10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 608/44/23
провадження № 61-1368ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум-Плюс» на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум-Плюс» до Чортківської районної військової адміністрації Тернопільської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Пивовар Валерій Анатолійович, державний реєстратор Кельба Ганна Михайлівна, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області. про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю, скасування договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,
19 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аурум-Плюс» (ТОВ «Аурум-Плюс») засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року ( провадження № 61-16183ск25) вказану касаційну скаргу повернуто заявнику.
У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ТОВ «Аурум-Плюс» на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року.
Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки направлена до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 30 січня 2026 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в якому заявник вказує, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки вперше касаційна скарга подана в межах тридцяти денного строку з дня отримання 11 грудня 2025 року копії постанови апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, повторно касаційна скарга подана в межах розумного строку з дня повернення касаційної скарги на підставі ухвали Верховного Суду від 16 січня 2026 року.
Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, вважаю за можливе його поновити.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
Згідно з пунктом п'ятим частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);
Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі
№ 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).
Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.
У касаційній скарзі заявник не вказує підстави касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, скарга не містить посилань на пункти, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, тобто заявник не визначив (не охарактеризували) самостійно такі посилання, як підставами касаційного оскарження.
Верховний Суд не може з власної ініціативи кваліфікувати підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки такий обов'язок покладено саме на заявника, тобто суд касаційної інстанції не має повноважень самостійно відокремлювати ті чи інші підстави касаційного оскарження вважаючи, що так розуміє сам заявник.
Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, передбачені статтею 389 ЦПК України, додати її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум-Плюс» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аурум-Плюс» строк на касаційне оскарження рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум-Плюс» на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 23 лютого 2026 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара