вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
06.02.2026м. ДніпроСправа № 905/1068/25
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк», 49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення за договором іпотеки
Суддя Панна С.П.
Секретар судового засідання Коломоєць В.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки N70.97.0000000195 від 11.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно передано за виключною підсудністю на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
05.11.2025р. до суду матеріали справи №905/1068/25 надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025р., справу № 905/1068/25 розподілено для розгляду судді Панні С.П.
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки N70.97.0000000195 від 11.12.2023, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А., за реєстровим номером 1747, а саме - квартиру АДРЕСА_2 , що розташована в житловому будинку літ. А-4 та складається з: 1-коридор, 2-коридор, 3-кухня, 4-вітальня, 5-санвузол, житловою площею 15,4 кв.м, загальною площею 42,1 кв.м, належну на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , шляхом її продажу на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з початковою ціною продажу предмета іпотеки для подальшої його реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АИР-17» за кредитним договором N20.97.0000000752 від 11.12.2023 в розмірі 1 222 878,80грн., яка складається з:
- 1 016 717,37грн. - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 920,51грн. - залишок заборгованості за поточними процентами;
- 42 240,92грн. - залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом,
- 27 000грн. - залишок заборгованості по комісії,
- 60 000грн. - пеня,
- 75 000грн. - штраф (змінна складова),
- 1 000грн. - штраф (фіксована складова).
Судові витрати по сплаті судового збору та витрат по оплаті правової допомоги у розмірі 15 000,00грн. просить покласти на відповідача.
На виконання приписів частина 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 07.11.2025р. звернувся до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (відома суду адреса: АДРЕСА_1 ).
Ухвалою суду від 14.11.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2025 о 12:30год.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.
Ухвалою суду від 25.11.2025р. відкладено підготовче засідання по справі на 19.12.2025р. о 11:30год.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.
Ухвалою суду від 19.12.2025р. відкладено підготовче засідання по справі на 13.01.2026р. о 11:00год.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.
Ухвалою суду від 13.01.2026р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 13.02.2026 року. Відкладено підготовче засідання по справі на 06.02.2026р. о 11:30 год.
В судове засідання ніхто не з'явився, про місце, день та час судового засідання були належним чином повідомленні.
Ураховуючи неявку в судове засідання позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та повідомив причин неявки, з метою надання учасникам можливості реалізувати свої процесуальні права, з'ясування всіх обставин справи та забезпечення принципу змагальності і рівності перед судом і законом, а також задля досягнення мети господарського судочинства, суд неодноразово відкладав розгляд справи.
Поряд з цим, з приводу неявки представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» у судові засідання, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на таке.
Суд відзначає, що процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою. Крім цього, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а також надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, входячи з такого.
Так, згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
У рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі “Каракуця проти України»).
Відповідно до ч.1 ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Суд звертає увагу, що ухвалами від 19.12.2025р. та від 13.01.2026р. визнавав обов'язковою явку учасників справи, їх представників в судове засідання, але позивач в засідання не з'явився.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №465/6555/16-ц, від 12.05.2022 у справі №645/5856/13-ц).
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача без зазначення поважних причин, але у суду під час розгляду справи виникли питання до позивача та відповідача, серед яких:
- хто зареєстрований в квартирі №54 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т Івана Мазепи, буд. 31 та чи є серед них малолітні діти.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
У постанові від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про таке:
“Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
У цій же постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова “може», “має право», “за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання “суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання “суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних. Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи “імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.»
Крім того, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 по справі №910/17906/21.
Крім того, наведені положення статей 202, 226 ГПК України в чинній редакції не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами виключно в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ГПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За цих обставин, суд вважає, що Акціонерного товариства «Акцент-Банк», як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору.
Приймаючи до уваги неявку позивача та його представника у судові засідання обізнаність позивача про дату, час і місце проведення засідання суду, а також зважаючи на те, що суд неодноразово визнавав явку обов'язковою, тому, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, для залишення позову у цій справі без розгляду.
Залишення позову без розгляду через за вказаних обставин не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує під час розгляду справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Усталена прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі “Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 року у справі “Тойшлер проти Німеччини»).
Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд звертає увагу, що до основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Відтак, одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв'язку із невиконанням позивачем покладених на нього обов'язків Господарським процесуальним кодексом України для з'ясування обставин справи, враховуючи, що позивачем були створенні перешкоди для з'ясування вважливих для вирішення справи обставин, не наведено та не доведено поважних причин, які об'єктивно від нього не залежали, або які унеможливлювали прийняття участі у розгляді справи для належного здійснення представництва інтересів та доведення заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Водночас, суд роз'яснює позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Положення п.4 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір» передбачають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи те, що підлягає залишенню без розгляду позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з огляду на повторне не прибуття позивача у судове засідання, суд не вбачає правових підстав для повернення позивачу із Державного бюджету України суми судового збору за звернення до суду з даною позовною заявою, а тому суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 13, 42, 43, ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення за договором іпотеки - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).
Повну ухвалу складено та підписано - 11.02.2026.
Суддя С.П. Панна