61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
11.02.2026р. Справа №905/1154/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», м. Київ,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Ткаченко Андрія Олександровича м. Добропілля, Донецька область,
про стягнення 6617,98 грн,
В провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради до Фізичної особи - підприємця Ткаченка Андрія Олександровича про стягнення 6617,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №2340/13 від 25.10.2016 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1154/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (суддя Говорун О.В.).
Згідно з розпорядженням від 23.12.2025 №02-01/108 "Щодо повторного автоматичного розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/1154/25 у зв'язку з призначенням Говоруна О.В. на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.12.2025 справу № 905/1154/25 розподілено для розгляду судді Харакозу К.С.
Ухвалою суду від 25.12.2025 прийнято справу №905/1154/25 до провадження та визначено здійснювати подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (суддя Харакоз К.С.).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом встановлено, що відповідач у справі зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд». Ухвала суду про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" 06.11.2025 про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документу до електронного кабінету.
Суд зазначає, що у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.
25.10.2016 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (позивач, Підприємство за договором) та Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Андрієм Олександровичем (відповідач, Розповсюджувач за договором) укладено договір на право тимчасового користування місцем, для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 2340/13 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строків у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.
Згідно п.5.2.3. Договору Розповсюджувач не пізніше 25 числа поточного місяця, зобов'язаний отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
Пунктами 6.2. Договору зазначено, розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Підприємством відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору.
Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення Розповсюджувач відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п. 6.3. Договору).
Пунктом 6.7. Договору зазначено, що розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць.
Пункт 6.8. Договору передбачає, що плата за право тимчасового користування нараховується Підприємством щомісячно та перераховується Розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок Підприємства, в розмірах, зазначених Підприємством в рахунках. Факт не отримання рахунку не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.
Пунктом 6.9. Договору передбачено, що Акт приймання-передачі до Договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за Право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.
Розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення щодо надання дозволу (п. 6.12. Договору).
Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами (п. 6.13. Договору).
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства.
Згідно п. 7.2. Договору Підприємство має право застосувати до Розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно з п. 7.3 Договору підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Встановлені цим Договором штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі (п. 7.6. Договору).
Строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим Договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності (п. 7.7. Договору).
Згідно п. 8.1. Договору цей Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у Розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього Договору в цілому (пункт 8.1. договору).
На підставі розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2016 №790 Фізичній особі-підприємцю Ткаченку Андрію Олександровичу надано Дозвіл на розміщення рекламного засобу №54740-16. Так між Позивачем та Відповідачем було підписано Адресну програму №1 від 25.10.2016, яка є невід'ємною частиною Договору, згідно яких Відповідачу надано право на тимчасове користування місцем.
Згідно п.1 Адресної програма на право тимчасового користування №1 до Договору №2340/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва, Розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами): вид ЗР: Телевізійний екран на фасаді будинку, розміри 2,260x0,560 заг.пл. 1,2656 кв.м. кількість 1 №54740-16; місце розміщення РЗ (адреса): Голосіївський р-н, вул. Велика Васильківська (Черноармійська), б.130; плата за місяць без ПДВ (грн): 609,07 грн; дати розпорядження про надання дозволу: 31.08.2016; дата кінця строку дії дозволу: 30.08.2021.
Згідно п.2 Адресної програма на право тимчасового користування №1 до Договору №2340/13 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м.Києва, Підприємство зобов'язується нараховувати плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, а Розповсюджувач зобов'язується оплатити виставлені Підприємством рахунки у повному обсязі.
Згідно Довідки про стан розрахунків, фізична особа-підприємець Ткаченко Андрій Олександрович має заборгованість перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» за період грудень 2017 - березень 2018 - 2 546,29 грн (за грудень 2017р. - 730,88 грн, за січень 2018р. - 730,88 грн, за лютий 2018р. - 730,88 грн, за березень 2018р. - 353,65 грн).
Позивачем, на виконання умов Договору від 25.10.2016 №2340/13 складені акти приймання-передачі за договором від 25.10.2016: № 157195 від 31.12.2017 на суму 730,88 грн з ПДВ, № 159156 від 31.01.2018 на суму 730,88 грн з ПДВ, № 161368 від 28.02.2018 на суму 730,88 грн з ПДВ, №163292 від 31.03.2018 на суму 353,65 грн з ПДВ; виставлені рахунки на оплату за право тимчасового користування місцем розміщення рекламного засобу за Договором від 25.10.2016 №2340/13 за період з 01.12.2017 по 31.08.2025 на загальну суму 2546,29 грн (№ 157195 від 11.12.2017, №159156 від 10.01.2018, №161368 від 12.02.2018, № 163292 від 14.03.2018).
Позивачем вказує, що на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою Автоматизованої системи розрахунків «ГРАД» направлено акти приймання - передачі: №163292, 157195, 159156, 161368.
Суду надані скріншоти з автоматизованої системи, в яких відображено направлення актів приймання №163292, 157195, 159156, 161368 замовнику ФОП Ткаченко А.О.
Як вказує позивач, відповідач не підписав Акти приймання-передачі за період грудень 2017 по березень 2018 та не надав обґрунтованої причини відмови від їх підписання.
Згідно Довідки про стан розрахунків за договором №2340/13 від 25.10.2016 станом на 01.10.2025 за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 2 546,29 грн.
Нездійснення відповідачем розрахунку з позивачем в порушення умов Договору № 2340/13 стали підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наведених нижче підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору на право тимчасового користування місцем, для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 2340/13 від 25.10.2016.
Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання згідно із статтями 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначалось, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за період з грудня 2017 по березень 2018, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2546,29 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано: 2677,45 грн - інфляційні втрати, 585,33 грн - 3% річних, 426,97 грн - пеня, 381,94 грн - штраф.
Правовідносини, пов'язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 №207, Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 та іншими нормативними актами України.
Так, згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
У відповідності до пункту 23 та пункту 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" відповідачу наданий дозвіл на розміщення рекламного засобу, копія якого містяться у матеріалах справи.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Згідно довідки про стан розрахунків станом на 01.10.2025 відповідач не здійснив з позивачем розрахунку за період з грудня 2017 по березень 2018 на загальну суму 2546,29 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості на суму 2546,29 грн.
З огляду на вищенаведене, враховуючи підтверджений матеріалами справи факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 2340/13 від 25.10.2016 та наявності заборгованості у розмірі 2546,29 грн, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором від 25.10.2016 позивачем нараховано 2 677,45 грн - інфляційні втрати за загальний період з січня 2018 по серпень 2025, 585,33 грн - 3% річних за загальний період з 25.12.2017 по 01.10.2025, 426,97 грн - пеня за загальний період з 26.12.2017 по 25.09.2025, 381,94 грн - штраф 15%.
Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до пунктів 7.2 та 7.3 договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивач припустився помилки при визначенні початкової дати для їх нарахування. Так, за умовами договору, відповідач не пізніше 25 числа поточного місяця, зобов'язаний отримувати та сплачувати рахунки (п.5.2.3., п.6.8. Договору), отже, останнім днем здійснення оплати за грудень 2017 є 25.12.2017, за січень 2018 є 25.01.2018, за лютий 2018 є 25.02.2018, за березень 2018 є 25.03.2018, а тому період прострочення виконання грошового зобов'язання за договором починається з наступного дня після закінчення строку оплати, тобто з 26 числа поточного місяця, проте, згідно розрахунку позивача нарахування 3% річних здійснено з 25 числа поточного місяця.
Враховуючи вище викладене, суд, здійснивши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН перерахунок 3% річних на суму заборгованості окремо по кожному місяцю за загальний період з 26.12.2017 по 31.10.2025, встановив загальний розмір 3% річних в сумі 585,12 грн.
З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 585,12 грн.
За результатами здійсненої за допомогою системи ЛІГА.ЗАКОН перевірки нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, пені, штрафу судом встановлено, що в межах визначених позивачем періодів прострочення розміри інфляційних втрат, пені та штрафу відповідають вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача: 2677,45 грн - інфляційних втрат за загальний період з січня 2018 по серпень 2025, 426,97 грн - пені за загальний період з 26.12.2017 по 25.09.2025, 381,94 грн. - штрафу (15 % простроченої суми), визнаються судом обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 210, 233, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до відповідача Фізичної особи-підприємця Ткаченко Андрія Олександровича, про стягнення 6617,98 грн, задовольнити частково - в сумі 6617,77 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченка Андрія Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (адреса: 04070, м. Київ, Боричів узвіз, б.8; ідентифікаційний код: 26199714; рахунок отримувача: НОМЕР_2 в філії Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Ощадбанк», МФО 322669, ЄДРПОУ 26199714, ІПН 261997126594) основний борг в сумі 2 546,29 грн, штраф 15% - в сумі 381,94 грн, пеню в сумі 426,97 грн, 3% річних в сумі 585,12 грн, інфляційне збільшення в сумі 2677,45 грн; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3027,90 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз