Рішення від 05.02.2026 по справі 914/466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 Справа № 914/466/23(914/3338/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»

про:стягнення 3834890 грн. 99 коп. (з яких: 3199833,69 грн. - основний борг; 516314,80 грн. - пеня; 50021,89 грн. - 3% річних; 68720,61 грн. - інфляційні втрати)

в межах справи:№ 914/466/23

про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»

Суддя Цікало А. І.

За участю секретаря Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:Полубоярова К. В. - представник

Відповідача:Дробот Д. М. - адвокат

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» провадження в якій відкрито ухвалою суду від 15.02.2023 р. Вказана справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 р. у справі № 914/466/23 припинено повноваження керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» Марченка В. Г.; виконання обов'язків керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» покладено на розпорядника майна, арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

30.10.2025 р. до Господарського суду Львівської області за вх. № 3709 надійшла позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. у розмірі 3834890 грн. 99 коп. (з яких: 3199833,69 грн. - основний борг; 516314,80 грн. - пеня; 50021,89 грн. - 3% річних; 68720,61 грн. - інфляційні втрати).

Ухвалою суду від 07.11.2025 р. позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. у розмірі 3834890 грн. 99 коп. (з яких: 3199833,69 грн. - основний борг; 516314,80 грн. - пеня; 50021,89 грн. - 3% річних; 68720,61 грн. - інфляційні втрати) залишено без руху та встановлено позивачу строк у десять днів з дня одержання ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати докази сплати судового збору.

12.11.2025 р. до суду за вх. № 30308/25 від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази сплати судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.11.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/466/23(914/3338/25); постановлено справу № 914/466/23(914/3338/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.12.2025 р.

02.12.2025 р. до суду за вх. № 32243/25 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.12.2025 р. розгляд справи відкладено на 05.02.2026 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

12.07.2018 р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (Основний споживач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Користувач за договором, відповідач у справі) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Основний споживач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача, а Користувач зобов'язується своєчасно відшкодовувати витрати на електрозабезпечення (витрати на забезпечення технологічної можливості передачі електричної енергії та утримання технологічних електричних мереж) (п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 08.06.2021 р.).

Оплата Користувачем відшкодування витрат на електрозабезпечення здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого «Акта відшкодування витрат» та виставленого Основним споживачем рахунка не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом (п. 7.3. Договору).

Так, відповідно до контрольних показників лічильників електроспоживання та розрахунку споживання електроенергії по об'єктам відповідача загальний об'єм електроенергії, спожитої відповідачем за січень - травень 2025 року становить 379274 кВт*год (у січні 2025 року - 84318 кВт*год, у лютому 2025 року - 78263 кВт*год, у березні 2025 року - 79072 кВт*год, у квітні 2025 року - 78195 кВт*год, у травні 2025 року - 59426 кВт*год).

Відповідно до п. 3 Додатку № 5 Договору, Основний споживач враховуючи умови п.1 оформлює «Акт відшкодування витрат» та надає їх на узгодження Користувачу. Користувач у впродовж трьох календарних днів зобов'язується повернути погоджений «Акт відшкодування витрат».

Відповідно до п. 7.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 08.06.2021р.), рахунки направляються Користувачу на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням вказаним в Договорі або надаються уповноваженому представнику Користувача під підпис.

За надану електричну енергію в період січень - травень 2025 року, позивачем було направлено відповідачу для підписання акти відшкодування витрат на загальну суму 3387500,76 грн. та виставлено для оплати відповідні рахунки, а саме:

- січень 2025 року: акт № 6 від 31.01.2025 р. та рахунок № 560070 від 31.01.2025 р. на суму 753512,53 грн - отримано відповідачем 10.02.2025 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі рахунків, актів відшкодування витрат СЕЗ. Акт відшкодування витрат без поважних причин не підписаний відповідачем, рахунок сплачено частково на суму 187667,07 грн. (платіжна інструкція № 0078422_00000/fad1f789-ad50-475d-b29f-3698621f757f від 13.06.2025 р. на суму 187667,07 грн., ТзОВ «Пріста Ойл-Україна» здійснила часткове відшкодування витрат на електрозабезпечення по договору переуступки прав вимоги). Борг відповідача за січень 2025 року становить 565845,46 грн.;

- лютий 2025 року: акт № 89 від 28.02.2025 р. та рахунок № 560153 від 28.02.2025 р. на суму 699401,69 грн - отримано відповідачем 10.03.2025 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі рахунків, актів відшкодування витрат СЕЗ. Акт відшкодування витрат без поважних причин не підписаний відповідачем, рахунок не сплачено;

- березень 2025 року: акт № 173 від 31.03.2025 р. та рахунок № 560285 від 31.03.2025 р. на суму 706631,35 грн. - отримано відповідачем 09.04.2025 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі рахунків, актів відшкодування витрат СЕЗ. Акт відшкодування витрат без поважних причин не підписаний відповідачем, рахунок не сплачено;

- квітень 2025 року: акт № 262 від 30.04.2025 р. та рахунок № 560377 від 30.04.2025 р. на суму 698794,00 грн. - отримано відповідачем 12.05.2025 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі рахунків, актів відшкодування витрат СЕЗ. Акт відшкодування витрат без поважних причин не підписаний відповідачем, рахунок не сплачено;

- травень 2025 року: акт № 400 від 31.05.2025 р. та рахунок № 560471 від 31.05.2025 р. на суму 529161,19 грн. - отримано відповідачем 09.06.2025 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі рахунків, актів відшкодування витрат СЕЗ. Акт відшкодування витрат без поважних причин не підписаний відповідачем, рахунок не сплачено.

Отже, всупереч умовам Договору, рахунки на оплату залишились несплаченими відповідачем, а акти відшкодування витрат без поважних причин залишились не підписаними відповідачем. Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за період з січня 2025троку по травень 2025 року становить 3199833,69 грн.

Згідно з п. 8.5. Договору, за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо відшкодування витрат на електрозабезпечення, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.5. Договору, позивачем нараховано 516314,80 грн. пені, 50021,89 грн. 3% річних та 68720,61 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем по відшкодуванню витрат на електрозабезпечення за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. за період з січня 2025 року по травень 2025 року становить 3199833,69 грн. Зазначена заборгованість підтверджується Актами відшкодування витрат за вказаний період та відповідними рахунками, виставленим позивачем.

Щодо непідписання відповідачем Актів прийому-здачі послуг за період з вересня 2024 року по червень 2025 року, суд зазначає таке.

В матеріалах справи містяться належні докази отримання відповідачем Актів прийому-здачі послуг за період з вересня 2024 року по червень 2025 року.

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем своїх зауважень щодо вказаних Актів.

Непідписання актів наданих послуг без надання вмотивованої відмови від їх підписання може свідчити про недобросовісність поведінки відповідача, який таким чином намагається уникнути оплати цих послуг. Ігнорування відповідачем підписання актів не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити надані послуги.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що для виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство, розпорядник майна з метою проведення інвентаризації, 26.04.2024 р. прибув на територію позивача за місцем розташування майна відповідача (боржника). Але, за місцезнаходженням майна боржника, невідомими особами, які представились як представники ТзОВ «Аттолло Гранум», було вчинено дії, направлені на перешкоджання розпоряднику майна та уповноваженим ним особам у доступі до майна боржника, шляхом застосування до них фізичного насильства, погроз та обмежень у вільному переміщені. Факт перешкоджання розпоряднику майна у вільному доступі до майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та супротив виконанню ним передбачених Кодексом України з процедур банкрутства обов'язків підтверджується протоколом від 26.04.2024 р. прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, поясненнями від 26.04.2024 р. та відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників Національної поліції, що прибули на виклик розпорядника майна для фіксації протиправних дій. Недопуск розпорядника майна здійснено саме та виключно у зв'язку із наявністю Договору послуг та укладеного на його виконання Договору №2401202-Ф0 від 24.01.2024 р. про надання охоронних послуг. З огляду на зазначене, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», через неправомірні дії ТзОВ «Аттолло Гранум», не здійснюється господарська діяльність, за результатом чого відповідачем не отримуються послуги визначені Договором. Також, у поясненнях зазначається про відсутність у ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» трудового колективу. Отже, на думку відповідача, враховуючи недопуск розпорядника майна до майна боржника, наявність Договору послуг, яким фактично передано нерухоме майно та рухоме майно відповідача у користування ТзОВ «Аттолло Гранум», фактичну відсутність працівників ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», відповідачем не використовуються послуги визначені Договором № 757-П-ОДФ-14 від 15.07.2014р., а отже в задоволенні позову слід відмовити.

Суд зазначає, що Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р., стягнення заборгованості по якому є предметом даного спору, не розірваний, дія такого Договору не припинена.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача (розпорядника майна) до позивача щодо розірвання чи припинення Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р.

Споживання відповідачем електроенергії на його об'єктах підтверджується засобами обліку електроенергії (показниками лічильників електроспоживання).

Зазначене спростовує твердження розпорядника майна, наведені у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 8.5. укладеного між сторонами Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасного відшкодування витрат на електрозабезпечення, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.5. Договору, позивачем нараховано 516314,80 грн. пені, 50021,89 грн. 3% річних та 68720,61 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок пені та 3% річних здійснений позивачем за період 21.02.2025 р. - 20.10.2025 р., а розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем за період 01.03.2025 р. - 30.09.2025 р. по кожному Акту прийому-здачі послуг окремо.

Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійсненні позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними.

Заборгованість відповідача перед позивачем, стягнення якої є предметом даного спору, виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, отже, відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, така заборгованість є поточною.

Частино п'ятою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір штрафних санкції, процентів річних.

Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, відповідач перебуває в судовій процедурі банкрутства, у відповідача наявна велика кредиторська заборгованість, фінансовий стан відповідача характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Беручи до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, суд дійшов висновку про можливість частково задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції, процентів річних та зменшити розмір пені яка підлягає стягненню на 30% до 361420,36 грн.

За подання до суду даної позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 46018,69 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1375 від 24.10.2025 р.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача без врахування зменшеного судом розміру пені.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. у розмірі 3834890 грн. 99 коп. (з яких: 3199833,69 грн. - основний борг; 516314,80 грн. - пеня; 50021,89 грн. - 3% річних; 68720,61 грн. - інфляційні втрати) - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (вул. Отамана Головатого, буд. 67/69, м. Одеса, 65003; код ЄДРПОУ 20005502) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа, 1, м. Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 38728457) заборгованість у розмірі 3679996 грн. 55 коп. (з яких: 3199833,69 грн. - основний борг; 361420,36 грн. - пеня; 50021,89 грн. - 3% річних; 68720,61 грн. - інфляційні втрати) та 46018 грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 154894 грн. 44 коп. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 лютого 2026 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.