Постанова від 10.02.2026 по справі 910/3300/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 910/3300/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явилися

відповідача - Пащенко М. В. (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз"

до Антимонопольного комітету України

про визнання частково недійсними пунктів 1, 2 і 15 рішення від 24.12.2020 № 810-р.

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (далі - АТ "Івано-Франківськгаз", позивач) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсними пунктів 1, 2, 15 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 №810-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №128-26.13/104-19 (далі - Рішення №810-р) в частині, що стосується АТ "Івано-Франківськгаз".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.02.2022 (суддя Марченко О. В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (колегія суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Сибіга О.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Івано-Франківськгаз", з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 (із посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310) Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про застосування судом апеляційної інстанції норм права, зокрема абзацу восьмого статті 1, частини другої статті 12, частин першої та другої статті 13, статті 52 Закону № 2210, пункту 2.1 розділу 2, пунктів 3.1., 3.3, 3.4 розділу 3, пунктів 4.1-4.4 розділу 4, пункту 5.1 розділу 5, пунктів 6.1-6.3 розділу 6, пункту 7.1 розділу 7, пунктів 8.1-8.6 розділу 8, пунктів 9.1, 9.2 розділу 9, пунктів 10.1-10.3 Методики, пункту 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 910/2320/20, від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17, від 01.10.2020 у справі № 908/540/19, від 05.07.2022 у справі № 910/15541/19, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19, від 15.07.2021 у справі № 910/14493/18 та постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2012 у справі № 25/2019.

Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 11 розділу 2.3 "Засоби контролю" Методичних рекомендацій щодо застосування поняття контролю (затверджених рішенням АМК від 01.11.2018 та відповідно до пункту 4 статті 52 Закону № 2210).

З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми процесуального права, а саме приписи статей 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 98-107, 236, 237, 238, 269, 275, 277 ГПК України, оскільки судом не досліджені зібрані у справі докази. Крім того:

- не було досліджено зібраних у справі доказів;

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової експертизи з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник також зауважує про те, що зроблений судом апеляційної інстанції висновок про правомірність рішення АМК, ґрунтувався на неналежних доказах, а саме: матеріалах справи АМК, в яких відсутній звіт про результати проведеного дослідження, в якому розкриваються підстави дослідження, джерела отримання інформації, учасники ринку, обсяг ринку товару, частки суб'єктів господарювання на ринку, рівень ринкової концентрації, інші кількісні показники, бар'єри вступу на ринок для потенційних конкурентів, ступінь (можливість їх подолання), наявність ринкової влади тощо (з відповідними таблицями, графіками, діаграмами тощо).

5. Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Комітет за результатами розгляду антимонопольної справи № 128-26.13/104-19, розпочатої за заявами Державного підприємства "Жулянський машинобудівний завод "Візар" та Державного підприємства завод "Генератор" (заявники), 24.12.2020 прийняв оскаржуване рішення, в якому:

- визнано, що група суб'єктів господарювання в особі акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі - АТ "Вінницягаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "Волиньгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (далі - АТ "Житомиргаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" (далі - АТ "Закарпатгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі - АТ "Запоріжгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ "Київоблгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Дніпрогаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "Дніпропетровськгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - АТ "Криворіжгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - АТ "Миколаївгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - АТ "Рівнегаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" (далі - АТ "Сумигаз"), АТ "Івано-Франківськгаз", акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - АТ "Харківгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - АТ "Харківміськгаз"), акціонерного товариства 2Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (далі - АТ "Хмельницькгаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернівцігаз" (далі - АТ "Чернівцігаз"), акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (далі - АТ "Чернігівгаз"), протягом 2016 - 2018 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу "Дзержинець") Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано- Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано- Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області); міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району); Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації, із часткою 100% (пункт 1 резолютивної частини рішення №810-р);

- дії групи суб'єктів господарювання в особі АТ "Вінницягаз", АТ "Волиньгаз", АТ "Житомиргаз", АТ "Закарпатгаз", АТ "Запоріжгаз", АТ "Київоблгаз", АТ "Дніпрогаз", АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Криворіжгаз", АТ "Миколаївгаз", АТ "Рівнегаз", АТ "Сумигаз", АТ "Івано-Франківськгаз", АТ "Харківгаз", АТ "Харківміськгаз", АТ "Хмельницькгаз", АТ "Чернівцігаз", АТ "Чернігівгаз", що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи "ProZorro", що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій, зазначених у пункті 1 резолютивної частини рішення №810-р, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації (пункт 2 резолютивної частини рішення №810-р);

- за порушення, визначене у пункті 2 резолютивної частини рішення №810-р, накладено на АТ "Івано-Франківськгаз" штраф у сумі 18 906 617 грн (пункт 15 резолютивної частини рішення №810-р).

Судом встановлено, що АТ "Івано-Франківськгаз" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення №810-р в межах зазначеного у частині першій статті 60 Закону строку (01.03.2021).

Рішенням № 810-р встановлено таке.

Заявниками в антимонопольній справі є:

- державне підприємство "Жулянський машинобудівний завод "Візар" (далі - ДП "Візар", Заявник 1; ідентифікаційний код 14311175), яке засноване на державній формі власності і входить до складу ДК "Укроборонпром" та переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; проектний профіль виробничої діяльності підприємства - виготовлення складних наукоємних великогабаритних виробів спеціального призначення; спеціалізація - виготовлення, ремонт та технічний супровід виробів 5В55 для комплексів ППО С-300 П(ПС), виготовлення складових частин виробів 48Н6 та з'ємних елементів авіаційного озброєння; технічний рівень виробництва відповідає міжнародним стандартам, продукція спеціального призначення сертифікована згідно з вимогами ГРЗ-026-2003р; система управління якістю виробництва продукції цивільного призначення сертифікована за ДСТУ ISO 9001-2001; до продукції цивільного призначення, яку виробляє ДП "Візар", належить, зокрема, побутові лічильники природного газу GMBP VIZAR типорозмірів G1,6; G2,5; G4, що застосовуються для комерційного обліку газу в комунально-побутовій сфері;

- державне підприємство завод "Генератор" (далі - ДП "Генератор", Заявник 2; ідентифікаційний код 14312453), яке здійснює господарську діяльність у сфері розробки та виробництва вакуумних приладів надвисокої частоти для оборони держави та продукції цивільного призначення; підприємство включене до переліку підприємств, які не підлягають приватизації, та має стратегічне значення для безпеки держави; ДП "Генератор" протягом 22 років виготовляє, зокрема, побутові лічильники природного газу "Октава" типорозмірів G1,6; G2,5; G4, що застосовуються для комерційного обліку газу в комунально-побутовій сфері.

Заявники входять до Переліку державних підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром", згідно з додатком до статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №993 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2018 №849).

Отже, Заявники є суб'єктами господарювання відповідно до статті 1 Закону.

Відповідачем у антимонопольній справі є група суб'єктів господарювання в особі: АТ "Вінницягаз"; АТ "Волиньгаз"; АТ "Житомиргаз"; АТ "Закарпатгаз"; АТ "Запоріжгаз"; АТ "Київоблгаз"; АТ "Дніпрогаз"; АТ "Дніпропетровськгаз"; АТ "Криворіжгаз"; АТ "Львівгаз"; АТ "Миколаївгаз"; АТ "Рівнегаз"; АТ "Сумигаз"; АТ "Івано-Франківськгаз"; АТ "Харківгаз"; АТ "Харківміськгаз"; АТ "Хмельницькгаз"; АТ "Чернівцігаз"; АТ "Чернігівгаз" (далі - відповідач, Група РГК).

Так, АТ "Івано-Франківськгаз" є юридичною особою, здійснює свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" від 21.03.2019.

Відповідно до статуту предметом діяльності АТ "Івано-Франківськгаз" є розподіл та/або постачання газу, зокрема надання населенню, бюджетним організаціям, промисловим та комунальним підприємствам, а також іншим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ і скрапленого газу.

АМК встановлено, що акціонерами АТ "Вінницягаз", АТ "Волиньгаз", АТ "Житомиргаз", АТ "Закарпатгаз", АТ "Запоріжгаз", АТ "Київоблгаз", АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Львівгаз", АТ "Миколаївгаз", АТ "Рівнегаз", АТ "Сумигаз", АТ "Івано-Франківськгаз", АТ "Хмельницькгаз", АТ "Чернівцігаз", АТ "Чернігівгаз", АТ "Луганськгаз", АТ "Тисменицягаз", що сукупно володіють акціями зазначених товариств, є ПрАТ "Газтек", ТОВ "Омега-Капітал", ТОВ "Транзит-Інвест", ТОВ "Ласфано Україна" і компанія "Materon Limited" (далі - "Матерон Лімітед").

Учасниками ПрАТ "Газтек", ТОВ "Омега-Капітал", ТОВ "Транзит-Івест" та ТОВ "Ласфано Україна" є суб'єкти господарювання - резиденти Кіпру: компанія "Pasler Enterprises Limited" (далі - "Паслер Ентерпрайзіз Лімітед"); компанія "Krezer Holdings Limited" (далі - "Крезер Холдінгз Лімітед"); компанія "Nesiba Venchers Limited" (далі - "Несіба Венчерз Лімітед"); компанія "Porala Venchers Limited" (далі - "Порала Венчерз Лімітед"); "Матерон Лімітед".

Контролерами вказаних суб'єктів господарювання є фізичні особи - громадяни Кіпру: ОСОБА_9; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

Тобто, АТ "Вінницягаз", АТ "Волиньгаз", АТ "Житомиргаз", АТ "Закарпатгаз", АТ "Запоріжгаз", АТ "Київоблгаз", АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Львівгаз", АТ "Миколаївгаз", АТ "Рівнегаз", АТ "Сумигаз", АТ "Івано-Франківськгаз", АТ "Хмельницькгаз", АТ "Чернівцігаз", АТ "Чернігівгаз", АТ "Луганськгаз", АТ "Тисменицягаз" опосередковано пов'язані відносинами контролю та входять до складу однієї групи суб'єктів господарювання (далі - Група 2).

Протягом 2016 - 2019 років більше половини членів спостережної ради Групи 2 були одні і ті ж самі фізичні особи а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_7, ОСОБА_6 . При цьому посаду голови наглядових рад протягом 2016 та 2017 років у зазначених суб'єктах господарювання обіймала фізична особа - громадянин Великої Британії ОСОБА_8.

Відповідно до статутів товариств їх наглядові ради є колегіальним органом, до складу якого входять особи, які здійснюють захист прав акціонерів товариства, контролюють та регулюють діяльність виконавчого органу (правління) та визначають поточні напрями діяльності товариства.

Відтак, зважаючи на компетенцію та повноваження наглядових рад у товариствах, обіймання одними й тими ж фізичними особами посад голови та членів наглядових рад, свідчить на наявність відносин контролю між цими товариствами.

Отже, АТ "Вінницягаз", АТ "Волиньгаз", АТ "Житомиргаз", АТ "Закарпатгаз", АТ "Запоріжгаз", АТ "Київоблгаз", АТ "Дніпрогаз", АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Криворіжгаз", АТ "Львівгаз", АТ "Миколаївгаз", АТ "Рівнегаз", АТ "Сумигаз", АТ "Івано-Франківськгаз", АТ "Харківгаз", АТ "Харківміськгаз", АТ "Хмельницькгаз", АТ "Чернівцігаз", АТ "Чернігівгаз", АТ "Луганськгаз", АТ "Тисменицягаз" є суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, у значенні статті 1 Закону, та згідно з чинним законодавством є єдиним суб'єктом господарювання - Група РГК.

Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є Група РГК.

Товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище, є послуги з розподілу природного газу.

Потребу споживачів у фізичній доставці придбаного ними природного газу до власних об'єктів із метою його подальшого споживання неможливо задовольнити будь-яким іншим способом або послугою, крім послуги з розподілу природного газу.

Відтак послуга з розподілу природного газу не є взаємозамінною у споживанні з іншими товарами (послугами).

Типовий договір розподілу природного газу є публічним договором, умови якого однакові для усіх споживачів України.

Наявність у споживачів природного газу приладів обліку є необхідною умовою для отримання послуги з розподілу природного газу з метою визначення достовірних даних щодо обсягу та вартості наданої послуги.

Забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі встановлення лічильників природного газу для населення, є обов'язком Оператора ГРМ при наданні послуг із розподілу природного газу.

В Україні застосовуються побутові лічильники газу типу мембранний або роторний, типорозмірів 1,6; 2,5; 4; 6; 10. Типорозмір означає номінальну пропускну здатність лічильники (куб. м за годину).

Виходячи з положень нормативно-правових актів, витрати Операторів ГРМ на закупівлю лічильників природного газу для забезпечення комерційного обліку природного газу населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, включаються до тарифу на розподіл природного газу.

Таким чином, забезпечення споживачів комерційним обліком природного газу є складовою послуги з розподілу природного газу. Відтак, Оператори ГРМ є основними покупцями побутових лічильників газу.

Отже, товарними межами ринку є послуга з розподілу природного газу.

Послуга з розподілу природного газу може надаватися виключно в межах території, де розташована газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Оператора ГРМ.

Товариства, що входять до складу Групи РГК, є Операторами ГРМ.

Послуги з розподілу природного газу товариств, що входять до складу Групи РГК, надають на підставі ліцензій, виданих згідно з відповідними постановами Регулятора, у межах територій, де розташовані газорозподільні системи таких товариств, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації.

Інформація щодо територій, де розташовані газорозподільні системи товариств, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації, наведена в додатку 2 до рішення №810-р.

Територіальними (географічними) межами ринку послуги з розподілу природного газу є межі територій:

- міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області];

- Волинської області;

- міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області;

- Закарпатської області;

- міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району);

- Київської області;

- міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу "Дзержинець") Дніпропетровської області;

- Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області;

- міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області;

- міста Львів та Львівської області;

- міста Миколаїв та Миколаївської області;

- міста Рівне та Рівненської області;

- міста Суми та Сумської області;

- міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано-Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано- Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32 включно) села Діброва Монастириського району Тернопільської області;

- Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області);

- міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області;

- міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району);

- Чернівецької області;

- міста Чернігів та Чернігівської області,

де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ "Вінницягаз", АТ "Волиньгаз", АТ "Житомиргаз", АТ "Закарпатгаз", АТ "Запоріжгаз", АТ "Київоблгаз", АТ "Дніпрогаз", АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Криворіжгаз", ПАТ "Львівгаз", АТ "Миколаївгаз", АТ "Рівнегаз", АТ "Сумигаз", АТ "Івано-Франківськгаз", АТ "Харківгаз", АТ "Харківміськгаз", АТ "Хмельницькгаз", АТ "Чернівцігаз", АТ "Чернігівгаз".

Часовими межами ринку послуги з розподілу природного газу визначено один рік.

При цьому діяльність відповідача досліджувалася за період з 2016 року по 2018 рік.

Бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.

Бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на ринок послуг з розподілу природного газу є, зокрема:

- адміністративні обмеження, пов'язані з необхідністю отримання ліцензії на розподіл природного газу;

- організаційні обмеження, пов'язані з необхідністю наявності в потенційного конкурента у власності чи користуванні газорозподільної системи;

- економічні обмеження, пов'язані з необхідністю значних капіталовкладень у будівництво газорозподільної системи;

- бар'єри, що пов'язані з ефектом масштабу внаслідок технологічних особливостей надання послуги з розподілу природного газу.

Отже, існують значні бар'єри для вступу потенційних конкурентів на ринок послуг із розподілу природного газу.

Згідно з Методикою наявність хоча б одного бар'єра вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1 - 2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб'єкт господарювання не є потенційним конкурентом.

За інформацією, зазначеною у звітах про результати діяльності НКРЕКП у 2016 - 2018 роках, ліцензії на право здійснення діяльності з розподілу природного газу мали:

- на 31.12.2016 - 48 Операторів ГРМ;

- у 2017 році та 2018 році - 46 Операторів ГРМ.

Відповідно до даних реєстру суб'єктів природних монополій, які провадять господарську діяльність у сферах енергетики, що формуються Регулятором, товариства протягом 2016 - 2018 років виступали суб'єктами природної монополії та були єдиними суб'єктами господарювання, що здійснювали діяльність з розподілу природного газу в межах територій ліцензійної діяльності, визначених відповідними постановами НКРЕКП. Тобто, інші Оператори ГРМ не є конкурентами Групи РГК на ринку послуг з розподілу природного газу в межах території, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариств.

Відтак Група РГК є єдиним суб'єктом господарювання, який може надавати послугу з розподілу природного газу в межах території, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариств, які визначені у додатку 2 до рішення №810-р.

Отже, група суб'єктів господарювання в особі АТ "Вінницягаз", АТ "Волиньгаз", АТ "Житомиргаз", АТ "Закарпатгаз", АТ "Запоріжгаз", АТ "Київоблгаз", АТ "Дніпрогаз", АТ "Дніпропетровськгаз", АТ "Криворіжгаз", АТ "Львівгаз", АТ "Миколаївгаз", АТ "Рівнегаз", АТ "Сумигаз", АТ "Івано-Франківськгаз", АТ "Харківгаз", АТ "Харківміськгаз", АТ "Хмельницькгаз", АТ "Чернівцігаз", АТ "Чернігівгаз" протягом 2016 - 2018 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах наведених у рішенні №810-р територій, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації, з часткою 100 %.

При цьому, за наявною у АМК інформацією:

- через газорозподільні системи Групи РГК протягом 2016 - 2018 років розподілялося близько 60% від загального обсягу природного газу, розподіленого газорозподільними системами усіх Операторів ГРМ;

- кількість побутових споживачів, приєднаних до газорозподільних систем Групи РГК, становить понад 65% від загальної кількості побутових споживачів природного газу на території України;

- на 31.12.2016 не забезпечено обліком понад 70% побутових споживачів, приєднаних до газорозподільних систем Групи ГРК, від загальної кількості побутових споживачів природного газу в Україні, не забезпечених обліком.

Одночасно АМК встановлено, що протягом 2016-2018 років Групою РГК, іншими Операторами ГРМ, що не входять до складу Групи РГК, та за кошти споживачів, приєднаних до газорозподільних систем, всього придбано понад 1,1 млн шт. лічильників. При цьому, з метою забезпечення обліку природного газу по об'єктах побутових споживачів, приєднаними до газорозподільних систем Групи РГК, протягом 2016-2018 років Операторами ГРМ, що входять до складу Групи РГК, та споживачами, приєднаними до їх газорозподільних систем, було придбано понад 864 тис. лічильників газу, що становить близько 78 % від загальної кількості придбаних лічильників газу.

Протягом 2016-2018 років Операторами ГРМ було придбано понад 810 тис. побутових лічильників природного газу, з них понад 644 тис. лічильників придбано Операторами ГРМ, що входять до складу Групи РГК, що становить близько 80% від загальної кількості придбаних Операторами ГРМ лічильників газу.

Відтак Група РГК є значним покупцем побутових лічильників природного газу.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи наявність у Групи РГК монопольного (домінуючого) становища на ринку послуги з розподілу природного газу, вчинення Групою РГК при закупівлі побутових лічильників газу будь-яких неправомірних дій може призводити до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво та реалізацію побутових лічильників природного газу, та, відповідно, до негативних наслідків для конкуренції на ринку побутових лічильників газу.

На засіданні НКРЕКП 01.09.2016 було прийнято протокольне рішення про неврахування з 01.09.2016 як цільового використання сум коштів, передбачених структурою тарифів на виконання інвестиційних програм та інші матеріальні витрати для забезпечення провадження ліцензійної діяльності, які були витрачені ліцензіатами на закупівлю товару (товарів), послуги (послуг) без дотримання принципів здійснення закупівель, а саме:

- якщо вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень без використання електронної системи "ProZorro";

- якщо вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) менше 1 мільйона гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень без використання електронної системи "ProZorro", або шляхом звітування про укладені договори в системі електронних закупівель.

На виконання зазначеного протокольного рішення НКРЕКП, з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для побутових споживачів при наданні послуг з розподілу природного газу, Група РГК в особі товариств, починаючи з вересня 2016 року, здійснювала закупівлю лічильників природного газу з використанням процедур закупівель, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла в період вчинення відповідачем дій, що є предметом розгляду справи).

При цьому в період з 2016 року по 2018 рік відповідачем у тендерній документації на проведення процедури закупівлі побутових лічильників природного газу однією з вимог до учасників торгів висувалася вимога наявності протоколу випробування РМ 081/39.434-2014 з позитивним висновком.

Інформація про проведені закупівлі побутових лічильників газу АТ "Івано-Франківськгаз" наведена в додатку 16 до рішення. При цьому слід зазначити таке.

У тендері UA-2017-02-15-000130-с відповідно до протоколу засідання тендерного комітету ПАТ "Івано-Франківськгаз" від 10.04.2017 №5 тендерну пропозицію ДП "Візар" відхилено, зокрема, через відсутність документального підтвердження досвіду виконання аналогічних договорів; тендерну пропозицію ПП "НВК "Енергозберігаючі технології" відхилено, зокрема, через неподання останнім протоколу випробувань із позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014; тендерну пропозицію ТОВ "Самгаз" відхилено, оскільки тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації.

При цьому до АТ "Івано-Франківськгаз" через електронну систему закупівель "ProZorro" надійшло звернення з проханням уточнити вимоги щодо надання протоколу випробувань за РМ 081/39.434-2014, зокрема, роз'яснення, що це за документ і де з ним можливо ознайомитися. Додатково було повідомлено, що ДП "Укрметртестстандарт" надало офіційну відповідь, що такий документ ним не розроблявся і на обліку у нього не перебуває. У відповідь АТ "Івано-Франківськгаз" надало відповідні роз'яснення: «Протокол випробувань надає ПАТ "Харьківміськгаз" за результатами випробувань лічильників. РМ 081/39.434-2014 - це програма досліджень лічильників в реальних умовах експлуатації, яка була розроблена на замовлення представниками ДП "Укрметртестстандарт". Зазначена програма є інтелектуальною власністю Замовника та Розробника. Обов'язкової реєстрації подібних документів (в даному випадку програми випробувань) в єдиному реєстрі Законодавством не передбачено".

У тендері UA-2017-08-08-000649-с згідно з протоколом засідання тендерного комітету ПАТ "Івано-Франківськгаз" від 20.09.2017 №20/09/17-ВТ-ПД тендерну пропозицію ТОВ "Айметер" допущено до аукціону; тендерну пропозицію ТОВ "Самгаз" допущено до аукціону; тендерну пропозицію ТОВ "БТК-Центр Комплект" відхилено, зокрема, через неподання останнім протоколу випробувань із позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014. Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету ПАТ "Івано-Франківськгаз" від 27.09.2017 № 27/09/17-ВТ/ВП ТОВ "Самгаз" визнано переможцем відкритих торгів.

Таким чином, Групою РГК у складі Товариств протягом 2016 - 2018 років в електронній системі "ProZorro" було розміщено 72 оголошення про проведення закупівель побутових лічильників природного газу. При цьому вимога щодо наявності протоколу випробування РМ 081/39.434-2014 з позитивним висновком була зазначена в тендерній документації 54 оголошень, що становить 75% від загального обсягу оголошень про проведення Групою РГК закупівель побутових лічильників природного газу протягом вказаного періоду.

Протягом 2016 - 2018 років Групою РГК у складі Товариств в електронній системі "ProZorro" було проведено 41 процедуру закупівель побутових лічильників природного газу, за результатами яких придбано понад 256 тис. лічильників природного газу.

При цьому в 28 процедурах закупівель, проведених протягом 2016 - 2018 років Групою РГК у складі Товариств в електронній системі "ProZorro", що становить близько 70% від загальної кількості проведених Групою РГК закупівель лічильників природного газу, до учасників закупівель висувалася вимога щодо наявності протоколу випробування РМ 081/39.434-2014 з позитивним висновком, а відсутність відповідного протоколу випробовування була підставою для відхилення пропозиції учасника. За результатами зазначених процедур закупівель Групою РГК було придбано понад 145 тис. побутових лічильників природного газу, що становить близько 57% від загальної кількості придбаних Групою РГК в електронній системі "ProZorro" лічильників природного газу протягом вказаного періоду.

У ході розгляду антимонопольної справи встановлено, що програма випробувань РМ 081/39.434-2014 "Програма досліджень метрологічних характеристик промислових та побутових лічильників та витратомірів природного газу в реальних умовах експлуатації" (редакція 2) (далі - Програма, РМ 081/39.434-2014) розроблена у 2014 році ДП "Укрметртестстандарт" на замовлення АТ "Дніпрогаз".

За інформацією ДП "Укрметртестстандарт", наданою листом від 15.08.2018 №3-23-183 (вх. АМК від 16.08.2018 №8 128/9832), Програма: не є обов'язковим документом згідно із законодавством України; розроблена виключно для добровільного застосування з метою підготовки рекомендацій щодо особливостей експлуатування типових лічильників газу організаціям, що здійснюють їх експлуатування, а також може бути застосована для розробки рекомендацій виробникам лічильників у частині доопрацювання або оптимізації їх технічних (експлуатаційних) та метрологічних характеристик; за результатами досліджень відповідно до Програми передбачені виключно висновки щодо змін метрологічних характеристик лічильників; не містить критеріїв якісної оцінки таких змін (позитивні та або/негативні).

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) листом від 10.08.2018 №3421-09/34602-03 повідомило АМК, що вимоги до лічильників газу та пристроїв перетворення об'єму встановлені Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №163 (далі - Технічний регламент).

Крім того, Мінекономрозвитку зазначило про те, що призначеними органами з оцінки відповідності лічильників газу та пристроїв перетворення об'єму є: ДП "Укрметртестстандарт", ННЦ "Інститут метрології", ДП "Івано- Франківськстандартметрологія".

У Реєстрі затверджених типів вимірювальної техніки (далі - Реєстр), розробленому згідно із Законом України "Про метрологію і метрологічну діяльність" та наказом Мінекономрозвитку "Деякі питання ведення Реєстру затверджених типів вимірювальної техніки" від 13.07.2016 №1161, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2016 за №1081/29211, міститься інформація щодо сертифікованих і затверджених виробів та моделей лічильників природного газу, які можуть використовуватися споживачами для обліку газу. Зокрема, лічильники виробництва ДП "ЖМЗ "Візар" (G4 ВІЗАР, G6 ВІЗАР, ВР типорозмірів G2,5 та G4, GMBP VIZAR типорозмірів G1,6; G2,5; G4) та ДП "Генератор" (лічильники газу мембранні ОКТАВА, GF-1 OKTAVA, GF-1V OKTAVA, ОКТАВА-А) внесені до такого Реєстру.

Відтак лічильники виробництва ДП "Візар" та ДП "Генератор" можуть використовуватися для обліку природного газу, спожитого побутовими споживачами.

При цьому в переліку нормативних документів, що визначають обсяг обов'язкових випробувань лічильників газу, випробування щодо вимог протоколу РМ 081/39.434-2014 відсутні.

За інформацією, наданою відповідачем, ним було розроблено тендерну документацію на підставі Примірної тендерної документації, затвердженої наказом Мінекономрозвитку від 13.04.2016 №680.

Також, при визначенні переліку документів для тендерної документації Група РГК керувалася роз'ясненнями Мінекономрозвитку від 07.02.2017 №3302-06/3812-06, в яких зазначено, що перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність вимогам тендерної документації, визначається замовником самостійно виходячи зі специфіки предмета закупівлі, принципів здійснення закупівель, закріплених у статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Тому відповідач встановив у тендерній документації на закупівлю лічильників природного газу вимогу щодо надання учасниками на підтвердження технічних та якісних характеристик запропонованої ними для постачання продукції, серед іншого, протокол випробувань із позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла в період вчинення відповідачем дій, що є предметом розгляду справи) замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності передбачених цим Законом ознак.

Відтак протягом 2016 - 2018 років відповідач не підпадав під вимоги цього Закону, оскільки Оператори ГРМ не виступали замовником у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі".

З огляду на зазначене АМК, як орган оскарження публічних закупівель, відмовляв у задоволенні скарг, поданих учасниками тендерів, щодо наявності в тендерній документації закупівель побутових лічильників газу, оголошених відповідачем в електронній системі "ProZorro", дискримінаційної вимоги - протоколу випробування РМ 081/39.434-2014 з позитивним висновком.

Щодо причин встановлення вимоги про надання учасниками на підтвердження технічних та якісних характеристик запропонованої ними для постачання продукції, серед іншого, протоколу випробувань із позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014, Група РГК у складі Товариств зазначає таке. Важливим аспектом проведення випробувань лічильників за розробленою у Програмі методикою є те, що випробування проводяться на робочому середовищі (природний газ із робочим тиском, на якому планується використання того чи іншого засобу вимірювальної техніки. Результати випробувань засобів вимірювальної техніки, які застосовуватимуться для комерційного обліку природного газу, саме за цією Програмою є вкрай важливими та показовими, оскільки виробники лічильників проводять випробування своєї продукції не на робочому середовищі, а на повітрі.

За інформацією Групи РГК, випробування засобів вимірювальної техніки, визначення їх точності саме в умовах експлуатації (на робочому середовищі) є поширеною загальноєвропейською практикою. Про необхідність проведення таких випробувань та досліджень йдеться в ДСТУ OIML R 137-1-2:2014 Лічильники газу. Частина 1. Метрологічні та технічні вимоги. Частина 2. Методи підтвердження метрологічних та технічних характеристик, чинному на території України з 01.01.2016 (згідно з наказом Мінекономрозвитку "Про прийняття європейських та міжнародних нормативних документів як національних стандартів України, змін до національних стандартів України, скасування національних стандартів України та міждержавних стандартів в Україні" від 30.12.2014 №1494).

АМК встановлено, що відповідно до пункту третього статті 11 Закону України "Про технічний регламент та оцінку відповідності" (в редакції, що діяла у період вчинення Відповідачем дій, що є предметом розгляду справи) відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або інших технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або іншим технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення вимог цього технічного регламенту.

Посилання в технічних регламентах на зазначені національні стандарти можуть мати форму переліків національних стандартів для цілей застосування відповідних технічних регламентів.

Переліки національних стандартів для цілей застосування технічних регламентів не пізніше п'яти робочих днів із дня їх затвердження розміщуються на офіційних вебсайтах відповідних державних органів, а у випадках, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону, також на офіційних вебсайтах міністерств, що затвердили відповідні переліки національних стандартів.

Пунктом 42 Технічного регламенту передбачено, що відповідність засобів вимірювальної техніки стандартам із переліку національних стандартів або їх частинам надає презумпцію відповідності таких засобів вимірювальної техніки суттєвим вимогам, установленим у додатку 1 до Технічного регламенту, та вимогам, установленим, відповідно, у додатках 3-12 Технічного регламенту, які охоплюються такими стандартами чи їх частинами.

Згідно з пунктом 43 Технічного регламенту переліки посилань на нормативні документи Міжнародної організації законодавчої метрології (їх частини), що формуються на основі відповідних посилань і переліків, опублікованих в Офіційному віснику Європейського Союзу, відповідність яким надає презумпцію відповідності засобів вимірювальної техніки суттєвим вимогам, установленим у додатку 1 до Технічного регламенту, та вимогам, установленим у відповідних додатках 3-12 Технічного регламенту, розміщуються на офіційному вебсайті Мінекономіки.

Відповідно до Переліку національних стандартів, що ідентичні гармонізованим європейським стандартам та відповідність яким надає презумпцію відповідності засобів вимірювальної техніки суттєвим та особливим вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 13.09.2016 №1512, посилання на ДСТУ OIML R 137-1-2:2014 відсутнє.

