Справа № 173/168/26
Провадження №1-кп/173/86/2026
про продовження строку дії запобіжного заходу
09 лютого 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерплої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження строку тримання під вартою та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024092780000067 від 01 березня 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який є військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, 126-1 КК України,
У провадженні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024092780000067 від 01 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407, 126-1 КК України.
Підготовче судове засідання вказаного кримінального провадження призначено на 14 годину 00 хвилин 09 лютого 2026 року.
На адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, що існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу станом на теперішній час не перестали існувати. Наполягав, що більш м'які заходи забезпечення кримінального провадження не будуть дієвими.
Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання посилаючись на його обґрунтованість. Зазначила, що ризики, які містяться в клопотанні не зменшились.
Потерпіла в підготовчому судовому засіданні просила направити сина на проходження служби, зазначила що примирилась з потерпілим.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора. Додав, що зібрав всі необхідні документи для того, щоб повернутись в частину, які знаходяться у захисника.
Захисник в судовому засіданні не заперечував щодо клопотання прокурора, просив надати час для оформлення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Суд, вислухавши учасників судового провадження та вивчивши клопотання прокурора, захисника дійшов такого висновку.
ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, як військовослужбовецьвійськової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 15.12.2023 року, точного часу, самовільно не повернувся з лікування до розташування військової частини НОМЕР_1 з пунктом тимчасової дислокації в АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, за адресою. АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був відсутній на військовій службі до 16 12 2025 оскільки був виявлений працівниками ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватись Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців. Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та території України, в зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 №478/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 15.07.2025 № 4524-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 07.08.2025 на 90 діб. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Так, ОСОБА_5 в порушення вимог сі. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та ст. 126-1 КК України - вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства над потерпілою ОСОБА_4 , що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої особи.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, не даючи оцінки жодному доказу зібраному у справі, вважає за доцільне обрати останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_5 більш небезпечним, ніж втеча. У зв'язку з чим запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді.
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи.
- ризик незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом;
- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 вчасно не з'явився на службу без поважних причин, переховувався від органів досудового розслідування, крім того вчиняв систематично домашнє насильство стосовно своєї матері, що свідчить про його схильність до скоєння кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб який в подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» № 2472 від 28.07.2022 внесено зміни до статті 176 КПК України які передбачають, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, заст осовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України передбачено тримання під вартою.
За приписами статті 176 КПК України, до військовослужбовця, який вчинив військовий злочин під час дії правового режиму воєнного стану, не може застосовуватися будь-який інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою.
Крім того, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на те, що ОСОБА_5 обвинувачується зокрема у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Разом з цим, обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 193-194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд,
Підготовче судове засідання по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР № 42024092780000067 від 01.03.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, 126-1 КК України відкласти на 25 лютого 2026 року на 13 год. 00 хв. в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 діб до 09 квітня 2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Копію ухвали вручити обвинуваченому і направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 для організації виконання.
На ухвалу суду обвинуваченим, захисником, прокурором може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя: