованими за період з 26.01.2022 по 03.03.2022, у розмірі 13 868,71 грн.
Звертає увагу, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 462036624 від 22.07.2021 ще не існували, а відтак право вимоги за цим договором не могло бути предметом відступлення. Вважає, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Відтак, враховуючи всі наступні укладені договори факторингу, ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від апелянта сплати заборгованості за кредитним договором № 462036624, укладеним 22.07.2021 з первісним кредитором.
Крім того, вказує, що акт прийому-передачі реєстру боржників наданий лише за одним договором факторингу. Також позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі відступлення прав вимоги.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що до суду не було надано квитанції про оплату наданих послуг. Крім того, для адвоката вказана справа є типовим спором незначної складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки й звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Ознайомлення з матеріалами справи та складання позовної заяви не передбачають такого обсягу роботи та витрат, які зазначені у поданому розрахунку, у зв'язку з чим такі витрати є неспівмірними зі складністю справи та не підлягають повному відшкодуванню. Також спір розглядався в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, збиранням яких саме доказів займався адвокат, оскільки всі письмові докази, подані разом із позовною заявою, були передані адвокату самим позивачем.
Посилаючись на зазначені обставини та норми законодавства, просить суд оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Вказує, що ОСОБА_1 здійснив оплату в рахунок тіла кредиту в сумі 3,12 грн, тоді як решта платежів спрямовувалися на погашення процентів, при цьому розмір таких платежів був недостатнім для погашення основної суми боргу. Таким чином, заборгованість за тілом кредиту становить 16 296,88 грн. Крім того, апелянтом не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення ним кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Наголошує, що нарахування процентів повністю узгоджується з умовами кредитного договору та чинним законодавством України, а сам договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності. Апелянт особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. 23.12.2021 нараховано різницю в сумі 21 413,95 грн. між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Звертає увагу, що у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Товариством прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно. Відповідні коригування заборгованості клієнтів були відображені в обліковій та реєструючій системі 04.03.2022.
Зазначає, що ОСОБА_1 здійснював часткові платежі на виконання умов кредитного договору, що свідчить про усвідомлення ним факту існування такого договору та визнання зобов'язань за ним. Водночас апелянт правом протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення договору без пояснення причин не скористався, від отримання кредиту не відмовлявся, за роз'ясненням умов договору не звертався, що свідчить про усвідомлене прийняття ним умов кредитування.
Вважає, що апелянт неправильно витлумачив положення договору та дійшов хибного висновку про те, що передача права вимоги відбувається в момент підписання договору факторингу. Натомість право вимоги переходить у момент підписання відповідного реєстру, який є невід'ємною частиною договору факторингу. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок ОСОБА_1 про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. У договорах факторингу перехід права вимоги пов'язується не з фактом сплати коштів, а з підписанням реєстру прав вимог або акту прийому-передачі. Таким чином, момент набуття прав визначається не оплатою, а підписанням конкретних документів, які фіксують передачу прав. Такий механізм дозволяє фінансовій компанії отримати право вимоги одразу після оформлення цих документів, незалежно від того, чи була здійснена оплата на момент підписання.
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу вказує, що позивачем надано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до нього та акт прийому-передачі виконаних робіт, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим і пропорційним предмету спору відповідно до вимог процесуального законодавства.
Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване заочне рішення - без змін, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на апелянта.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 437,43 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочне рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.07.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 462036624 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с. 42-45).
Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився та підтвердив згоду з офертою, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передбачено, що позичальник у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання Кредиту, а також бажаний спосіб отримання Кредиту. Клієнт також зобов'язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. За результатами заповнення Заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної карти Клієнта відповідно до стандартів відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні Кредиту приймається Кредитодавцем на підставі обробки персональних даних Клієнта, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Клієнтом, чи отриманої Кредитодавцем з інших джерел (а.с. 25-31).
ОСОБА_1 підписав кредитний договір 22.07.2021 о 13:00:39 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8C57Y, відправленого 22.07.2021 о 13:00:07 на вказаний у заявці номер телефону НОМЕР_1 . 22.07.2021 о 13:01:24 відбулося перерахування грошових коштів позичальнику. Наведене підтверджується копією довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора, зокрема вказано суму кредиту - 16 300,00 грн, строк кредитування - 30 днів; процентну ставку - 0,70 % в день (а.с. 17).
Із долученого до позовної заяви Алгоритму дій споживача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (нова редакція) вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 18-23).
Відповідно до змісту заявки на отримання грошових коштів в кредит від 22.07.2021 номер карти ОСОБА_1 - НОМЕР_2; номер телефону - НОМЕР_1 (а.с. 24).
Відповідно до п. 1.1 вказаного Кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 16 300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Згідно з п. 1.3 кредитодавець надає перший транш за цим договором в сумі 16 300,00 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 21.08.2021.
Наведене підтверджується також Паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 462036624 від 22.07.2021 (а.с. 41-42).
Згідно з наданою АТ «Універсал Банк» інформацією на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 й інші платіжні картки. За період з 22.07.2021 по 27.07.2021 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 16 300,00 грн. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Повний номер картки - НОМЕР_2 . Долучено копію виписки про рух коштів по вказаній банківській картці (а.с. 116-126).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 25.01.2022 заборгованість відповідача за кредитним договором № 462036624 від 22.07.2021 становила: 16 296,88 грн - тіло кредиту, 36 770,48 грн - нарахованих процентів (а.с. 53-55).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» станом на 27.05.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором № 462036624 від 22.07.2021 становила 37 437,43 грн (16 296,88 грн - тіло кредиту, 21 140,55 грн. - нарахованих процентів) (а.с. 10).
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нарахувань за кредитним договором не здійснювали.
З копії виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 462036624 від 22.07.2021 року відомо, що станом на 05.06.2025 ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» в загальному розмірі 37 437,43 грн., яка складається із: 16 296,88 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21 140,55 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 52).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначено, що право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 462036624 від 22.07.2021 перейшло до Товариства на підставі договорів факторингу.
Так, 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладалися додаткові угоди, зокрема щодо продовження строку його дії. На виконання цього договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 170 від 25.01.2022, за яким від первісного кредитора відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Передача прав вимоги також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків та Протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (а.с. 72-88).
27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, на виконання якого було підписано реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024, у зв'язку з чим від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 37 437,43 грн. На підтвердження факту відступлення права вимоги долучено платіжну інструкцію (а.с. 11-15, 69-71).
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників № б/н від 29.05.2025 до позивача у розмірі 37 437,43 грн. підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу. На підтвердження факту відступлення права вимоги долучені платіжні інструкції (а.с. 56-59, 62-68).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Щодо суті апеляційної скарги
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умови Кредитного договору № 462036624 від 22.07.2021, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , відповідачем належним чином не виконано. Обставин укладення кредитного договору відповідач не спростував, доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань за умовами договору не надав. Право грошової вимоги за цим договором перейшло до позивача. Відступлення права грошової вимоги факторові мало місце, надані позивачем документи містять відомості про включення права вимоги за кредитним договором відповідача до пакета переданих активів на користь позивача. Вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції, з урахуванням предмета спору, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності й розумності судових витрат, а також критеріїв реальності та розумності їх розміру, дійшов висновку про співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу наданим послугам.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Умовами пункту 1.3 Договору факторингу від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 1.5 Договору Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного Реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно п. 4.1 Договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно п. 8.2 Договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно із пунктом 2.1 цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному Реєстрі прав вимоги окремо. Фінансування сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному Реєстрі прав вимоги. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
За змістом п. 4.1 Договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку.
Таким чином, право вимоги до боржника в повному обсязі перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» в день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.
Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» передбачено право розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
З вищенаведеного вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, який є невід'ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Окрім цього, невід'ємними додатками до договорів факторингу є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу, в межах строку дії якого передавалися права вимоги за кредитними договорами на підставі Реєстрів прав вимоги.
Копії вказаних договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 27/0524-01 від 27.05.2024, № 29/05/25-Е від 29.05.2025 містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками на підтвердження укладання таких договорів. Як і копії витягів з реєстрів прав вимоги укладених договорів факторингу.
Положення статті 1078 ЦК України наголошують на тому, що предметом договору факторингу може виступати право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
А вказані договори факторингу передбачають, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
При цьому норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.
Відтак, станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними, ними передбачено факт передачі права вимоги до боржника на підставі Реєстру прав вимоги. Більше того, діючими договорами факторингу було передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Таким чином, право вимоги до боржника від кредитора до фактора здійснюється виключно на підставі Реєстру прав вимог, а такий реєстр є невід'ємним додатковим до договору у відповідності до чинного договору факторингу на момент підписання такого реєстру, та в такому реєстрі прав вимоги сторони погоджують права вимоги до боржників із зазначенням: прізвища, імені та по-батькові боржника, РНОКПП боржника, номеру та дати кредитного договору, заборгованість та її складові частини, а також суму фінансування.
Суд першої інстанції, належним чином дослідивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про наявність доказів, які підтверджують факт відступлення права грошової вимоги. Надані позивачем документи містять відомості про включення права вимоги за кредитним договором відповідача до переліку переданих активів на користь позивача.
Отже, наведені доводи апелянта в цій частині не підтверджені матеріалами справи та висновків суду не спростовують.
Звертаючись із позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 462036624 від 22.07.2021 у розмірі 37 437,43 грн, що складається із: 16 296,88 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21 140,55 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів у розмірі 16 300,00 грн підтверджується матеріалами справи та встановлений судом першої інстанції. З урахуванням сплати 3,12 грн у рахунок погашення основної суми боргу залишок заборгованості за тілом кредиту становить 16 296,88 грн.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором на користь первісного кредитора чи його правонаступників. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 296,88 грн.
Твердження апелянта щодо неправомірності нарахування відсотків та включення до розрахунку заборгованості періоду, що виходить за межі строку кредитування, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.
Так, пунктом 1.7 Кредитного договору № 462036624 від 22.07.2021 визначено, що кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 21.08.2021.
В п. 1.8 Кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, необмежена.
Кількість днів, на які продовжується дисконтний період - 30 днів.
Відповідно до п.п. 1.9-1.9.3 Договору на період строку, визначеного в п. 1.7 вказаного Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 222,65 процентів річних, що становить 0,61 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 Договору з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 Договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 493,77 процентів річних, що становить 1,35 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. У випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Водночас, у пункті 1.12 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору). Зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 3.4 Договору у випадку надходження від позичальника платежу протягом пільгового періоду, а саме: протягом трьох календарних днів після спливу дисконтного періоду, кредитодавець приймає виконання такого зобов'язання як належне виконання. Відповідно до чого, протягом пільгового періоду нарахування процентів та неустойки в обліку кредитодавця призупиняється. У випадку, коли протягом пільгового періоду позичальник не повернене суму кредиту, а також повністю не оплатить суму нарахованих процентів, неустойки чи інших нарахувань передбачених договором, на четвертий день після терміну платежу кредитодавець здійснює донарахування зобов'язань позичальника за пільговий період та здійснює перерахування зобов'язань позичальника, пов'язаних з настанням відкладальних обставини передбачених договором.
З долучених до позовної заяви копій розрахунків заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснював оплату фактично нарахованих процентів протягом дисконтного періоду, у зв'язку з чим строк надання кредитної лінії продовжувався відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до копії довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», 24.08.2021 апелянт здійснив оплату на рахунок кредитодавця в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 643,05 грн, у зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 20.09.2021).
23.09.2021 апелянт здійснив оплату на рахунок кредитодавця в розмірі процентів за користування кредитом на суму 6 601,20 грн, у зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 20.10.2021).
23.10.2021 апелянт здійснив оплату на рахунок кредитодавця в розмірі процентів за користування кредитом на суму 5 085,03 грн, у зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 19.11.2021).
22.11.2021 апелянт здійснив оплату на рахунок кредитодавця в розмірі процентів за користування кредитом на суму 3 324,60 грн, у зв'язку з чим відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 19.12.2021).
Протягом наступних трьох днів ОСОБА_1 не повернув суму кредиту та не сплатив суму нарахованих процентів, передбачених договором, у зв'язку з чим 23.12.2021 (на четвертий день після дати платежу) кредитодавцем було здійснено донарахування зобов'язань апелянта за пільговий період та перерахунок його зобов'язань за базовою процентною ставкою на суму 21 413,95 грн відповідно до п.п. 1.9.3, 3.4 Договору.
Пізніше, відповідно до копії розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ОСОБА_1 здійснював оплати на рахунок кредитодавця в розмірі процентів за користування кредитом: 27.01.2022 - на суму 5 000,00 грн, 28.01.2022 - на суму 20 000,00 грн, 01.02.2022 - на суму 1 500,00 грн, 01.05.2024 - на суму 2 998,64 грн.
Таким чином, відсотки за користування кредитом нараховувалися за період з 22.07.2021 по 04.03.2022, тобто в межах строку дії договору (30 днів дисконтного періоду + 120 днів збільшеного дисконтного періоду + 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду).
Договором установлено граничний строк відкладення зобов'язання з повернення основної суми кредиту - до 90 календарних днів після закінчення дисконтного періоду, однак з наданих розрахунків убачається, що фактичне нарахування процентів здійснювалося протягом меншого строку - до 04.03.2022.
Відтак, з урахуванням внесених апелянтом на рахунок кредитодавця коштів, його заборгованість за вказаним кредитним договором становить 37 437,43 грн (16 296,88 грн тіла кредиту, 21 140,55 грн. - нарахованих процентів).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про наявність правових підстав для стягнення з апелянта на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 21 140,55 грн. Висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають вимогам матеріального та процесуального права та не потребують зміни.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Зокрема, апелянтом не враховано неодноразове збільшення саме дисконтного періоду відповідно до п. 1.8 Договору.
При цьому, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).
Щодо судових витрат
Стосовно доводів апелянта про безпідставність стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2025 року між позивачем та АО «Тараненко та партнери» укладено Договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 та додаткову угоду № 25770717812 до цього Договору. 05 червня 2025 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг щодо надання позивачу юридичних послуг на суму 7 000,00 грн (а.с. 48-51).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Водночас, апелянтом не подано доказів, які б свідчили про неспівмірність заявлених витрат складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи чи значенню спору для сторін. Доводи апеляційної скарги зводяться до загального заперечення необхідності та розміру таких витрат і не містять конкретного обґрунтування їх завищення. Також в суді першої інстанції відповідачем не заявлялося про зменшення таких витрат.
З урахуванням характеру спору, обсягу підготовлених процесуальних документів та здійсненого представництва, визначена сторонами сума гонорару у розмірі 7 000,00 грн не є явно надмірною чи непропорційною предмета спору.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності ухваленого рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що заочне рішення Надвірнянського районного суду від 06 жовтня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. слід залишити без задоволення, а оскаржуване заочне рішення суду без змін.
Враховуючи те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.
За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Оскільки ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, то судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни залишити без задоволення.
Заочне рішення Надвірнянського районного суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: В.А. Девляшевський
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 11 лютого 2026 року.