Справа № 727/195/23
Провадження № 11-кп/4808/69/26
Категорія ч.2 ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
10 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кри мінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненням обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційною скаргою його захисника ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 лютого 2024 року, відносно ОСОБА_8 , за п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 17.04.2013 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 162, ст.70 КК України до покарання у виді обмеження волі, -
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Окрім цього, ухвалюючи вирок, суд використав недопустимі докази, не правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Не заперечує, що наніс потерпілому ОСОБА_11 декілька ударів, які завдали йому легкі тілесні ушкодження. Після конфлікту потерпілий пішов за межі двору. Він виявив потерпілого зранку у дворі, але подумав що ОСОБА_11 спить не тверезий.
Звертає увагу суду на те, що захисником та обвинуваченим ОСОБА_8 в суді першої інстанції було заявлено клопотання про виклик в суд для допиту як свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для підтвердження, або спростування показань ОСОБА_8 з приводу спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 . Однак, суд першої інстанції дане клопотання безпідставно проігнорував та залишив без задоволення.
Суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 94 КПК України не надав належну оцінку суперечливим показанням свідка ОСОБА_14 , безпідставно послався на них, як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_8 в умисному вбивстві потерпілого.
Також, з наданих показань потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вбачається, що вони не були очевидцями кримінального правопорушення, але чули, що даний злочин скоїв ОСОБА_8 .
З показань експерта, яка проводила судово - медичну експертизу, ОСОБА_17 вбачається, що з такими травмами (тяжкі тілесні ушкодження), під дією алкоголю потерпілий ОСОБА_11 міг пересуватися на любу відстань, в тому числі на 200-500 м. Експерт зазначила, що у потерпілого не було встановлено ознак шоку, а отже він не страждав від отриманих тілесних ушкоджень. На її думку потерпілий був залишений у безпорадному стані, і по цій причині настала його смерть. У випадку надання своєчасної медичної допомоги потерпілий вижив би. Зазначені обставини достовірно вказують про надуманість висновків суду першої інстанції про вбивство потерпілого ОСОБА_11 з особливою жорстокість.
На думку сторони захисту, версія прокурора про причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до вбивства не знайшла підтвердження в суді. Суд повинен встановити час, місце, спосіб, причину смерті, як суб'єктивну так і об'єктивну сторону умисного вбивства.
Проте, згідно матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування було призначено та проведено ряд судово - імунологічних експертиз, згідно яких краплі речовини бурого кольору, які виявленні на території будинку номер шість, є кров'ю людини, яка належить ОСОБА_11 .
Під час судового розгляду не встановлено, яким чином з'явилися вказані краплі крові, які належать потерпілому ОСОБА_11 на бетонній доріжці біля хвіртки, а також біля воріт з зовнішньої сторони та інших місцях навкруги будинку.
В суді ОСОБА_8 пояснив, що потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження в іншому місці, після чого повернувся у двір і залишив сліди крові із зовнішньої сторони хвіртки. Показання обвинуваченого в цій частині узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_14 , згідно яких після конфлікту потерпілий покинув її двір.
Крім того, згідно висновку комплексної - судово - імунологічної та судово - трасологічної експертизи від 15.09.2017 року слідує, що на вилучених по місцю проживання речах обвинуваченого виявлено кров ОСОБА_11 .
Обвинувачений ОСОБА_8 під час допиту пояснив, що у ОСОБА_11 з носа йшла кров, яка під час боротьби могла попасти на його одяг. З приводу вилучення у нього одного шльопанця, обвинувачений пояснив, що на місці пригоди він був у іншому взутті. Кров на шльопанці його, тому вважає, що експерт підробив висновок в цій частині.
Згідно висновку експерта повторної комісійної судово - медичної експертизи № 236/19, смерть ОСОБА_11 наступила в результаті гострого порушення внутрішньо - мозкового кровообігу обумовленого поєднанням двох факторів: відкритою черепно - мозковою травмою та здавленням тканин шиї. Описана вище поєднання травма знаходиться в прямому причинно - наслідковому зв'язку з настанням смерті гр. ОСОБА_11 і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час скоєння. Визначення конкретного часу настання смерті ОСОБА_11 експертами не встановлено.
Сторона захисту звертає увагу суду на висновок даної експертизи, згідно якої смерть потерпілого наступила від ударів в область голови і здавлення шиї. Однак, експерти не встановили час настання смерті. Тому вважає, що в обвинувальному акті прокурор безпідставно, без будь - яких доказів, вказав на час смерті, який нібито настав ІНФОРМАЦІЯ_2 , в проміжок часу з 00 год. 00 хв. по 02 год. 00 хв.
Зазначає, що суд посилається у вироку на протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 4442 від 24.10.2022 року, згідно якого ОСОБА_8 не заперечує нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , переживає з приводу перекваліфікації кримінального правопорушення з ст. 121 КК України на ст. 115 КК України.
Також у даному протоколі відсутні будь - які дані, які б свідчили, що ОСОБА_8 наносив потерпілому удари палицею в область голови, душив його і скоїв убивство.
Захист вважає, що суд не надав належну оцінку наданим прокурором доказам, прийшов до помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_8 правопорушення, передбаченого п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України. Вважає, що дії його підзахисного слід кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України.
Просить вирок Шевченківського районного суду від 29.02.2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 в поданій апеляційні скарзі з доповненням вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим.
Зазначає, що своєї вини в інкримінованому йому злочині, передбаченому п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України не визнає. Дане формулювання наведене в обвинувальному акті є надуманим, вигаданим та нічим не підтверджене. Вказує, що такої кількості тілесних ушкоджень під час бійки з ОСОБА_11 він не міг спричинити. 27.03.2017 року йому зателефонувала ОСОБА_18 та попросила спиляти одне сухе дерево на її ділянці і попиляти на дрова. Коли він прийшов їй допомогти через деякий час підійшов ОСОБА_11 з яким вони разом працювали.
Після того ОСОБА_14 запросила їх до столу, вони випили і ОСОБА_11 почав виясняти з ним стосунки з приводу ОСОБА_19 , під час яких між ними зав'язалася бійка. Однак, вони припинили її і він пішов на подвір'я доробляти роботу, коли повернувся до хати то його вже не було.
Звертає увагу суду, що неприязних відносин між ним та потерпілим не було, так як малознайомі, як і ревнощів, оскільки жодних відносин у нього з ОСОБА_19 не було.
Вважає, що слідством, стороною обвинувачення та судом покази свідка ОСОБА_14 перекручені. В першу чергу, як один з факторів подій, що сталися 27.03.2017 року після 21 год. є те, що йому подзвонила ОСОБА_14 , яка попросила прийти не розібратися з потерпілим ОСОБА_11 , як вказано у вироку, а захистити її від неправомірних дій останнього.
Зазначає, що експерти вважали неможливим та безперспективним встановлення послідовності отриманих травм і ушкоджень потерпілим ОСОБА_11 , а таму наведені в обвинувальному акті обставини є надуманими та сфальсифікованими.
Звертає увагу суду на те, що від ОСОБА_14 він пішов вночі, потерпілого ОСОБА_11 бачив на бетонній доріжці під стіною дачного будинку обличчям до стіни, чув його подихи, тому пішов.
Палкою ОСОБА_11 він не бив, душити - не душив, таку кількість ударів, яку отримав останній не завдавав, до причин смерті, як і до самої смерті відношення ніякого немає.
Просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.02.2024 року та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів доведення його вини у вчиненні злочину, передбаченого п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Прокурор в поданому заперечені вважає апеляційну скарну захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання відповідає особі винного та ґрунтується на повному і всебічному досліджені всіх обставин справи. При цьому, судом першої інстанції було належним чином перевірено зазначені доводи, в ході судового розгляду їм надано належну правову оцінку на підставі чого суд першої інстанції прийшов до вірного висновку та призначив відповідне покарання з урахуванням доказів та даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Посилання сторони захисту на показання свідка ОСОБА_14 , які на його думку, виправдовують ОСОБА_8 у причетності до інкримінованого йому злочину є безпідставними. Так як, судом першої інстанції у вироку максимально точно та повно відтворено показання даного свідка, які змінювалися не суттєво. Однозначно незмінними залишилися її твердження про час, коли ОСОБА_8 покинув її помешкання - а саме близько 05 год. ранку 28.03.2017 року, та про те, що в домі були наявні дрова і потреби в їх заготування та принесені в дім не було, єдина сокира знаходилася в будинку та її ніхто того вечора не брав. Тому, ОСОБА_8 колоти дрова в ту ніч не виходив.