Отже, проведення випробування лічильників відповідно до ДСТУ OIML R 137-1-2:2014 не є обов'язковим.

Тобто, протягом 2016 - 2018 років Група РГК у складі Товариств з метою виконання функцій із забезпечення комерційного обліку природного газу, що є складовою послуг із розподілу природного газу, при закупівлях побутових лічильників природного газу з використанням електронної системи "ProZorro" встановлювала додаткові необґрунтовані вимоги щодо наявності в учасника закупівель протоколу випробування РМ 081/39.434-2014 з позитивним висновком.

Враховуючи встановлені АМК обставини та те, що на суб'єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" покладено обов'язок із забезпечення встановлення лічильників природного газу для населення, Група РГК протягом 2016 - 2018 років була значним покупцем на ринку лічильників природного газу. При цьому висування Групою РГК необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи "ProZorro" призвело до ущемлення інтересів виробників, лічильники яких не пройшли випробування за вказаною Програмою.

Антиконкурентні наслідки від зловживання монопольним (домінуючим) становищем на одному товарному ринку можуть проявлятися і поза межами такого товарного ринку. Закон спрямований на захист економічної конкуренції не лише на тому ринку, де вже домінує одна чи кілька фірм.

Відповідач є суб'єктом природної монополії та займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу. Забезпечення комерційного обліку природного газу є однією з функцій Оператора ГРМ та складовою послуги з розподілу природного газу.

Відтак відповідач мав здатність визначати та суттєво впливати на умови обороту побутових лічильників, що використовуються для забезпечення комерційного обліку споживання природного газу населенням, яке проживає у квартирах та приватних будинках, у тому числі не допускати, усувати та обмежувати конкуренцію. Зокрема, відповідач мав здатність:

- диктувати свої умови під час закупівлі побутових лічильників, а саме встановлювати в тендерній документації на закупівлю побутових лічильників вимоги щодо наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014, виконання яких заявниками та іншими суб'єктами господарювання, які здійснюють реалізацію побутових лічильників газу, було неможливим у зв'язку з неможливістю ознайомлення з Програмою РМ 081/39.434-2014 та, відповідно, відсутністю можливості провести випробування та отримати протокол з позитивним висновком;

- обмежувати конкуренцію на ринку побутових лічильників газу шляхом внесення до тендерної документації на закупівлю побутових лічильників вимог щодо наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 та, як наслідок, витісняти з ринку побутових лічильників газу заявників та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію побутових лічильників газу, що підтверджується неможливістю взяття такими суб'єктами господарювання участі в закупівлях через відсутність в останніх протоколу за РМ 081/39.434-2014 з позитивним висновком та після відміни відповідачем зазначеної вимоги через відсутність досвіду виконання аналогічних договорів, а також створювати суб'єктам господарювання, які мають намір виробляти та реалізовувати лічильники в Україні, бар'єри вступу на ринок.

Отже, дії відповідача, які полягають у висуванні вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в тендерах на закупівлю побутових лічильників газу, були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку розподілу природного газу, призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на відповідному ринку.

АТ "Івано-Франківськгаз" під час проведення процедури закупівлі лічильників природного газу встановлювало вимоги стосовно необхідності надання учасниками протоколу випробувань із позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 у таких тендерах (ІD коди тендерів):

UA-2017-02-15-000130-с - (період 15.02.2017 - 10.04.2017).

UA-2017-08-08-000649-с - (період 08.08.2017 - 13.10.2017).

UA-2018-04-16-001863-а - (період 16.04.2018 - 01.05.2018).

UA-2018-05-03-000143-b - (період 16.04.2018 - 18.05.2018).

АТ "Івано-Франківськгаз" під час проведення процедури закупівлі лічильників природного газу припинило встановлювати вимоги стосовно необхідності надання учасниками протоколу випробувань із позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 у такому тендері (ІD код тендера): UA-2018-07-19-000855-с - (період 19.07.2018 - 06.08.2018).

Таким чином, порушення в діях Групи РГК тривало в період з 11.11.2016 по 10.07.2018.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дії групи суб'єктів господарювання в особі AT "Вінницягаз", AT "Волиньгаз", АТ "Житомиргаз", АТ "Закарпатгаз", AT "Запоріжгаз", AT "Київоблгаз", AT "Дніпрогаз", AT "Дніпропетровськгаз", AT "Криворіжгаз", AT "Миколаївгаз", AT "Рівнегаз", АТ "Сумигаз", AT "Івано-Франківськгаз", AT "Харківгаз", AT "Харківміськгаз", АТ "Хмельницькгаз", AT "Чернівцігаз", AT "Чернігівгаз" (Група РГК), що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи "Prozorro", обґрунтовано визнано Комітетом зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації. Суди також зазначили, що хоча відсутність протоколу РМ 081/39.434-2014 не була в усіх випадках єдиною умовою відхилення тендерних пропозицій учасників, проте наявність такої вимоги в тендерній документації створювало перешкоди для участі потенційних учасників у оголошених Групою РГК тендерах на закупівлю побутових лічильників газу, що призвело до ущемлення інтересів таких суб'єктів господарювання та було б не можливим за умов існування значної конкуренції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні №810-р, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем дотримано законодавчі вимоги, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін, тож викладені в частково оскаржуваному позивачем Рішенні №810-р висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, встановленим Комітетом, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій зауважили про те, що доводи АТ "Івано-Франківськгаз", викладені у позовній заяві, спростовуються зібраними АМК під час розгляду антимонопольної справи доказами.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним (скасування) Рішення АМК в оскаржуваній частині.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Правовий висновок - це відповідне тлумачення конкретної норми права щодо її застосування, сформований Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору.

При цьому Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України поширюється саме на подібні правовідносини. Термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст.

Отже, подібність правовідносин слід визначати з урахуванням обставин кожної конкретної справи та оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Верховний Суд не раз наголошував, що:

- підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах;

- не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 по справі № 916/101/23).

Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на низку постанов Верховного Суду, а також на постанову Вищого господарського суду України.

У вирішенні доводів скаржника Суд виходить із того, що предметом розгляду у цій справі є визнання недійсними та скасування пунктів 1, 2 резолютивної частини Рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині, що стосується позивача, а також пункту 15 вказаного рішення АМК про накладення на скаржника штрафу за вказане у пункті 2 рішення АМК порушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення, відповідно до якого, зокрема дії позивача визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, винесено відповідачем при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи; відповідачем не доведено обставини, які визнано ним встановленими; викладенні у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; зазначене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відхиляючи доводи позивача в частині неправильного визначення Комітетом товарних меж ринку суди зазначили про те, що антиконкурентні наслідки від зловживання монопольним (домінуючим) становищем на одному товарному ринку можуть проявлятися і поза межами такого товарного ринку. Закон спрямований на захист економічної конкуренції не лише на тому ринку, де вже домінує одна чи кілька фірм. Позивач є суб'єктом природної монополії та займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу. При цьому, забезпечення комерційного обліку природного газу є однією з функцій Оператора ГРМ та складовою послуги з розподілу природного газу.

Щодо доводів скаржника в частині неправильного застосування судами положень Методики (у вирішенні питання правильності визначення відповідачем товарних меж ринку) Суд зазначає, таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 вказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Суд виходить з того, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Відповідно до пункту 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Як унормовано пунктами 6.1, 6.2 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Відповідно до пункту 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Наявність хоча б одного бар'єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1-2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб'єкт господарювання не є потенційним конкурентом.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов'язок з доведення у суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку також покладено обов'язок доведення наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону.

Таким чином, під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону, та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.

Суд наголошує, що відповідно до приписів Закону:

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону;

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Також у вирішенні доводів скаржника колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.08.2024 у справі № 922/4858/23, зокрема в частині того, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. АМК самостійно в межах своїх дискреційних повноважень встановлює товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, суди встановивши, що:

- АМК у Рішенні визначив: товарні межі ринку якими є послуга з розподілу природного газу і таке визначення здійснено АМК відповідно до фактичних обставин справи та відповідно до вимог чинного законодавства, і така послуга не є взаємозамінною у споживанні з іншими товарами (послугами); територіальні (географічні) межі ринку послуги з розподілу природного газу як межі територій, де розташовані газорозподільні системи товариств, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації та часові межі (2016-2018 роки);

- товариства протягом 2016 - 2018 років виступали суб'єктами природної монополії та були єдиними суб'єктами господарювання, що здійснювали діяльність з розподілу природного газу в межах територій ліцензійної діяльності, визначених відповідними постановами НКРЕКП, тобто, інші Оператори ГРМ не є конкурентами Групи РГК на ринку послуг з розподілу природного газу в межах території, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації товариств, а Група РГК є єдиним суб'єктом господарювання, який може надавати послугу з розподілу природного газу в межах території, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації названих товариств;

- висування Групою РГК необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи "ProZorro" призвело до ущемлення інтересів виробників, лічильники яких не пройшли випробування за вказаною програмою, а проведення такого випробування лічильників є не обов'язковим за законодавством України;

- наявність такої вимоги в тендерній документації створювало перешкоди для участі потенційних учасників у оголошених Групою РГК тендерах на закупівлю побутових лічильників газу;

- вчинення Групою РГК при закупівлі побутових лічильників газу неправомірних дій призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво та реалізацію побутових лічильників природного газу, та, відповідно, до негативних наслідків для конкуренції та ущемлення інтересів інших виробників лічильників газу, - дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди надали оцінку встановленим Комітетом у рішенні обставинам та дійшли висновків, що відповідачем під час розгляду антимонопольної справи № 128-26.13/104-19 належним чином встановлено та доведено обставини, що позивач мав здатність визначати та суттєво впливати на умови обороту побутових лічильників, що використовуються для забезпечення комерційного обліку споживання природного газу населенням, яке проживає у квартирах та приватних будинках, у тому числі не допускати, усувати та обмежувати конкуренцію. Зокрема, позивач мав здатність:

- обмежувати конкуренцію на ринку побутових лічильників газу шляхом внесення до тендерної документації на закупівлю побутових лічильників вимог щодо наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 та, як наслідок, витісняти з ринку побутових лічильників газу заявників та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію побутових лічильників газу, що підтверджується неможливістю взяття такими суб'єктами господарювання участі в закупівлях через відсутність в останніх протоколу за РМ 081/39.434-2014 з позитивним висновком та після відміни позивачем зазначеної вимоги через відсутність досвіду виконання аналогічних договорів, а також створювати суб'єктам господарювання, які мають намір виробляти та реалізовувати лічильники в Україні, бар'єри вступу на ринок.

Натомість, Суд відхиляє посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 21.01.2012 у справі № 25/2019, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду (Верховного Суду України). Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Щодо справи № 910/23375/17 слід заначити, що у контексті спірних правовідносин, ураховуючи те, що предметом оскарження у ній було рішення АМК, яким відмовлено у розгляді справи за заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктами 1, 4 статті 19, статтею 20, пунктом 8 частини першої статті 50 Закону № 2210 (обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із частиною другою статті 18, статтями 19 і 20 цього Закону № 2210), то правовідносини у справах № 910/3300/21 та № 910/23375/17 не є подібними, з огляду на предмет позову та нормативно-правове регулювання у частині застосованого права.

Що ж до посилань скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 910/2921/19, № 908/540/19, № 910/2320/20, № 910/15541/19, № 910/14493/18 необхідно зазначити, що правовідносини у наведених справах є схожими в широкому розумінні за предметом позову (визнання недійсним/скасування рішення АМК) та нормативно-правовим регулюванням в контексті кваліфікації дій як правопорушення, що полягає у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем (стаття 13 Закону № 2210).

Водночас алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Отже, кожна справа за участю органів АМК є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, у тому числі, різним правовим регулюванням правовідносин певного ринку, особливостей товару, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, які АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону № 2210.

Так, у справі № 910/2921/19 предметом розгляду були вимоги про визнання недійсним рішення АМК, згідно з яким визнано, що суб'єкт господарювання займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого, а кваліфікація порушення стосувалася його дій, які полягають у безсистемному встановленні дискримінаційних цін для покупців спирту етилового ректифікованого сорту "Люкс", незалежно від обсягів придбання спирту чи будь-яких інших об'єктивних критеріїв.

У справі № 908/540/19 суди розглядали позовні вимоги про визнання недійсними пунктів рішення АМК, згідно з яким позивача визнано таким, що займає монопольне становище на ринку послуг з надання інтернет-операторам доступу до інфраструктури об'єктів електроенергетики, шляхом надання у користування опор повітряних ліній електропередач, які знаходяться у його власності, для сумісного підвішування на них телекомунікаційних мереж, а дії позивача зі встановлення економічно необґрунтованої вартості таких послуг кваліфіковано як зловживання монопольним становищем.

У справі № 910/2320/20 розглядався спір про визнання недійсним рішення АМК, яким визнано, що група суб'єктів господарювання за результатами діяльності в період з грудня 2015 року до серпня 2019 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам у межах території ліцензійної діяльності та визнано дії цієї групи, які полягають у донарахуванні об'ємів використаного побутовими споживачами природного газу понад обсяги, визначені лічильниками, при здійсненні комерційних розрахунків, за різного застосування норм законодавства учасниками й регулятором цих відносин із жовтня 2018 року до серпня 2019 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку комплексної послуги з розподілу та постачання природного газу побутовим споживачам.

У справі № 910/15541/19 розглядався спір про визнання недійсним рішення АМК, згідно з яким визнано, що суб'єкт господарювання у складі низки товариств займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку первинної реалізації азотних мінеральних добрив, а дії суб'єкта господарювання, які полягають у:

внутрішньогруповому маніпулюванні цінами на природний газ, що могло призвести до встановлення необґрунтованого рівня цін реалізації азотних мінеральних добрив через штучне завищення собівартості виробництва цих добрив і, як наслідок, до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (покупців), визнано порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210;

зупиненні виробництва азотних мінеральних добрив під час сезону весняно-польових робіт та його невідновлені, що призвело до недопоставки азотних мінеральних добрив суб'єктам господарювання-покупцям, -

кваліфіковано як порушення за пунктом 2 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 13 Закону № 2210, у вигляді обмеження виробництва, що може завдати шкоди покупцям.

Предметом розгляду справи № 910/14493/18 було визнання недійсним рішення АМК, згідно з яким визнано, що протягом 2009 - 2017 років ПАТ "СК "Перша" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП; визнано дії ПАТ "СК "Перша" зі встановлення обмежень з надання послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а саме, надання її через одного страхового агента - ТОВ «Сервіс АсМАП України" протягом 2015 - 2016 років порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Натомість у справі, судові рішення в якій переглядаються, позивача - оператора ГРМ у складі групи РГК визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу, а кваліфікація порушення законодавства про захист економічної конкуренції за пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу, здійснювалася щодо дій, які полягали у висуванні до учасників закупівель додаткових необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за програмою РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу.

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав відсутності порушень Комітетом у застосуванні статей 12, 13, 50 Закону № 2210 та положень Методики під час прийняття оспорюваного рішення, правильного встановлення меж ринку надання послуг, обґрунтованості висновків відповідача про монопольне становище позивача в складі групи РГК, його зловживання цим становищем та порушення законодавства про захист економічної конкуренції з огляду на неправомірність та необґрунтованість названої додаткової вимоги.

Отже, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду у справах № 910/2320/20, № 908/540/19, № 910/15541/19, № 910/2921/19, № 910/14493/18, Суд дійшов висновку, що застосування судами у цій справі норм матеріального права, на порушення яких покликається скаржник, не суперечить жодному з висновків суду касаційної інстанції у зазначених справах суду касаційної інстанції, також суди не здійснили й іншого тлумачення цих норм права, а їх застосування у цій справі залежало від встановлених і доведених обставин справи, а також оцінки наданих суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

Наведене свідчить, що відсутні підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, водночас підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Крім того, касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пунктів 3 і 4 частини другої статті 287 ГПК України, а тому слід розглядати доводи касаційної скарги з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України у їх логічному взаємозв'язку.

Так, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме Методичних рекомендацій щодо застосування поняття контролю (затверджених рішенням АМК від 01.11.2018 та відповідно до пункту 4 статті 52 Закону № 2210).

Щодо доводів касаційної скарги в цій частині, Суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Згідно з положеннями частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вказана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи № 904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені у касаційній скарзі, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

Колегія суддів враховує, що оспорюваним Рішенням АМК Комітет визнав дії Групи суб'єктів господарювання в особі 19 акціонерних товариств-операторів ГРМ, у тому числі АТ "Івано-Франківськгаз" порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах зазначених територій, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації.

Оспорюване позивачем Рішення АМК неодноразово було предметом судового перегляду за позовами, ініційованими Товариствами, які Комітетом визначені, як відповідачі у антимонопольній справі. Зокрема, справи № 910/3449/21, № 910/3350/21, № 910/3497/21, № 910/3480/21, № 910/3320/21, № 910/3370/21, № 910/3485/21, №910/3422/21, № 910/3359/21, № 910/3408/21, № 910/19086/23, № 910/3433/21, № 910/3313/21, № 910/3498/21, № 910/3435/21 тощо.

Суд також враховує, що Верховний Суд у своїх постановах у означених вище справах, які є тотожними до справи, що розглядається, зокрема, за предметом та підставами позову, вже викладав висновки щодо застосування Методичних рекомендацій у контексті застосування поняття контролю (затверджених рішенням АМК від 01.11.2018 та відповідно до пункту 4 статті 52 Закону № 2210).

Так, у постановах від 22.04.2025 зі справи № 910/3408/21, від 06.05.2025 зі справи № 910/3422/21, від 08.05.2025 зі справи № 910/3359/21, від 05.06.2025 зі справи № 910/3370/25, від 26.06.2025 зі справи № 910/3480/21 Верховний Суд виснував, зокрема, про те, що: "відповідно до положень статті 1 Закону № 2210 (у редакції на час ухвалення оскаржуваного Рішення АМК), контроль - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Верховний Суд виходить з того, що до складу групи в розумінні статті 1 Закону №2210 входять лише особи, причетні саме до неправомірної антиконкурентної поведінки (які або безпосередньо вчиняли порушення, або сприяли його вчиненню)".

"Відповідно до пункту 1 Методичних рекомендацій щодо застосування поняття контролю:

"Ці методичні рекомендації розроблені Антимонопольним комітетом України відповідно до Законів України "Про Антимонопольний комітет України" та "Про захист економічної конкуренції".

Методичні рекомендації мають на меті забезпечити єдність підходів у застосуванні поняття контролю, що міститься в абзаці четвертому статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Правильне та однозначне застосування цього поняття є необхідним для визначення складу суб'єкта господарювання - групи юридичних та/або фізичних осіб під час визначення становища суб'єкта господарювання на товарному ринку, розслідувань у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, надання дозволів на концентрацію, узгодженні дії суб'єктів господарювання, дослідження ринків.

Методичні рекомендації не містять норм права та мають рекомендаційний характер".

Таким чином, вказані Методичні рекомендації мають на меті забезпечити єдність підходів у застосуванні поняття контролю, що міститься в абз. 4 статті 1 Закону України № 2210, не містять норм права та мають рекомендаційний характер, а, отже, не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для формулювання Судом висновку щодо застосування Методичних рекомендацій".

Такий же підхід щодо правової природи рекомендацій визначено також у постанові Верховного Суду у постанові від 07.02.2023 у справі № 910/14633/21 (пункт 18), і дослідження доказів на предмет їх належності та достатності і встановлення обставин справи не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, що не підлягають розширеному тлумаченню.

За наведених позивачем доводів у касаційній скарзі, у цьому контексті, Суд не вбачає підстав через приписи статті 59 Закону вважати, що АМК в цій частині неправильно застосував статтю 1 Закону № 2210 щодо суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що з огляду на встановлені, зокрема, судами попередніх інстанцій обставини, ураховуючи доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, суди першої та апеляційної інстанцій, здійснюючи перевірку оскаржуваного рішення АМК через призму статті 59 Закону № 2210, не встановили порушення Комітетом норм матеріального права, а саме статті 1, 12 та 13 Закону № 2210 та Методики при встановленні товарних, географічних і часових меж ринку з огляду на законодавство, що регламентує діяльність з розподілу природного газу та умови його здійснення.

Посилання скаржника на те, що АТ "Івано-Франківськгаз" не було замовником відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", Суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки такі посилання є суто декларативними, які не містять належного обґрунтування в цій частині. Крім того, означені доводи спростовуються доказами, які наявні у матеріалах справи, у т.ч. і в матеріалах антимонопольної справи.

У загальному, наведені у касаційній скарзі означені доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на те, що Верховним Судом вже було надано правовий висновок щодо застосування Методичних рекомендацій у контексті застосування поняття контролю (затверджених рішенням АМК від 01.11.2018) та відповідно статті 1 Закону № 2210, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, також не отримала свого підтвердження.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, а відтак у цій частині приймаються доводи клопотання Комітету щодо закриття касаційного провадження.

Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то Суд зазначає таке.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Товариство у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази у справі.

Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23 тощо.

Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пунктах 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.

Щодо доводів скаржника з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення додаткової експертизи з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, 26.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про направлення матеріалів справи для продовження проведення експертизи до Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Дане клопотання позивачем мотивоване тим, що у даній справі ухвалою від 09.11.2023 судом апеляційної інстанції було призначено комплексну судово-економічну та товарознавчу експертизи, проведення якої доручено Хмельницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (далі - Хмельницький НДЕКЦ МВС України), від якого 14.04.2025 надійшло клопотання від 31.03.2025 №КСЕ-19/123-25/3569 про уточнення поставлених на вирішення експерту-економісту питань. З метою уточнення поставлених питань, які пропонуються до дослідження та з врахуванням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5) (далі - Інструкція), АТ "Івано-Франківськгаз" звернулось до зазначеної експертної установи з листом від 09.05.2025 №76001-Сл-310-25, в якому сформулювало питання для проведення економічної експертизи. У відповідь на зазначене звернення позивача директор Хмельницького НДЕКЦ МВС листом від 19.05.2025 №19/123/15/3-7458-2025 повідомив, що уточнення економічних питань експертизи можливе лише за умови надання на дослідження документів (об'єктів дослідження) та попереднього вивчення їх судовим експертом. Враховуючи наведене, додавши до клопотання копії матеріалів справи АМК №128-26.13/104-19 (том 10), які до цього експерту не надавалися, позивач вважає за необхідне направити до Хмельницького НДЕКЦ МВС України матеріали справи №910/3300/21 для продовження проведення експертизи.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, колегією суддів апеляційного господарського суду ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання від 29.07.2025, його відхилено з огляду на таке.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі №910/3300/21 призначено комплексну судово-економічну та товарознавчу експертизи, проведення яких доручено Хмельницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, на вирішення якої винесено перелік питань; матеріали справи № 910/3300/21 направлено для проведення комплексної судової експертизи до Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; апеляційне провадження у справі № 910/3300/21 зупинено на час проведення експертизи.

05.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ніни Мілінчук №КСЕ-19/123-23/13474-ЕК від 26.01.2024, в якому викладено прохання уточнити поставлені на вирішення експерту-економісту питання із зазначенням назви підприємства/ організації, назви/переліку товарних позицій придбаних/реалізованих або встановлених, їх кількість, період, що підлягає дослідженню; надати матеріали справи Комітету №128-26.13/104-19; надати документи бухгалтерського, податкового, статистичного обліку, які містять відомості - вихідні дані для вирішення поставлених економічних питань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 поновлено провадження у дній справі, призначено до розгляду клопотання експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ніни Мілінчук №КСЕ-19/123-23/13474-ЕК від 26.01.2024 у справі №910/3300/21.

В подальшому, з огляду на надходження від Хмельницького НДЕКЦ МВС повідомлення про неможливість проведення експертизи та залишення ухвали про призначення експертизи від 09.11.2023 без виконання, а також про неможливість уточнення пунктів 1 та 3 клопотання №КСЕ-19/123-23/13474-ЕК від 26.01.2024 у зв'язку зі звільненням експерта Мілінчук Ніни та відсутністю матеріалів справи, колегією суддів апеляційного господарського суду розгляд справи № 910/3300/21 відкладено та зобов'язано Комітет надати належним чином завірені копії матеріалів справи №128-26.13/104-19 до 21.06.2024; зобов'язано АТ "Івано-Франківськгаз" виконати вимоги експерта, зазначені в пунктах 1, 3 клопотання №КСЕ-19/123-23/13474-ЕК від 26.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (з урахуванням ухвали від 12.12.2024 про виправлення описки) клопотання представника АТ "Івано-Франківськгаз" про уточнення питань, поставлених на вирішення комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023, задоволено; змінено в ухвалі від 09.11.2023 питання, поставлені на вирішення товарознавчої експертизи шляхом викладення їх в уточненій редакції; в іншій частині ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 у справі №910/3300/21 залишено без змін; матеріали справи №910/3300/21 постановлено направити для проведення комплексної судової експертизи до Хмельницького НДЕКЦ МВС України; апеляційне провадження у справі №910/3300/21 зупинено на час проведення експертизи.

14.04.2025 від експерта Хмельницького НДЕКЦ центру МВС України надійшло клопотання від 31.03.2025 №КСЕ-19/123-25/3569, в якому останній просив уточнити поставлені на вирішення судовою економічною експертизою запитання із врахуванням запропонованих у даному клопотанні пропозицій і зауважень. Крім того, експерт просив надати на дослідження оригінали додаткових матеріалів судової справи (об'єктів дослідження) на паперових носіях або їх якісних копій, засвідчених у встановленому порядку, зокрема: матеріали справи Комітету №128-26.13/104-19, а також документи бухгалтерського, податкового, статистичного обліку усіх господарюючих суб'єктів, які самостійно ведуть окремий бухгалтерський облік щодо яких судом будуть поставлені запитання судової економічної експертизи за період, який буде обумовлений у запитаннях експертизи: -договори на придбання, реалізацію, встановлення побутових лічильників газу; - прибуткові, видаткові накладні, акти приймання, передачі, встановлення побутових лічильників газу усіх модифікацій; - оборотні відомості з аналітичного та систетичного обліку побутових лічильників газу; - оборотні відомості аналітичного та синтетичного обліку розрахунків між постачальниками, споживачами побутових лічильників газу; - інших документів, які містять вихідні дані для вирішення поставлених економічних питань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 з метою розгляду поданого експертом клопотання поновлено провадження у даній справі; призначено розгляд клопотання експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України; зобов'язано сторін надати додаткові докази, зазначені у клопотанні експерта.

У судовому засіданні 12.05.2025 представник позивача просив відкласти розгляд вказаного клопотання експерта у зв'язку з очікуванням відповіді з експерної установи та необхідністю зобов'язання відповідача надати копію матеріалів антимонопольної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 колегією суддів оголошено перерву у справі до 30.06.2025, зобов'язано позивача надати додаткові пояснення щодо клопотання експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України.

Отримавши відповідь (лист №19/123/15/3-7458-2025 від 19.05.2025) від директора Хмельницького НДЕКЦ МВС України на своє звернення, позивач 26.06.2025 подав до суду апеляційної інстанції клопотання, що розглядається, долучивши до нього копії матеріалів справи АМК №128-26.13/104-19 (том 10).

В той же час, до Північного апеляційного господарського суду від Хмельницького НДЕКЦ МВС України надішли:

-26.05.2025 повідомлення про неможливість проведення економічної частини комплексної судової експертизи №КСЕ-19/123-25/3569-ЕК від 19.05.2025 за матеріалами судової справи №910/3300/21;

-04.06.2025 клопотання експерта від 26.05.2025 №КСЕ-19/19/123-25/3569 про здійснення оплати за рахунком, в якому останній повідомив, що за обсягом розгляду пояснювального матеріалу він не взмозі надати відповідь на поставлене в ухвалі суду питання №2 на належному професійному експертному рівні, оскільки експертом в обгрунтуванні приведені дані, які вимагають від експерта технічного рівня знань в галузі, яка відмінна від галузі товарознавства, тому не вирішується компетенцією експерта-товарознавця та виходить за її межі; експертом-товарознавцем можливе вирішення лише першого питання, а саме: -до яких класифікаційних категорій, прийнятих в виробничо-торгівельній сфері, належать "Побутовий лічильник газу"?;

-21.07.2025 повідомлення про неможливість проведення судової товарознавчої експертизи по першому питанню та повернення матеріалів судової справи №910/3300/21 у зв'язку з неоплатою.

Наведені обставини свідчать, що причиною повернення експертною установою матеріалів цієї справи з повідомленнями про неможливість проведення призначеної у цій справі комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи слугувало невиконання позивачем заявлених у клопотаннях експертів вимог про уточнення поставлених на вирішення судовою економічною експертизою запитань із врахуванням запропонованих пропозицій і зауважень, не наданням витребуваних експертом-економістом додаткових доказів (об'єктів дослідження), не здійсненням оплати частини комплексної судової експертизи - товарознавчої експертизи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що клопотання позивача про направлення матеріалів справи №910/3300/21 для продовження проведення експертизи до Хмельницького НДЕКЦ МВС України не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено сторонам всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі і щодо призначення у цій справі комплексної судової експертизи, ініційованої позивачем, та неможливістю її проведення експертною установою у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних для цього додаткових доказів (об'єктів дослідження), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила про можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за наявними у справі доказами.

Твердження скаржника щодо необґрунтованого відхилення клопотання спростовується матеріалами справи та змістом оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, зазначена підстава касаційного оскарження не підтвердилась.

Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо дослідження, оцінки та перевірки відповідності змісту рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованого, зокрема, позивачу порушення антимонопольного законодавства, що відповідає статті 86, 237, 238 ГПК України, судами попередніх інстанцій не з'ясовані обставини існування підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму статті 59 Закону № 2210.

Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі (пункт 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України), у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та/або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 910/3300/21 в частині підстави, касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 910/3300/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова

Попередній документ

133983377

Наступний документ

133983379

Інформація про рішення:

№ рішення:	133983378
№ справи:	910/3300/21
Дата рішення:	10.02.2026
Дата публікації:	12.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (10.02.2026)
Дата надходження:	13.11.2025
Предмет позову:	визнання частково недійсними пунктів 1, 2 і 15 рішення від 24.12.2020 №810-р

Розклад засідань:

Минулі засідання (38)

01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
01.04.2026 07:42	Господарський суд міста Києва
19.04.2021 11:20	Господарський суд міста Києва
29.06.2021 10:00	Господарський суд міста Києва
19.07.2021 10:40	Господарський суд міста Києва
10.08.2021 11:30	Господарський суд міста Києва
27.09.2021 11:40	Господарський суд міста Києва
25.10.2021 11:10	Господарський суд міста Києва
06.12.2021 12:00	Господарський суд міста Києва
17.01.2022 12:00	Господарський суд міста Києва
21.02.2022 10:00	Господарський суд міста Києва
27.09.2022 15:00	Північний апеляційний господарський суд
01.11.2022 15:15	Північний апеляційний господарський суд
06.12.2022 16:00	Північний апеляційний господарський суд
23.05.2023 11:45	Північний апеляційний господарський суд
13.06.2023 11:20	Північний апеляційний господарський суд
06.07.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
07.09.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
03.10.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
09.11.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
22.02.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
22.02.2024 10:10	Північний апеляційний господарський суд
14.03.2024 11:50	Північний апеляційний господарський суд
25.03.2024 12:00	Північний апеляційний господарський суд
21.05.2024 16:40	Північний апеляційний господарський суд
30.07.2024 14:00	Північний апеляційний господарський суд
12.05.2025 14:40	Північний апеляційний господарський суд
30.06.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
23.07.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
29.07.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
10.02.2026 11:00	Касаційний господарський суд