11.02.2026 рокуСправа № 634/912/23 Провадження № 1-кп/634/13/26
Сахновщинський районний суд Харівської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Сахновщина Берестинського району Харківської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221090000734 від 20.07.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
В провадженні Сахновщинського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
14.01.2026 прокурор Сахновщинського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області подав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання оскільки наявні ризики які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважав можливим застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашньою арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечувала проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та вважав за можливе застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід зокрема домашній арешт, оскільки прокурором не доведено існування ризиків про які він зазначає в клопотанні.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілих, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Вирішуючи питання щодо доцільності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , з урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи особу обвинуваченого, який не має постійного місце проживання, жодних осіб на своєму утриманні, тобто не має міцних соціальних зав'язків, наразі обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до умисного тяжкого злочину, за які передбачене покарання у разі визнання його винним у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризику про можливість обвинуваченим ОСОБА_8 переховуватись від суду з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його виним та відсутність міцних соціальних зав'язків.
Крім того, суд враховує, що 26.05.2025 року ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено в розшук за ухилення від явки до суду.
Також суд звертає увагу, що на даному етапі кримінального провадження ще не допитані всі свідки, тому суд вважає доведеним наявність ризику, що обвинувачений може незаконно впливати на них.
Стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки жодних доказів наявності вказаних ризиків, на даному етапі кримінального провадження, суду не надано.
Проте, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та на даному етапі кримінального провадження продовжують існувати, що виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту, тому суд вважає доцільним обрати обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
На думку суду, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в виді домашнього арешту не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні. Отже, суд приходить висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, з 11 лютого 2026 до 10 квітня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя: