8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4325/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши матеріали справи
за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків в інтересах держави
до 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЗАМ», м.Харків
про визнання недійсним договору та повернення майна
за участю представників:
прокурор - Ткаченко К.О. (посвідчення № 072806 від 01.03.2023);
відповідачів -1,2,3 - не з'явилися.
04.12.2025 року Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: Харківської міської ради; Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЗАМ», в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.10.2016 № 5391-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЗАМ» (код ЄДРПОУ 23470524), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1844.
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЗАМ» (код ЄДРПОУ 23470524) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 439552263101 - нежитлове приміщення підвалу № 17 площею 24,9 кв.м, розташоване в житловому будинку літ. «А-4» за адресою: м.Харків, вул. Григорія Сковороди, 56, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.12.2025 року позовну заяву залишено без руху.
19.12.2025 року прокурор надав до суду письмові пояснення (вх.№ 29776).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2025 року відкрито провадження у справі №922/4325/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2026 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 10.02.2026 року.
13.01.2026 року представник відповідача-3 надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№969).
19.01.2026 року представник відповідача-3 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1412).
20.01.2026 року прокурор надав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№1573).
27.01.2026 року прокурор надав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№2207).
02.02.2026 року представник відповідача-3 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№2636).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 року відзив відповідача-3 залишено без розгляду.
10.02.2026 року представник відповідача-3 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву (вх.№3274).
10.02.2026 року представник відповідача-3 через систему "Електронний суд" надав клопотання в якому просить долучити до матеріалів справи відзив (вх.№3318).
10.02.2026 року прокурор надав до суду заперечення (вх.№3275).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2026 року відзив відповідача-3 залишено без розгляду.
Прокурор у підготовчому засіданні 10.02.2026 року позовні вимоги підтримував.
Інші учасники справи у призначене підготовче засідання 10.02.2026 року не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження по справі, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз.1 підп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 31.03.2015 № 1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення КСУ від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з ст. 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
Так, із відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 30.07.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передачу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/1414/20 за позовом виконувача обов'язків керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Грань-Кор", в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" в частині, а саме, пункт 10 додатку до рішення; визнати недійсним договір від 10.11.2016 №5395-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень підвальної частини № 1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 259,9 кв. м, розташовані за адресою: м.Харків, вулиця Ярославська, буд. 10, укладений між Управлінням комунального майна та ТОВ "Грань-Кор", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрований в реєстрі за №2365; зобов'язати ТОВ "Грань-Кор" повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення напівпідвальної частини №1-:-5, 1а, 7-:-9, 11, 11а, 12, 17-:-26, VI, III нежитлової будівлі літ. А-1, загальною площею 259,9 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10 та вартістю 808045,20 грн, шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі вказаного майна.
Підставою передачі справи №922/1414/20 на розгляд палати є необхідність відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.10.2024 у справі 922/4250/19, від 04.12.2024 у справі №922/801/21, від 13.11.2024 у справі №922/2008/21, від 16.10.2024 у справі №922/979/21, від 09.10.2024 у справі №922/4361/19 щодо застосування позовної давності у таких правовідносинах.
Суд зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог у даній справі прокурор, зокрема, посилається на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 13.11.2024 у справі №922/2008/21, від якого Верховний Суд вважає за необхідне відступити у справі №922/1414/20.
Враховуючи підстави та вимоги даного позову у справі №922/4325/25, суд вважає, що висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/1414/20 матиме значення для вирішення спору у даній справі.
Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Дана норма кореспондується зі статтею 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
При цьому статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також згідно з усталенню практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії") принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).
Таким чином, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Згідно зі статтею 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Положеннями пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).
Враховуючи, що єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до його невизначеності, суперечливого та довільного застосування, з огляду на те, що висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/1414/20 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі №922/4325/25 до закінчення розгляду у касаційному порядку судового рішення у справі № 922/1414/20 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового рішення.
Керуючись статтями 228, 229, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження по справі №922/4325/25 зупинити до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/1414/20 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №922/1414/20.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 254 - 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 11.02.2026
СуддяК.В. Аріт