Справа № 209/62/26
Провадження № 2/209/1069/26
Іменем України
04 лютого 2026 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області Шендрик К.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним цивільним позовом, в якому він просить стягнути з держави російської федерації на його користь на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 35000 євро, що складає еквівалент 1737270,50 грн.
Ухвалою суду від 12 січня 2026 року вказана позовна заява була залишена без руху та позивач сповіщений про необхідність протягом десяти днів з дня отримання ним даної ухвали виправити недоліки позовної заяви, шляхом подачі до суду оновленого позову, документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 16640 грн., та доказів, які б обґрунтовали розмір моральної шкоди та підтверджували обставини, зазначені у позові.
Позивачу також було роз'яснено, що у разі неусунення недоліків у встановлений в ухвалі суду від 12 січня 2026 року строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута.
На виконання вимог ухвали від 12 січня 2026 року, позивач ОСОБА_1 26 січня 2026 року направив до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка була отримана судом 03 лютого 2026 року, у якій він зазначив, що зазначена ухвала була отримана ним 21 січня 2026 року. Щодо підстав його звільнення від сплати судового збору послався на пільги, передбачені пунктами 6 та 22 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а також на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 713/1275/16-к та відповідно до якої цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об'єкту посягань. Зазначив, що відповідно до положень КПК України цивільний позов може бути заявлений як в межах кримінального провадження, так і окремо в цивільно-процесуальному порядку. Також зазначив, що ним у довільний формі, на власний розсуд викладені в хронологічному порядку всі обставини, які вплинули на його психо-емоційний стан та стали причиною, внаслідок якої ним було отримано глибоку моральну травму, та, як результат, спричинена моральна шкода, висловлено своє ставлення до тих обставин, свої міркування та погляди з цього приводу. Також, на підтвердження власної правової позиції долучені до позовної заяви певні докази. Інші докази у нього відсутні. Крім того посилався на судову практику місцевих та апеляційних судів у справах №№ 354/773/24, 545/2374/22, 753/11300/23, 591/7569/24, 760/6380/24, 639/7630/24, 761/7600/25, 752/6351/25, 509/2931/25. Просив прийняти позовну заяву, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, до розгляду.
Ознайомившись із поданою заявою про усунення недоліків, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Позивачем не було наведено обставин його вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, обставин щодо спричинення моральної шкоди через поранення, перебування у полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, тож суд вважає, що у даному випадку посилання на п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення позивача від сплати судового збору, є безпідставними.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Щодо посилання позивача на п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, суд приходить до висновку, що подання цивільного позову про відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбачає обов'язкову кваліфікацію дій винної особи за ст. особливої частини КК України та наявність конкретного кримінального провадження.
Враховуючи, що позивачем до суду не надано доказів завдання позивачу збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення та доказів про наявність кримінального провадження відносно особи, діями якої позивачеві завдано шкода, суд вважає, що у даному випадку посилання на п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення позивача від сплати судового збору, є безпідставними.
Окрім цього, суд не приймає до уваги посилання позивача на судові рішення у справах №№ №№ 354/773/24, 545/2374/22, 753/11300/23, 591/7569/24, 760/6380/24, 639/7630/24, 761/7600/25, 752/6351/25, 509/2931/25, які були ухвалені місцевими та апеляційними судами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В окремих з наведених позивачем справ, питання судового збору не вирішувалось та вказане питання не було предметом перегляду Верховним Судом.
Окрім того, позивачами у справах №№ 405/5528/22, 338/930/22, 338/929/22 були внутрішньо переміщенні особи, що вказує на відмінність суб'єктного складу сторін у вказаних справах та даній справі.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не виконано вимог ухвали від 12 січня 2026 року про залишення позовної заяви без руху.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Таким чином, враховуючи, що у встановлений судом десятиденний строк позивач недоліки позову не виправив, керуючись ст.ст. 185, 260, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди - визнати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: К.Л.Шендрик