Однак, апелянтом проігноровано показання свідка ОСОБА_14 про те, що вона боїться обвинуваченого, оскільки він неодноразово раніше застосовував до неї фізичну силу та погрози. Окрім того, в стані алкогольного сп'яніння він поводився неадекватно.
Також вказала, що бійка між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 мала місце через ОСОБА_19 . Свідок бачила початок бійки та вигнала чоловіків з приміщення будинку на вулицю, де бачила в їх руках палиці. Після повернення в будинок обвинувачений сказав їй: « ОСОБА_11 тебе більше не потурбує». Її ця фраза насторожила. Вказала, що за час спільного з ОСОБА_8 перебування в будинку ніхто на територію господарства не приходив.
Окрім цього, стороною захисту здійснено власне трактування показань експерта ОСОБА_17 , допитаної судом. Так, в апеляційній скарзі захисника зазначено, що з травмами, виявленими у ОСОБА_11 , він міг пересуватися на будь - яку відстань, в тому числі на 200-500 м.
Натомість, з цього приводу експерт вказала, що вкрай малоймовірно є здатність пересування ОСОБА_11 після отримання виявлених на його тілі тілесних ушкоджень.
Необґрунтовано апелянт вказує і на те, що в обвинувальному акті прокурор безпідставно, без будь - яких доказів вказав час смерті, який настав ІНФОРМАЦІЯ_2 в проміжку часу з 00 год.00 хв. до 02 год.
Так, згідно висновку експерта за результатами додаткової судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_11 № 226 - д, яка проводилася з 13.12.2017 року по 11.01.2018 року, смерть ОСОБА_11 настала саме 28.03.2017 року в проміжку часу з 00 год. 00 хв. до 02 год.
Вважає, що дії ОСОБА_20 за п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.
Просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.02.2024 року, залишити без задоволення.
Вироком суду від 29 лютого 2024 року, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4,13 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 вказано рахувати з моменту затримання, тобто з 15.09.2022 року.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_8 залишено обрану - тримання під вартою.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 26 223 грн. 07 коп.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за вчинення умисного вбивства, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти життя та здоров'я особи при наступних обставинах:
27.03.2017 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 , на прохання ОСОБА_14 втихомирити ОСОБА_11 , прийшов на територію дачного господарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де на той час проживали ОСОБА_14 та ОСОБА_21 , а також перебував потерпілий ОСОБА_11 , який вчинив словесну сварку з мешканцями дачного будинку.
Так, ОСОБА_8 після спільного розпивання спиртних напоїв із вищевказаними особами цього ж дня, тобто, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_22 , а також з мотивів ревнощів по відношенню до їх спільної знайомої ОСОБА_19 , перебуваючи у приміщенні кухні дачного будинку розпочав словесну сварку з потерпілим, що переросла у бійку та штовханину між ними.
В подальшому, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 почали наносити один одному удари руками по різних частинах тіла, в результаті чого обидва перемістилися з приміщення кухні на вулицю, де продовжили між собою бійку. Далі, під час обопільної боротьби, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 , а саме спрямований на умисне вбивство останнього з особливою жорстокістю.
Так, ОСОБА_8 , діючи з особливою жорстокістю, повторно, умисно, протиправно, наніс багато чисельні удари руками та ногами по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_11 . Після цього, ОСОБА_8 не досягнувши свого умислу, спрямованого на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 , схопив останнього за життєво-важливий орган - шию та почав його душити.
В подальшому, за допомогою фрагменту деревини, який знаходився на території господарства, ОСОБА_8 наніс багато чисельні удари ОСОБА_11 в область верхньої частини тулуба потерпілого ОСОБА_11 , а також в область голови, від яких останній неодноразово падав на землю та на бетонне покриття, що знаходилося безпосередньо поблизу дачного будинку.
Так, ОСОБА_8 , своїми умисними діями, направленими на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 , а саме наносячи останньому багато чисельні удари, в кількості не менше 37 по різних частинах тіла, спричинив потерпілому наступні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості (легкі, середнього ступеня тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження).
Згідно висновків судово-медичної експертизи №226 від 09.06.2017 та висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи №236/19 від 09.09.2020, ОСОБА_11 було спричинено наступні тілесні ушкодження:
-в ділянці волосистої частини голови та склепіння черепа: садно та дві забиті рани в центральній частині тім'яної ділянки, дві та три забиті рани в правій і лівій частинах тім'яної ділянки відповідно, садно та забита рана в центральній частині лобної ділянки, садна та забита рана в лівій частині лобної ділянки (вище надбрівної дуги), забита рана в лівій частині лобної ділянки на межі росту волосся, крововиливи в м'які тканини центральної та лівої частин тім'яної ділянки відповідно, крововилив в м'які тканини лівої скроневої ділянки, по одній тріщині («неповний перелом зовнішньої кісткової пластини») в ділянці лівої тім'яної та лобної кісток з крововиливами в оточуючі тканини;
- крововиливи під м'яку мозкову оболонку в центральній частині тім'яних часток, в області лівих тім'яної та скроневої часток відповідно;
- на обличчі: синці на повіках обох очей (в ділянках їх внутрішніх кутів), садно в ділянці спинки носа, по одному синцю в обох виличних ділянках, з наявністю в ліві виличній ділянці 7-ми дрібних саден та забитої рани, наявність забитої рани на верхній губі зліва, по одному крововиливу на слизовій оболонці нижньої губи з обох сторін, а також наявність двох забитих ран в проекції тіла нижньої щелепи та однієї - в ділянці підборіддя; подвійний перелом нижньої щелепи зліва (на рівні тіла та дуги) з крововиливами в оточуючі тканини;
-в області шиї: поперечний перелом середньої третини лівого великого ріжка під'язикової кістки, перелом лівого ріжка щитоподібного хряща з наявністю «циркулярного крововиливу» в ділянках переломів;
-в ділянці грудної клітки: наявність трьох саден на передній поверхні грудної клітки справа - в проекції VII - VIII міжреберних проміжків, чотирьох саден - на задній поверхні грудної клітки справа: в проекції IX міжреберного проміжку по навколо хребтовій лінії та в проекції Х-го міжреберного проміжку по лопатковій лінії, десяти саден на задній поверхні грудної клітки зліва: в проекції X міжреберного проміжку по навколо хребтовій лінії та в проекції IV-X міжреберних проміжків по лопатковій лінії, переломи ІХ-Х лівих ребер по «передньо - підпахвинній» лінії, перелом Х-го правого ребра по «підпахвинній лінії» з крововиливами в оточуючі тканини та крововиливами в паренхіму легень;
-в ділянці попереку: наявність чотирьох саден;
- на кінцівках: наявність дев'яти саден та синця на лівій верхній кінцівці (в ділянці плеча, передпліччя, кисті); сімнадцяти саден та трьох ран в ділянці правого передпліччя, двох саден в ділянці правого стегна, масивних синців (розмірами 13x10см. і 15x12см. відповідно) на передніх поверхнях правого ї лівого колінних суглобів, на фоні яких - п'ятнадцять та десять дрібних саден відповідно, синця в ділянці правої гомілки.
Разом з тим, ОСОБА_8 , завдаючи удари фрагментом деревини по голові потерпілого ОСОБА_11 , згідно зазначених вище висновків судово - медичних експертиз, спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя на момент скоєння у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (з наявністю забитих ран, синців, саден волосистої частини голови і обличчя, ушкодженнями зовнішньої кісткової пластини в ділянці лівої тім'яної, лобної кісток з крововиливами в оточуючі м'які тканини голови та крововиливами під м'яку мозкову оболонку і в речовину мозку в ділянці півкуль) та здавленням тканин шиї (в тому числі - поза церебральних магістральних судин), що у свою чергу 28.03.2017року , в проміжку часу з 00 години 00 хвилин по 02 годину 00 хвилин, призвело до гострого порушення" внутрішньо-мозкового кровообігу за ішемічним типом з розвитком деструктивної форми набряку головного мозку, від чого на місці події настала смерть потерпілого.
Ухвалою колегії суддів Чернівецького апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційні скарги адвоката ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.02.2024 року відносно ОСОБА_8 , якого визнано винуватим за п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України - змінено.
Перекваліфіковано дії ОСОБА_8 з п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.
Визнано ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. В іншій частині оскаржуваний вирок залишено без змін.
На вказану ухвалу апеляційного суду прокурором, обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисником ОСОБА_10 було подано касаційні скарги.
Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року, касаційну скаргу прокурора задоволено, касаційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 , задоволено частково.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Верховний Суд своє рішення мотивував тим, що визнавши правильно встановленими й доведеними фактичні обставини кримінального провадження (місце, час, спосіб, наслідки) апеляційний суд залишив поза увагою, що причиною смерті ОСОБА_11 було поєднання відкритої черепно - мозкової травми та здавлення шиї, яке призвело до переломів під'язикової кістки й щитоподібного хряща, а також порушення кровообігу в поза церебральних магістральних судинах. Заподіяння подібних тілесних ушкоджень шляхом душіння та нанесення не менше як 37 ударів руками, ногами та фрагментом деревини з наступним залишенням особи в безпорадному стані в нічний час у місці, де її не могли помітити перехожі, робить малоймовірною наявність кримінальної протиправної самовпевненості чи недбалості щодо наслідків злочину у вигляді смерті потерпілого.
Тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд допустив у своїх висновках суперечності, котрі ставлять під сумнів правильність застосування згаданої норми матеріального права, звідси - справедливість покарання, і постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 370,419 КПК України.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , підтримали подані апеляційні скарги, просили їх задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;
- прокурор заперечив з приводу поданих апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, просив залишити їх без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об'єктивну оцінку.
Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого, на кваліфікацію його дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Доводи наведенні в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника з приводу того, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та надав невідповідні висновки, викладені у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки дане кримінальне провадження відносно нього сфальсифіковане та не містить жодного доказу його вини, є безпідставними.
У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно вимог ст.84 ч.1 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , судово - медичного експерта ОСОБА_17 , а також письмові докази: витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12017260040000770 від 28.03.2017 року; рапорт слідчого Шевченківського ВП Чернівецького відділу ГУНП в Чернівецькій області; протокол огляду місця події від 28.03.2017 року, згідно якого об'єктом огляду являється територія біля будинку №6 по вул. Кельменецькій в м. Чернівці; висновки експертів, висновок комплексної судово молекулярно - генетичної експертизи № 42/286 від 18.07.2017 року; протокол огляду місця події від 28.03.2017 року; протокол огляду місця події від 30.03.2017 року; протокол огляду місця події від 14.11.2018 року; протокол проведення слідчого експерименту від 09.12.2020 року; протокол огляду трупа від 29.03.2017 року; висновок первинної судово - медичної експертизи № 226, яка була розпочата 29.03.2017 року та закінчена 09.06.2017 року; висновок комісійної судово - медичної експертизи № 036 від 14.03.2018 року по 05.04.2018 року; висновок комісійної судово - медичної експертизи № 095-д з 21.08.2018 року по 24.09.018 року; висновок комісійної судово - медичної експертизи № 038-д ; висновок комісійної судово - медичної експертизи № 236/19 складеної комісією ДСУ «Головне бюро судово - медичної експертизи» з 23.04.2020 року по 09.09.2020 року; висновок судово - психіатричного експерта № 548 від 04.10.202 року; протоколи про результати проведення негласних слідчих ( розшукових) дій від 12.07.2022 року та 24.11.2022 року.
Враховуючи вищенаведені докази, у колегії суддів не виникає сумнівів у їх належності та допустимості, так як вони є послідовними, не суперечать один одному, зібрані відповідно до вимог закону та об'єктивно доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України.
В поданих апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник зазначають, що докази встановлені в суді першої інстанції не доводять обставин викладених в обвинувальному акті, вказують на відсутність в ОСОБА_8 умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_11 , а отже в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Такі твердження колегія судів вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши сторони та оцінивши докази в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 підлягають правовій кваліфікації за п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Згідно з установленими судом фактичними обставинами, обвинувачений ОСОБА_8 діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, наніс потерпілому не менше як 37 ударів руками, ногами та фрагментом деревини по різних частинах тіла, у тому числі по життєво важливих органах - голові, грудній клітці та здавлення шиї.
Окрім цього, згідно повторної комісійної судово - медичної експертизи № 236/19 було встановлено, що причиною смерті ОСОБА_11 було поєднання відкритої черепно - мозкової травми та здавлення шиї, яке призвело до переломів під'язикової кістки й щитоподібного хряща, а також порушення кровообігу в поза церебральних магістральних судинах.
В даному випадку особлива жорстокість дій обвинуваченого ОСОБА_8 проявилася у заподіянні потерпілому значних фізичних страждань шляхом багаторазових, інтенсивних та тривалих ударів, у спосіб, що свідомо завдавав потерпілому тяжкого болю та мучення. Характер, локалізація, кількість та механізм завданих тілесних ушкоджень свідчать про жорстоке поводження з потерпілим перед настанням смерті.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що про умисел ОСОБА_8 саме на умисне вбивство ОСОБА_11 свідчить і його поведінка після нанесення травм потерпілому, оскільки одразу після скоєння злочину усвідомлюючи стан небезпеки для життя потерпілого, залишив його лежати та стікати кров'ю на бетонній доріжці при температурі менше 10 градусів Цельсія, в місці де ніхто не міг надати йому медичну допомогу.
Більше того, вбивство, яке було наслідком дії особи, котра хоча й не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку, можливість якого вона свідомо допускала, також кваліфікується як умисне вбивство.
При відмежуванні вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, зокрема наявність прямого умислу, тобто усвідомлення суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбачення або бажання його суспільно небезпечних наслідків, чи непрямого умислу, наявного тоді, коли особа не бажає, хоча свідомо припускає настання таких суспільно небезпечних наслідків.
Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх досліджених судом обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень.
При вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК України, умисел винного спрямований лише на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, а настання наслідку у виді його смерті може характеризуватися виключно необережною формою вини. Якщо такий наслідок охоплювався наміром особи, діяння підлягає кваліфікації як умисне вбивство.
Тому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо можливості необережної форми вини, оскільки сукупність доказів, результати судово - медичних експертиз, показання свідків, протоколи огляду місця події та інші матеріали провадження однозначно свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення потерпілого життя. Кількість та характер ударів, спрямованих у життєво важливі органи, спосіб їх нанесення, а також тривалість виключають можливість необережності та об'єктивно свідчать про наявність прямого умислу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений усвідомлював неминучість настання смерті потерпілого або, принаймні, свідомо допускав її настання, а спосіб вчинення злочину характеризується особливою жорстокістю, тому дії обвинуваченого правильно кваліфіковано судом першої інстанції за п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України.
Щодо тверджень наведених стороною захисту в поданій апеляційній скарзі з приводу того, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України не надав належну оцінку суперечливим показанням ОСОБА_14 та безпідставно послався на них, як на доказ вини обвинуваченого ОСОБА_8 в умисному вбивстві потерпілого, колегія суддів вважає їх необгрунтованими.
Так як, згідно наданих показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що ОСОБА_24 прийшов до них і шукав ОСОБА_25 , з якою мав романтичні стосунки. Коли вона сказала, що Люди у них немає, він почав сваритися, думаючи, що вони її ховають. Вона злякалася ОСОБА_11 і подзвонила до ОСОБА_8 попросила, щоб він прийшов і втихомирив ОСОБА_26 прийшов і вони з ОСОБА_27 почали сіпатися в коридорі, тому вона вигнала їх на двір і зачинила двері. Між ними надворі почалася бійка, яка тривала десь до пів години. Бачила у вікно, що літали обрубки дерева, які були в руках у Філіпа і ОСОБА_28 . Свідок чула, що стукнула хвіртка і після того ОСОБА_28 зайшов у хату, слідів крові на ньому не було. Надвір ні вона, ні ОСОБА_28 не виходили. Пізнього вечора ОСОБА_28 дрова не колов, оскільки вони були наколені у коридорчику. Про смерть ОСОБА_27 дізналася на наступний день коли прийшла поліція. Не пам'ятає, що казала на допиті в 2017 році.
Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_14 зазначила, що ОСОБА_27 був дуже п'яний. Спостерігаючи за конфліктом через вікно бачила у ОСОБА_28 в руках палицю, якою він розмахував. ОСОБА_28 був відсутній близько 20 хв., з будинку вона не виходила. Коли він повернувся в будинок, вони пили каву і грали в карти, близько 05 год. ранку він пішов додому. Зазначила, що ОСОБА_28 значно сильніший за ОСОБА_27 . Окрім цього, ОСОБА_28 наполягав на тому, щоб вона надала показання, які його виправдовують, зокрема те, що жодних палець у нього під час бійки в руках не було. Вказала, що боїться ОСОБА_28 тому, що він її неодноразово погрожував та застосовував до неї фізичне насильство. У стані алкогольного сп'яніння він поводився неадекватно. Тому, вона просила суд застосувати щодо неї заходи безпеки.
ОСОБА_28 після бійки з ОСОБА_27 коли повернувся в будинок, запевнив, що Філіп її більше не потурбує. Крім того, свідок вказала, що в одній камері слідчого ізолятора з ОСОБА_8 перебував ОСОБА_29 , який після звільнена розповів їй про те, що за час спільного перебування у камері ОСОБА_8 вихвалявся, що вбив ОСОБА_27 .
Згідно наданих показань свідок ОСОБА_14 підтвердила, що під час бійки між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , вона бачила в руках обвинуваченого палицю, якою він розмахував. Це прямо заперечує твердження захисту про відсутність будь - яких предметів, що могли бути використані як знаряддя злочину.
Також свідок зазначила, що ОСОБА_8 набагато сильніший за ОСОБА_11 , вона його боїться, тому не наважувалася давати показання, які могли б йому не сподобатися. Її страх зумовлений поведінкою обвинуваченого, пояснює первинну не послідовність свідчень наданих нею з 2017 року під час досудового розслідування, на що необґрунтовано посилається сторона захисту в поданій апеляційній скарзі.
Крім того, свідок повідомила, що після конфлікту коли ОСОБА_8 зайшов у будинок, він сказав : « ОСОБА_11 більше тебе не потурбує». Дане висловлювання обвинуваченого після виявлених у потерпілого численних тілесних ушкоджень є об'єктивною ознакою того, що ОСОБА_8 усвідомлював наслідки своїх дій.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що показання свідка ОСОБА_14 є послідовними, логічними та узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами у матеріалах кримінального провадження.
Захисник в поданій апеляційній скарзі зазначив, що якби потерпілому була надана медична допомога, то він міг би вижити, окрім цього смерть потерпілого настала через певний проміжок часу після спричинення тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд не може погодитися з даними твердженнями сторони захисту, оскільки згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи № 236/19 проведеної ДСУ «Головне бюро судово - медичної експертизи», за умови своєчасного здійснення проти набрякової, дезагрегантної, ангіотропної інтенсивної терапії ймовірність збереження життя потерпілого не може бути виключена.
При цьому, судово - медичний експерт ОСОБА_17 , яка входила до комісії експертів при проведені вказаної експертизи, даючи показання в суді першої інстанції вказала, що ймовірність виживання потерпілого після отримання всіх виявлених на його тілі тілесних ушкоджень є вкрай низькою, але через те, що організм кожної людини є унікальним, її неможливо виключити повністю. Всі 37 тілесних ушкоджень подібні за своєю морфологічною характеристикою і спричинені в близький проміжок часу, з чого можна зробити висновок, що спричинені вони під час одної бійки. Зазначила, що малоймовірно те, що потерпілий міг рухатися на певну відстань, після отримання ним таких тілесних ушкоджень.
Доводи сторони захисту з приводу того, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що згідно проведених експертиз на вилучених по місцю проживання речах обвинуваченого виявлено кров ОСОБА_11 . Проте, обвинувачений під час допиту пояснив, що у ОСОБА_11 з носа йшла кров, яка під час боротьби могла попасти на його одяг. З приводу вилучення у нього одного шльопанця, обвинувачений пояснив, що на місці пригоди він був у іншому взутті. Кров на шльопанці його, тому вважає, що експерт підробив висновок у цій частині.
Як вбачається з висновку судово - медичної експертизи № 246-І від 15.06.2017 року на вилучених 28.03.2017 року у громадянина ОСОБА_30 предметах взуття та одягу за адресою АДРЕСА_3 знайдено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_11 . Походження слідів крові від ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_21 виключається ( Т.1 а.п. 218-226).
Пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу того, що кров потерпілого могла потрапити на його одяг через носову кровотечу у ОСОБА_11 під час боротьби на думку колегії суддів є суперечливими, не узгоджуються з об'єктивними даними експертиз та не підтверджуються жодними іншими доказами у справі.
Щодо вилученого шльопанця, обвинувачений стверджує, що на місці події він був у іншому взутті, а виявлена кров його власна. Однак, дані твердження спростовуються висновками судово - медичних експертиз, згідно з якими на поверхні шльопанця наявна кров потерпілого, а не обвинуваченого. Жодних даних, які б свідчили про підроблення або недостатність експертного висновку, стороною захисту не наведено. Експертизи проведено у встановленому законом порядку, із дотриманням процесуальних вимог, а тому їх результати є належними та допустимими доказами.
Таким чином доводи обвинуваченого щодо вищенаведених обставин, не ґрунтуються на фактичних даних і спрямовані виключно на уникнення кримінальної відповідальності. Отримані досудовим розслідуванням та встановлені судом першої інстанції докази узгоджуються між собою, взаємно підтверджують один одного та спростовують позицію захисту.
Щодо доводів захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_20 наведених в апеляційній скарзі з приводу того, що в обвинувальному акті прокурором безпідставно, без будь - яких доказів, вказано на час смерті потерпілого, а саме 28.03.2017 року в проміжку часу від 00 год. 00 хв. до 02 год. 00 хв., оскільки згідно наявних в матеріалах кримінального провадження експертиз конкретного часу настання смерті ОСОБА_11 експертами не встановлено, апеляційний суд вважає їх необгрунтованими.
Так як, згідно висновку експерта за результатами додаткової судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_11 № 226-д , яка проводилася з 13.12.2017 року по 11.01.2018 року, смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в проміжку часу від 00.00-02.00 від геморагічного шоку, що розвинувся внаслідок масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі, як ускладнення множинних ран шкірних покривів голови з ушкодженням кровоносних судин.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 4442 від 24.11.2022 року, згідно якого ОСОБА_8 не заперечує нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , переживає з приводу перекваліфікації кримінального правопорушення з ст. 121 ч.2 КК України на ст. 115 КК України. Окрім цього зазначають, що у даному протоколі відсутні будь - які дані, які б свідчили, що ОСОБА_8 наносив потерпілому удари палицею в область голови, душив його і скоїв вбивство.
Відповідно до протоколу про результати проведення негласних слідчих ( розшукових) дій № 4442 від 24.11.2022 року встановлено, що під час розмови з невідомими особами ОСОБА_8 не заперечує нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 висловлює переживання з приводу перекваліфікації кримінального правопорушення з ст. 121 КК України на ст. 115 КК України та з приводу показань, які надасть свідок ОСОБА_14 , зокрема про наявність палиці в його руках під час бійки з ОСОБА_11 . А також, ОСОБА_8 схиляє невідому особу, щоб при спілкуванні з свідком ОСОБА_14 вплинула на її покази про обставини події злочину, які б покращили кримінально - правове становище ОСОБА_8 ( Т.4 а.п. 100-118).
Окрім цього, згідно протоколу про результати проведення негласних слідчих ( розшукових) дій від 12.07.2022 року встановлено, що під час розмови ОСОБА_8 переконує ОСОБА_14 сказати працівникам слідства, про те, що палкою він ОСОБА_11 не бив. При цьому, ОСОБА_14 стверджує, що бачила як ОСОБА_8 наносив ОСОБА_11 удари палицею ( Т.4 а.п. 81-87).
Посилання обвинуваченого та його захисника на протокол результатів проведення негласних слідчих ( розшукових) дій як на доказ відсутності умислу на вбивство не може бути прийнятий апеляційним судом. У зазначеному протоколі зафіксовано, що ОСОБА_8 не заперечує факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , та висловлює занепокоєння з приводу кваліфікації інкримінованого йому злочину, що свідчить про усвідомлення тяжкості наслідків своїх дій.
Твердження наведені з приводу того, що у даних протоколах відсутні будь - які дані щодо нанесення ударів палицею в область голови, шиї чи безпосереднього вчинення вбивства, не спростовує сукупність доказів отриманих у ході досудового розслідування.
Показання свідків, дані експертиз, сліди крові потерпілого на речах ОСОБА_8 , результати оглядів місця події та інші належні та допустимі докази свідчать про причетність ОСОБА_8 до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, наслідком яких стала смерть, а також об'єктивну та суб'єктивну сторону інкримінованого діяння.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається із вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також враховано дані про особу винного.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.
До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення умисного вбивства, відбув покарання але на шлях виправлення не став, притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 125 та ст. 162 КК України, не має місця реєстрації та міцних соціальних зв'язків, по місцю проживання характеризується посередньо, схильний до вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак зареєстрований в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері у 2007 році з діагнозом «Синдром залежності від алкоголю».
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримуючись вимог ст.ст.50, 65 КК України обґрунтовано дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі.
На думку колегії суддів апеляційного суду, призначене обвинуваченому покарання повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, слід залишити без задоволення, як необґрунтовані. Доводи апеляційних скарг повністю спростовуються висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими належними доказами, яким дана вичерпна правова оцінка.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу з доповненням обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційну скаргу його захисника, залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 за п.4,13 ч.2 ст. 115 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же термін з часу вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5