09 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 477/432/24
провадження № 51-4773 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на судові рішення у справі № 477/432/24,
Короткий зміст оскаржуваних рішень та встановлені обставини
За вироком Вітовського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат у провадженні.
Як установив суд, 10 січня 2024 року близько о 16:00 год, ОСОБА_5 , перебував за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де до його будинку зайшов односелець ОСОБА_6 , та накинувся на нього з образами та погрозами і між ними виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, під час якої ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів кулаком в ділянку голови, від чого ОСОБА_6 , впав на підлогу. Під час цього у ОСОБА_5 , через неприязнь та агресивну протиправну поведінку ОСОБА_6 виник зненацька умисел на умисне протиправне позбавлення його життя.
Відразу, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 взяв кухонний ніж в праву руку та наніс ним один удар ОСОБА_6 , який лежав на підлозі, в ділянку грудної клітини зліва, де знаходився життєво-важливий орган - серце, спричинивши сліпе колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням аорти лівої легені, внутрішньо-плевральної кровотечі, внаслідок яких настала смерть потерпілого на місці події.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати судові рішення щодо засудженого ОСОБА_5 та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи свої вимоги захисник вказує, що судами не доведено умислу його підзахисного на вчинення вбивства. Стверджує, що його підзахисний діяв в стані необхідної оборони, натомість суди безпідставно кваліфікували дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК, не застосувавши положення ч. 5 ст. 36 КК. Також захисник посилається на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року (справа № 342/538/14-к).
Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оцінка доказів, на підставі яких вирішується питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1 - 3 ч. 1 ст. 368 КПК) є завданням суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається зі змісту вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
Виконуючи законодавчі положення, суд першої інстанції допитав ОСОБА_5 , який хоча й не визнав своєї вини, однак не заперечував, що завдав потерпілому ножем, який він тримав у руці ножове поранення. Також на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, суд послався на фактичні дані, які містяться у письмових доказах, зміст, яких наведено у вироку, зокрема протоколі огляду місця події, протоколі огляду трупа, висновках судово-медичних експертиз, протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 де останній детально відтворив обставини та механізм завдання ОСОБА_6 удару ножем в ділянку лівої частини грудей тощо.
Таким чином, безпосередньо допитавши ОСОБА_5 , свідків, дослідивши наявні у справі документи, місцевий суд умотивовано визнав, що вони згідно зі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, а тому правомірно поклав їх в основу вироку, а їх сукупність дала суду обґрунтовані підстави визнати доведеною винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому злочині та правильно кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 115 КК. При цьому, місцевий суд спростував позицію ОСОБА_5 про те, що він діяв з метою самозахисту, навівши у вироку мотиви з яких виходив.
Апеляційний суд, переглядаючи вказаний вирок за апеляційною скаргою сторони захисту, ретельно перевірив доводи, викладені в ній, які за своєю суттю аналогічні доводам касаційної скарги, обґрунтовано спростував їх, виклавши в ухвалі мотиви прийнятого рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода, заподіяна особі, яка здійснює посягання, не перевищувала би необхідну.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного із перебуванням особи в стані необхідної оборони, необхідно врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 діяв у стані необхідної оборони та проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини, зіставивши наявні у справі докази, обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_5 був використаний ніж з прицільним ураженням у зону серця. Зокрема за висновком № 110, для проникнення ранового каналу через грудну клітку, легеню та аорту була прикладена значна сила, а відтак такий спосіб об'єктивно є смертельно небезпечним і явно не відповідає характеру первинного конфлікту (удари руками), отже не вкладається у необхідну оборону. До застосування ножа, у ОСОБА_5 були реальні можливості припинити протиправні дії ОСОБА_7 менш небезпечними засобами - відхід, виклик поліції або сусідів, тим більше він зробив це вже після події, утримання опонента до приїзду поліції тощо. Використання холодної зброї обрано ним добровільно. Крім того, немає типових ушкоджень на кистях, передпліччях, що вказували б на бійку з взаємним блокуванням леза, натомість є одна цілеспрямована колото-різана рана в життєво важливий орган.
За таких обставин, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини свідчать про відсутність такого акту суспільно-небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_6 , який би за своїми об'єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди ОСОБА_5 , що у свою чергу могло викликати в останнього невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілому. Натомість, вчинення таких дій ОСОБА_5 відносно беззахисного потерпілого, який лежав на підлозі, свідчить про те, що обвинувачений бажав заподіяти ОСОБА_6 смерть та діяв з відповідним умислом.
При цьому, суд зазначив, що обставини, на які посилається захист, зокрема алкогольне сп'яніння потерпілого, агресивність та протиправне проникнення до житла - пояснюють передумови конфлікту, але не змінюють правової суті дій ОСОБА_5 , а саме спрямованого колото-різаного ураження життєво важливої ділянки з наслідком у вигляді смерті потерпілого.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, і є належним чином обґрунтованими та вмотивованими, в них наведено відповідні підстави та положення закону, якими керувалися ці суди при ухваленні своїх рішень.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які потребують перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Посилання сторони захисту на постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 342/538/14-к не є релевантним тим обставинам, які встановлені в цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на судові рішення у справі № 477/432/24.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3