номер провадження справи 7/180/25
03.02.2026 Справа № 908/3035/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3035/25
за позовом: Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимопольного комітету України (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20306037)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Попова Дмитра Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
від позивача: Солодухін Максим Валерійович (в режимі відеконференції) - дов. б/н від 20.04.2022
від відповідача: Непомнящий Ярослав Володимирович (в залі суду) - ордер серія АР №1293551 від 30.01.2025, свідоцтво адвоката ЗП №001452 від 30.10.2017
Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована в системі “Електронний суд» 30.09.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 3331/08-07/25 від 30.09.2025) Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимопольного комітету України до Фізичної особи - підприємця Попова Дмитра Васильовича про стягнення 4500,00 грн пені за прострочення сплати штрафу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.09.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3035/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Ухвалою суду від 02.10.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3035/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.10.2025 о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 28.10.2025 брав участь представник позивача.
Представнии відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило.
У судовому засіданні суд з'ясував думку представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Представник позивача заперечила проти проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача. Аргументувала це необхідністю надати відповідачу можливість подати необхідні документи до суду.
Ухвалою суду від 28.10.2025 відкладено підготовче засідання на 12.11.2025 о 10 год. 30хв.
У системі “Електронний суд» 07.11.2025 сформовано заяву про участь представника позивача в режимі відео конференції (зареєстровано в канцелярії Господарського суду Запорізької області за вх. № 22509/08-08/25 від 07.11.2025).
Заяву судом задоволено, про що винесено відповідну ухвали.
Підготовче засідання, що призначено судом на 12.11.2025 о 10 год. 30 хв., не відбулось, оскільки у призначений час приміщення суду було відключено від електропостачання з огляду на застосування погодинних графіків відключення, про що складено відповідний акт, долучений до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.11.2025 судове засідання перенесено на 11.12.2025 об 12год. 00хв.
У судовому засіданні 11.12.2025 приймав участь представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки представника у судове засідання суд не повідомили.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 11.12.2025 з'ясовано у представника позивача, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представник позивача повідомив суд, що ним повідомлено про всі обставини, всі докази надані, та не заперечив проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ураховуючи проведення всіх підготовчих дій у справі, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, встановлених законом, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.01.2026 о/об 09 год. 30 хв.
У судовому засіданні 05.01.2026 брав участь представник позивача, який у вступному слові підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило.
Заслухавши думку представника позивача, зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, ураховуючи неявку представника відповідача, суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 03.02.2026 о 09 год. 30 хв.
У судовому засідання 03.02.2026 приймали участь представники обох сторін.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Суд з'ясував у представника відповідача, чи бажає він викласти свою правову позицію щодо позову та надав вступне слово представнику відповідача.
Представник відповідача пояснив суду, що він не ознайомлений з матеріалами справи в повному обсязі, оскільки відповідач став його клієнтом лише 30.01.2026. Однак, на підставі наявної інформації щодо позову, заперечує проти заявлених позовних вимог з посиланням на те, що відповідачем не було отримано рішення від 10.04.2025 №54/28-р/к Південно-східного міжобласне територіальне відділення Антимопольного комітету України.
Судом надано можливість представнику відповідача у судовому засіданні ознайомитись з доказами отримання відповідачем даного рішення, які наявні у матеріалах справи. Представник відповідача констатував, що за матеріалами справи наявні докази отримання рішення пивала відповідачем.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.
У судовому засіданні 03.02.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій позивача, відповідача.
Південно-східного міжобласне територіальне відділення Антимопольного комітету України до Фізичної особи - підприємця Попова Дмитра Васильовича про стягнення 4500,00 грн пені за прострочення сплати штрафу.
Обґрунтовуючи подану позовну заяву, позивач указує про те, що внаслідок несвоєчасного погашення суми штрафу відповідачем за рішенням № 54/28-р-к від 10.04.2025, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 4500,00грн.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позовну заяву суду не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про правовідносини сторін.
Разом із цим, суд урахував позицію представника відповідача, висловлену у судовому засіданні.
Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.
Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, Позивач) за розглядом матеріалів справи №54/4-23 було прийнято рішення від 10.04.2025 №54/28-р/к (далі - Рішення), яким визнано, що фізична особа - підприємець Попов Дмитро Васильович (далі - ФОП Попов Д. В., Відповідач) (ідентифікаційний код юридичної особи 44563585) вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон 2210-III), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених в системі Prozorro за ідентифікатором: UA-2018-01-26-002406-b.
За зазначене порушення, на відповідача накладено штраф у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону 2210-III, особа, на яку накладено штраф за рішенням Відділення, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до частини першої та другої статті 62 Закону 2210-III, строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.
Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Частиною першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону 2210-III, рішення надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Рішення було направлено на юридичну адресу ФОП Попова Д. В. із супровідним листом від 21.04.2025 №54-02/1619е, який вручено Відповідачу 29.04.2025, про що свідчить поштове повідомлення №0601137986292 та лист АТ «Укрпошта» від 20.05.2025 №1.30.002.-18888-25.
Отже, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням, закінчився 30.06.2025 (оскільки 29.06.2025 припадає на вихідний день).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону 2210-III заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
ФОП Попов Д. В. не оскаржував Рішення позивача у встановленому законом порядку.
Рішення є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону 2210-III та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (далі - Закон 3659- XII), є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини тринадцятої статті 56 Закону 2210-III протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону 2210-III:
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу;
- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Згідно з частиною сьомої статті 56 Закону 2210-III передбачено, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 56 Закону 2210-III:
- у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу (частина восьма статті 56);
- наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом (частина дев'ята статті 56).
Виконуючою обов'язки Голови Відділення видано наказ про примусове виконання рішення від 08.07.2025 №54/40-Ю, який пред'явлено разом з супроводжувальним листом від 21.07.2025 №54-02/3084Е до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2025 ВП №78723944 головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчоїслужби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з виконання наказу про примусове виконання рішення від 08.07.2025 №54/40-Ю.
Відповідно до постанови про завершення виконавчого провадження ВП №78723944 від 37.07.2025 штраф у сумі 10 000 грн сплачено у повному обсязі.
У той же час, штраф сплачено з порушенням двомісячного строку, визначеного частиною третьою статті 56 Закону 2210-III.
Розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати штрафу, накладеного Рішенням обчислюється таким чином:
Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу: з 01.07.2025 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням) по 30.07.2025 (день що передував закінченню виконавчого провадження).
Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 30 днів.
Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить 10 000 грн х 1,5 % = 150,00 грн, де 10 000 грн - розмір штрафу, накладеного Рішенням; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону 2210- III.
За 30 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: 150 х 30 = 4 500 грн. Отже, розмір пені становить 4 500 грн.
Станом на день подання позовної заяви Відділення не отримувало від відповідача документів, що підтверджують сплату пені, за несвоєчасну сплату штрафу накладеного Рішенням, що і стало підставою для пред'явлення даного позову до суду.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
За визначенням пунктів 1, 4, 15 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Зі змістом ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» слідує, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Згідно з частинами 3, 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм, позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідач рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/28-р/к від 10.04.2025 в судовому порядку не оскаржував. Отже вказане рішення № 54/28-р/к від 10.04.2025 є законним та відповідно до приписів діючого законодавства є обов'язковим до виконання.
На час розгляду даної господарської справи № 908/3035/25 рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/28-р/к від 10.04.205 виконане у примусовому порядку із порушенням встановленого законом строку, що підтверджується матеріалами справи.
Доказів зворотнього відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені за один день прострочення сплати штрафу складає 10000,00 грн. (10000,00 грн. х 1,5 % де 10000,00грн - розмір штрафу, 1,5 % відсоток від суми штрафу); за період прострочення сплати штрафу з 01.07.2025 (30.06.2025 - граничний день виконання рішення щодо сплати штрафу) по 30.07.2025 прострочено 30 дні (150,00 грн. х 30 дні = 4500,00 грн.).
Ураховуючи викладене, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4500,00 грн, що відповідає вимогам частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до частин 7 та 9 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет» передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4500,00грн пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відтак, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.
Ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити, а саме стягнути з відповідача 4500,00 грн суми пені.
Судові витрати.
Відповідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
Ураховуючи задоволення позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Попова Дмитра Васильовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», на рахунок ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запорiжжя/21081100, ідентифікаційний код юридичної особи 37941997, номер рахунку (IBAN) UA558999980313060106000008479, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) пеню в сумі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Попова Дмитра Васильовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на р/р UA178201720343100001000001441, банк отримувач: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037, 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11.02.2026.
Суддя І.Є. Лєскіна