вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.02.2026м. ДніпроСправа № 904/6306/25
За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ''ПОДІЛЬСЬКИЙ-КР''
про стягнення боргу за поставлену електричну енергію, 15 % річних та інфляційних втрат
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 22 769,17 грн. - боргу, з яких: 7 969,69 грн. - боргу за спожиту електричну енергію, 7 912,46 грн. - 15 % річних, 6 887,02 грн. - інфляційних втрат та судові витрати, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що за твердженнями Позивача за даними АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", починаючи з 01.01.2019. При цьому, жодних доказів повідомлення Відповідача про зміну постачальника до суду не надано. Тобто, на момент зміни постачальника та протягом січня-березня Відповідач не був обізнаний про необхідність проведення оплат на рахунок Позивача, у той час як своєчасно оплачував рахунки надані АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі". За січень-березень 2019 року Відповідач, на підставі рахунків наданих ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" сплатив за постачання електроенергії. На підставі наданих постачальником документів Відповідач своєчасно та в повному обсязі проводив розрахунки за електричну енергію. Відповідач умисно не порушував умови договору, а тому нарахування фінансових та штрафних санкцій на заборгованість є неправомірним, а їх розмір не співмірним з вказаним Позивачем боргом, у зв'язку з чим Відповідач просить суд зменшити нараховані санкції. Позивач досить тривалий час не звертався ані до Боржника (відсутні докази обізнаності Відповідача), ані до суду з вимогою про стягнення боргу, тому на думку Відповідача не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що Відповідач приєднаний до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ. Законодавством встановлено що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. Усі дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" Позивач отримує виключно від оператора системи розподілу, оскільки саме ОСР веде комерційний облік і щомісячно надає офіційні звіти про фактичний відпуск. Позивач не має технічної можливості самостійно здійснювати облік. Відповідач не надав докази щодо фактичного споживання електроенергії у ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" протягом січня - березня 2019 року. Натомість, Позивач на підтвердження факту споживання електроенергії саме у січні- березні 2019 року надав Звіти щодо фактичного споживання електричної енергії отриманого від АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ". Щодо нарахувань 15% річних та інфляційних, то зобов'язання зі сплати процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, що річні відсотки не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19). Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 справа № 903/602/24).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (Постачальник) з ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ-КР" (Споживач) уклали Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі Договір) на умовах публічного договору про постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, в результаті фактичного споживання електричної енергії Споживачем.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, зазначеними в додатку 1 "Комерційна пропозиція № 2" до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з п. 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Пунктом 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1. Договору).
Розрахунковий період за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Умовами комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 5.10. Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернення, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до Комерційної пропозиції № 2 Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Цей Договір приєднання Споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 Договору).
Відповідно до змін № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС (Постанова НКРЕКП №2118 від 28.12.2018 "Про затвердження Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період до дати початку дії нового ринку електричної енергії").
Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від Постачальника до Споживача є підписаний з боку Постачальника та Споживача та скріплений печатками Сторін (за наявності) Акт купівлі-продажу.
Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.
Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.
Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.
Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.
У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу. Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей.
У разі неповернення Споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.
При здійснені оплати за електричну енергію Споживач обов'язково зазначає у призначені платежу номер, дату рахунку та період за який здійснюється оплата.
АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" листом №2078/1001 від 18.01.2019 надало Позивачеві інформацію про споживачів електричної енергії, у тому числі Відповідача, яких з 01.01.2019 переведено на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії".
Обсяги споживання Відповідачем електроенергії за лютий та березень 2019 внесені до звіту АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання).
За твердженнями Позивача, на виконання зазначеного Договору, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, одержані від оператора системи розподілу, Позивач склав акт № 001007 від 31.01.2019 на суму 4021,34 грн., рахунок №000039843030/03/О01/03935 від 13.02.2019, акт № 02131 від 28.02.2019 на суму 2336,16 грн. та рахунок №000039843030/03/О02/05792 від 15.03.2019, акт № 002600 від 31.03.2019 на суму 1612,19 грн. та рахунок №000039843030/03/О032/06350 від 11.04.2019, які були направлені поштою на адресу Відповідача.
Також Позивач стверджує, що направив Відповідачеві претензію-вимогу № 44/11-010453 від 28.03.2025 на суму 7 969,69 грн., в якій вимагав у семиденний строк, з дати отримання цієї претензії-вимоги, оплатити заборгованість за електричну енергію та повторно направив Відповідачеві претензію-вимогу № 44/11-000494 від 17.05.2019 на суму 7 969,69 грн., в якій вимагав у семиденний строк, з дати отримання цієї претензії-вимоги, оплатити заборгованість за електричну енергію.
За даними Позивача, зазначені претензії-вимоги залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.
На прострочений борг Відповідача, Позивач, нарахував 7 912,46 грн. - 15% річних за період з 21.02.2019 по 24.10.2025, 6 887,02 грн. - індексу інфляції за період з березня 2019 по вересень 2025.
Всі нарахування проводилися окремо за кожним актом.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт споживання Відповідачем електричної енергії, обґрунтованість стягуваних сум.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Проаналізувавши матеріали справи (докази), суд частково приймає позицію й доводи Позивача.
Так, Позивач, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, одержані від оператора системи розподілу, склав акт № 001007 від 31.01.2019 на суму 4021,34 грн., рахунок №000039843030/03/О01/03935 від 13.02.2019, акт № 02131 від 28.02.2019 на суму 2336,16 грн. та рахунок №000039843030/03/О02/05792 від 15.03.2019, акт № 002600 від 31.03.2019 на суму 1612,19 грн. та рахунок №000039843030/03/О032/06350 від 11.04.2019, які, за його твердженням, направив поштою на адресу Відповідача.
В умовах комерційної пропозиції № 2 визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
Відповідно до п. 5.10. Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Згідно з Комерційною пропозицією № 2 остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Доказів на підтвердження оплати спожитої електроенергії Відповідач не надав, доводи Позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Заперечення Відповідача щодо оплати наданих послуг АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" суд не приймає.
Так, саме АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" в листі №2078/1001 від 18.01.2019 надало Позивачеві інформацію про споживачів електричної енергії, яким з 01.01.2019 припинено постачання електричної енергії за регульованим тарифом постачальником АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", в тому числі Відповідачеві.
В матеріалах справи наявні Звіти про фактичне споживання Відповідачем електричної енергії Позивача, приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" у січні-березні 2019 року.
Позивач отримує всю інформацію про споживачів, які стали споживачами ДПЗД "Укрінтеренерго" від ОСР, оскільки згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, комерційну пропозицію, акти, рахунки на оплату), суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи суму основного боргу.
Щодо нарахувань 7 912,46 грн. - 15 % річних, 6 887,02 грн. - інфляційних втрат суд виходить з того, що за твердженнями Позивача, він надсилав на адресу Відповідача рахунки додані до позовної заяви.
На підтвердження направлення Відповідачеві наведених документів, Позивач додав до позовної заяви реєстр відправлень разом із розрахунковим документом про відправлення від 14.02.2019, зазначений реєстр містить докази направлення Відповідачеві документів з трекінгом 0100171734007. При цьому, з наданого реєстру відправлень не вбачається які саме документи направлені Відповідачеві.
Також, до матеріалів справи Позивач додав копії поштових повідомлень № 01 001 729 34522 та № 01001 7293009 8, про направлення Відповідачеві поштових відправлень, проте, зазначені копії не містять дати направлення, штампу пошти про відправлення, розписки одержувача про одержання відправлення, причини не вручення, якщо вони були направлені.
Зазначені трек номери № 01 001 729 34522 та № 01001 7293009 8 неможливо відстежити на сайті пошти, оскільки на веб-сайті Укрпошти міститься застереження про те, що "інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації". Тобто після спливу шестимісячного строку така інформація не зберігається.
При цьому, сайт Укрпошти є інформаційним ресурсом, який створений лише для покращення сервісу користувачів послуг поштового зв'язку Укрпошти, проте, не є тим документом, який саме в установленому Законодавством порядку підтверджує направлення поштового відправлення на адресу Відповідача.
Підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції відповідно до п. 62 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 є: …розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення документів Відповідачеві є бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з розрахунковим документом про відправлення.
Таких доказів направлення Відповідачеві рахунків матеріали справи не містять.
Позивач до позовної заяви додав докази направлення електронного листа від 08.04.2025 на електронну пошту зазначену у звіті ОСР за січень 2019 - kseniyadybrovskay@gmail.com разом із актом № 001007 від 31.01.2019 на суму 4021,34 грн., рахунком №000039843030/03/О01/03935 від 13.02.2019, актом № 02131 від 28.02.2019 на суму 2336,16 грн., рахунком №000039843030/03/О02/05792 від 15.03.2019, актом № 002600 від 31.03.2019 на суму 1612,19 грн. та рахунком №000039843030/03/О032/06350 від 11.04.2019.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення Боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Наведеними нормами та договором передбачено, що розрахунок інфляційних втрат та річних проводиться за період коли мало місце прострочення виконання зобов'язання.
Відтак, за відсутності доказів того, які саме вкладення дійсно були направлені Позивачем Відповідачеві за трек номерами № 01 001 729 34522 та № 01001 7293009 8 , суд дійшов висновку про те, що саме електронний лист від 08.04.2025 направлений на електронну пошту kseniyadybrovskay@gmail.com, до якого були надані, зокрема, акти та рахунки є належним доказом направлення на адресу Відповідача документів у цій справі.
У зв'язку з наведеним, саме з 08.04.2025 року Відповідач був повідомлений про необхідність сплати суми наданих послуг.
Відповідно до змін № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Враховуючи те, що перебіг прострочення виконання зобов'язання Відповідачем зі сплати вартості послуг має прив'язку до виставлення рахунку, доказів вручення яких матеріали справи не містять, окрім як 08.04.2025, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 15 % річних та індексу інфляції підлягають задоволенню частково 15% річних за період з 16.04.2025 по 24.10.2025 (дата визначена Позивачем) у розмірі 629,76 грн. та індекс інфляції за період з травня по вересень 2025 ( з урахуванням дати, визначеної Позивачем) у розмірі 233,16 грн.
Щодо клопотання Відповідача стосовно зменшення стягнення 15% річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Комерційною пропозицією № 2 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" передбачено збільшення відсотків річних до 15% річних за невиконання грошових зобов'язань за Договором.
За своїми ознаками, 15% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 15% річних (оскільки розмір збільшено комерційною пропозицією) є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належить 7 969,69 грн. - боргу, 629,76 грн. - 15 % річних, 233,16 грн. - індексу інфляції, решта вимог не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № 1388 від 06.11.2025.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви Позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3028,00 * коефіцієнт 0,8).
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, Позивач вніс судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 605,60 грн.
Судовий збір в розмірі 605,60 грн. може бути повернуто Позивачеві з Державного бюджету України за ухвалою суду за відповідним клопотанням Позивача, виходячи з положень ст.7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Разом з тим, Господарський суд звертає увагу на те, що 07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".
Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до зазначеного порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ-КР" (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Подільська, буд. 29, код 39843030) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код 19480600) 7 969 грн. 69 коп. - боргу, 629 грн. 76 коп. - 15 % річних, 233 грн. 16 коп. - індексу інфляції, 939 грн. 70 коп. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков