вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/204/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Остапчук В.В.
розглянувши справу № 911/204/25
за позовом Білоцерківської окружної прокуратури, м. Біла Церква в інтересах держави
в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Ярошенко Романа Івановича, м. Тетіїв
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального офісу водних ресурсів р. Рось, м. Біла Церква
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, м. Київ
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
представники:
прокурор: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явилися
Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця Ярошенко Романа Івановича (далі - відповідач) з вимогами про: 1) усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Романом Івановичем водного об'єкту - Галайківського водосховища площею 85,13 га на території Тетіївської територіальної громади Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду; 2) усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Романа Івановича повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації водний об'єкт - Галайківське водосховища площею 85,13 га на території Тетіївської територіальної громади Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах держави в особі позивача створенням відповідачем перешкод у здійсненні державою права користування та розпоряджання водним об'єктом - Галайківським водосховищем шляхом його самовільного використання у своїй рибогосподарській діяльності без укладення договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду під ним.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2025 відкрито провадження у справі № 911/204/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів р. Рось; розгляд справи призначений в підготовчому засіданні на 19.02.2025.
12.02.2025 через канцелярію господарського суду від ФОП Ярошенко Р.І. надійшов відзив від 12.02.2025 (вх. № суду 1116/25) на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти позову стверджує про те, що прокурор не надав доказів на підтвердження перешкоджання власникам у здійсненні ними права користування та розпорядження майном, що виключає застосування положень ст. 391 Цивільного кодексу України, оскільки не доведено порушення прав. Прокурор не надав письмових доказів на підтвердження того, що ФОП Ярошенко Р.І. використовує Галайківське водосховище та землі водного фонду для здійснення аквакультури. ФОП Ярошенко Р.І. має дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів № 143 від 05.05.2023 та здійснює рибогосподарську діяльність у формі промислового (прісноводного) рибальства. Вселення відповідачем у Галайківське водосховище водних живих ресурсів є природоохоронними заходами спрямованими на відтворення окремих видів водних живих ресурсів і носить компенсаторний характер, що узгоджується з вимогами ст. 34 Закону України «Про тваринний світ».
Відповідач стверджує, що для здійснення промислового рибальства діюче законодавство України не встановлює обов'язку для суб'єктів господарювання отримувати промислові ділянки рибогосподарських водних об'єктів (їх частини) в оренду. На таких ділянках промислове рибальство здійснюється в порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про тваринний світ», тобто за наявності відповідного дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.
19.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява від 18.02.2025 про залучення до справи № 911/204/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне агентство меліорації та рибного господарства України.
19.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява від 18.02.2025 про зупинення провадження у справі № 911/204/25 до перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/1168/23 за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі 1. Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, 2. Чкалівської селищної ради Чугуївського району Харківської області до ТОВ «Фіш-Торг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення об'єкта водного фонду.
Ухвалою господарського суду від 19.02.2025 підготовче засідання у справі № 911/204/25 було відкладено на 19.03.2025.
06.03.2025 через систему «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшли заперечення від 06.03.2025 (вх. № суду 3023/25) на заяву відповідача про залучення до участі у справі № 911/204/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне агентство меліорації та рибного господарства України.
06.03.2025 через систему «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшли заперечення від 06.03.2025 (вх. № суду 3024/25) на заяву відповідача про зупинення провадження у справі № 911/204/25.
06.03.2025 через систему «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшла відповідь від 06.03.2025 (вх. № суду 3034/25) на відзив відповідача, в якій прокурор підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов повністю.
07.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь від 06.03.2025 (вх. № суду 3062/25) на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
11.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення від 11.03.2025 (вх. № суду 3291/25) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/2045/25.
Ухвалою суду від 19.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та відкладено підготовче засідання на 14.04.2025.
11.04.2025 через систему «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі від 11.04.2025 (вх. № 4919/25).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2025 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі № 911/204/25, справу призначено до розгляду по суті на 07.05.2025.
07.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява від 07.05.2025 (вх. № суду 4144/25) про залучення до участі у справі № 911/204/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тетіївську міську раду .
У зв'язку із оголошенням 07.05.2025 у місті Києві сигналу «повітряна тривога» судове засідання з розгляду справи № 911/204/25 по суті не відбулось. Ухвалою суду від 07.05.2025 призначено справу № 911/204/25 до розгляду по суті на 28.05.2025.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення від 12.05.2025 (вх. № суду 6335/25) на заяву відповідача про залучення до участі у справі № 911/204/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тетіївську міську раду.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшли заперечення від 12.05.2025 (вх. № суду 6367/25) на заяву відповідача про залучення до участі у справі № 911/204/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тетіївську міську раду.
27.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли пояснення від 27.05.2025 (вх. № суду 7239/25), в яких відповідач просить задовольнити його клопотання про залучення до участі у справі № 911/204/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тетіївську міську раду, прийняти до матеріалів справи науково-правовий висновок від 26.05.2025, наданий експертом у галузі права Мироненко Наталію, щодо належності/неналежності Галайківського водосховища до об'єктів загальнодержавного значення.
Ухвалою суду від 28.05.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Тетіївської міської ради; долучено до матеріалів справи науково-правовий висновок від 26.05.2025; розгляд справи по суті відкладений на 25.06.2025.
24.06.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення від 23.06.2025 (вх. № суду 8753/25), в яких відповідач просить прийняти до матеріалів справи науково-правовий висновок від 20.06.2025, наданий експертом у галузі права Мироненко Наталію, щодо питання які суспільні відносини визначаються терміном «рибальство».
25.06.2025 через систему «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшли заперечення від 25.06.2025 (вх. № суду 8826/25) щодо науково-правового висновку від 20.06.2025, наданого експертом у галузі права Мироненко Наталію.
Ухвалою суду від 25.06.2025 розгляд справи № 911/204/25 по суті відкладений на 03.09.2025.
Ухвалою суду від 03.09.2025 розгляд справи № 911/204/25 по суті відкладений на 13.10.2025.
Ухвалою суду від 13.10.2025 розгляд справи № 911/204/25 по суті відкладений на 27.10.2025.
В судовому засіданні 27.10.2025 оголошено перерву до 19.11.2025.
Присутнім в судових засіданнях прокурором були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Присутнім в судових засідання представником позивача були підтримані позовні вимоги прокурора та позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Треті особи в судові засідання не з'явились, письмові пояснення щодо позовних вимог не надали.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
Згідно з інформацією, наданою Регіональним офісом водних ресурсів річки Рось вих. № 1041/07 від 12.12.2023 на запит Білоцерківської окружної прокуратури, Галайківське водосховище розташоване у руслі річки Молочна, що є правою притокою річки Рось, має комплексне призначення (зрошення, риборозведення, рекреація), площа водного дзеркала становить 104 га.
Галайківське водосховище, його гідротехнічна споруда знаходяться на балансі Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, інвентарний номер 10330027.
У лютому 2023 року на замовлення відповідача Національним університетом біоресурсів і природокористування України розроблено режим рибогосподарської експлуатації Галайківського водосховища, розташованого на р. Молочна (басейн р. Рось) біля с. Галайки Білоцерківського району Київської області, що був погоджений 03.02.2023 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області та 09.02.2023 Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. Термін дії режиму з 09.02.2023 до 31.12.2032.
Здійснення відповідачем рибогосподарської діяльності на Галйківському водосховище підтверджується інформацією Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у місті Києві та Київській області (лист вих. № 16-6-9/3779-23 від 21.12.2023).
01.03.2018 між Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось та ФОП Ярошенко Р.І. укладений договір про аквакультуру та ведення водного господарства № 12/07, відповідно до умов якого сторони за цим договором дійшли згоди інтегрувати свої організаційні, виробничі, інтелектуальні та матеріальні можливості для управління, збереження, відтворення водних ресурсів, розвитку водного господарства, забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами, ведення аквакультури, надання рекреаційних послуг в сфері аквакультури та для раціонального використання земельних ресурсів в межах частини акваторії Галайківського водосховища, в розмірі 44 га (для промислового вилову риби).
Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі позивача, просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності ФОП Ярошенко Р.І. водного об'єкту - Галайківського водосховищ на території Тетіївської територіальної громади Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду та шляхом зобов'язання відповідача повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації водний об'єкт - Галайківське водосховище з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
З приводу вказаних позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо повноважень прокурора, суд враховує, що згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду та розгляду справи) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
У даному випадку підставою для представництва прокурором інтересів держави є невиконання встановленого законодавством порядку користування земельними ділянками та водним об'єктом без укладення договору оренди, що, в свою чергу, порушує економічні інтереси держави, оскільки підриває правову визначеність та обов'язковість приписів законодавства. Окрім того, використання Галайківського водосховища без правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою та водним об'єктом з порушенням вимог законодавства зумовлює позбавлення права загального водокористування, яке, відповідно до вимог ст. 47 Водного кодексу України, здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими фізичними чи юридичними особами та без надання відповідних дозволів.
Отже, прокурор обґрунтовує представництво інтересів держави у даній справі тим, що її інтерес полягає у необхідності задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання захисту суспільних інтересів загалом. Суспільний інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Вирішуючи питання щодо повноважень прокурора, суд дійшов висновку про те, що прокурор обґрунтував підстави для представництва у спірних правовідносинах, в яких прокурор стверджує про порушення права власності держави на земельні ділянки водного фонду з розташованим над ними об'єктом водного фонду. Прокурор звертався з відповідними листами до Київської ОДА (позивача), яка самостійно не забезпечила захист інтересів держави, про що прокурором наданий лист Київської ОДА (Київської обласної військової адміністрації) вих. № 1119/31.01/31.02.01/1014 від 06.12.2024.
Наведене свідчить про наявність достатніх підстав для здійснення захисту прокурором інтересів держави в особі позивача.
Доводи відповідача про те, що Київської ОДА є неналежними позивачами, оскільки Галайківське водосховище є штучно ствоерним водним об'єктом, який знаходиться та виокристовується в межах однієї Київської області в адміністративних межах Тетіївської територіальної громади, тому є водним об'єктом місцевого значення, то розпорядження Галайківським водосховищем та землями водного фонду під ним належить до компетенції Тетіївської міської ради, судом не приймаються.
В матеріалах справи наявний лист Регіонального офісу водних ресурсів р. Рось вих. № 452/01 від 06.12.2024, в якому зазначено, що Галайківське водосховище відповідно до ст. 5 Водного кодексу України відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки розташоване на р. Молочна, яка є правою притокою р. Рось, яка протікає по території трьох областей.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч. 1 ст. 78 ЗК України).
При визначенні органу, в інтересах якого пред'являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, і суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18).
Київська обласна державна адаміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки саме через цей орган реалізується державою право державної власності на водний об'єкт з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, а тому цей орган є належним позивачем у даній справі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор в обґрунтування та на підтвердження своїх позовних вимог в інтересах держави в особі позивача зазначає про фактичну неможливість отримання водосховища в оренду в силу положень закону, а також вказує на те, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності в режимі рибогосподарської експлуатації водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду без належно оформлених правовстановлюючих документів, що створює перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією своїм майном - Галайківським водосховищем.
Правові засади регулювання охорони та використання водних ресурсів визначаються Водним кодексом України, в преамбулі якого зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
У ст. 1 Водного кодексу України надано визначення його основних термінів, зокрема: води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водокористувач - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних); рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; рибогосподарський водний об'єкт - водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Положеннями ст. 5 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать зокрема поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.
Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
Згідно ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Положеннями ст. 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Положеннями ст. 47 Водного кодексу України визначено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об'єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об'єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт.
Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об'єктах.
Забезпечення охорони життя та здоров'я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об'єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди.
У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Заборона загального водокористування водними об'єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.
Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.
Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
За користування водним об'єктом орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за водний об'єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об'єктом.
У договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.
Передача орендарем права на оренду водного об'єкта іншим суб'єктам господарювання забороняється.
Орендарі, яким водний об'єкт надано в користування на умовах оренди, зобов'язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об'єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об'єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України.
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.
Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Отже, системний аналіз зазначених норм в контексті здійснення рибогосподарської діяльності дозволяє дійти висновку про те, що земельні ділянки водного фонду можуть надаватися та, відповідно, використовуватись для рибогосподарських потреб: 1) на праві власності громадянами та юридичними особами-власниками переданих їм замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів або створених ними штучних рибогосподарських водойм; 2) на праві постійного користування державними водогосподарськими організаціями або державними рибогосподарськими підприємствами, установами і організаціями для ведення аквакультури; 3) на умовах оренди громадянами та юридичними особами земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озер, водосховищ, інших водойм для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури); 4) за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами для рибальства громадянами та юридичним особами.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Ярошенко Р.І. не є ані власником земельної ділянки водного фонду, ані державною водогосподарською організацією або державним рибогосподарським підприємством, установою, організацією, а тому відповідно до положень ст. 59 ЗК України використання ним земельної ділянки водного фонду можливе виключно або на умовах оренди водного об'єкта, прибережної захисної смуги тощо для ведення рибництва (аквакультури) або за погодженням власників або користувачів земельних ділянок для здійснення рибальства (в тому числі і промислового), а тому, для правильної кваліфікації підстав використання як водойми, так і земельної ділянки водного фонду необхідно встановити правову природу рибогосподарської діяльності відповідача: ведення аквакультури чи рибальство.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; рибальство - добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах); промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування риболовних суден та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.
Згідно ст. 25 цього ж закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.
Положеннями ст. 26 цього ж закону визначено, що громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське рибальство у водних об'єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів.
Відповідно до ст. 27 цього ж закону спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх добування (вилову) з природного середовища (крім любительського рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного добування (вилову) і включає: промислове рибальство; дослідний вилов; любительське рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного добування (вилову).
Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів.
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав.
Спеціальне використання водних біоресурсів іноземцями, іноземними юридичними особами у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України.
Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об'єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.
Положеннями ч. 1 ст. 27-1 цього ж закону визначено, що для здійснення промислового рибальства, дослідного вилову та отримання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства, дослідного вилову) суб'єкт рибного господарства щороку, до 1 вересня, зобов'язаний задекларувати право на промислове рибальство та/або дослідний вилов шляхом подання декларації в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або Єдиної державної електронної системи управління галуззю рибного господарства до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства. Така декларація подається в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 цього ж закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об'єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону.
Право користування водними біоресурсами здійснюється з вилученням і без вилучення їх з природного середовища суб'єктами господарювання та фізичними особами відповідно до закону.
Положеннями ст. 1 Закону України “Про аквакультуру» встановлено, що аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про аквакультуру» до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать зокрема надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 14 цього ж закону рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Частини рибогосподарського водного об'єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об'єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.
Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом.
При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.
Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.
Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.
Об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.
Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.
Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України.
При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до Земельного кодексу України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення.
При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється.
Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.
Договір оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є: об'єкт оренди; строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України; умови і строки передачі об'єкта оренди суб'єкту аквакультури; умови збереження стану об'єкта оренди; умови повернення суб'єктом аквакультури об'єкта оренди; встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об'єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови.
Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб'єктам господарювання забороняється.
У договорі оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов'язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об'єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо.
Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.
Положеннями ст. 15 цього ж закону визначено, що добування (вилов) водних біоресурсів для цілей аквакультури здійснюється упродовж визначеного законодавством промислового періоду, а також, у разі потреби, в період нересту відповідно до законодавства.
Плідників та ремонтні групи водних біоресурсів для цілей аквакультури виловлюють у водних об'єктах (їх частинах) за допомогою промислових і науково-дослідних знарядь лову за наявності відповідних квот і дозволів на вилучення водних біоресурсів.
Добування (вилов) водних біоресурсів, занесених до Червоної книги України, здійснюється відповідно до закону.
Так, відпоідачем здійснюється діяльність, яка підпадає під ознаки рибництва (аквакультури) - рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов.
Відповідно до встановлених обставин справи та фактичних дій відповідача ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (іх частинах) № 143 від 05.05.2023, не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водними об'єктами, зокрема права користування ФОП Ярошенко Р.І. водосховищем комплексного призначення.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23 виснував, що судова палата також зазначає, що, виходячи із системного аналізу норм ВК України та ЗК України, законів України "Про тваринний світ", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", "Про аквакультуру" ще однією відмінністю рибальства від рибництва (аквакультури) є характер здійснення цієї діяльності в межах рибогосподарського об'єкта: рибальство має тимчасовий характер, протягом визначеного періоду, в той час, коли здійснення рибництва (аквакультури) передбачає постійне перебування користувача на водному об'єкті.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з інформацією Регіональого офісу водних ресурсів річки Рось (лист вих. № 1041/07 від 12.12.2023) відпоідно до водогосподарського папсорту Галайківського водосховища, розробленого Українським державним головним проектно-вишукувальним і науково-дослідним інститутом «УКРГІПВОДГОСП» водний об'єкт - Галайківське водосховище розташоване у руслі річки Молочна, що є правою притокою річки Рось, є водосховищем комплексного призначення, оскільки використовується для зрошення, риборозведення, рекреації, площа водного дзеркала становить 104,0 га.
Відповідно до ст. 5 Водного кодексу до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Згідно з інформацією Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось, викладеною у листі вих. № 452,01 від 06.12.2024, Галайківське водосховище відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки розташоване на р. Молочна, яка є правою притокою річки Рось, що протікає по територіях 3-х областей України: Вінницької, Київської, Черкаської.
Крім того, як було встановлено судом в процесі розгляду справи, саме відповідач, як користувач водного об'єкту замовив розробку режиму рибогосподарської експлуатації Галайківського водосховища, розташованого на р. Молочна (бассейн р. Рось) біля с. Галайки Білоцерківського району Київської області (площа водного дзеркала 85,13 га), що був погоджений 03.02.2023 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області та 09.02.2023 Державним агентством меліорації та рибного господарства. При цьому, як вбачається зі змісту даного режиму рибогосподарської експлуатації Галайківського водосховища, а саме пункту 14 “Перелік робіт з відтворення, меліорації тощо, які необхідно здійснити на тому рибогосподарському водному об'єкті, де буде здійснюватись штучне розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання» та пункту 15 “Інші заходи», основним видом діяльності відповідача є штучне розведення, вирощування водних біоресурсів - риби до товарних розмірів та вилучення її з водойми шляхом промислового відлову, в процесі здійснення якого він також зобов'язався зокрема унормувати здійснення іншими громадянами безкоштовного загального водокористування для задоволення їх власних потреб (любительське і спортивне рибальство), що безпосередньо вказує на фактичну індивідуалізацію даного водного об'єкту із закріпленням його за ФОП Ярошенко Р.І. (який у вказаному Режимі зазначається як користувач водосховища) з відповідним обмеженням прав інших осіб щодо його використання (в тому числі права загального природокористування), що за своєю суттю та правовою природою і є змістом відносин оренди.
Крім того, відповідач звернувся до Київського рибоохоронного патруля Держрибагентства із заявкою від 12.10.2023 на проведення робіт із відтворення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об'єкт (його частину), в якій він просив дозволу на проведення робіт з відтворення водних біоресурсів з метою вселення відповідно до Режиму рибогосподарської експлуатації Галайківського водосховища: короп - 7 500 екз, товстолоб - 13 000 екз, білий амур - 800 екз у період з 06.11.2023 по 30.11.2023.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене, а також те, що основним видом діяльності відповідача в процесі постійного користування Галайківським водосховищем є вирощування та відтворення риби до товарних розмірів з метою її реалізації, задля чого ним проводились роботи з відтворення та з вселення водних біоресурсів у Галайківське водосховище, а вилучення вирощених водних біоресурсів - риби відбувається шляхом промислового відлову (рибальство) з водойми саме для цілей аквакультури, суд дійшов висновку, що діяльність відповідача не може кваліфікуватись, як промислове рибальство, що підпадає під спеціальне використання водних біоресурсів, а є за своєю суттю та за всіма зовнішніми ознаками саме рибництвом (аквакультурою).
Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено в процесі розгляду справи, а також не заперечується самим відповідачем, ФОП Ярошенко Р.І. не отримував в установленому Земельним кодексом України або Законом України “Про аквакультуру» порядку в користування на умовах оренди водний об'єкт - Галайківське водосховище та земельну ділянку водного фонду під ним.
При цьому, здійснення відповідачем діяльності з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства на водному об'єкті без отримання в установленому Земельним кодексом України або Законом України “Про аквакультуру» порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконною та неправомірною.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 у справі № 910/6757/23 відзначає, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить таке поняття як "достатність" доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, Верховний Суд у цій же постанові наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, при цьому, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20).
Принцип змагальності (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (ст. 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Прокурором на підтвердження здійснення відповідачем діяльності саме з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову) було подано до суду зокрема: 1) режим рибогосподарської експлуатації Галайківського водосховища, розташованого на р. Молочна, що є правою притокою р. Рось, поблизу с. Галайки Білоцерківського району Київської області (площа водного дзеркала 85,13 га), що був погоджений 03.02.2023 Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області та 09.02.2023 Державним агентством меліорації та рибного господарства України; 2) заявку відповідача від 12.10.2023 на проведення робіт із відтворення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об'єкт (його частину); 3) паспорт Галайківського водосховища.
Після звернення прокурора з даним позовом до суду, відкриття провадження у справі (20.01.2025) відповідач 23.06.2025 надав додаткову угоду № 7 від 02.06.2025 до договору про аквакультуру та ведення водного господарства № 12/07 від 01.03.2018, якою п. 1.1 договору викладено в наступній редакції: «Сторони за цим Договором дійшли згоди інтегрувати свої організаційні, виробничі, інтелектуальні та матеріальні можливості для управління, збереження, відтворення водних ресірсів, розвитку водного господарства, забезпечення населення і галузей економіки водними ресурсами, ведення рибальства, надання рекреаційних послуг в сфері рибальства та для раціонального використання земельних ресурсів в межах частини акваторії Галайківського водосховища в розмірі 44 га (для промислового вилову риби)».
Доповнено Договір п. 10.3 «Укладенням цього договору Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось погоджує ФОП Ярошенко Р.І. використання частини земельної ділянки під Галайківським водосховищем площею 44 га для здійснення рибальства».
В той же час, Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось не є розпорядником земельною ділянко водного фонду під Галайківським водосховищем, а тому договір про аквакультуру та ведення водного господарства, а також додаткові угоди до нього, не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання рибогосподарських водних об'єктів та земельних ділянок у користування.
Відповідач наддав науково-правовий висновок від 26.05.2025 експерта в галузі права Наталії Мироненко, в якому зазначено, що аналіз норми, що міститься у п. 3) ст. 5 Водного кодексу України, її доктринальне тлумачення, а також аналіз законодавства України, рішень судових органів України та Європейського суду з прав людини, матеріалів наданих на експертизу дозволили встановити, що Галайківське водосховище є самостійним водним об'єктом, який відповідає мінімальним вимогам капітальності (ІV класу), розташовано та використовується на території Тетіївського району Київської області (лише в межах однієї області), характеризується відмінним від річки правовим режимом, не має стратегічного значення для економіки, енергетики, оборони та національної безпеки України і тому не є водним об'єктом загальнодержавного значення.
Відповідач наддав науково-правовий висновок від 20.06.2025 експерта в галузі права Наталії Мироненко, в якому зазначено, що аналіз норми, що міститься у ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України, її доктринальне тлумачення, а також аналіз законодавства України, рішень судових органів України та Європейського суду з прав людини, дозволили дійти висновку, що термін «рибальство», який використаний у наведеній нормі, відноситься до загального, універсального терміна, яким у законодавстві позначається діяльність по добуванню (вилову) водних біоресурсів та охоплює всі його види, як-от: любительське, спортивнее та промислове рибальство, що не виключає потребу та наявність правового регулювання особливостей здійснення кожного із видів рибальства у спеціальних правових актах.
Згідно ст. 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.
Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Суд не приймає до уваги надані відповідачем науково-правові висновки тлумачення ч.5 ст. 59 ЗК України та ст. 5 Водного кодексу України, та зроблені на підстави цих тлумачень висновки, оскільки вони на стосуються застосування аналогії закону, аналогії права або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.
Таким чином, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України щодо стандарту доказування, в тому числі такого стандарту доказування, як "вірогідність доказів", проаналізувавши аргументи учасників справи, зокрема прокурора та відповідача, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками справи докази, суд вважає за потрібне вказати, що у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують здійснення ним саме промислового рибальства на спірному водному об'єкті та які у своїй сукупності переважали б доводи прокурора щодо того, що відповідачем на спірному водному об'єкті здійснюється за всіма ознаками саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства на водному об'єкті.
Отже, враховуючи все вищезазначене, а також те, що, як було встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідачем на спірному водному об'єкті здійснюється за всіма зовнішніми ознаками саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а не промислового рибальства та те, що здійснення відповідачем діяльності саме з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову) без отримання в установленому Земельному кодексі України або Законом України “Про аквакультуру» порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин які визначаються координатами відведеної акваторії) є незаконною та неправомірною, а також беручи до уваги те, що у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують здійснення ним саме промислового рибальства на спірному водному об'єкті та які у своїй сукупності переважали б доводи прокурора щодо того, що відповідачем на спірному водному об'єкті здійснюється за всіма ознаками саме діяльність з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову), а також беручи до уваги те, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, ані дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів, не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об'єктами чи землями водного фонду, та які визначають правові підстави користування водними об'єктами, зокрема права користування водосховищем комплексного призначення для цілей аквакультури, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідача про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності ФОП Ярошенко Р.І. водного об'єкту - Галайківського водосховища площею 85,13 га на території Тетіївської територіальної громади Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду; усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією майном шляхом зобов'язання ФОП Ярошенко Р.І. повернення державі в особі Київської обласної державної адміністрації водного об'єкту - Галайківського водосховища площею 85,13 га на території Тетіївської територіальної громади Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву, щодо визначення прокурором неналежного позивача у справі, є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду достатніх належних, достовірних та вірогідних доказів, що підтверджують віднесення спірного водного об'єкту до об'єктів місцевого значення, натомість, як було встановлено судом в процесі розгляду справи, Галайківське водосховище є водосховищем комплексного призначення, що відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, оскільки розташоване на річці Молочна, що є правою притокою р. Рось, що протікає по територіях 3-х областей України, - Вінницької, Київської, Черкаської.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) майном шляхом припинення використання для рибогосподарської діяльності Фізичною особою-підприємцем Ярошенком Романом Івановичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) водного об'єкту - Галайківське водосховище площею 85,13 га на території Тетіївської територіальної громади Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
3. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською обласною державною адміністрацією (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) майном шляхом зобов'язання Фізичну особу-підприємця Ярошенко Романа Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533) водний об'єкт - Галайківське водосховище площею 85,13 га на території Тетіївської територіальної громади Київської області з розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярошенко Романа Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 10.02.2026 року
Суддя О.О. Христенко