ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2026Справа № 910/511/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-Агро" від 9 лютого 2026 року про забезпечення позову в справі № 910/511/26 за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартлет" про стягнення 1 330 555,85 грн,
без повідомлення учасників справи,
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ-Агро" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартлет" (далі - Компанія) 1 330 555,85 грн, з яких: 986 617,30 грн - основна заборгованість, 3 966,74 грн - три проценти річних, 339 971,81 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки від 17 листопада 2025 року № 17/11/2025-018 у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
26 січня 2026 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/511/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 лютого 2026 року.
9 лютого 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява про забезпечення позову від цієї ж дати, у якій останнє просило суд вжити заходів забезпечення вказаного позову шляхом: накладення арешту на майно відповідача в межах суми 1 330 555,85 грн; накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах вищевказаної суми.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилався на те, що відповідач та його посадові особи не підтримують жодної комунікації з Товариством. При цьому, місцезнаходження повноважених представників Компанії позивачу невідоме. Вказане, на думку заявника, свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав Товариства, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як було зазначено вище, обґрунтовуючи подану заяву Товариство посилалося на те, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання рішення суду в даній справі (у разі задоволення позову).
У зв'язку з наведеним слід зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення того, що майно, яке є у іншої особи на момент звернення до суду з відповідною заявою, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю під час виконання судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення іншою стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи звернення до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення позивача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення заяви; імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого, з урахуванням заявленої вимоги, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається до суду.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У той же час Товариством у встановленому законом порядку не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити стягнення з Компанії відповідних спірних сум грошових коштів. У свою чергу, наявність у відповідача спірної заборгованості та непогашення її у добровільному порядку, а також відсутність комунікації з посадовими особами Компанії, не може вважатися безумовною і достатньою підставою для забезпечення позову.
Також у своїй заяві Товариство просило накласти арешт на майно Компанії. Однак, позивач не вказав конкретного переліку майна, на яке він просить накласти арешт, та його ідентифікуючих ознак. Водночас, застосування запропонованого Товариством заходу забезпечення позову в такій редакції може призвести до обмеження використання оборотних активів Компанії, що може потягнути за собою зупинення її господарської діяльності та, як наслідок, можливість здійснювати розрахунки по заборгованостям з контрагентами, зокрема і з самим позивачем.
Суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Крім того, у своїй заяві від 9 лютого 2026 року позивач просив накласти арешт на грошові кошти відповідача, які розміщені на будь-яких рахунках останнього. Водночас, пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" прямо заборонено накладення арешту на грошові кошти на рахунках із спеціальним режимом використання.
Разом із цим, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 3 березня 2023 року в справі № 905/448/22 чітко зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Однак, Товариство взагалі не надало жодного доказу на підтвердження наявності у відповідача на момент звернення до суду з даною заявою грошових коштів на його банківських рахунках чи майна на загальну суму 1 330 555,85 грн, як і доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, списання або зняття коштів зі своїх рахунків саме з метою ухилення від виконання прийнятого в даній справі рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Оскільки Товариство у своїй заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову не навело достатніх обґрунтувань та не довело належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства від 9 лютого 2026 року про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ-Агро" від 9 лютого 2026 року про забезпечення позову в справі № 910/511/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 ГПК України.
Дата підписання: 11 лютого 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко