Справа № 173/1026/24
Провадження №1-кп/173/31/2026
про закриття кримінального провадження
10 лютого 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024041430000082 від 02.02.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхівцеве Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 190 КК України,
У провадженні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 інкримінується наступне діяння.
09 лютого 2024 року, близько 07.00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яке використовується неповнолітньою ОСОБА_5 та її ріднею, як житло побачив у ОСОБА_5 її мобільний телефон марки «ZTE Blade АЗ 2020». Після чого у ОСОБА_4 , раптово виник умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, визначив даний мобільний телефон об'єктом свого злочинного посягання. Після цього, ОСОБА_4 , реалізуючи свій корисливий умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, не маючи на меті взагалі повертати власниці її мобільний телефон, попросив ОСОБА_5 надати йому свій мобільний телефон марки «ZTE Blade АЗ 2020» для здійснення телефонного дзвінку. У свою чергу неповнолітня ОСОБА_5 , будучи впевненою у тому, що ОСОБА_4 має за мету здійснення телефонної розмови, надала останньому свій мобільний телефон. Далі ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_5 мобільний телефон, після чого залишив місце вчинення злочину, розпорядившись чужим майном на власний розсуд. Чим спричинив матеріальний збиток на суму 1357 гривень 30 копійок
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчинене повторно.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, тобто у зв'язку з декриміналізацією закону, який встановлював відповідальність за вчинення заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, розмір якого не перевищує 3028 грн.
Обвинувачений надав згоду на закриття кримінального провадження.
Потерпіла та її представник у судове засідання не з'явились. У матеріалах провадження наявна заява, в якій вони просять кримінальне провадження розглянути у їх відсутність.
Частина 1 ст. 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
09 серпня 2024 року набув чинності закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ, відповідно до якого п. 1 та 2 в ст. 51 КУпАП викладено в наступній редакції:
«Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.»
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, заволодіння чужим майном шляхом шахрайства вважається адміністративним правопорушенням за яке передбачене адміністративне стягнення, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 169.1.1 ст. 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Кримінальне правопорушення, інкриміноване за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 вчинив 09.02.2024.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року складає 3028 грн., тобто розмір податкової соціальної пільги дорівнює 1514 грн. Тому граничний розмір вартості майна на момент вчинення правопорушення, яке може потягнути за собою кримінальну відповідальність для особи складає грн (1514*2=3028) грн.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) та завдав матеріальний збиток на суму 1357,30 грн. яка не перевищує 3028 грн.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
За приписами п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Частиною 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку відбулася декриміналізація діяння шляхом внесення змін до закону про кримінальну відповідальність (зменшення розміру вартості майна, за викрадення якого настає кримінальна відповідальність).
Згідно з абзацем 4 частини 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 року має зворотну дію у часі, оскільки скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Оскільки згідно з обвинувальним актом сума матеріального збитку, спричинена потерпілій діями ОСОБА_4 становить 1357 грн. 30 коп, що є меншим двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2024 рік (3028 грн.), то вказані дії ОСОБА_4 не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного, керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК України, п.4-1 ч.1 ст.284, ч.2 ст.284, ст.ст.285-288,372,376,479-2 КПК України, суд
Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України задовольнити.
Кримінальне провадження № 12024041430000082 від 09.02.2024 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Речові докази:
- мобільний телефон «ZTE Blade A3 2020» переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відповідно до квитанції № 1408, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження - 775, порядковий номер - 309 повернути потерпілій ОСОБА_6 за належністю.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1