11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 308/8567/20
провадження № 61-14208св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідачі: виконавчий комітет Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субота Михайло Іванович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2025 року у складі судді Бенца К. К. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про скасування повідомлення на початок виконання будівельних робіт та зобов'язання вчинення дій.
Позовну заяву мотивувала тим, що 21 жовтня 2019 року Управління містобудування та архітектури видало забудовникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містобудівні умови № 211-М на реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі отриманих містобудівних умов відповідачі зареєстрували 03 липня 2020 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії ЗК № 061201850976. У цьому повідомленні визначено, що реконструкцію частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень від 21 жовтня 2019 року № 211-М.
Зазначила про те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,091 кв. м, кадастровий номер 2110100000:05:002:0112. ЇЇ нерухоме майно знаходиться впритул до належної відповідачам квартири та об'єкту будівництва та є частиною багатоквартирної забудови, де співвласниками квартири АДРЕСА_3 є спільна стіна
Наголошувала на тому, що видача містобудівних умов на підставі яких відповідачами проводиться процедура будівництва безпосередньо зачіпають її права та інтереси.
Також наголошувала на тому, що повідомлення на початок виконання будівельних робіт від 03 липня 2020 року серії ЗК № 061201850976 видано органом державного архітектурно-будівельного контролю без належних на те підстав та за переліку документів, які не надають прав на виконання будівельних робіт.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати повідомлення на початок виконання будівельних робіт, зареєстроване Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року серії ЗК № 061201850976 «Реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння» на АДРЕСА_4 , забудовники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відновити стан земельної ділянки на АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 211010000:05:001:0091, у стан до початку виконання будівельних робіт, а саме демонтувати розпочате будівництво на зазначеній земельній ділянці (фундамент, частину стіни, які розташовані за межами сформованої квартири загальною площею 53,40 кв. м та житловою площею 39,20 кв. м).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року позовну вимогу ОСОБА_1 щодо зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відновити стан земельної ділянки на АДРЕСА_4 , кадастровий номер 211010000:05:001:0091, у стан до початку виконання будівельних робіт залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У квітні 2025 року представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - Ємчук Л. В. заявила клопотання про закриття провадження у цій справі у зв'язку з тим, що вважала, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2025 року заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - Ємчук Л. В. про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи на стороні позивача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про скасування повідомлення на початок виконання будівельних робіт закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 02 вересня 2020 року. Роз'яснено ОСОБА_1 , що цей позов належить до юрисдикції Закарпатського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи клопотання представника відповідачів та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки спір у цій справі виник між фізичною особою та суб'єктами владних повноважень (Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради і Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю) з приводу оскарження їхніх рішень, прийнятих при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, то позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Субота М. І., залишено без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2025 року - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та виходила із того, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субота М. І., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 817/333/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували, що основною метою заявниці є захист приватного права власності (користування) на своє нерухоме майно від порушень, спричинених діями співвласників будинку (відповідачів) та їх будівництвом, яке на думку заявниці, здійснюється з порушенням її прав;
- не звернули увагу на те, що оскарження повідомлення про початок будівельних робіт є лише похідним способом захисту приватного права, оскільки без скасування цього документа, відповідачі-співвласники продовжуватимуть будівництво;
- не врахували, що спір у цій справі стосується не стільки правомірності дій Виконавчого комітету Ужгородської міської ради при реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, скільки правомірності набуття особою права власності на об'єкт нерухомого майна, створений за результатами будівництва, а тому захист порушеного права позивачки має вирішуватись у порядку, встановленому ЦПК України;
- безпідставно послались на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 308/9341/21, які є нерелевантними до справи, яка переглядається;
- не звернули увагу на те, що вирішення цього спору в адміністративному суді не забезпечить ефективного захисту її прав, тощо.
У грудні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ємчук Л. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субота М. І., на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субота М. І., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області матеріали справи № 308/8567/20; надано іншим у частинка справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2025 року матеріали справи № 308/8567/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленим у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи тощо.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом спору у цій справі є скасування повідомлення на початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року серії ЗК № 061201850976 реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння на АДРЕСА_5 , забудовники ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивачка ОСОБА_1 оскаржує повідомлення на початок виконання будівельних робіт з мотивів недотримання Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради і Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради процедури їх надання, посилається на порушення положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З огляду на викладене, задовольняючи клопотання представника відповідачів та закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов привального висновку про те, що спір у цій справі виник між фізичною особою та суб'єктами владних повноважень (Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради і Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю) з приводу оскарження їхніх рішень, прийнятих при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, тому позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно послались на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 308/9341/21, які є нерелевантними до справи, яка переглядається, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.
Зокрема відхиляючи вказані аргументи заявниці, як необґрунтовані апеляційний суд зазначив, що у справі № 308/9341/21 ОСОБА_5 звернулася з позовом до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними містобудівних умов та обмежень, скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
У постанові у справі №308/9341/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року виснував, що суб'єктний склад сторін, предмет спору та характери спірних правовідносин вказує на те, що ОСОБА_5 звернулася до суду за захистом порушених прав суб'єктом владних повноважень. Тобто, в цьому випадку спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Водночас апеляційний суд встановив, що у справі № 308/8567/20, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третьої особи на стороні відповідача Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування повідомлення на початок виконання будівельних робіт та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що склад сторін у справі №308/9341/21 та 308/8567/20 є подібним, зокрема тим, що відповідачем є суб'єкт владних повноважень та однією з позовних вимог було скасування, тобто оспорювання, рішень (дій) даного суб'єкта під час здійснення ним своїх управлінських функцій.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів в частині вчинення певних дій залишено без розгляду, що було вимогою, яка мала приватно-правовий характер, то суд першої інстанції прийшов до правильних висновків щодо наявності спору публічно-правового характеру, що характеризує такий як спір адміністративного судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що основною метою заявниці є захист приватного права власності (користування) на своє нерухоме майно від порушень, спричинених діями співвласників будинку (відповідачів) та їх будівництвом, яке на думку заявниці, здійснюється з порушенням її прав, Верховний Суд відхиляє, оскільки аналіз суб'єктного складу сторін цієї справи, предмету спору та характеру спірних правовідносин у їх сукупності, свідчить про те, що фактичною метою заявниці в рамках цієї справи є захист прав та інтересів від наявних на її думку порушень з боку суб'єкта владних повноважень щодо недотримання процедури та порядку прийняття оспорюваного документа (повідомлення про початок будівельних робіт), що відноситься до завдань саме адміністративного судочинства.
Посилання у касаційній скарзі на те, що оскарження повідомлення про початок будівельних робіт є лише похідним способом захисту приватного права, оскільки без скасування цього документа, відповідачі-співвласники продовжуватимуть будівництво, є безпідставними, оскільки після залишення без розгляд позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії (на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2024 року), єдиною позовною вимогою у цій справі була вимога про скасування повідомлення на початок виконання будівельних робіт, зареєстроване Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради 03 липня 2020 року серії ЗК № 061201850976 «Реконструкція частини житлового будинку з розширенням та виділенням в окреме будинковолодіння» на АДРЕСА_4 , забудовники: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Аргументи касаційної скарги про те, що вирішення цього спору в адміністративному суді не забезпечить ефективного захисту прав заявниці, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до припущень заявниці та не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 817/333/17 є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цій справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суди першої та апеляційної інстанції виходили з конкретних обставин справи.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявниці з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.
Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Субота Михайло Іванович, залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 квітня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник